Тема: РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ З ЕКОЛОГІЇ

Мета: навчитися застосовувати теоретичні знання закономірностей функціонування екологічних систем при розв’язуванні задач, формувати активну громадську позицію, виховувати дбайливе ставлення до оточуючого середовища та розуміння необхідності його збереження.

Оснащення :відео фрагменти «Ланцюги живлення», «Екологічна піраміда» інструкції;

Техніка безпеки:

1. т/б в біологічні лабораторії;

План проведення заняття.

1. Фронтальне опитування на тему «Екосистема»

2. Перегляд відео на тему: «Ланцюги живлення» та його обговорення з вироблення вмінь по складанню ланцюгів живлення

3. Розв’язування задач з екології

Література:

1. Кучеренко М.Е., Вервес Ю.Г., Балан П.Г. «Загальна біологія» підручник для 11 класу – К.: Генеза, - 2011.

2. Царик Л.П.,Царик П.Л., Вітенко І.М. «Екологія» підручник для 11 класу - К.: Генеза, 2012.

Методичні рекомендації

Показники для характеристики біогеоценозу:

1. Видова різноманітність — кількість видів рослин і тварин. Наприклад, є одно-видові (мангри) і багатовидові угруповання. У хвойному лісі мешкає близько ЗО видів рослин, в дубовому — 40-50 видів, на луках — 30-50 видів, у степах і вологому еква­торіальному лісі — понад 100 видів.

2. Щільність популяцій — кількість особин певного виду на одиниці площі або обсягу.

3. Біомаса — кількість органічної речовини та накопичена в ній енергія у всієї су­купності особин. Виражається у вагових одиницях у перерахунку на суху речовину на одиницю площі або обсягу; Фітомаса — маса рослин, зоомаса — маса тварин.

4. Біологічна продуктивність — швидкість продукування біомаси за одиницю часу. Розрізняють первинну і вторинну біологічну продуктивність. Первинна біоло­гічна продуктивність — загальна сумарна продукція фотосинтезу, результат діяль­ності автотрофів, вторинну продукцію створюють гетеротрофи за рахунок речо­вини і енергії продуцентів.

У структурі угруповання можна виділити декілька аспектів:

1. Видова структура — кількість видів угруповання і співвідношення їх чисель­ності.

2.Просторова структура включає ярусність (розташування організмів у верти­кальному напрямі) і мозаїчність (розподіл організмів у горизонтальному напрямі).

3. Компоненти угруповання: абіотичні (органічні і неорганічні) і біотичні (про­дуценти, консументи, редуценти).

Функціональною основою будь-якого біогеоценозу є трофічні і супутні їм енергетичні зв'язки. У ньому постійно відбувається перенесення речовин і енергії, які містяться в їжі, створеній переважно рослинами. Перенесення потенційної енергії їжі, створеної рослинами, через ряд організмів шляхом поїдання одних видів іншими називається ланцюгом живлення, або харчовим ланцюгом, а кожна його ланка — трофічним рівнем. Перший трофічний рівень утворюють продуценти (рослини), другий — первинні консументи (травоїдні тварини), третій — вторинні консументи (м'ясоїдні тварини та паразити). Оскільки кожний організм має декілька джерел живлення і сам є продуктом живлення для інших численних організмів з одного й того ж або навіть з різних харчових ланцюгів (всеїдні організми, наприклад, людина, ведмідь, горобець споживають як продуцентів, так і консументів, тобто живуть на різних трофічних рівнях), ланцюги живлення багаторазово розгалужуються і переплітаються у складні харчові мережі.

Існують два основні типи харчових ланцюгів — пасовищні (ланцюги виїдання, або споживання) і детритні (розкладання). Пасовищні ланцюги починаються з проду­центів: конюшина — кролик — вовк; фітопланктон (автотрофні протисти) — зоо­планктон (гетеротрофні протисти) — плітка — щука — скопа. Детритні ланцюги почи­наються від рослинних і тваринних решток, екскрементів тварин — детриту, ідуть до мікроорганізмів, які ними харчуються, а потім до дрібних тварин (детритофагів) та їх споживачів — хижаків. Детритні ланцюги найбільш поширені у лісах, де велика частина (майже 90 %) щорічного приросту біомаси рослин не споживається безпосередньо травоїдними тваринами, а відмирає, піддаючись потім розкладанню (сапро- трофними організмами) і мінералізації. Типовим прикладом детритного харчового зв'язку наших лісів є: листова підстилка — дощовий черв'як — чорний дрізд — яструб малий. Окрім дощових червів, детритофагами є мокриці, кліщі, ногохвостки, нема­тоди та ін.

Правила екологічної піраміди. Розрізняють три типи екологічних пірамід:

• піраміда чисел — відображає чисельність окремих організмів на кожному рівні;

• піраміда біомаси — кількість органічної речовини, синтезованої на кожному з рівнів;

• піраміда енергії — величина потоку енергії.

Піраміда енергії завжди звужується догори, а піраміди чисел і біомаси можуть бути оберненими (або частково оберненими), тобто основа може бути меншою, ніж один чи кілька верхніх рівнів. Так буває, якщо середня маса продуцентів менша від маси консументів або якщо швидкість метаболізму продуцентів більша, ніж консументів. У наземних екосистемах зменшення кількості доступної енергії звичайно супроводжується зменшенням біомаси та чисельності особин на кожному харчовому рівні. Внаслідок таких великих втрат енергії ланцюги живлення не можуть бути дуже довгими; звичайно вони складаються з 3-5 ланок (трофічних рівнів).

Завдання 1. Дайте відповіді на наступні питання:

1. Що таке екосистема? Хто запропонував поняття «екосистеми»?

2. Назвіть складові екосистем? Накресліть структуру екосистеми.

3. Дайте визначення поняття «біогеоценоз»

4. Дайте визначення поняттям «консументи», «продуценти», «редуценти»