Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи.

У лабораторній практиці використовують такі типи мікроскопічних препаратів: 1) висячу краплю 2) придавлену краплю 3) тонкий мазок крові, гною, мокротиння та ін; 4) товсту краплю 5) агар-мікроскопію 6) препарат-відбиток 7) фіксований мазок. У Бактеріологічній практиці частіше застосовують останній тип препарату. Приготування його складається з декількох етапів: 1) забору і доставки матеріалу для дослідження 2) приготування препарату. Для цього досл. матеріал наносять на чисте, знежирене предметне скло з допомогою бактерій. петлі і розподіляють по площі в 1 см2. Щільний (густий) матеріал або к-ру з щільного середовища вносять бактерій. петлею в краплину фізрозчину, ретельно розмішують і розподіляють по склу на такому ж просторі, як і в попередньому випадку. Величина внесеного матеріалу залежить від передбачуваної кількості бактерій в ньому. 3) приготовлений мазок висушують на відкритому повітрі або в теплому струмені повітря (від газового пальника), 4) препарат фіксується на склі для забезпечення безпеки подальшої роботи, прикріплення бактерій до скла, кращого сприйняття ними фарби, оскільки структури вбитих бактерій легше і міцніше сприймають барвники; 5) фіксовані мазки забарвлюють одним з простих або спеціальних методів фарбування , занурюючи мазок в барвник або наливаючи його на препарат так, щоб вся поверхня препарату була вкрита суцільним шаром барвника, і добре просушують на повітрі. Погано висушений препарат дає каламутне зображення при імерсійної мікроскопії через утворення емульсії; 7) мікроскопії мазка. Цінність Б.м. полягає в простоті, доступності методик і швидкості отримання результатів (30 - 60 хв і менше).
Метод фарбування за Грамом
1. Фіксований мазок забарвлюють карболовим розчином генціановий фіолетового протягом 1-2 хвилин.
2. Протягом 1 хвилини обробляють мазок розчином Люголя.
3. Знебарвлюють спиртом 10-20 сек.
4. Промивають водою.
5. Дофарбовують мазок водним розчином фуксину 1-2 хвилини.

9. Типи і механізми живлення мікроорганізмів. Механізми проникнення поживних речовин в бактеріальну клітину. Хімічний склад мікроорганізмів, значення складових компонентів.

За характером використання джерела енергії розрізняють три групи бактерій. Фототрофи як джерело енергії використовують сонячне світло. Автотрофи (аутотрофи) —неорганічний вуглець, органотрофи (гетеротрофи) —органічний вуглець (вуглеводи, жирні кислоти). Літотрофи (грец. Htos —камінь, trophe —живлення) дістають енергію від окислення неорганічних речовин (водень, окис вуглецю, метан, аміак, сполуки заліза, марганцю, сірки). Вони відіграють вакливу роль у кругообігу речовин у природі. Разом з тим літотрофи справляють і шкідливий вплив: руйнують будівельні матеріали (бетон, скло, гуму, емаль та ін.), спричинюють корозію металів, піддають руйнуванню, близько 10% усіх запасів нафти і значною мірою знижують її якість. До хемолітотрофів належать бактерії, що населяють гарячі джерела, їх виявляють на дні океанів, у надсолоних озерах, на скелях гірських вершин, у пісках пустель. Найважливіші об'єкти для медичної мікробіології —органотрофи, їх поділяють на сапрофітів і паразитів. Сапрофіти в процесі своєї життєдіяльності використовують органічні речовини, які є в навколишньому середовищі. До них відносять більшість видів бактерій, що населяють нашу планету. Паразити —це порівняно невелика група мікроорганізмів (0,1 %), які пристосувалися в ході еволюції до паразитичного способу життя; вони живляться за рахунок органічних сполук тварин і людини. Поділ органотрофних мікроорганізмів на сапрофітів й паразитів не абсолютний, бо не завжди можна чітко розмежувати ці підгрупи. Окремі види патогенних для людини бактерій можуть існувати в навколишньому середовищі як сапрофіти, і, навпаки, деякі сапрофіти за несприятливих умов можуть спричиняти у людей і тварин різні захворювання. Більшість бактерій розвивається тільки в складних середовищах, що містять пептон (продукт ферментативного розщеплення м'яса та інших білкових субстратів), м'ясний екстракт і подібні до них продукти біологічного походження.
Основні механізми живлення бактерій: 1. Пасивна дифузія 2. Полегшена дифузія 3. Активний транспорт 4. Транслокація хімічних груп 5. Іонний транспорт
Механізми проникнення поживн р-н: Живильні речовини, попередньо розщеплюючи їх зовнішнім перетравлюванням задопомогою екзоферментів. При дифузії розчинена речовина переміщується із зони високої концентрації за межами тіла бактеріальної клітини в організм бактерій доти, доки концентрація не стане однаковою. Проходження розчинника через цитоплазматичну мембрану бактерій із зони нижчої концентрації розчиненої речовини в зону вищої концентрації відбувається в результаті осмосу. Градієнт концентрації й осмотичні сили, що діють з обох боків цитоплазматичної мембрани, дуже різноманітні і залежать від різниці концентрації багатьох речовин, які є в клітині і поживному середовищі. Перенесення розчинених речовин із живильного середовища в клітину може здійснюватися втягненням їх разом з розчинником при умові достатньої пористості цитоплазматичної мембрани. Цитоплазматична мембрана складається з ліпідних і білкових молекул, розташованих у певній послідовності. Заряджені групи молекул своїми кінцями спрямовані до поверхні мембрани. На заряджених кінцях адсорбовані шари білка, що складаються з білкових ланцюгів і утворюють сплетення на зовнішній і внутрішній поверхнях цитоплазматичної мембрани. Висока вибірнавластивість, що дає змогу клітинам бактерій відрізняти одні речовини від інших, пов'язана з наявністю ферментних систем, локалізованих на поверхні клітин. Завдяки дії цих ферментів нерозчинні в цитоплазматичній мембрані речовини стають розчинними. Цитоплазматична мембрана відіграє важливу роль у метаболізмі бактерій. Вона має властивість швидко змінювати свою проникність для різних речовин і тим самим регулювати надходження їх у клітину і розподіл у ній, а також впливати на хід реакцій, у яких ці речовини беруть участь. У процесі живлення бактерій розрізняють пасивне й активне перенесення різних речовин та іонів. При пасивному перенесенні потік речовин рухається відповідно до різниці концентрацій або електрохімічних потенціалів. Активне перенесення речовин відбувається внаслідок генерованої в клітині енергії за типом «біологічних насосів». У регулюванні найважливіших біологічних процесів першорядну роль відіграють універсальні циклічні нуклеотиди, а також іони калію, натрію, кальцію, магнію, перенесення яких відбувається внаслідок різниш в зарядах поверхні цитоплазматичної мембрани й оточуючого мікроорганізми середовища, причому роль переносників, як вважають, виконують жиророзчинні речовини X і Y; при цьому утворюються сполуки з іонами калію і натрію (КХ і NaY), які можуть дифундувати через оболонки клітин. Із цитоплазматичної мембрани деяких мікроорганізмів виділено білки, які беруть участь у транспортуванні амінокислот, а також білкові системи, відповідальні за перенесення деяких цукрів взагалі і глюкози зокрема