Практичне заняття 6

ВАКЦИНИ. СИРОВАТКИ. МЕТОДИ АЛЕРГОДІАГНОСТИКИ

Мета заняття:

— знати види препаратів для специфічної імунопрофілак­тики, імунотерапії інфекційних хвороб та алергодіагнос-тики.

Оснащення: витяг з Наказу МОЗ України № 48 від 03.02.2006 р., препарати вакцин, сироваток, імуноглобулінів.

План

1. Ознайомлення з препаратами вакцин, інструкціями щодо їх застосування. у 2. Ознайомлення з основними положеннями Наказу МОЗ України № 48 від 03.02.2006 р. "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні".

3. Поняття про автовакцини.

4. Ознайомлення з препаратами сироваток, імуноглобулі­нів, методами їх отримання та застосування.

5. Алергодіагностика.

Хід заняття

1. Ознайомлення з препаратами вакцин, інструкціями щодо їх застосування

Вакцини і сироватки використовують для проведення спе­цифічної імунопрофілактики та імунотерапії.

(Специфічна імунопрофілактика — це система заходів, спрямована на запобігання, обмеження поширення і ліквіда­цію інфекційних хвороб піляхом проведення профілактичних щеплень.

Специфічна імунотерапія — це метод лікування, оснований на введенні в організм вакцин і сироваток.

Профілактичні щеплення — це вирішальний засіб бороть­би з інфекційними хворобами. До виробництва і контролю вак-

\

цинних препаратів пред'являються особливо жорсткі вимоги, що зумовлено використанням патогенних мікробів для їх виго­товлення.

Виготовлення вакцинних препаратів проводять з урахуван­ням рекомендацій ВООЗ. Відповідальність за якість випущених препаратів несе підприємство-виробник. Контроль за випус­ком і використанням імунобіологічних препаратів покладено на Управління профілактики інфекційних захворювань ГССУ МОЗ України та Державне підприємство "Центр імунобіологіч­них препаратів".

Завдання 1. Ознайомтеся з препаратами вакцин, ін­струкціями щодо їх застосування.

Прочитайте, які дані про вакцину зазначено на коробці: на­зва вакцини, адреса підприємства-виробника, кількість вакци­ни, серія, контрольний номер, термін придатності, спосіб вве­дення.

Прочитайте інструкцію щодо застосування вакцини. Звер­ніть увагу на склад вакцини, її імунобіологічні властивості, призначення, спосіб застосування, реакції на введення, про­типоказання, форму випуску, умови зберігання та транспор­тування, термін придатності та в які організації посилається рекламація (від лат. гесІатаНо — голосне заперечення) на пре­парат у разі підвищеної реактогенності вакцини чи розвитку поствакцинальних ускладнень (методи виготовлення вакцин — див. підручник, тема 7).

2. Ознайомлення з основними положеннями Наказу МОЗ України № 48 від 03.02.2006 р. "Про порядок проведення про­філактичних щеплень в Україні"

Завдання 2. Ознайомтеся з вимогами щодо проведення вакцинації.

Профілактичні щеплення проводять в кабінетах при лікувально-профілактичних закладах, медичних кабінетах дошкільних і шкільних установ (спеціальних освітніх уста­нов), медпунктах підприємств та кабінетах щеплень суб'єктів підприємницької діяльності, які мають відповідну ліцензію на медичну практику із застосуванням профілактичних ще­плень.

Профілактичні щеплення проводять медичні працівники, що володіють правилами організації та техніки проведення щеплень, а також заходами невідкладної допомоги у разі розвитку поствакцинальних реакцій і ускладнень.

Обсяги профілактичних щеплень узгоджують з територі­альними санітарно-епідеміологічними станціями.

Перед проведенням профілактичного щеплення обов'язково проводиться медичний огляд з термометрією для виключення наявності гострого захворювання.

Після проведення профілактичного щеплення потрібно за­безпечити медичний нагляд протягом терміну, визначеного ін­струкцією.

У разі розвитку незвичайної реакції або ускладнення на введення вакцини необхідно негайно повідомити керівни­ка лікувально-профілактичного закладу і направити екстре­не повідомлення (форма № 58) до територіальної санітарно-епідеміологічної станції.

Кабінет щеплень має бути оснащений:

— інструкціями щодо застосування вакцин та інструктивно-методичними рекомендаціями;

— холодильником, призначеним тільки для зберігання вак­цин;

— шафою для інструментів і медикаментів;

— біксами зі стерильним матеріалом;

— медичною кушеткою та повивальним столиком;

— столами для підготовки препаратів до використання та для збереження документації;

— посудиною з дезінфекційним розчином;

— нашатирним і етиловим спиртом, сумішшю ефіру зі спир­том або ацетоном;

— тонометром, термометром, одноразовими шприцами;

— засобами протишокової терапії.

У кабінеті для проведення масових щеплень підлога, пане­лі, стіни та столи миють гарячою водою з милом або протирають серветками, змоченими 0,2 % розчином дезактіну або іншого дезінфекційного засобу. Стіл для інструментів накривають сте­рильним простирадлом. Після цього в кімнату допускаються лише ті особи, які беруть участь у проведенні щеплень. Усі ме­дичні працівники повинні зняти обручки, годинники, брасле­ти, коротко підстригти нігті, надягти чисті, щойно попрасовані халат і шапочку, помити руки водою з милом та щіткою, на­дягти продезінфіковані рукавички. Після кожної маніпуляції рукавички миють і обробляють стериліумом. Через кожні 2 год рукавички знімають і занурюють у розчин дезінфекційного за­собу на 1 год, потім промивають водою, висушують. Після кож­ного необережного доторкування до нестерильного предмета рукавички обробляють дезінфекційним розчином.

Перед використанням препарату треба звернути увагу на правильність розфасовки, цілість етикеток і ампул, а також на фізичні особливості препарату. Кожна коробка, в яку були розфасовані ампули або флакони з препаратом, повинна мати етикетку. На цій етикетці мають бути вказані назва установи-виробника, її адреса, повна назва препарату та його дози, но­мер серії, контрольний номер, термін використання та умови зберігання. На кожній ампулі також має бути чітка етикетка, де зазначено кількість препарату в ампулі, номер, серію, конт­рольний номер, термін зберігання.

Препарати не можна використовувати:

1) за відсутності етикеток або повних даних;

2) за наявності будь-яких пошкоджень ампули або сторон­ніх включень (скло, пластівці, нитки та ін.);

3) у разі зміни фізичних властивостей препарату, не перед­бачених інструкцією;

4) у разі закінчення терміну придатності;

5) у разі порушення умов зберігання.

Відкриття ампул, розчинення ліофілізованих вакцин, вак­цинацію проводять відповідно до інструкції за чіткого дотри­мання правил асептики. Безпосередньо перед використанням препарату кінець ампули протирають спочатку етиловим спир­том, а потім досуха стерильною ватою або серветкою. Надріза­ють пилочкою, після чого вдруге протирають етиловим спир­том, накривають серветкою, обламують і через отвір набирають препарат у шприц. Перед використанням сухих препаратів їх попередньо розчиняють дистильованою водою, ізотонічним роз­чином натрію хлориду або спеціальним розчинником, які вво­дять в отвір ампули за допомогою шприца в кількості, вказаній на етикетці. Якщо сухий препарат знаходиться у флаконі або ампулі, розчинник уводять у флакон шляхом проколу гумової пробки, попередньо знявши пінцетом металевий ковпачок та протерши поверхню пробки етиловим спиртом. Після введення розчинника в ампулу або флакон та змочування сухого препа­рату ампулу або флакон злегка струшують та залишають стояти до повного розчинення. Отвір ампули накривають стерильною марлевою серветкою. Шприц, яким уводили розчинник в ампу­лу чи флакон, загортають у стерильну марлеву серветку. Після повного розчинення вмісту ампули чи флакона препарат уво­дять пацієнту тим самим шприцом, яким уводили розчинник.

Розкриту ампулу чи флакон слід використати в перші годи­ни після відкриття (згідно з інструкцією до кожного препара­ту), зберіганню не підлягає. Шкіру на місці щеплення безпосе­редньо перед ін'єкцією протирають 70 % етиловим спиртом, якщо немає інших вказівок. Знезаражену шкіру захоплюють у складку лівою рукою, а голку вводять в основу складки зверху вниз. Інструменти, які використовують для вакцинації, мають бути одноразовими. їх потрібно приводити у непридатність у присутності пацієнта.

Календар профілактичних щеплень

Вік	Щеплення проти
18 міс			Дифтерії, ко­клюшу, правця (АаКДП)	Поліомієліту (ОПВ)		Гемофіль-ної інфекції
6 років			Дифтерії, правця	Поліомієліту	Кору, краснухи, епіде­мічного паротиту
7 років	Тубер­кульозу
років	Тубер­кульозу		Дифтерії, правця	Поліомієліту
років				Краснухи (дівчата), епідемічного паротиту (хлопці)
Дорослі			Дифтерії, правця

Примітка. ІПВ — інактивована поліомієлітна вакцина; ОПВ — оральна поліомієлітна вакцина; АаКДП — вакцина зі зменшенням коклюшного компоненту (дітям з високим ризиком розвитку післявакцинальних ускладнень).

і/

* Наказ МОЗ України № 48 регламентує три види щеплень:

1) планові, які проводять у терміни, визначені національ­ним календарем профілактичних щеплень (щеплення за ві­ком);

2) щеплення, які проводять на ендемічних і ензоотичних (від грец. еп — в і 20оп — тварина) територіях, тобто територіях, на яких постійно циркулює певна інфекція серед певного виду тварин, та за епідемічними показаннями;

3) рекомендовані щеплення, які проводять особам, які вхо­дять до групи підвищеного ризику (медичні працівники, вій­ськові, мисливці тощо), а також у разі звернення за медичною допомогою з приводу укусів, подряпин, ослинення хворими або підозрюваними на сказ тваринами.

У Наказі висвітлені питання: яку вакцину слід викорис­товувати залежно від стану здоров'я, наявності тимчасових медичних протипоказань; наведена схема вакцинації ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД дітей (дітям з діагнозом "СНІД" вакцинацію не проводять), а також схема вакцинації проти ві­русного гепатиту В дітей із злоякісними новоутвореннями, ді­тей, що перебувають на гемодіалізі та отримують багаторазові довготривалі переливання донорської крові або її препаратів.

3. Поняття про автовакцини

Завдання 3. Ознайомтеся з принципом виготовлення ав­товакцин.

£"""А"втовакцини — це вакцини, виготовлені із штаму збудни­ка, виділеного від хворого, і призначені для лікування цього ж хворого.

Для цього проводять посів патологічного матеріалу на щіль­не поживне середовище, виділяють чисту культуру, потім її змивають стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду і доводять до певної густини за стандартом мутності. Культу­ру мікроорганізмів інактивують (частіше за умови підвищеної температури). Виготовлену вакцину перевіряють на стериль­ність, розливають в ампули і запаюють. Термін придатності ав­товакцини — 6 міс.

Оскільки автовакцина виготовляється з тієї самої мікро­флори, яка спричинила хворобу, її застосування дає більший ефект, ніж гетерогенна вакцина. Автовакцини використовують для лікування фурункульозу, фолікуліту, гідраденіту, отиту, рецидивуючих хвороб верхніх дихальних шляхів (риніт, си­нусит, фарингіт, бронхіт), циститу, уретриту, пієліту й інших хронічних і рецидивуючих захворювань стафілококової етіоло­гії. Інколи автовакцини використовують для лікування вірус­них інфекцій (герпес). Після перевірки на наявність в організмі гіперчутливості автовакцини вводять за певною схемою.

4. Ознайомлення з препаратами сироваток, імуноглобулі-нів, методами їх отримання та застосування

Завдання 4. Ознайомтеся з препаратами сироваток та імуноглобулінів, методами їх отримання і застосування.

Прочитайте, які дані про препарат зазначено на коробці, які — в інструкції про застосування препарату. Зверніть увагу, з чого виробляють препарат, для чого використовують, як уво­дять, за яких умов зберігають (види сироваток, імуноглобулі­нів, методи їх отримання — див. підручник, тема 7).

\/ 5. Алергодіагностика

Завдання 5. Ознайомтеся з принципами алергодіагнос-тики.

Накопичення в макроорганізмі під впливом мікроорганіз­мів факторів імунної відповіді (сенсибілізованих лімфоци­тів), які виконують не тільки функцію специфічного захисту, а й сенсибілізують макроорганізм, призводить до формуван­ня специфічної гіперчутливості. На виявленні специфічної гіперчутливості ґрунтується алергодіагностика. Сенсибілі­зовані Т-лімфоцити специфічно взаємодіють з алергеном і продукують медіатори запалення. Специфічність цих реак­цій використовують у діагностиці багатьох інфекційних хво­роб. При цьому специфічний алерген уводять підшкірно (за Кохом), нашкірно (за Пірке) або внутрішньошкірно (за Ман-ту). Як алерген використовують фільтрат бульйонної куль­тури (туберкулін), лізат бульйонної культури (актинолізат), завис убитих бактерій (тулярин, бруцелін). За наявності гі­перчутливості на місці введеного алергену виникає місцева реакція, яка проявляється інфільтратом, гіперемією, болем. Іноді виникають і загальні реакції: загальна слабкість, за­гострення інфекційного процесу. Найчастіше діагностичні алергійні реакції проводять за Манту. Для цього 0,1 см³ алер­гену вводять внутрішньошкірно у верхню третину долонної поверхні передпліччя. Результати враховують через 2 доби. Діаметр інфільтрату вимірюють прозорою лінійкою і роблять висновок про наявність відповідного збудника в організмі. При туберкульозі, туляремії позитивною вважають реакцію, за якої діаметр інфільтрату становить 5 мм і більше. Алер­годіагностика використовується обмежено через небезпеку виникнення системної анафілактичної або місцевої відстро­ченої реакції.

Контрольні запитання

1. Дайте характеристику вивченого Вами препарату вак­цини.

2. Визначте, чи придатний цей препарат для використання.

3. У якому разі та в які організації надсилають рекламації на вакцинні препарати?

4. Які види щеплень проводять в Україні згідно з Наказом МОЗ України № 48?

5. Що таке національний календар профілактичних ще­плень?

6. У якому разі вакцину не можна використовувати?

7. Яким вимогам має відповідати кабінет щеплень?

8. Яких санітарно-гігієнічних норм повинен дотримувати­ся персонал кабінету щеплень?

9. Що таке автовакцина? Для чого вона використовуєть­ся?

10. У чому полягає принцип виготовлення автовакцини?

11. Дайте характеристику вивчених Вами препаратів ліку­вальної сироватки, імуноглобуліну.

12. Що таке алергодіагностика?

Тести

1. Атенуйовані вакцини містять:

а) живі мікроби;

б) убиті мікроби;

в) анатоксин;

г) убиті мікроби йанатоксин.

2. Не підлягають використанню вакцини:

а) які не відповідають за фізичними властивостями;

б) що мають нечітке маркування на ампулі;

в) сорбовані вакцини, які були заморожені;

г) всі відповіді правильні.

3. Гетеро логічні імуноглобуліни виготовляють із сироватки
крові:

а) імунізованих донорів;

б) перехворілих людей;

в) гіперімунізованих тварин;

г) всі відповіді правильні.

4. Чи можна використовувати вакцину після закінчення тер-
міну придатності:

а) так, якщо вона пройшла перереєстрацію в НДІ з конт-
ролю і стандартизації біологічних препаратів;

б) так, якщо правильно зберігалась;

в) ні, вакцини не підлягають переконтролю;

г) так, якщо не змінилися її фізичні властивості.

5. Метод Безредки дає змогу:

а) виявити чутливість макроорганізму до препарату;

б) провести десенсибілізацію організму;

в) провести гіпосенсибілізацію організму;

г) всі відповіді правильні.

Ситуаційні задачі

1. Після введення корової вакцини дитина нездужає, тем­пература тіла 37,5 °С, спостерігається висип на шкірі, загальна слабкість, апатія, відсутність апетиту. Як оцінити цей стан: ре­акція на вакцину чи ускладнення?

2. У день проведення планових профілактичних щеплень під час проведення медичного огляду дитини виявлена гіпере­мія зіва, температура тіла 37,5 °С. Чи можна цій дитині прово­дити планове профілактичне щеплення?

3. У дитини алергія на курячі яйця. Чи можна їй провести планове щеплення проти кору вакциною, виготовленою з віру­сів, вирощених на курячому ембріоні?

4. Холодильник, у якому зберігалися вакцини, зіпсувався. Протягом однієї доби вакцини зберігалися за кімнатної темпе­ратури. Як вчинити з вакцинами: використати за призначен­ням, відправити на переконтроль чи знищити?

5. Людина перебувала в контакті з хворим на грип. Який препарат (грипову вакцину чи протигриповий імуноглобулін) їй слід ввести для профілактики грипу? Чому?

Домашнє завдання

Підготуйтеся до практичного заняття 7.

Рекомендації щодо самопідготовки до практичного заняття 7

Підготуйтеся до модульного контролю із загальної мікро­біології (див. підручник, с. 6—189; практикум, с. 10—91).