Врожайність і поживність кормових трав
| Рослина, вид корму | Збір зеленої маси з 1 га, ц | В 1 ц корму, кг | Пере-травного протеїну на 1 кормову одиницю, г | Збір кормо-протеї-нових одиниць з 1 га, ц | |
| кормових одиниць | пере-травного протеїну | ||||
| У | К | П | П:К∙1000 |  | |
| Однорічні кормові трави | |||||
| тонконогові | |||||
| Суданська трава | 17,0 | 1,6 | |||
| Могар | 17,0 | 1,8 | |||
| Райграс однорічний | 20,0 | 2,1 | |||
| Озиме жито | 19,3 | 2,7 | |||
| Тритикале | 19,8 | 2,5 | |||
| Озима пшениця | 19,7 | 2,5 | |||
| Овес | 19,0 | 2,6 | |||
| Сорго цукрове | 22,8 | 1,0 | |||
| Сорго-суданкові гібриди | 19,3 | 1,2 | |||
| бобові | |||||
| Вика яра | 17,0 | 3,7 | |||
| Вика озима | 15,5 | 3,6 | |||
| Кормовий горох (пелюшка) | 16,0 | 2,8 | |||
| Серадела | 15,3 | 2,7 | |||
| Соя | 20,7 | 3,5 | |||
| Багаторічні кормові трави | |||||
| тонконогові | |||||
| Грястиця збірна | 22,7 | 2,1 | |||
| Костриця лучна | 22,3 | 2,0 | |||
| Стоколос безостий | 18,4 | 1,9 | |||
| Райграс високий | 18,4 | 1,8 | |||
| Пажитниця багаторічна | 18,2 | 1,7 | |||
| Житняк пустельний | 20,5 | 1,7 | |||
| бобові | |||||
| Люцерна посівна | 21,0 | 4,0 | |||
| Люцерна жовта | 22,2 | 3,3 | |||
| Еспарцет піщаний | 17,0 | 2,8 | |||
| Конюшина червона (лучна) | 20,0 | 3,0 | |||
| Конюшина біла | 21,0 | 3,3 | |||
| Буркун білий | 17,2 | 3,1 | |||
| Лядвенець рогатий | 21,4 | 3,8 |
Таблиця 4.2
Морфологічні, еколого-біологічні та господарські особливості кормових трав
| Культура (українська та латинська назва) | Морфологічні особливості | Еколого-біологічні властивості (зимо– та морозостійкість, тривалість періоду вегетації, вміст сухої речовини, протеїну та ін. | Урожайність (т/га), вихід сухої речовини та протеїну (т/га) | ||
| стебло | листки | суцвіття, квітів, плодів, насіння (форма, забарвлення, кількість насінин, маса 1000 шт.) | |||
| Суданська трава | |||||
| Могар | |||||
| Райграс однорічний | |||||
| Озиме жито | |||||
| Вика озима | |||||
| Пелюшка | |||||
| Серадела | |||||
| Соя | |||||
| Грястиця збірна | |||||
| Костриця лучна | |||||
| Стоколос безостий | |||||
| Люцерна посівна | |||||
| Еспарцет піщаний | |||||
| Буркун білий | |||||
| Лядвенець рогатий |
Заняття № 5.
Силосні культури. Заготівля силосу
Мета. Ознайомитись з морфологічними, біологічними та господарськими особливостями основних силосних культур. Освоїти технологію силосування компонентів з різною вологістю.
Завдання. 1. Зробити відповідні розрахунки та встановити поживність силосних культур (заповнити табл. 5.1.)
2. Розрахувати для свого варіанту співвідношення і вагову кількість компонентів при силосуванні рослинної сировини з різною вологістю (табл. 5.3)
3. За допомогою літературних джерел зробити морфологічний опис основних силосних однорічних та багаторічних культур, охарактеризувати вимоги до тепла, вологи, реакцію на довжину дня тощо; вказати урожайність. Результати записати у вигляді таблиці (заповнити табл. 5.2).
Силосні рослини
Силосними називають ті рослини, які потенційно спроможні формувати високі й стійкі врожаї зеленої маси з достатнім вмістом поживних речовин. До основних силосних культур відносяться кукурудза, соняшник, сорго, земляна груша, кормова капуста, мальва, ріпак озимий і ярий, редька олійна, амарант. До силосних можна віднести також такі високоврожайні багаторічні рослини як борщівник Сосновського, гірчак Вейріха, сильфій пронизанолистий та ін.
Цінними для використання сумісно з іншими культурами є гарбузи, кормові кавуни та ін. Добрий силос отримують з зеленої маси озимих проміжних (жито, вікожитня суміш), ярих бобово-злакових сумішок, кормового гороху у фазі молочно-восковій стиглості; 1 ц зеленої маси силосних культур відповідає 15-24 кормовим одиницям і містить від 60-80 до 120-150 г протеїну.
Отже, до групи силосних належать рослини різних ботанічних родин:
- із родини тонконогових: кукурудза, сорго цукрове, сорго-суданкові гібриди;
- із родини селерових - борщівник Сосновського;
- із родини мальвових - сіда багаторічна.
Важливіша ознака, за якою визначають придатність кормової рослини до її силосування – це вміст в ньому необхідної кількості цукрів. В залежності від вмісту цукру і буферності соку рослини поділяють на групи:
що легко силосуються – кукурудза, гичка цукрових буряків, тимофіївка лучна, райграс, трави пасовищ і лук, підв’ялені до вологості 60-70%;
що важко силосуються – зелена маса жита, пшениці, вівса, бобово-злакові сумішки однорічних і багаторічних трав, конюшина, люпин, кормові боби, віка;
що не силосуються при природній вологості – люцерна, конюшина ранніх укосів, рапс, свиріпиця, гірчиця.
Силосні рослини за тривалістю життя поділяють на дві групи (табл. 5.1):
1. Однорічні рослини — ті, що формують урожай зеленої маси в рік сівби: кукурудза, сорго, соняшник - один укіс; сорго та сорго-суданкові гібриди -два-три укоси.
2. Багаторічні рослини - котрі щорічно дають 2-3 укоси зеленої маси: борщівник Сосновського, сильфій пронизанолистий, сіда багаторічна, топінсоняшник.
Таблиця 5.1