Консервативний (біологічний) метод лікування.

Показання:

1.Гіперемія пульпи.

2.Гострий травматичний пульпіт ( випадковий розтин порожнини зуба під час препарування каріозної порожнини ).

3. Гострий травматичний пульпіт ( при переломі коронки зуба з розтином або без розтина пульпи, якщо після травми пройшло не більш 6 год.).

4. Серозний обмежений пульпіт при тривалості хвороби не більше доби і локалізації каріозної порожнини на жувальній чи апроксимальній поверхні, що розташована вище від екватора зуба, у здорових і практично здорових дітей у разі компенсованої чи субкомпенсованої форми карієсу.

5.Хронічний фіброзний пульпіт( зубів з несформованим коренем)

Вітальна ампутація пульпи — це метод лікування пульпіту, що найчастіше застосовується в зубах із несформованими коренями, позаяк він дозволяє зберегти функціональну повноцінність кореневої пульпи і тим самим забезпечити умови для росту і формування коренів постійних зубів.

Показання:

1. гострий серозний дифузний пульпіт без вираженої реакції з боку періодонта;

2.травматичне оголення пульпи, якщо з моменту травми

минуло більше ніж 6 год;

3.хронічний фіброзний і хронічний гіпертрофічний пульпіт постійних зубів із несформованими коренями;

4. також випадки, коли застосування біологічного методу лікування протипоказане або неефективне.

Під час вибору методу вітальної ампутації також беруть до уваги стан загальносоматичного здоров'я дитини.

При гострому серозному дифузному пульпіті в зубах із несформованими коренями іноді виконують субтотальну екстирпацію пульпи або так звану глибоку ампутацію.

Вітальна екстирпація пульпи дозволяє уникнути токсичного впливу девіталізуючих засобів на тканину росткової зони у разі несформованого кореня і на періодонт при сформованому корені, що відповідає біологічним вимогам і дозволяє розраховувати в майбутньому на утворення цементо-кісткоподібноі тканини, яка обтурує верхівкову частину кореневого каналу. Така регенеративна здатність прикореневих тканин можлива лише в разі усунення подразників і стимулювання їх захисних властивостей. Дуже важливо виключити використання цитотоксичних засобів для антисептичної обробки і пломбування каналу кореня, а також можливість механічного пошкодження під час ендодонтичних втручань.

Показання:

1.усі форми гострого та хронічного пульпіту постійних зубів із сформованим коренем, якщо зберігаючі методи лікування неефективні.

2. при гострому гнійному пульпіті незалежно від ступеню формування кореня.

3. хронічному гангренозному пульпіті, а також при пульпіті, що супровод-

жується вираженою реакцією з боку періодонта.

У зубах із незавершеним ростом кореня пульпа широко сполучається з тканиною зони росту . У такому разі ендодонтичні інструменти неможливо увести до кінця, не пошкодивши тканини зони росту. Пульпа при цьому розривається, а не видаляється повністю, що спричиняє значну кровотечу, яку надто важко зупинити.

З огляду на це, при виборі екстирпаційного методу лікування пульпіту зуба з несформованим коренем потрібно ренггенологічно визначити ступінь сформованості кореневого каналу. Якщо не сформована верхівкова третина кореня зуба, доцільно здійснити глибоку ампутацію з наступною зупинкою кровотечі і накладенням паст на основі гідроксиду кальцію.

Девітальні методи лікування передбачають девіталізацію пульпи з наступним її видаленням частково (ампутація) чи повністю (екстирпація).

Для лікування постійних зубів у дітей девітальні методи використовуються в тому разі, коли з тієї чи іншої причини неможливо виконати анестезію і безболісно видалити пульпу. Девітальна екстирпація, як правило, проводиться в зубах зі сформованими коренями. Девітальна ампутація, на думку більшості дослідників, неефективна і призводить до розвитку хронічного періодонтиту. Тому в постійних зубах девітальна ампутація

може застосовуватись лише в разі лікування пульпіту в зубах із несформованим коренем з обов'язковим ендодонтичним лікуванням після

завершення його формування.

Показаннядо методу девітальної ампутації є такі самі форми пульпіту постійних зубів із незавершеним формуванням кореня, як і до методу вітальної ампутації. Відповідно показаннями до методу девітальної екстирпації є такі самі форми пульпіту, що й до методу вітальної екстирпації.

Таким чином, вибір методу лікування пульпіту постійного зуба визначається:

- формою пульпіту (гостре або хронічне запалення) і ступенем залучення пульпи в патологічний процес;

- стадією розвитку зуба (формування кореня або його стабілізація);

- станом соматичного здоров'я дитини (при виборі зберігаючих методів лікування);

- локалізацією каріозної порожнини, що особливо важливо при виборі біологічного методу лікування або вітальної ампутації пульпи;

- реакцією пульпи на постійний електричний струм. Зниження електрозбудливості пульпи більш ніж на 20 мА є протипоказанням для проведення біологічного методу лікування пульпіту;

- станом періодонта при пульпіті (пульпіт, ускладнений періодонтитом). При наявності клінічних і (або) рентгенологічних ознак поразки періодонта при пульпіті (перифокальный, фокальний періодонтит) лікувати пульпіт необхідно методом екстирпації, незалежно від стадії формування кореня.

5. Додатки. Засоби для контролю.