Нервова система та поведінка

Умовними та безумовними рефлексами коня люди користуються з давніх часів, причому умовні легко випрацьовуються шляхом заохочень та покарань. Але вища нервова діяльність коня ще не досить вивчена та вельми суперечна.

Є багато свідчень про добру пам’ять, уважність та розумність коня. Разом з тим часто спостерігають недостатню кмітливість та надмірну лякливість тварин, наприклад, коня важко вивести зі стайні, що горить.

Нервова система коня змінюється з віком, кастрацією, умовами утримання, робочим та племінним використанням. Якщо використовувати різні способи вирощування та тренування коней, можна удосконалити діяльність їх нервової системи.

Уважність кінь виявляє зором, слухом, чуттям та чуттям дотику. Пам’ять у коня виключно розвинена. Він відмінно орієнтується на місцевості, пам’ятає дорогу, повороти, зупинки, місця, де її було покарано (навіть дуже давно). Він виявляє прихильність до дому та деннику або стійлу. Відомі випадки, коли кінь вертався до дому за сотні кілометрів, долаючи широкі ріки. У коня виробляється чуття часу: часто він намагається самостійно припинити роботу, коли приходить термін її закінчення.

Кінь пам’ятає добре та погане поводження з ним. Він виявляє прихильність до дбайливого конюха та зустрічає його привітальним іржанням. Молоді коні, особливо лошата, виявляють допитливість (цікавість) та рефлекс слідування під час пасовищного або левадного утримання.

Кінь за своєю природою тварина ляклива та неагресивна. Злякавшись, він звичайно втікає, але може й вдарити ногою, коли до нього необережно підходять без попередження голосом або поглажуванням. Слід не боятися самих коней, а боятися їх злякати та добиватися їх довіри. Привчання прикормом та ласкою веде до безумовної покори коня людині без виробки в нього оборонних рефлексів. Чітке та м’яке поводження з конем, поступове збільшення вимог та систематичні багаторазові повторення – обов’язкові умови успішного навчання коня. При цьому слід дотримуватися необхідних інтервалів між тренувальними навантаженнями, особливо максимальними.

Кінь із задоволенням виконує завдання людини при роботі в упряжі та під сідлом, по дорогам та без доріг, днем та вночі, зимою та влітку в будь-яку погоду.

Темперамент. В це поняття включають загальну характеристику нервової системи коня, що дає уяву про його поведінку. Темперамент залежить від розвитку, стану та збудливості центральної нервової системи та обумовлюється загальним нервово-гуморальним типом організму, тобто конституцію. Розрізняють жвавий (характерний для коней швидких алюрів) та спокійний (характерний для коней крокових порід) темперамент.

Найскладніший зв’язок багатьох частин організму, а також його зв’язок з оточуючим середовищем, здійснюється нервовою системою коня за допомогою рефлексів. Рефлекси, за І.П. Павловим, підрозділяють на безумовні та умовні. Безумовні відносять до природжених; вони подібні у всіх коней та успадковуються. Умовні рефлекси виникають в процесі індивідуального розвитку коня, як відповідь на зовнішні подразники. Однак, відповідні реакції у різних тварин на той самий подразник виражаються не однаково. Це залежить від типу вищої нервової діяльності кожної особини.

За основними властивостями нервової системи, тобто за сполученням сили процесів збудження та гальмування, врівноваженості та рухливості, коні можуть бути віднесеними до одного з наведених типів нервової діяльності відповідно до класифікації, що розроблено І.П.Павловим. Автор виділяє два види гальмування в корі великих напівкуль – зовнішнє та внутрішнє. Зовнішнє гальмування виникає при впливі на організм будь-якого стороннього подразника. Воно виникає несподівано, дуже швидко, та при повторній взаємодії подразника зникає. Наприклад, кінь, що попадає вперше в обстановку змагань, де багато відволікаючих моментів (музика, публіка та ін.), майже не реагує на команди вершника та не виконує їх: не йде вперед, закидається. Після неодноразових виступів сторонні подразнювачи не викликають гальмування основної умовнорефлекторної рухової діяльності. Таке гальмування є природженим, безумовним. До природного, безумовного гальмування відносять також охоронне або граничне гальмування, що виникає при надмірній силі подразника. Внутрішнє гальмування виробляється поступово та є процесом відпрацювання нової реакції організму на будь-який умовний подразник.

Відповідно до вказаної класифікації всі тварини, в тому числі й коні, мають чотири основних типи вищої нервової діяльності, які характеризуються силою, врівноваженістю та рухливістю нервових процесів. Під силою нервової системи коня розуміють його здатність керувати всіма функціями організму при напруженій роботі в оточенні сильних зовнішніх подразників. Врівноваженість визначається узгодженням взаємодії процесів збудження та гальмування. Вона особливо важлива при напруженій ритмічній роботі, під час якої мають взаємодію велика кількість процесів збудження та гальмування, що змінюють один одного в багаточисельних пунктах кори головного мозку коня. Сильне, добре розвинене внутрішнє гальмування – основа врівноваженості нервової системи. Рухливість процесів вищої нервової діяльності визначає здатність тварини до швидкої перебудови різноманітних умовно-рефлекторних зв’язків, привчання її до нової обстановки.

Сильний врівноважений рухливий тип. Має велику силу та врівноваженість процесів збудження та гальмування при добрій їх рухливості. Коні даного типу активні, енергійні та спокійні. У них швидко створюються та втрачаються умовні рефлекси, легко виробляються всі види внутрішнього гальмування. На зміну обстановки реагують живо, з цікавістю, швидко стають спокійними. Характерна риса цих тварин – сміливість. В їзді спокійні, однак багата кількість коней, особливо у стрибках, вимагає енергійного посилу. Для них властиві висока продуктивність при усіх видах використання. Після важких випробувань швидко поновлюють фізичну форму та роботоздатність.

Сильний врівноважений інертний тип. Коні мають силу та врівноваженість нервових процесів при малій їх рухливості. Інертність проявляється в більш повільних процесах засвоєння нової обстановки та утворення умовних рефлексів, однак вони дуже міцно закріплюються. Зміна одного нервового процесу іншим здійснюється дуже повільно. Тварини спокійні при їх чищенні та прибиранні денників. За рахунок повільного звикання до зміни обстановки в них відмічають лякливість. Після важких навантажень повільно відновлюють фізичну форму, тому й роботоздатність поновлюється повільніше.

Сильний неврівноважений тип. Коні цього типу відрізняються різкою перевагою процесів збудження над процесом гальмування. У таких коней дуже швидко відпрацьовуються умовні рефлекси. Більшою мірою це енергійні тварини. В деннику, при прибиранні та чищенні, як правило суворі та лякливі. При зміні обстановки всі реакції виражені дуже різко. Коні такого типу мають високу роботоздатність на рисі зі зниженою силою тяги, але при підвищеному навантаженні роботоздатність їх знижується.

Слабкий тип. Коні даного типу відрізняються низькою роботоздатністю, що пов’язано зі слабкою силою не тільки процесів збудження, але й процесів гальмування їх нервової діяльності. Коні цього типу легко підпадають під зовнішнє гальмування. При дії сильних подразників в них швидко розвивається граничне гальмування. Коні хворобливо реагують на зміну обстановки (сильне збудження, відмовлення від корму та ін.) Як правило, схильні до опору, часто закидаються. Вони не можуть бути придатними а ні для будь-якого виду використання, часто відмовляються працювати, бувають неслухняними.

Крім вище означених типів, можуть зустрічатися й різні проміжні варіанти. Знання типологічних особливостей вищої нервової діяльності дає можливість вести продуману, цілеспрямовану підготовку коня до змагань або виконання будь-якої роботи.

Вказані типи вищої нервової діяльності є характерними для кожної породи коней, однак швидкоалюрні коні мають в основному більшу силу та рухливість нервових процесів, ніж крокові, яким властиві врівноваженість нервових процесів, часто з перевагою гальмування над збудженням. Не зважаючи на багату чисельність дослідів із встановлення типу вищої нервової діяльності коней, слід відмітити недостатню вивченість особливостей вищої нервової діяльності коней різних порід, а також складних зв’язків їх з роботоздатністю.

За І.П.Павловим, найчастіше відзначають сангвінічний темперамент у коней арабської породи, холеричний – у чистокровної верхової породи, флегматичний – у ваговозів.

За даними М.М.Пономаренко (2001) тип вищої нервової діяльності простежується у представників окремих порід (табл. 5).

Рухові, харчові умовні рефлекси на звук з’являються після 1-112 (в середньому 12,2) підкріплень; закріпляються – після 7-210 (в середньому 38,4) підкріплень.

Поведінка коня, його характер (темперамент) та норов залежать від типологічних особливостей нервової системи, а

Таблиця 5

Розподіл коней заводських порід за типами вищої нервової діяльності (за Г.Г. Карлсеном та ін., 1973)

Порода	Кількість голів	Тип вищої нервової діяльності
силь- ний, врівно-важе- ний, рухли- вий	силь- ний, врівно-важе- ний, інерт- ний	силь- ний, неврів- нова- же- ний	слабкий
Російська рисиста		56,4	22,2	16,2	5,2
Орловська рисиста		56,4	17,1	19,5	7,3
Верхові спортивні коні		53,8	18,6	20,7	6,9
Чистокровна верхова		47,9	18,2	23,3	10,6
Всього		49,7	18,4	22,4	9,7

також від умов утримання, догляду, годівлі та використання. З темпераментом не слід змішувати норов коня, який виявляється в конкретних особливостях його поведінки. Норов лише несуттєво залежить від природженого темпераменту та визначається в основному способами утримання й виховання

коня. Норов коня розвивається на основі його темпераменту під впливом оточуючого середовища. Темперамент – природна якість коня, а норов виробляється в основному внаслідок контакту з людиною.

Швидкоалюрні коні відрізняються більш жвавим темпераментом, швидше реагують на засоби керування вершника. Коні крокових порід за характером більш спокійніші, повільніше реагують на зовнішні подразники та дії людини при догляді та використанні. Розрізняють коней з добрим норовом, злобливих, дурного норову та з порочними звичками. Коні з добрим норовом характеризуються відкритим поглядом, рухливими вухами, спокійною реакцією на зовнішні подразники та дії людини. До них можна сміливо підходити, гладити, чистити, оглядати кінцівки та ін. Коні дурного норову (з норовом або норовливі) важко підлягають виїжджуванню, не підпускають до себе людину, не дають себе чистити, кувати, запрягати або сідлати, лягають у запряжці, скидають або уносять вершника, задирають голову, закусують вудила, виявляють неслухняність, злобливість, лякливість, надмірну гарячність або нетерплячість, непідкорність, кусаються, б’ють передом, брикаються, встають дибки, посуваються назад, не везуть в гору, лякаються води та ін. Норовливість та інші недоліки поведінки коня найчастіше є слідством його невірного виховання, грубого поводження, поганого відношення при догляді, годівлі, експлуатації.

Кінь чудово запам’ятовує добре та погане відношення до нього. Ласкаве та турботливе відношення людини завжди викликає відповідну реакцію: довіру, прихильність, готовність виконувати роботу. Грубість з боку людини, навпаки, викликає відмову працювати, ворожість, відмову виконувати вимоги людини, в коня виникає бажання створити опір та вирватися з рук обслуговуючого персоналу.

Шкідливі звички коней виникають внаслідок недостатнього моціону та робочого навантаження, грубого та невмілого поводження з ними, а також при порушенні правил утримання, вирощування та годівлі. До них належать: прикус, жування повода, кусання власних кінцівок та боків, висовування язика, плямкання губами, вертіння хвостом та головою, переступання з кінцівки на кінцівку, спирання одного заднього копита на інше, стояння на зачепах копит, риття підлоги, розкидання концентрованих кормів, „ведмедяче качання” тощо.

Багато клопоту завдають коні злого норову. Занадто злих неплемінних коней вибраковують з господарства.

Прикус буває здебільшого у нервових коней при стайневому утриманні та відсутності моціону. Розрізняють речовий (предметний) прикус та повітряний. При речовому коні впираються верхніми зубами на годівницю або дерев’яні виступи в деннику, ковтаючи при цьому повітря. Це часто призводить до коліків, а жеребних кобил – до абортів.

Прив’язування, забивання цвяхів у дерев’яні предмети та особливо затягування ремінця на шиї (він фіксується на потилиці) позбавляє коней цієї шкідливої звички. При повітряному прикусі коні не гризуть предметів, а ковтають повітря, витягуючи шию і плямкаючи губами. Від цієї звички коня відучити дуже важко. Вони погано засвоюють корми, худнуть. Їх краще утримувати окремо, щоб цю звичку не перейняли інші тварини, а головне – більше використовувати їх на роботах.

Інтелект коня. Вивчення інтелекту коней має велике практичне значення. Оцінку коней за екстер’єром та конституцією слід вважати неповною без урахування особливостей поведінки, норову, психічних дій, реакцій на роздачу кормів, запрягання, сідлання, чищення, кування, відправлення природних потреб, тямущості, інтелігентності, інтелектуальності.

У коней, як і в людей, є чуття, яким вони сприймають навколишнє середовище. Як вказують факти, коні мають свою думку про ті чи інші предмети і явища, здатні розпізнавати й усвідомлювати, розуміти причину і дію. Вони мають уявлення про час, місце, колір, про майбутнє і турбуються про нього, володіють чудовою пам’яттю, знають і відчувають небезпеку та, по-можливості, намагаються її уникнути; виявляють люб’язність до одних і жорстку неповагу до інших особин свого ж табуна; виявляють любов подружню й до дітей. Для коней властиві хитрість і розсудливість. Розумний кінь розраховує, зважує, обмірковує, а потім розпочинає певні дії (рух згори донизу, вбрід, по гірських дорогах тощо). Коні мають поняття про товариство, виявляють турботу про хворих, їм притаманні всі афекти – гнів, смуток, страх, жах, метушіння та ін. Все, що можна спостерігати у діях коней, не є наслідком тільки вроджених чи набутих інстинктів. Їх дії є наслідком міркування, яке вони виражають звуками, діями, гримасами, специфічними прийомами мотивованої поведінки.

Отже, вдосконалення заводських порід коней має супроводжуватися не тільки поліпшенням традиційних ознак, а й розвитком та оцінюванням їх інтелекту. Селекція коней на інтелект матиме у перспективі велике значення у спортивному, туристичному та прогулянковому конярстві, іподромній справі, у будь-яких інших видах їх використання.

Питання

Тестового контролю знань

1. У якого виду с.-г. тварин новонароджені мають саму більшу відносну масу скелету?

1. Назвіть питому вагу скелету у новонароджених лошат.
2. До якого віку у коней відбувається ріст скелету?
3. Назвіть питому вагу скелету у дорослого коня:
4. Якими властивостями відрізняються кістки коней порівняно з кістками інших видів сільськогосподарських тварин?

6. Порівняйте скелет кінцівок ваговозних та швидкоалюрних коней.

1. За яких причин кінцівки коней відрізняються підвищеною міцністю?

8. Як стан та розвиток мускулатури коня впливає на його силу тяги, швидкість алюрів та м’ясну продуктивність?

1. Визначити особливості розвитку мускулатури та будови м’язів у швидкоалюрних, важкозапряжних та м’ясних коней.
2. Порівняти товщину шкіри коня та інших видів с.-г. тварин.
3. Коні яких порід мають найтонкішу шкіру?
4. Чи впливає обсяг жвавих робіт на товщину шкіри скакових коней?
5. Вказати обсяг теплопродукції коня (%), що втрачається через шкіру.
6. Вказати особливості потовиділення у коней та значення цього процесу.
7. Види волосся коней та їх особливості.
8. З якою метою використовують груммінг для коней?

17. Що уявляють собою каштани та шпори.

1. Основні ознаки та причини виникнення рорера.
2. Основні ознаки та причини виявлення запала.
3. Вкажіть середню живу масу легень коня.
4. Яку частоту дихання мають коні в стані спокою та при напруженій роботі?
5. Вказати хвилинний об’єм легеневої вентиляції у коня в стані спокою та при напруженій роботі.
6. Як змінюється потреба організму коня на кисень при значних фізичних навантаженнях?
7. Вказати середня масу серця коня.
8. Вказати частоту пульсу у коня в стані спокою та при виконанні інтенсивних робіт.
9. Який хвилинний об’єм має серця коня у стані спокою? При інтенсивному навантаженні?
10. Вказати нормальний артеріальний тиск коня в стані спокою.
11. Вкажіть процентну долю крові в організмі коней відносно їх живої маси.
12. Яку різницю в складі крові спостерігають у коней різних напрямків використання?
13. Яку температуру тіла має кінь в стані спокою?
14. Яку середню кількість слини виділяє кінь за добу?
15. Місткість шлунку коня.
16. Чому у коней неможливе блювання?
17. Вкажіть місткість товстого відділу кишечнику у коней.
18. Вкажіть відстань, на яку кінь добре бачить.
19. Чому широко розповсюджена практика випасання коней влітку вночі?
20. Про що свідчать нерухомі вуха у коня?
21. Як розпізнає кінь людину, яку він добре знає?
22. Чим обумовлюється темперамент коня?

ДОДАТОК А

ОКРЕМІ БІОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ

КОНЯ

ПОКАЗНИКИ	ЗНАЧЕННЯ
Маса серця	4-4,5 – 6-6,5 кг
Ємність серця	4-5 л
Загальна кількість крові	35-50 л (7-11% живої маси)
Кількість крові на 1 кг живої маси	85-95 мл
Повне коло кровообігу	25-30 сек.
Число дихань за хвилину	8-14
Ємність легень	30-45 л
Пульс в стані спокою	30-42 уд./хвил.
Шлунок	однокамерний
Ємність: - шлунку - тонкого відділу кишечнику - товстого відділу кишечнику	17-20 л 50-55 л 150-160 л
Довжина: - тонкого відділу кишечнику - товстого відділу кишечнику	20-25 м 7-8 м
Добове виділення: - слини - гною - сечі	30-50 л до 20 кг 4-5 л
Линька	2 рази на рік (навесні та в осені)
Тривалість життя	25-35 років (до 67 років)
Тривалість господарського використання	з 3 до 14-15 років (при помірній експлуатації до 18-20 років)

Продовження додатку А

Кут зору	120 о
Здатність обзору	360 о
Сприйняття звуку	від 20 Гц до 33,5 Гц (коні старші 15 років сприймають високо-якісні коливання 22 кГц та вище)
Розрізняють	форму та колір пред-метів
Сприйняття зміни температури	на 1 о С
Кількість зубів у дорослого коня: - жеребці - кобили

ДОДАТОК Б

Деякі показники інтер’єру коней різних порід

(за даними ВНДІ конярства)

Показник	Порода
чистокровна верхова	будьонівська	російська рисиста
Кількість коней, голів
Середня жива маса одного коня, кг
Загальний об’єм крові, л	49,0	43,7	36,7
Площа еритроцитів, тис. кв. м	37,8	30,0	21,6
Тривалість одного обігу крові, с	23,8	26,7	27,8
Киснева емність хвилинного об’єму, л/О 2	12,4	8,7	6,4
Кількість кисню, засвоєного тканинами, л/хв.	3,1	2,6	1,9
Хвилинний резерв кисню, л	9,3	6,1	4,5