Усі основні частини мікроскопа закріплені на штативі, який складається: з основи штатива (10), тубусотримача (7)

Основні частини мікроскопа такі:

1. Тубус (7) – труба, у верхній частині якої знаходиться окуляр (1), а в нижній – об'єктиви (3)

Окуляр (1) – коротка трубочка, в якій зверху і знизу знаходяться лінзи, що дають значне збільшення. На оправі окуляра завжди вказується його збільшення (найчастіше використовуються окуляри, що збільшують зображення у 7, 10 і 15 разів).

Об'єктив (3) складається також з системи лінз, що дають збільшення у 8, 40 або 90 разів. На оправі кожного об'єктива вказано його збільшення. Загальне збільшення мікроскопа визначається множенням збільшення окуляра на збільшення об'єктива. Макси­мальне збільшення звичайного біологічного мікроскопа становить таким чином 15х90, тобто у 1350 разів.

На нижньому кінці тубуса знаходиться 3 об’єктиви з різною величиною збільшення. Досить часто доводиться розглядати один і той же препарат при різному збільшенні (з різними об’єктивами). Для зручності заміни одного об’єктива на інший об’єктиви закріплюються на особливому пристрої, який називається об’єктивним револьвером (2). Повертаючи револьвер, можна замінити об’єктив. Нижче тубуса знаходиться предметний столик (4). Він має круглу форму. В центрі столика є отвір для проходження світла. З обох боків столика знаходяться гвинти, за допомогою яких можна рухати столик у двох взаємоперпендикулярних напрямках. На предметному столику за допомогою затискувачів закріплюється препарат, який потрібно дослідити.

Під предметним столиком знаходиться освітлювальний пристрій мікроскопа. Він складається з конденсора (5), який має діафрагму і дзеркало (6). Дзеркало двостороннє – з одного боку воно плоске, а з іншого – вигнуте. Дзеркало легко повертається, і з його допомогою промені світла спрямовуються від джерела до конденсора. Конденсор складається з кількох лінз, за допомогою яких промені, що йдуть від дзеркала, збираються на поверхні препарату і освітлюють його. Призначення діафрагми – регулювати кількість світла, яке посилається дзеркалом до конденсора. Поруч з конденсором знаходиться гвинт, за допомогою якого можна опустити і підняти конденсор.

На штативі знаходяться ще два гвинти, за допомогою яких можна переміщати тубус вгору й вниз. Для грубого (швидкого) пересування тубуса служить макрометричний гвинт (Кремальєра) (9). Ним користуються для встановлення препарату при малих збільшеннях, а також для початкового грубого встановлення препарату при великих збільшеннях. Для більш точного наведення чіткості препарату служить мікрометричний гвинт (8), кожний повний оберт якого пересуває тубус мікроскопа на 0,1 мм. Мікрометричний гвинт є однією з найважливіших частин мікроскопа, тому поводитись з ним необхідно дуже обережно, повертаючи не більше, ніж на 90° в той чи інший бік, і користуватися ним треба тільки для наведення чіткого зображення, але ні в якому разі не для знаходження препарату.

Виготовлення препаратів

Для того, щоб вивчати мікроорганізми за допомогою мікроскопа, необхідно виготовити препарати. Під мікроскопом можна вивчати як живі, так і неживі мікроорганізми. Так, живі мікро­організми можна вивчити, ознайомившись з їхньою формою, розташуванням клітин, рухливістю, способом розмноження, утворен­ням і пророс­танням спор.

Для вивчення живих бактерій готують препарат мето­дом розтисненої краплі.

Виготовлення препаратів методом розтисненої краплі. На предметне скло наносять краплю води з промивалки або колбочки. Потім обпаленою над полум’ям пальника петлею вносять в краплю води невелику кількість (на кінчику петлі) мікробів, які підлягають вивченню, і ретельно перемішують до одержання ополисценції. Якщо досліджують рідкі матеріали або мікроби, що знаходяться у рідкому середовищі, то вода на предметне скло не наноситься, а наносяться мікроби разом з краплею рідини. Потім краплю суспензії, яка знаходиться на предметному склі, накривають покривним склом, слідкуючи за тим, щоб під нього не потрапило повітря (це ускладнить мікроскопування). Для цього покривне скло спочатку ставлять на ребро, а потім обережно опускають і притискають нігтем або скляною паличкою (крапля рідини при цьому розтискається). Крапля має бути середнього розміру і заповнювати весь простір між предметним і покривним склом. Якщо вона занадто велика, то рідина може виступити за край покривного скла, що стане на перешкоді мікроскопуванню. У такому випадку надлишок води необхідно усунути за допомогою фільтрувального паперу.

Препарати, виготовлені методом розтисненої краплі (з живих мікробів), розглядають при закритій діафрагмі. Частіше при цьому користуються об’єктивом, який дає збільшення у 40 разів. Слід запам’ятати, що робоча відстань цього об’єктива від препарату знаходиться у проміжку від 1 до 2 мм (що відповідає фокусній відстані об’єктива). У цьому проміжку і слід знаходити зображення.

Виготовлення забарвлених препаратів. Бактерії дуже часто розглядають у забарвлених препаратах. Так можна краще вивчити будову клітини, включення, спороутворення, наявність джгутиків тощо. Забарвлені препарати готують так. Спочатку роблять мазок. Для цього краплю бактеріальної суспензії, виготовленої методом розтис­неної краплі, розмазують петлею на поверхні предметного скла. Виготовлений мазок висушують на повітрі. Щоб прискорити процес висушування, препарат можна направити під струмінь теплого повітря над полум’ям пальника (але ні в якому разі не вносити у полум’я пальника). Потім необхідно вбити мікроби. Мертві клітини краще забарвлюються і добре закріплюються на поверхні скла, не змиваючись при наступних операціях. Для того, щоб убити мікроби, препарат фіксують, тобто три рази повільно проводять через полум’я пальника мазком зверху. Фіксований мазок фарбують. Для цього на поверхню мазка наносять 1–2 краплі фарби з крапельниці і витри­мують впродовж 2–3 хвилин. (Як барвник можна використовувати водний розчин фуксину, розчин метиленової синьки, генціан-віолету або іншої фарби). Після забарвлення фарбу змивають водою з промивалки і препарат ретельно висушують фільтрувальним папером.

Забарвлені препарати необхідно розглядати при відкритій діафрагмі з об’єктивом×90. Об’єктив×90 – це об’єктив, що дає максимальне збільшення, однак лінза його невелика і через неї проходить незначна кількість світлових променів. Через шар повітря розглядати препарат з об’єктивом×90 неможливо, через те, що світлові промені, переходячи з одного середовища в інше (із скла в повітря), заломлюються і в об’єктив потрапляє занадто мало світла, в результаті чого зникає видимість препарату. Щоб виключити заломлення світлових променів, на препарат наносять краплю кедрового (імерсійного) масла і об’єктив занурюють у масло, розглядаючи препарат через шар масла (а не через шар повітря). Кедрове масло має показник заломлення такий, як і скло, завдяки чому повністю виключається розсіювання світлових променів і препарат буде добре видно. Слід запам’ятати, що робоча відстань об’єктива×90 від препарату знаходиться у проміжку від 0,5 до 1,0 мм, тому зображення слід шукати на цій відстані.

Робота з мікроскопом

Мікроскоп ставлять на робоче місце і наводять світло. Для цього, працюючи при денному освітленні, піднімають конденсор вгору до кінця, відкривають діафрагму і направляють дзеркало плоскою його стороною на джерело світла (вікно чи лампочку). При правильному освітленні верхня лінза конденсора яскраво освітиться. Правильність освітлення кола зору перевіряють з об’єктивом. Для цього об’єктивний револьвер повертають так, щоб об’єктив розміс­тився на одній оптичній осі з окуляром. Практично це здійснюється так: повертають револьвер до звуку клацання, що чується завжди в той момент, коли відповідний об’єктив розмістився на одній оптичній осі з окуляром. Потім за допомогою мікрогвинта піднімають об’єктив на 1–2 см вище рівня предметного столика і дивляться в окуляр (робоча відстань об’єктива знаходиться у проміжку від 1 до 2 см від препарату). При правильному освітленні коло зору мікроскопа має бути освітлене яскраво і рівномірно.

Після того, як наведено світло, мікроскоп більше рухати з місця не можна, тому що при зрушенні змінюється освітлення кола зору і видимість препарату зникає.

Встановивши мікроскоп, на предметний столик кладуть підго­товлений препарат, закріплюють його затискувачами і починають його вивчення. Під час вивчення препаратів, виготовлених методом розтисненої краплі, закривають діафрагму, револьвер повертають так, щоб об’єктив×40 розміщувався на одній оптичній осі з окуляром, а потім за допомогою мікрогвинта опускають об’єктив до стику з покривним склом (при цьому дивляться не в окуляр, а на предметний столик, щоб не розчавити препарат). Далі дивляться в окуляр і дуже по­вільно повертають мікрогвинт, піднімаючи об’єктив на 1–2 мм вище рівня препарату до моменту появи зображення. Коли об’єкт в полі зору знайдений, для одержання більш чіткого зоб­раження повер­тають мікрометричний гвинт на 90° в той чи інший бік.

Під час вивчення офарбованих препаратів діафрагму повністю відкривають. Потім встановлюють об’єктив×90 і на поверхню вису­шеного офарбованого препарату наносять краплю імерсійного масла. Препарат закріплюють на предметному столику і об’єктив×90 опускають в краплю масла до стику з препаратом. Після чого, дивлячись в окуляр, піднімають об’єктив за допомогою макрогвинта на 1 мм. Коли в полі зору з’явиться препарат, за допомогою мікрогвинта наводять чіткість зображення.

Після закінчення роботи з мікроскопом об’єктиви протирають ватою, змоченою бензином, і мікроскоп прикривають серветкою.

Відпрацьовані предметні і покривні стекла складають в спе­ціальні ванночки.

Наши рекомендации