Класифікація умовних рефлексів

1. По рецептивному полю, до якого адресується умовний подразник, їх ділять на екстероцептивні, інтероцептивні, пропріоцептивні.

2. По ефекту вони бувають рухові, секреторні (слиновидільні), дихальні, судинні, серцеві.

3. Зустрічаються умовні рефлекси на час (виділення травних соків в час обіду, сніданку).

4. Умовні рефлекси можуть бути натуральні (природні) і штучні (лабораторні). Прикладом штучного умовного рефлексу є інструментальні рефлекси. Це умовний рефлекс, при якому рухова реакція отримує підкріплення у вигляді задоволення чи покарання (натискування на педаль підкріплюється їжою).

5. Виділяють умовні рефлекси вищого порядку. Якщо якийсь подразник поєднується (сполучається) з дією їжі, то виникає умовний рефлекс І-го порядку. Умовний рефлекс 2-го порядку виробляють при умові сполучення нового подразника з умовним сигналом І-го порядку. Виробляються і комплексні умовні рефлекси. При цьому умовний подразник являється комплексом подразників (світло, метроном), які послідовно включаються і підкріплюються безумовним подразником. Можливе включення подразників одночасно, які підкріплюються безумовним.

Набуті рефлекси –це реакції, які утворюються в організмі в процесі індивідуального життя за принципом тимчасового зв’язку і здійснюються при обов’язковій участі вищих відділів головного мозку. Вони включають в свою групу умовні рефлекси, звикання, сумаційні рефлекси.

Умовні рефлекси виробляються в процесі індивідуального життя за принципом тимчасового зв’язку, вимагають певних умов, не мають постійної рефлекторної дуги, є індивідуальними для кожної людини. В основі їх утворення лежить домінанта. Вони вимагають обов’язкової участі кори великих півкуль. Якщо необхідність в цих рефлексах зникла, то і умовні рефлекси зникають. Вони мають сигнальне значення, а також потрібні для пристосування до нових умов існування. Прикладом умовних рефлексів можуть бути всі рефлекси, які появились в житті людини з часом: вміння говорити, читати, ходити, писати, одягатись, спілкуватись і т.д. Умовний слиновидільний рефлекс на включення світла лампочки буде з’являтись лише в тої собаки, якій попередньо включення електричної лампочки поєднували з подачею їжі.

Звикання лежить в основі простих форм навчання, а саме навчитись не відповідати на певний подразник. Спочатку на цей подразник виникає відповідна реакція, яка з часом слабшає і поступово згасає. Подразники, що викликають звикання, мають бути незначними для життя. Прикладом можуть бути поведінкові реакції пристосування до нового місця проживання людини чи зміни місця роботи.

Сенситизаціятакож належить до набутих рефлексів. За значенням це процес протилежний звиканню. В цьому випадку подразник зв’язаний з дуже приємними чи дуже неприємними обставинами, внаслідок чого величина відповіді на такий подразник поступово зростає. Прикладом сенситизації в житті людини може бути співробітник, який викликає неприємні почуття, викликані неадекватними відносинами.

Сумаційні рефлекси – це навчання вміти розрізняти чи виділяти якісь процеси з загальної суми їх чи поєднувати однонаправлені реакції. Наприклад: засвоєння щоденного маршруту руху на роботу для людини, розрізнення їстівних продуктів у дитини. Такі рефлекси можуть з часом зникати, але завжди здатні поновлюватись.

Природженні рефлекси є спадковими реакціями організму. Вони включають безумовні рефлекси, інстинкти, біологічні мотивації та емоції.

Безумовні рефлекси мають постійну рефлекторну дугу, для їх здійснення необов’язкова участь кори великих півкуль. Вони є постійними і не зникають. В основі їх утворення лежить потреба, тому в більшості своїй ці рефлекси є пусковими механізмами для розвитку інших рефлексів. Безумовні рефлекси здійснюють зв’язок організму з зовнішнім середовищем і вони є життєвонеобхідними. Безумовні рефлекси являються видовими. Вони не вимагають спеціальних умов і здійснюються у відповідь на адекватний подразник. Вони можуть замикатись на рівні спинного мозку та мозкового стовбура.

Прикладом безумовних рефлексів являються: зіничний рефлекс, робота серця, процес дихання та інші.

Особливе місце серед безумовних рефлексів займають орієнтовні рефлекси – це рефлекси на новизну. Вони виникають у відповідь на зміну зовнішнього середовища і виражаються ззовні насторожуванням, прислуховуванням до нових звуків, поворотом очей і голови в бік подразника. Здійснення цього рефлексу має важне пристосувальне значення І.П. Павлов образно назвав цей орієнтовний рефлекс “Що таке?”.

Формування орієнтовних рефлексів проходить у 2 фази:

1. Фаза неспецифічної тривоги.

2. Фаза дослідницької поведінки, пошуку.

1-ша фаза зумовлена активацією РФ і відповідних ділянок кори великих півкуль сигналами від рецепторного відділу аналізаторів, що йдуть по лемніскових та екстралемніскових шляхах одночасно (рух ока, судинні реакції, депресія альфа-ритму, вегетативні реакції).

2-га фаза – активація лімбічних структур, які гальмують нейрони РФ і формують поведінкову реакцію.

Інстинкти –це складні безумовні рефлекси. Їх особливістю являється ланцюговий характер реакцій, тобто закінчення одного рефлексу є сигналом для наступного, а також їх залежність від гормональних та метаболічних процесів. Так, виникнення статевого і батьківського інстинктів зв’язано з циклічними змінами функціонування статевих залоз, а харчовий інстинкт знаходиться в залежності від тих змін обміну речовин, які розвиваються при відсутності їжі. Однією з особливостей інстинктивних реакцій являється також те, що вони характеризуються багатьма якостями домінанти.

Біологічні мотивації – це природжені драйв-рефлекси, направлені на пошук спеціальних подразників, які задовольняють потреби організму. Наприклад: зниження рівня поживних речовин у крові викликає відчуття голоду, виникає пошук їжі. Це харчова поведінка. Прийом їжі викликає задоволення, потреби, відчуття голоду зникає.

Емоції – це фізіологічний стан, що виникає на дію різних подразників, має суб’єктивне забарвлення, характеризує особисте відношення людини до процесів, що відбуваються навколо. Існує десять фундаментальних емоцій: горе, гнів, інтерес, почуття вини, подив, страх, сором, презирство, огида, радість.

Всю сукупність безумовних та утворених на їх основі умовних рефлексів прийнято ділити за біологічним значенням. Головними з них являються травні, захисні, статеві, статокінетичні та локомоторні рефлекси, реакції, які підтримують гомеостаз. До числа безумовних травних рефлексів відносяться рефлекторні акти ковтання, жування, смоктання, слиновиділення. Захисними рефлексами являються реакції усунення від пошкоджуючих і больових подразнень. Статокінетичні і локомоторні рефлекси – це рефлекторні реакції підтримання пози, положення тіла, пересування в просторі. До рефлексів, які підтримують гомеостаз можна віднести рефлекси терморегуляції, дихальні, серцево-судинні.

Імпринтінг– це складна поведінкова реакція, яка поєднує умовні та безумовні рефлекси і проявляється у вигляді слідування за об’єктом. Прикладом можуть бути такі реакції: курчата ходять за квочкою; діти стараються наслідувати батьків.