Фактори, що впливають на неї.
Енергетика життєдіяльності організму найточніше характеризує сумарний обмін речовин і енергії (сумарні енергетичні витрати) і, отже, кількісну (енергетичну) потребу людини в їжі.
На енергетичні витрати організму людини впливають біологічні, екологічні та соціальні фактори. Інтенсивність обміну енергії залежить від віку, статі і маси тіла. Із великої кількості екологічних факторів, що впливають на енергетику життєдіяльності людського організму, найважливішим є кліматичні особливості зони проживання.
Головним і вирішальним чинником, від якого залежить величина добових енергетичних витрат, є м’язова діяльність (фізична робота, заняття спортом тощо). Розумова діяльність мало впливає на підвищення енергетичного обміну, під час неї посилюються головним чином пластична і біорегуляторна функції їжі. Енерготрати і енергоцінність їжі виражають в кілокалоріях (ккал) або у кілоджоулях (кДж). 1 ккал = 4,184кДж; 1000 ккал = 4184 кДж. Енергетичні витрати організму складаються з:
1) нерегульованих волею людини і
2) регульованих витрат енергії.
До нерегульованих видів енергетичних витрат належить витрати енергії
на основний обмін і на специфічно-динамічну дію їжі.
Основний обмін – мінімальна кількість енергії, яку витрачає організм на підтримання на необхідному, за даних умов, рівні функцій життєзабезпечуючих систем організму – сталості роботи серця і кровозабезпечення, функції дихання і роботи легень, екскреторної функції і роботи нирок, роботи ендокринних систем, підтримання оптимальної температури тіла і необхідного м’язового тонусу тощо. Визначається в ккал/добу або кДж/добу в стані повного м’язового та психічного спокою при комфортній температурі (20?) через 14-16 годин після останнього прийому їжі. Енергія основного обміну кожної людини індивідуальна і у кожний час постійна. Орієнтовно, у разі середніх умов (середній вік, середня маса тіла тощо) можна прийняти величину енергії основного обміну, що дорівнює 1ккал (4,184 кДж) на 1кг маси тіла 1 год.
Специфічно-динамічна дія (СДД) харчових речовин пов’язана із витратами енергії на перетворення та всмоктування компонентів раціону в організмі і тому основний обмін після прийому їжі завжди підвищується на 10-15%.
Витрати енергії, що регулюються, включають витрати енергії на трудову діяльність, побутову поведінку, домашню роботу, заняття спортом тощо. Так, зокрема, коливання енерговитрат у стані спокою та максимальної фізичної активності спортсменів досягають 10-кратних значень.
Важливим фактором є температура навколишнього середовища, яка впливає на характер енерговитрат, спрямовані на зігрівання або охолодження організму.
Порівнюючи енергетичні затрати організму людини з одержаною енергією ми встановлюємо енергетичний баланс. Як вже згадувалося, джерелом енергії для організму людини є їжа. Із всіх поживних речовин найголовнішим джерелом енергії є вуглеводи і тому 56-58% енергії раціону забезпечують саме вони. У добовому раціоні енергоцінність жирів повинна складати біля 30%, а роль білків як джерела енергії незначна (12-14%), бо вони в основному використовуються для пластичних потреб. Слід зазначити, що в умовах парентерального харчування (ПХ) калораж від білків, що вводяться не повинен враховуватися, тому що азот, який при цьому поступає, відразу ж буде включатися в синтез білків (звичайно при достатньому калоражі ПХ). Енергетична цінність під час окислення в організмі 1г білків складає 4 ккал (16,74кДж), жирів – 9 ккал (37,66кДж), вуглеводів (що засвоюються) – 4 ккал (16,74кДж).
Виділяють нульовий, негативний та позитивний енергетичний баланс. Якщо енергія одержана людиною дорівнює затраченій, то це нульовий енергетичний баланс. Негативний баланс виникає у випадку, якщо затрачена енергія більша від отриманої (одержаної). Позитивний енергетичний баланс виникає тоді, коли одержана енергія більша за витрачену. У цьому випадку надлишок енергії депонується у вигляді жиру і витрачається при посиленні (зростанні) енергетичних процесів.
Неадекватне харчування, у разі якого енергетична цінність добового харчового раціону не покриває витрати енергії впродовж доби, зумовлює виникнення негативного енергетичного балансу, що спричинює мобілізацію всіх ресурсів організму на максимальну продукцію енергії для покриття енергетичного дефіциту. У цьому випадку всі харчові речовини, у тому числі білок, використовуються як джерела енергії.
Переважне використання білка з енергетичною метою на шкоду його пластичному призначенню (з анаболічною метою) є основним несприятливим фактором негативного енергетичного балансу. У цьому випадку витрачається не тільки білок, що надходить у складі їжі, але і білки тканин, спричиняючи в організмі білкову недостатність. Таким чином, негативний енергетичний баланс нерозривно пов’язаний з білковою недостатністю і завжди повинен розглядатися як єдиний комплекс білково-енергетичної недостатності (БЕН). Основні клінічні ознаки при білковій недостатності, а також деякі лабораторні дослідження при цій патології наводяться у додатку А.
Експериментальними дослідженнями і теоретичними розрахунками встановлено, що на кожну кілокалорію витраченої (спожитої) організмом енергії необхідно 1 мл води (в цю кількість включається як вода їжі, так і вода, отримана внаслідок метаболічного окислення їжі). У таблиці 2 наведені орієнтовні дані про водний баланс умовної людини.
Таблиця 2