У щеплених противісповою вакциною віспа протікає легко (Varioloid)

Основними її особливостями є тривалий інкубаційний період (15-17 днів),

помірні явища нездужання й інших ознак інтоксикації; щира віспяна

висипка нерясна, пустули не утворяться, фляків на шкірі не залишається,

видужання настає через 2 неділі.

Варілоїд — легка форма віспи в людей, в яких є частковий імунітет, набутий внаслідок щеплень, характеризується відсутністю продромального періоду, короткочасним підвищенням температури (на 2-4 дні), невеликим висипом, що розташовується тільки на чолі, шиї, між пальцями рук та ніг; елементи висипу досягають неповного розвитку (пустул не спостерігається). Хвороба закінчується повним одужанням.

Ускладнення. Енцефаліти, менінгоенцефаліти, пневмонії, сепсис.

Діагностика

Матеріалом для дослідження є вміст везикул і пустул. Використовують вірусоскопічні (електронна мікроскопія), вірусологічні (зараження курячих ембріонів), а також серологічні методи – РИГА, РГГА, реакцію преципітації в гелі, метод флюоресціюючих антитіл..

Лікування.

Лікування вітряної віспи зводиться до дотримання постільного режиму протягом усього періоду висипання, запобігання вторинної інфекції. Везикули треба змазувати 1-2% розчину метиленового синього або брильянтового зеленого, рот полоскати дезинфікуючим розчином. За показаннями застосовують симптоматичні засоби анальгетики, жарознижуючі, проводять детоксикацію. При тяжких формах хвороби та розвитку гнійних ускладнень призначають антибіотики.

Протиепідемічні заходи, спрямовані на нейтралізацію джерела збудника в осередку вітряної віспи такі:

¨ Виявлення і ізоляція хворих (вдома або за показаннями у стаціонарі)

¨ Ізоляція припиняється лише через 9днів від початку захворювання (після відпадання кірок або через 5 діб з моменту появи останнього елементу висипки)

¨ Контактних дітей до семи років, які не хворіли на вітряну віспу, роз‘єднують на 21-й день з моменту спілкування (вони можуть відвідувати дитячі заклади лише у перші 10 діб інкубаційного періоду)

¨ З метою розриву механізму передачі здійснюють часте провітрювання і вологе прибирання приміщення, де перебувають хворі.

Найважливішим профілактичним заходом є недопущення контакту з хворими на вітряну віспу або оперізувальний герпес. З цією метою у дитячих дошкільних закладах щоденно оглядають дітей і опитують їх батьків. У разі підозри на захворювання дитину відправляють додому або залишають в ізоляторі. Потрібно дотримуватись режиму між групової ізоляції.

Важливе значення має запобігання занесенню інфекції в лікувальні установи. Спрямовуючи хвору дитину у будь-який стаціонар лікар повинен зазначити наявність контактів її з інфекційними хворими у сім‘ї чи дитячому закладі.

Специфічна профілактика. Закордоном отримано жива вакцина з ослабленого вірусу вітряної віспи, рекомендована для імунізації дітей раннього віку. При загрозі захворювання дитини з обтяженим анамнезом можна провести пасивну імунізацію гамаглобуліном.

Призначають противірусні препарати (метисазон по 06 г 2 рази на день курсом 5-6 діб), противіпсяний імуноглобулін 3-6 мл внутрішньом'язово. Уражені ділянки шкіри і слизових оболонок обробляють антисептиками. Враховуючи наявність гнійної інфекції, хворим призначаютьантибіотики широкого спектру дії (напівсинтетичні пеніциліни, макроліди, цефалоспорини). Проводять активну дезінтоксикаційну терапію з застосуванням інфузійних розчинів і в деяких випадках глюкокортикоїди і інших засобів боротьби з синдромом інтоксикації.

Профілактичні заходи

Ефективна профілактика натуральної віспи, а в подальшому і її ліквідація в світовому масштабі досягнуті завдяки проведенню двох груп заходів.

Перша група заходів включала вакцинацію і ревакцинацію всього населення в плановому порядку. У нашій країні перший декрет про обов'язкової вакцинації всього населення був підписаний в 1919 р. В.І. Леніним; в подальшому масштаби щеплень та порядок їх проведення неодноразово змінювалися й уточнювалися. До 1980 р. суцільна планова імунізація населення проти віспи передбачала первинну вакцинацію дітей на 3-му році життя і дві ревакцинації - в 8 і 16 років. У віці старше 16 років 1 раз на 5 років проводилася селективна ревакцинація певних контингентів:

військовослужбовців та прирівняних до них контингентів;

працівників міжнародних транспортних коштів, готелів, кемпінгів тощо;

осіб, які виїжджають в країни, де віспа ще залишалася ендемічної;

донорів, з крові яких отримували противвіпсовий у-глобулін.

Друга група заходів проводилася відповідно до вимог Міжнародних медико-санітарних правил і була спрямована на попередження завезення віспи з ендемічних регіонів в інші країни. Сюди належали:

інформування державою, ендемічним по віспі, штаб-квартири ВООЗ в Женеві і її сусідніх країн про виявлення серед населення випадків захворювання віспою;

організація такою державою карантинних заходів на своїй території з метою локалізації та ліквідації виниклої вогнища віспи;

епідеміологічний нагляд в ендемічних по віспі країнах за хворими з лихоманкою і висипом.

Використана література

Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології. – К., 2001.

Медична енциклопедія. – М., 1986.

Словник-довідник педіатра. – К., 1999.