Рабдовіруси. Вірус сказу. Епідеміологія, патогенез, вірусологічна діагностика, профілактика.

До родини Рабдовіруси входять два патогенних для людини види-вірусс сказу й вірус везикулярного стоматиту.Зрілі віріони рабдвірусів витягнуті в довжину ,мають форму палички або кулі .Ззовні вони вкриті сотоподібною ліпідною оболонкою ,яка має шипики.В центрі вібріону знаходиться нуклеокапсид ,що має спіральний тип симетрії.Вірус сказу має типову паличкоподібну форму розмірами 180*80 нм.До складу генома входить однониткова мінус-РНК,яка оточена капсидними білками .Нуклеокапсид має РНК-полімеразу,а ліпопротеїнова оболонка –глікопротеїд.Останній визначає єдиний антигенний варіант вірусу.Рабічний вірус культивується в культурах клітин багатьох тварин і диплоїдних клітинах людини .Досить швидко адаптується до курячих ембріонів.Є два варіанти вірусу:вуличний(дикий),який циркулює серед багатьох видів диких тварин ,і фіксований вірус,отриманий Пастером після 133 пасажів на кроликах.Фіксований вірус використовують для

виготовлення антирабічних вакцин.У зовнішньону середовищі вірус малостійкий ,він швидко інактивується при дії УФО,чутливий до всіх відомих дезінфікуючих розчинів.Джерелом інфекції для людини є лисиці,собаки,вовки,шакали.Деколи людина заражається від хворих корів,овець,свиней ,віслюків,кажанів та ін.Зараження відбувається через укуси скажених тварин і навіть при ослизненні ушкоджених ділянок шкіри.Ікубаційний період триває від 2 до 16 тижнів,рідко до року й довше.Обличчя хвороготвиражає страждання ,неймовірний жах.У нього виникають страхітливі слухові та зорові галюцинації.Приступи збудження припиняються й наступають ппрплічі.Тривалість хвороби 3-7 днів,і вона завжди закінчується смертю.Лабораторна діагностика проводиться після смерті тварин чи людей шляхом виявлення специфічних включень у нервових клутинах амонового рогу,мозочка та клітинах слинних залоз.Розроблено прижиттєвий метод діагностики шляхом імунофлуоресценції мазків-відбитків рогівки ока.Специфічна профілактика сказу при укусах хворою твариною зводиться ло введення антирабічного імуноглобуліну і через 24 год проведення щеплень живими й інактивованими антирабічними вакцинами.

Ретровіруси. Вірус імунодефіциту людини. Будова віріону. Структура геному, механізм репродукції. Епідеміологія та патогенез. Механізм розвитку імунодефіциту. Опортуністичні інфекції при ВІЛ-інфекції-СНІДі. Методи діагностики ВІЛ-інфекції-СНІДу. Препарти для лікування

До родини ретровірусів відносяться віруси ,що містять унікальний фермент –зворотню транскриптазу .Завдяки цьому ферменту інформація з віріонної РНК перекодовується на вірусоспецифічну ДНК,котра здатна інтегруватися в геном клітини.До родини відносяться онкорновіруси тп вірус імунодефіциту людини .Відомо два варіанти віруса-ВІЛ-1 та ВІЛ-2.Перший пощирений у більшості регіонів Земної кулі,другий-переважно у Західній Африці.Віріони мають зовнішню ліпідну мембрану,в яку вмонтовані вірусні білки у вигляді грибоподібних структур.Білок др.-120 відповідає за адсорбцію віруса на специфічних рецепторах клітини.Білок др.-41-ніжка гриба,високо мінливий ,з ним пов’язано виникнення нових серологічний типів вірусаа.Серцевина віріона утворена білком р24,вона містить геном віруса,ферменти зворотню транскриптазу,протеазу,інтегразу та нуклеокапсидні білки р7 та р9.До складу генома входять гени gag,poi, env,які кодують синтез структурних білків віруса.Ген tat кодує синтез фактора транс активації,який стимулює репродукцію вірусних білків.Ген rev кодує синтез фактора ,що стимулює синтез вірусних білків.Ген vif підвищує інфекційні властивості віруса.Джерелом інфекції є людина.Зараження відбувається статевим щляхом ,через кров від інфікованих донорів та її препарати ,від матері до дитини трансплацентарно або при пологах ,а також через не стерилізовані меличні інструменти ,зокрема через шприци наркоманів.У патогенезі ВІЛ-інфекції основне значення має ураження імунної системи внаслідок руйнування Т-хелперів ,розвиток імунодефіциту з приєднанням грибкових та бактеріальних інфекцій,виникнення злоякісних пухлин.Після кількатижневого інкубаційного періоду спостерігають первинні прояви ВІЛ-інфекції- підвищення температури тіла,збільшення лімфатичних вузлів,печінки ,поліартрит.Потім наступає латентний період тривалістю від 5-6 міс. до 10 і більше років.Наступна стадія ВІЛ-інфекції –СНІД-асоційований симптомокомплекс.СНІД зажди закінчується смертю.Основний метод діагностики ВІЛ-інфекції-серологічний.Від пацієнтів можна також виділити вірус або виявити його нуклеїнові кислоту .Противірусне лікування включає поєднання препаратів,що блокують зворотню транскриптазу віруса,пригніючи його репродукцію .Одна група цих препаратів є аналогами нуклеотидів(азидотимідин,ставу дин) ,відомі також інгібітори транскриптази,що є аналогами нуклеотидів (невірапін).Треря група препаратів-інгібітори протеаз(інвіразе,ритонавір,інавір).Щоб уникнути резистентності віруса до противірусних засобів ,застосовують одночасно препарати усіх трьох груп.Для корекції порушень імунітету застосовують муномодулятори,зокрема інтерферон,що також має противірусну дію.