Деякі особливості розвитку кормових рослин

За скоростиглістю багаторічні трави поділяться на чотири групи:

• надранні (ефемероїди) - мають короткий вегетаційний період; плодоносять у квітні-травні (тонконіг бульбоподібний, осока пустельна);

• ранні (скоростиглі) - цвітуть в кінці весни, плодоносять на початку літа (тонконіг лучний, лисохвіст лучний, райграс високий, костриця червона, типчак, ковила Лессінга);

• середні (середньостиглі) - цвітуть на початку, а плодоносять всередині літа (стоколос безостий, костриця лучна, тимофіївка лучна, грястиця збірна, конюшина лучна, житняки, еспарцет посівний);

• пізні (пізньостиглі) - цвітуть всередині, а плодоносять - у кінці літа (мітлиця біла, тонконіг болотний, пирій повзучий, ковила волохата).

Монокарпічні рослини - плодоносять один раз в житті.

Полікарпічні - плодоносять кожного року.

Важливою біологічною особливістю багаторічних трав є здатність їх відновлюватись після скошування (випасання), яка називається отавністю. Пагони, що відросли, називаються отавою. Під час скошування рослин у фазі кущення частково відростають зрізані листки та пагони. При скошуванні пізніше отава формується за рахунок нових пагонів, що розвиваються з бруньок. Стебла в фазі кущення знаходиться біля поверхні грунту, тому навіть при низькому зрізі вони недосяжні. При зрізанні генеративного пагона ріст рослини затримується або припиняється і починають відновлення бруньки, що знаходяться біля основи цього пагону.

Високу отавність мають низові злаки (тонконіг лучний, пажитниця пасовищна, костриця червона, мітлиця біла).

Середню отавність - (грястиця збірна, костриця лучна та очеретонодібна, стоколос безостий, типчак, тонконіг болотний).

Низьку отавність мають верхові трави (райграс високий, пирій повзучий та безкореневищнии, житняки).

Бобові трави мають кращу отавність, ніж злаки.

Заняття № 8.
Складання травосумішок

Мета: Освоїти принципи методики складання травосумішок багаторічних трав.

Завдання: Законспектувати основні положення теми. Виконати завдання свого варіанту – скласти травосумішки і розрахувати норми висіву компонентів для конкретних грунтово-кліматичних умов.

При складанні травосумішок у їх склад включають види і сорти, що найбільш придатні до певних грунтово-кліматичних умов, враховують спосіб та тривалість використання угідь.

При сіножатному використанні в травосумішки включають найбільш врожайні верхові злаки (стоколос безостий, тимофіївка лучна, костриця лучна та ін.) з однаковим вегетаційним періодом і приблизно однаковими строками проходження фенологічних фаз. Для сінокосів тривалого використання (більше 10 років) перевагу віддають кореневищним злакам (кострець безостий, лісохвіст лучний, мятлик лучний), а при короткотривалому (до 3-х років) використовують переважно нещільнокущові трави (тимофіївка лучна, овсянниця лучна, райграс багаторічний та високий, житняки, пирій безкореневищний), при середній тривалості використання – обидві групи.

Для пасовищного використання слід створювати травосумішки з трав, що мають різні строки достигання (ранньо–, середньо– та пізньостиглі) та добру отавність після втравлювання (райграс пасовищний, люцерна жовта, лядвенець рогатий, конюшина повзуча та ін.).

Травосумішки 2–3-річного використання звичайно складають з 2 – 3 видів багаторічних трав, 4–6-річного – 3 – 5 видів, то тривалого – 5 – 7 видів.

Визначаючи норму висіву насіння слід притримуватись правила, що для травосумішок вони завжди більші, ніж для одновидових посівів багаторічних трав. Середня норма висіву бобових і злакових трав в умовах Лісостепу і Степу

у чистому вигляді – 10 млн./га схожого насіння,

для двокомпонентних травосумішок – 14–15 млн./га,

трикомпонентних – 16–17 млн./га.

Для встановлення процентної участі видів у травосумішках, користуються співвідношенням біологічних груп, наведених в табл.. 8.1. В результаті сума відсотків усіх компонентів повинна складати 100 %. Після цього підбирають районовані види і сорти трав згідно з довідковою літературою.

Таблиця 8.1