Етапи розвитку, види, видовий та набутий, активний та пасивний

Слово "імунитет" походить від лат. Immunitas (звільнення) від податків, від обовяхків, інше значення цього слова –захист. Імінологія –це наука, яка вивчає складинй комплекс явищ і процесів, спрямованих на підтримку структурної і функціональної цілісності організму, сталість хімічного і клітинного складу внутрішнього середовища – гомостад. Особливості імунології: інтенсивність розвитку; самостійні обєкти, методи і проблеми; інтеграція з іншими науками; генетичний і молекулярно-клітинний рівень вивчення. Етапи розвитку: 1.Емпіричний-ХVI-XVIIст Спостереження за перехворілими людьми, спроби попередити хворобу. 1796 р. – англ лікар Дженер випробував перше щеплення проти віспи. Його спосіб попередження віспи полягає в тому, що він а) здобув матеріал від жінок що працювали з коровами ( доярок) і що перенесли віспу в легкій формі (спостер Дженера 25 років) б) цей матеріал з віспяних пухирців Дженер прищепив на шкіру руки 8-річному хлопчику Джеймсу Фіпсу, в) через 1,5 міс. Дженер заразив хлопчика натуральною віспою, але хлопчик не захворів. Препарат, що здобув Дженер, назвали "вакцина" від слова "vacca" (корова). 2. Розвиток інфекційної імунології- її науковим фундаментом вважають Пастера. У 1881-1885рр він здобув вакцини проти холери курок, сибірської виразки. Сказу. У 1883 Мечников створив фагоцитарну клітинну теорію імунитету. У 1890 р Беринг здобув антитоксичну сироватку для лікування дифтерії. У 1901 р Ерліх створив гуморальну теорію імунітету. У 1923 р Рамон здобув дифтерійний анатоксин. Інфекційна імунологія вивчає механізми антиінфекційного захисту організму й обгрунтовує методи профілактики інфекційних хвороб шляхом стимуляції імунної системи. 3. Розвиток неінфекційної імунології – у 1898 р мечников Бордс відкрили антитіла проти клітин організму і назвали їх цитотоксинами. У 1901 р Ландштейнер відкрив антигени еритроцитів крові; завдяки цьому було виділено групи крові – 0,А,В,АВ. Це було вивчення антигенів клітин і тканин. У 1901 р Рішше а потім Пірке відкрили явище алергії. 4. Вивчення молекулярно-клітинних і генетичних закономірностей імунітету – у 1953 р Бернет, Медавар, Гашек (незалежно) відкрили явище імунологічної толерантності (терпимості) У 1960 р Портер і Едельман відкрили будову молекул антитіла. У 1970 р Петров, Бенацеров вивчили генетичний контур імунної відповіді. У 1980-90рр Іерне, Бернет, Тонигава створили теорію імунітету. Досягнення імунології:1. отримані вакцини проти багатьох інфекційних хвороб. Багато хвороб ліквідовано цілком (віспа з 1978р) або частково (сказ, чума,холера.дифтерія,поліомієліт); 2.вирішена проблема преливання крові (гемотрансфузія) шляхом визначення групи крові; 3.вирішення проблеми резус-гемолітичної хвороби новонароджених шляхом імунологічної діагностики; 4. відкрито явище імунологічної толерантності. Створено препарати – імунодепресанти, які дали змогу робити трансплантацію (пересадку органів; 5.діагностика багатьох інфекційних захворювань імунологічними методами. Імунітет – спосіб захисту організму від живих істот і речовин, що несуть на собі ознаки генетичної чужорідної інформації, і який реалізується спеціалізованою імунною системою. Основна біологічна суть імунітету – за Берном-відрізнити своє від чужого (або "я" не "я") В організмі в результаті мітації виникає одна змінена клітина з 10. При загальній кількості клітин 10-10 може зявитися багато клітин, тому необхідний імунітет. Види імунітету: І. за походженням: а)видовий імунітет – вірніше називати видова несприйнятливість. Напр. людина не хворіє багатьма хворобами собак, птахів. Цей імунітет обумовлений сукупністю біологічних особливостей даного виду, придбаних у процесі еволюції; б)придбаний імунітет –це несприйнятливість до інфекцій що формуються в процесі індивідуального розвитку організму: активний –формується за участю імунної системи. Буває 1)природний (після хвороби) 2)штучний (після вакцинації); пасивний – виходить без роботи імунної системи при введенні в організм готових АТ (антитіл):1. природний – антитіла отримані від матері через плаценту, з материнським молоком,2)штучний – введення готових антитіл у лікувальних і профілактичних сироватках. ІІ. За напрямком дії: антибактеріальний, антивірусний, антитоксичний ін. ІІІ За проявом: загальний (слизуватих кишечника, верхньої дихальної системи, материнське молоко). IV.За механізмом: клітинний і гуморальний.