Діагностичні критерії ерогенних і ентерогенних РеА

(Міжнародна робоча нарада в Берліні, 1999)

Основні:

Артрит (дві ознаки з трьох):

· асиметричний;

· моно або олігоартрит;

· ураження нижніх кінцівок.

Інфекція, що передує артриту на термін до 6 місяців (одна ознака з двох):

· уретрит, цервіцит передує артриту на 8 тижнів;

· ентерит передує артриту на 6 тижнів.

Додаткові ознаки (одна ознака з двох):

Ознаки тригерної інфекції:

· позитивні результати зішкреба із сечовидільного каналу або шийки матки на хламідії або позитивні результати бактеріологічного дослідження кала на ентеробактерії;

· позитивний результат дослідження на хламідії, отриманий методами прямої імунофлюоресценції або полімеразної/лігазної ланцюгової реакції.

Критерії виключення:

· наявність ознак інших ревматичних захворювань.

Достовірний РеА: перший і другий основні критерії і відповідний додатковий критерій.

Вірогідний РеА: перший і другий основні критерії або один основний і один додатковий критерій.

Розмежування різних типів РеА базується, головним чином, на серологічних і мікробіологічних дослідженнях крові, сечі, калу і синовіальної рідини.

Диференціальна діагностика. Ревматичний артрит відрізняється від РеА „летючістю” суглобового синдрому, який часто супроводжується ураженням серця з формуванням серцевих вад, розвитком аритмій, серцевої недостатності. До того ж, ролі назо-фарингеальної стрептококової інфекції в розвитку РеА надається все менше значення. Незважаючи на наявність ряду спільних клінічних ознак, РА відрізняється від РеА симетричним ураженням суглобів, частіше дрібних, розвитком деформацій суглобів і рентгенологічних змін. Для анкілозуючого спондиліту властиве симетричне ураження крижово-клубових з‘єднань. Остеоартроз частіше розвивається в осіб старших вікових категорій, особливо жінок, і характеризується болями переважно „механічного” типу і розвитком вузликів Гебердена і Бушара.

Артрит може бути першим проявом ВІЛ-інфекції, що диктує необхідність визначення антитіл до ВІЛ і наявності відповідних чинників ризику і клінічних ознак хвороби; більш того, в осіб з рефрактерним реактивним артритом і чинниками ризику ВІЛ-інфікованості дослідження на антитіла слід проводити до призначення імуносупресивних препаратів.

Перебіг і ускладнення. Артрит (частіше олігоартрит) коливається від помірного, швидкопрогресуючого, до вираженого, що приймає затяжний або рецидивуючий перебіг. Частіше в патологічний процес залучаються крупні суглоби ніг, переважно колінні і гомілковостопні, а також суглоби предплесни і плесни. Гострим вважають такий перебіг, який триває від 1 до 6 місяців; затяжний РеА – ознаки захворювання зберігаються 6-12 місяці. В подальшому може наступити одужання, або (у третини хворих) перебіг стає рецидивуючим і хронічним (в разі існування РеА понад 1 рік). В разі носійства НLА-В27 частіше відзначається хронічний і рецидивуючий перебіг РеА, розвиток сакроілеїту, спондиліту та вісцеропатій.

Лікувальні заходипри РеА можна розділити на три основні напрями: санація вогнищ інфекції, пригнічення запальної активності суглобового процесу і реабілітація.

При санації інфекційного вогнища слід ураховувати чутливість до антибіотиків мікроорганізму, що індукував артрит. При неможливості проведення адекватних мікробіологічних досліджень слід відразу призначати антибіотики широкого спектру в повноцінних дозах, що дозволяє попередити розвиток РеА, а у разі його виникнення – контролювати патологічний процес.

Етіотропна антибіотикотерапія має більше значення при гострому перебігу РеА, переважно в разі хламідійної його етіології. Антимікробні засоби показані за наявності вогнища інфекції, що спровокувала РеА, але їх вплив на перебіг суглобового синдрому дискутується.

При лікуванні урогенних артритів хламідійної етіології, як правило, призначають на 10-14 днів один з антибіотиків групи макролідів або тетрацикліну, фторхінолонові похідні використовують як препарати другого ряду (табл. 3). Більш тривале лікування себе не виправдало.

Таблиця 3.