Периферична нервова система

Периферична нервова система - це частина нервової системи, що є сполучною ланкою між центральною нервовою системою і довільними м'язами, а також з органами почуттів.

14.Ретикулярна формація — сіткоподібне утворення — яке просіює інформацію, що надходить до кори, і вирішує, яку затримати, а яку подати далі

Ретикулярна формація бере участь у регуляції рівня свідомості, емоцій, сну й бадьорості, вегетативних функцій, доцільних рухів.

11. Соматична нервова система-частина нервової системи, що іннервує м'язи тіла; забезпечує сенсорні і моторні функції організму. Разом з вегетативною нервовою системою формують периферичну нервову систему.

Соматична нервова система людини багатофункціональна. Її базовими завданнями є збір інформації із зовнішнього світу і передача отриманої інформації. Завдяки її роботі людина своєчасно реагує на зовнішні фактори власним тілом. Скелет і м’язи скелета миттєво «ухиляються» від зовнішньої загрози, отримуючи відповідне повідомлення через соматичний відділ. Вся мускулатура організму, всі м’язи, сухожилля починають працювати не довільно, а під керівництвом нервової системи.

12. Специфічні ядра таламуса

Таламус

Таламус «кімната», «шлюбне ліжко») — парна симетрична область головного мозку хребетних тварин, головна частина проміжного мозку.

Таламус складається із системи мієлінізованих ламел, що розділяють ядра таламуса — кластери тіл нейронів. Часто в складі таламуса виділяють аллоталамус (10% об'єму) і ізоталамус

Він майже повністю сформований із сірої речовини. У ньому налічують майже 40 ядер.

ТАЛАМУС (зоровий бугор, лат. thalamus, грец. θάλαμος — внутрішня камера) — парна симетрична ділянка головного мозку, частина проміжного мозку, що відповідає за перерозподіл інформації від органів чуття, за винятком нюху, до кори головного мозку.

Специфічні ядра (проекційні) обробляють і проводять зорові, рухові, тактильні, смакові, інтерорецептивні сигнали до проекційних та асоціативних зон кори.

14. Спинальний шок— порушення діяльності спинного мозку в його повній перерізці чи травмі,

Під час шоку спостерігається гіперполяризація постсинаптичної мембрани мотонейронів спинного мозку, що є основою гальмування.

20.Центральна нервова система— система органів, побудована з нервових клітин, яка координує функціонування та взаємозв'язок всіх інших органів та систем органів організму.

Основними функціями центральної нервової системи є:

1) регуляція діяльності всіх тканин і органів та об'єднання їх в єдине ціле;

2) забезпечення пристосування організму до умов зовнішнього середовища (організація адекватного поводження відповідно до потреб організму).

Фізіологія вищої нервової системи

Безумовне гальмування

Умовне гальмо

4.Гальмування диференціювальне

5.Гальмування запізнювальне

Гальмування згасальне

Гальмування умовних рефлексів — це особливий нервовий процес, що полягає в послабленні або повній відсутності відповідної реакції на подразнення.

Умовне (внутрішнє) гальмування - характерне лише клітинам кори великого мозку, виникає за певних умов і настає не одразу, а виробляється поступово. Розрізняють умовне гальмування:
1) згасаюче- виникає у тому випадку, коли умовний подразник багато разів не підкріплюється безумовним. Згасанням можна пояснити неміцність знань навчального матеріалу, якщо він не закріплювався повторенням, тимчасову втрату навички гри на музичному інструменті.

2) запізнювальне - воно розвивається, якщо безумовний подразник давати з запізненням після умовного. Наприклад, якщо після багаторазового повторення вмикання дзвонику їжу давати не через 1-5сек., а через 2-3хв., то і слина буде виділятися через 2-3хв.

3) диференціювальне - організм відрізняє умовні подразники близької якості. Виробляється внаслідок підкріплення одних умовних подразників і непідкріплення інших. Уже з перших днів життя дитини починає вироблятися диференціювання. Це допомагає орієнтуватися в навколишньому світі, вичленяти з нього подразники значущі, сигнальні;
4) умовне гальмо - якщо у собаки виробити слиновидільний умовний рефлекс на свисток, то свисток викликатиме виділення слини, а комбінація свисток-світло - ні, оскільки ця комбінація двох подразників не підкріплюватиметься годуванням. У даному випадку світло виступає умовним гальмом.
5) зберігальне гальмування - розвивається внаслідок стомлення після тривалої роботи.

3.Вища нервова діяльність–

- це сукупність безумовних і умовних рефлексів, що визначають поведінку

Рефлекс безумовний

Рефлекс умовний

Рефлекс – це специфічна реакція нервової системи організму у відповідь на дію подразника. розрізняють природжені (безумовні) та набуті (умовні) рефлекси.

Характеристика рефлексів

Рефлекс
безумовний (природжений)	умовний (набутий)
Генетично закріплений, передається в спадок, є видовим	Генетично не закріплений, формується індивідуально
Однотипний вияв у різних індивідів	Вияви індивідуальні
Формується в головному мозку до народження дитини, утворення не залежить від умов	Осередки рефлексів утворюються протягом життя, утворення залежить від низки умов: 1) дія умовного подразника має за часом збігатися з дією безумовного; 2) умовний подразник має неодноразово підкріплюватися дією безумовного; 3) дія умовного подразника має передувати дії безумовного
Стійкий, конкретна програма рефлекторних дій зберігається протягом життя. Кількість обмежена	Мінливі, у разі відсутності умов виявлення та подразника рефлекси можуть загасати, за необхідності формуються нові
Рефлекторні дуги сталі, замикаються в спинному мозку та стовбурі головного мозку	Рефлекторні дуги тимчасові, замикаються в передньому мозку
Центри рефлексів розташовані в підкіркових ядрах, стовбурі мозку та спинному мозку	Центри рефлексів розташовані в корі великих півкуль
Біологічне значення: забезпечують виживання після народження, є основою для формування умовних рефлексів, підтримують гомеостаз організму, забезпечують узгодженість функцій органів і систем	Біологічне значення: забезпечують пристосування організму до нових умов середовища

Класифікація рефлексів

Рефлекси
безумовні	умовні
Харчові: ковтання, смоктання, секреція травних соків	Штучні: вироблені на подразник, що не належить до безумовних (світло, звук)
Захисні: чхання, кашель, моргання, відсмикування кінцівки в разі ушкодження	Натуральні: вироблені на подразники, які тісно пов'язані з безумовним подразником або є його властивістю (смак, запах їжі)
Дихальні: дихальні рухи, що забезпечують вдих і видих	Життєві: харчові, захисні та ін.
Орієнтувальні: повертання голови, тулуба в бік специфічного подразника	Рефлекси саморозвитку: ігровий, дослідницький тощо
Статеві: статева поведінка, розмноження й турбота про потомство	Позитивні: мають безумовне підкріплення, викликають відповідну реакцію. Негативні: безумовне підкріплення відсутнє, не викликають адекватної реакції, гальмують її
Інстинкт: складна система безумовних рефлексів, генетично закріплена послідовність дій	Екстрацептивні: ґрунтуються на зорових, слухових, тактильних, температурних, смакових, нюхових умовних сигналах. Інтероцептивні: ґрунтуються на механічних, хімічних та інших умовних сигналах

15.Пам'ять– це сукупність психофізіологічних процесів у центральній нервовій системі, що забезпечують збереження, накопичення інформації і, як результат, формування індивідуального досвіду.

Часові види пам’яті

Короткочасна. Характеризується нетривалим зберіганням інформації після одноразового й недовгого сприйняття.

Проміжна. Інформація зберігається нетривалий час.

Довготривала. Зберігає інформацію тривалий час. Фізіологічною основою є структурні зміни мембрани нервової клітини

8.Емоції– це специфічне індивідуальне ставлення людини до навколишньої дійсності, що виявляється у вигляді радості, страху, - гніву, задоволення, незадоволення, подиву тощо.

25.Сон- періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники.

7.Домінуюча мотивація

12.Мотивація –це фізіологічний стан, який виникає в разі необхідності задовольнити ту чи іншу потребу організму

Індиферентний подразник

Безумовний подразник

Процес утворення умовних рефлексів вимагає дотримання визначених правил. По-перше, необхідна наявність двох подразників — безумовного й індиферентного, тобто байдужного, котрий повинен набути властивостей умовного. Наприклад, при виробленні у собаки умовного харчового рефлексу безумовним подразником може бути м'ясо, а індиферентний - будь-якийподразник: світло, звук, дотик і т.д

10.Інстинкт - складний комплекс взаємозалежних рефлексів, що включає рухові й поведінкові реакції, властиві тварині певного виду, що виникають у відповідь на подразнення зовнішнього й внутрішнього середовища й перебігають на тлі високої збудливості нервових центрів, відповідальних за здійснення цих актів. Інстинкти - це доцільна пристосувальна діяльність, зумовлена вродженими механізмами.

11.Істерія- найбільш типовий невроз людини, розлад вищої нервової системи. Істеричні припадки тривають від кількох хвилин до кількох годин. Такі припадки спричиняють зовнішні подразники, що травмують психіку, або спогади про неприємну ситуацію. Свідомість не втрачається. Сенсорні розлади проявляються у вигляді: тремтіння рук, ніг, усього тіла; розладів мовлення: заїкання, втрата голосу. Вегетативні розлади характерні тільки для шлунково-кишкового тракту: гикавка, блювання.

13.Неврастенія — психічний розлад з групи неврозів, серед проявів якого підвищена Подразливість, стомлюваність, втрата здатності до тривалого розумового й фізичного зусилля. Виникненню неврастенії сприяють інфекції, що ослабляють організм, інтоксикації (алкоголь, паління), ендокринні розлади, недостатнє харчування та ін.

14.Нижча нервова діяльність

Нижча нервова діяльність діяльність головного мозку, спрямована на інтеграцію функцій внутрішніх органів

Крім вищої, є й нижча нервова діяльність, яка безпосередньо регулює окремі функції організму; вона є природною. Приклад такої природної діяльності — виділення слини, коли їжа потрапляє в рот. Це — прояв нижчої нервової діяльності.

15.Поведінка

Поведінка слід розглядати, як інтегральним показником психічної активності людини, тож поведінка можна з'ясувати, як цілісну активність людини, спрямовану задоволення біологічних, фізіологічних, психологічних і соціальних потреб.

Поведінка — форма адаптації, притаманна живим організмам, здатним рухатися, яка здійснюється за рахунок спрямованої зміни взаємодії організму з факторами довкілля.

17.Психастенія — хворобливий стан, у якому найбільш вираженою особливістю психічного складу людини є тривожно-помисливий характер, який виявляється в постійній невпевненості в собі, нерішучості, боязкості й уразливості. Такі люди схильні до сумнівів, їм постійно важко приймати будь-яке рішення; вони нескінченно аналізують свої вчинки, схильні до зниженої самооцінки, рідко бувають задоволені собою.

21.Свідомість- відображення дійсності у вигляді знань, закріплених у мові, в усіх її смислах і значеннях, які можуть бути повідомлені, передані іншим людям.
Виникає свідомість тільки в суспільстві.