VI. Система навчаючих завдань. Завдання 1 (І рівень складності)

A. Tecти

Завдання 1 (І рівень складності)

Виділяють три функціональні типи конституційного реагування людей. Один із них – „спринтер”, характеризується:

A. Здатністю виконувати монотонну роботу;

B. Високою стійкістю до дії короткочасних екстремальних факторів і низьким відновлювальним потенціалом;

C. Низкою стійкістю до короткочасних екстремальних факторів;

D. Здатністю переносити тривалі навантаження;

E. Високою стійкістю до дії короткочасних екстремальних факторів і високим відновлювальним потенціалом.

Еталон відповіді: В

Завдання 2 (ІІ рівень складності)

Сучасна екологія – це комплексна наука, яка має цілий ряд самостійних розділів і напрямів. Дайте відповідь:

A. Що вивчає екологія?

B. Хто запропонував термін екологія?

C. Що є об’єктом дослідження в екології?

D. Які рівні вивчення виділяють в екології?

E. Які методи досліджень застосовують в сучасній екології?

Еталон відповіді:

A. Екологія – це наука, що вивчає зв’язки організмів між собою та з навколишнім середовищем.

B. Термін екологія запропонував Е. Геккель.

C. Об’єктами досліджень в екології можуть бути окремі організми, популяції, угрупування, екосистеми та вся біота нашої планети.

D. В екології виділяють три рівні вивчення: 1) популяційно-видовий; 2) екосистемний; 3) еволюційно-історичний.

E. В сучасній екології застосовують надзвичайно багатий арсенал методів досліджень. Їх можна згрупувати у такі три категорії:

1) емпіричні методи; 2) експериментальні методи; 3) методи моделювання.

Завдання 3 (ІІІ рівень складності)

З якої причини більшість паразитів в кишечнику людини мають здатність до анаеробного метаболізму?

A. Тому що анаеробний метаболізм набагато ефективніший за аеробний;

B. Тому що аеробний метаболізм не може відбуватися без наявності світла, якого в кишечнику не має;

C. Тому що в кишечнику недостатньо кисню для підтримання аеробного метаболізму;

D. Тому що в кишечнику високий вміст СО₂, який пригнічує аеробний процес метаболізму

E. Вірно С+D

Еталон відповіді – Е

VII. Короткі методичні вказівки до роботи студентів на практичному занятті

а) Методика проведення заняття

На початку заняття проводиться перевірка вихідного рівня знань студентів у вигляді тестового контролю та письмової відповіді на питання. Розглядаються теоретичні питання даної теми, в обговоренні якої беруть участь всі студенти під керівництвом викладача. Після цього студенти виконують самостійну навчально-дослідницьку роботу і вирішують індивідуальні ситуаційні задачі.

В кінці заняття проводиться перевірка кінцевого рівня знань студентів, аналіз результатів роботи з перевіркою протоколів і виставленням відповідної оцінки і балів.

б) Організаційна структура заняття (технологічна карта)

№ п/п	Основні етапи заняття	Час в хвилинах	Матеріали методичного забезпечення
І. Підготовчій етап
1. 2. 3.	Організаційна частина Перевірка вихідного рівня знань Обговорення теоретичних питань та рефератів студентів		Тести для перевірки вихідного рівня знань Таблиці, теоретичні питання
IІ. Основний етап
4. 5.	Виконання самостійної навчально-дослідницької роботи та оформлення протоколу Контроль виконання завдань самостійної роботи		Індивідуальні програмовані завдання для самостійної навчально-дослідницької роботи, таблиці, підручники, посібники
III.Заключний етап
6. 7.	Перевірка кінцевого рівня знань Аналіз підведення підсумків заняття, виставлення оцінок і балів. Домашнє завдання		Тестові завдання для перевірки кінцевого рівня знань

в) Тестові завдання для перевірки кінцевого рівня знань

1. Вкажіть відповідність:

Екологічні фактори: Приклади:

1. Абіотичні; а) світло;

2. Біотичні; б) рослини;

3. Антропогенні. в) діяльність людини;

г) тварини;

д) температура;

е) вологість;

є) радіація;

ж) мікроорганізми.

2. До функцій променів видимого спектра світла відносять:

А. Синтез вітаміну D у тварин і людини;

В. Теплова дія;

С. Загарна дія;

D. Забезпечення фотосинтезу;

E. Бактерицидна дія;

F. Сигнальне значення для орієнтування у просторі.

3. Вкажіть відповідність:

Форми взаємовідносин: Приклади:

1. Хижацтво; а) вовк- заєць;

2. Симбіоз; б) акули – риби-лоцмани;

3. Паразитизм; в) береза – підберезовик;

4. Мутуалізм; г) фасциола – людина;

5. Коменсалізм. д) рак-самітник - актинія.

4. Вкажіть відповідність:

Вплив забруднювачів: Ефекти, які викликаються:

1. Токсична дія; а) веде до виникнення мутацій;

2. Онкогенна дія; б) викликає неспадкові вади;

3. Тератогенна дія; в) веде до утворення пухлин;

4. Мутагенна дія. г) викликає отруєння.

5. На відміну від поля, природні луки:

A. Потребують втручання людини для постійної підтримки і відновлення видового складу;

B. Є місцем проживання диких тварин і дикоростучих рослин;

C. Характеризуються виснаженням і ерозією плодючих ґрунтів;

D. Має здатність до саморегуляції і самовідновлення;

E. Не має редуцентів;

F. Велика різноманітність видів;

G. B+D+F.

6. Серед представників якого класу найменше видів отруйних тварин?

A. Павукоподібні

B. Риби

C. Комахи

D. Ссавці

Е. Ракоподібні

7. Функціональна природна система, утворена живими організмами та їх середовищем існування, які пов’язані між собою обміном речовин і енергії, називається:

А. Біоценозом;

В. Агроценозом;

С. Біотопом;

D. Ізолятом;

E. Екологічною системою.

8. Вкажіть відповідність:

Особливості будови: Група тварин:

1. Добре розвинені ікла; А. Травоїдні;

2. Ікла відсутні;

3. Сліпа кишка коротка або редукована;

4. Шлунок має кілька відділів; В. Хижаки.

5. Добре розвинені корінні зуби;

6. Однокамерний залозистий шлунок.

9. Вкажіть відповідність:

Ознаки тварин: Групи тварин:

1. Серце 2-х або 3-х камерне; А. Холоднокровні тварини;

2. Постійна температура тіла;

3. Мають парні і непарні кінцівки;

4. Дихають тільки атмосферним киснем;

5. Тіло кровопостачається артеріальною В. Теплокровні тварини.

кров’ю по великому колу кровообігу;

6. Температура тіла залежить від

температури навколишнього середовища.

10. Вкажіть відповідність:

Особливості групи: Функціональна група:

1. Рослини, деякі бактерії; А. Продуценти;

2. Поглинає готові органічні речовини;

3. Поглинає неорганічні речовини;

4. Хижаки; В. Консументи.

5. Акумулюють сонячну енергію;

6. Джерело енергії – тваринна і рослинна

їжа.

11. Головними складовими ланцюгів живлення є:

A. Автотрофи і гетеротрофи;

B. Абіотичні органічні й неорганічні складові середовища;

C. „Живитель” і „хазяїн”;

D. Продуценти, консументи, редуценти;

E. Ареал та абіотичні фіктори середовища

12. Здатність до адаптації у сучасних людей варіює в широкому діапазоні, що дає змогу виділити серед них кілька функціональних типів конституційного реагування. Вкажіть тип людини з потенційною схильністю до сильних фізіологічних реакцій, що забезпечують високу надійність при виражених, але короткочасних діях зовнішнього середовища.

А. Спринтер;

A. Астенік;

B. Стайєр;

C. Мікст;

D. Нормостенік.

13. Здатність до адаптації тепер варіює в широкому діапазоні, що дає змогу виділити серед людей кілька функціональних типів конституційного реагування. Вкажіть тип організму людини, що здатний стабільно витримувати тривалі й монотонні фізіологічні навантаження.

A. Стайєр;

B. Спринтер;

C. Мікст;

D. Нормостенік;

E. Астенік.

14. Для людини існує суворе обмеження в часі перебування на висоті понад 800 метрів над рівнем моря без кисневих балонів. Що є лімітуючим фактором для життя в даному випадку?

A. Парціальний тиск кисню в повітрі;

B. Рівень ультрафіолетового опромінення;

C. Температура;

D. Сила земного тяжіння;

E. Вологість.

15. Тридцятирічний чоловік, який слабо пристосований до екстремальних короткочасних навантажень, переселився в екстремальні умови Байкало-Амурська Магістраль. Наприкінці другого року життя в нових умовах він адаптувався до тривалих і монотонних фізіологічних навантажень. До якого конституційного типу відноситься цей чоловік?

A. Спринтер;

B. Мікст;

C. Астенік;

D. Стайєр;

E. Гіперстенік.

Заняття № 40

Тема: Контроль засвоєння модуля 3 “Популяційно-видовий, біогеоценотичний і біосферний рівні організації життя”

І. Орієнтовний перелік контрольних питань до Модуля 3. Популяційно-видовий, біогеоценотичний і біосферний рівні організації життя

Змістовий модуль 5. Медико-біологічні основи паразитизму. Медична протозоологія

1. Паразитизм. Принципи взаємодії паразиту та хазяїна на рівні особин. Шляхи морфо­фізіологічної адаптації паразитів.

2. Трансмісивні захворювання. Факультативно-трансмісивні й облігатно-трансмісивні захворювання. Специфічні та механічні переносники збудників захворювань.

3. Принципи класифікації паразитів: облігатні, факультативні, тимчасові, постійні, ендо- та ектопаразити.

4. Життєві цикли паразитів. Чергування поколінь і феномен зміни хазяїв. Проміжні й основні хазяї. Резервуарні, облігатні, факультативні хазяї.

5. Природноосередкові захворювання. Структура природного осередку. Вчення акаде­міка Є.Н.Павловського про природну осередковість паразитарних захворювань. Поняття про антропонози та зоонози.

6. Основи профілактики паразитарних захворювань. Методи профілактики: біологічні, екологічні, громадські тощо.

7. Тип Найпростіші. Класифікація, характерні риси організації, значення представників у медицині.

8. Лямблія. Морфологія, шляхи зараження, методи лабораторної діагностики, профілак­тика.

9. Трихомонади. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики.

10. Біологія збудників шкірного та вісцерального лейшманіозу. Систематичне положення, морфологія, обґрунтування методів лабораторної діагностики та профілактики.

11. Збудники трипаносомозів. Систематичне положення, морфологія, обґрунтування методів лабораторної діагностики та профілактики.

12. Дизентерійна амеба. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, обґрун­тування методів лабораторної діагностики, профілактика.

13. Балантидій. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики.

14. Малярійний плазмодій. Систематичне положення, цикл розвитку, боротьба з маля­рією, задачі протималярійної служби на сучасному рівні. Види малярійних плазмодіїв.

15. Токсоплазма. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи заражен­ня, обґрунтування методів лабораторної діагностики.

Змістовий модуль 6. Медична гельмінтологія

16. Тип Плоскі черви. Класифікація, характерні риси організації, медичне значення представників. Поняття про біо- та геогельмінти.

17. Печінковий сисун. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

18. Котячий (сибірський) сисун. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики та профілактика, осередки опісторхозу.

19. Легеневий сисун. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

20. Китайський, ланцетоподібний і кров’яні сисуни. Морфологія, цикли розвитку, медичне значення.

21. Свинячий (озброєний) ціп’як. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики та профілактика теніозу.

22. Бичачий (неозброєний) ціп’як. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики та профілактика теніаринхозу.

23. Цистицеркоз. Шляхи зараження та заходи профілактики.

24. Ціп’як карликовий. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

25. Ехінокок і альвеокок. Систематичне положення, розповсюдження, морфологія, цикл розвитку, відмінності личинкових стадій, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

26. Стьожак широкий. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

27. Тип Круглі черви. Класифікація, характерні риси організації, медичне значення представників.

28. Аскарида людська. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, основні методи лабораторної діагностики, профілактика. Личинки аска­рид тварин як збудники захворювань (синдром larva migrans).

29. Гострик. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зара­ження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

30. Волосоголовець. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зара­ження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

31. Анкілостоміди. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зара­ження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

32. Трихінела. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

33. Ришта. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика. Роботи Л.М.Ісаєва по ліквідації осередків дракункульозу.

34. Філярії (нитчатка чи вухерерія Банкрофта, бругія, лоа лоа, онхоцерки). Морфологія, цикли розвитку, медичне значення.

35. Лабораторна діагностика гельмінтозів. Ово-, лярво- та гельмінтоскопія.

Змістовий модуль 7. Медична арахноентомологія

36. Тип Членистоногі. Класифікація, характерні риси будови, медичне значення. Отруйні представники типу Членистоногі.

37. Молюски, ракоподібні та хордові – проміжні хазяї гельмінтів.

38. Кліщі – збудники захворювань людини.

39. Кліщі – переносники збудників захворювань людини.

40. Клас Комахи. Морфологія, особливості розвитку, медичне значення представників.

41. Мухи. Особливості будови та розвитку, медичне значення. Види мух. Таргани, їх види та медичне значення.

42. Комарі. Види, особливості будови та розвитку, медичне значення. Гнус і його компо­ненти.

43. Воші. Види, особливості будови та розвитку, медичне значення.

44. Блохи. Особливості будови та розвитку. Види бліх. Клопи. Медичне значення.

Змістовий модуль 8. Взаємозв’язок індивідуального та історичного розвитку. Біосфера та людина

45. Синтетична теорія як сучасний етап розвитку теорії еволюції.

46. Макро- та мікроеволюція. Популяція – елементарна одиниця еволюції.

47. Популяційна структура людства. Деми, ізоляти.

48. Вплив мутаційного процесу, міграції, ізоляції та дрейфу генів на генетичну струк­туру популяцій людей. Специфіка дії природного добору в людських популяціях.

49. Проблема та медико-біологічні наслідки генетичного обтяження та впливу мутагенних факторів (радіаційних і хімічних) на популяції людей. Функціональні типи реагування людей на фактори середовища (“спринтер”, “стайєр”, “мікст”).

50. Вчення академіка В. І. Вернадського про біосферу та ноосферу. Жива речовина й її характеристики.

51. Медико-біологічні аспекти впливу біосфери на здоров’я людини. Поняття про біополя та біологічні ритми, їх медичне значення.

52. Взаємозв’язок онто- та філогенезу. Біогенетичний закон (Ф. Мюллер, Е. Геккель), його трактування О. М. Северцовим.

53. Закономірності філогенезу систем органів. Еволюційна морфологія й її методи. Способи еволюційних перетворень органів. Рудименти, атавізми.

54. Онтофілогенетичні передумови природжених вад розвитку органів і систем органів людини. Анцестральні (атавістичні) вади розвитку.

55. Філогенез покривів тіла хордових. Природжені вади розвитку, що мають онтофілогенетичну зумовленість.

56. Порівняльний огляд будови скелету хордових. Природжені вади розвитку, що мають онтофілогенетичну зумовленість.

57. Філогенез травної системи хордових. Природжені вади розвитку, що мають онтофілогенетичну зумовленість.

58. Філогенез дихальної системи хордових. Природжені вади розвитку, що мають онтофілогенетичну зумовленість.

59. Філогенез кровоносної системи хордових. Природжені вади розвитку, що мають онтофілогенетичну зумовленість.

60. Філогенез нервової системи хордових. Природжені вади розвитку, що мають онтофілогенетичну зумовленість.

61. Філогенез сечовидільної та статевої систем хордових. Природжені вади розвитку, що мають онтофілогенетичну зумовленість.

62. Походження людини. Основні етапи антропогенезу.

63. Положення виду Homo sapiens у системі тваринного світу. Якісна своєрідність людини. Співвідношення біологічних і соціальних факторів у процесі антропогенезу.

64. Походження людських рас як відображення адаптаційних закономірностей розвитку людини. Єдність людства.

65. Екологія. Середовище як екологічне поняття. Види середовища. Екологічні фактори. Єдність організму та середовища.

66. Біологічна мінливість людей у зв’язку з біогеографічними особливостями сере­довища. Формування адаптивних екотипів людей.

67. Людина як екологічний фактор. Основні напрямки та результати антропогенних змін оточуючого середовища. Охорона довкілля.

68. Особливості екологічного стану в Україні.

69. Отруйні для людини рослини і тварини.

2. Перелік практичних навичок і умінь

- техніка мікроскопування;

- визначити місце біологічного об’єкта в системі живої природи;

- обґрунтувати приналежність паразитарних хвороб людини до групи трансмі­сивних і природноосередкових;

- діагностувати на макро- і мікропрепаратах збудників та переносників збудників паразитарних хвороб;

- визначити видову приналежність збудників протозоозів;

- ідентифікувати різні стадії життєвого циклу паразитів людини;

- обґрунтувати методи лабораторної діагностики паразитарних хвороб;

- визначити видову приналежність гельмінтів і їх яєць;

- диференціювати діагноз інвазій за допомогою лабораторних методів;

- визначити видову приналежність переносників збудників інфекцій;

- доводити ефективність методів профілактики паразитарних хвороб, базуючись на способах зараження ними;передбачити вплив факторів довкілля на організм людини.

2. Оцінювання модуля 3

Згідно з наказом № 396 від 26.10.10 по Вінницькому національному медичному університету введена єдина універсальна шкала перерахунку традиційних оцінок з 5-бальної системи (за практичні заняття перед модулем) у рейтингові бали (120) поточної успішності. Встановлена мінімальна кількість балів до модуля – 72, а максимальна – 120. На модулі студент отримує оцінку «3», що відповідає мінімум 50 балам і «5» - максмально 80.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля 3, вираховується шляхом додавання максимальної кількості балів – 120 до модуля і «5» на модулі з максимальною кількістю балів - 80 – разом дає 200 балів.

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля 3, вираховується шляхом додавання мінімальної кількості балів до модуля - 72 і «3» на модулі з мінімальною кількістью балів - 50 - разом дає 122 бали.