Основи та принципи роботи в мікроскопічних лабораторіях. Мета і методи лабораторних досліджень
Принципи класифікації мікроорганізмів. Видова класифікація культур за довідником Бергі.
В основі сучасної класифікації мікроорганізмів лежить розташування їх за таксономічними категоріями (таксонами) на основі схожості споріднених ознак. Номенклатура — це система назв таксономічних категорій відповідно до міжнародних правил.
Чим більше відомостей є про мікроорганізми, тим точніше їх можна віднести до відповідної таксономічної категорії. Вивчення за допомогою сучасних методів морфології, біохімії, фізіології, генетики бактерій дає змогу дістати нові дані, що використовуються для вдосконалення існуючої класифікації.
У 1923 р. Д. Бергі склав перший міжнародний визначник бактерій. Наступні видання (1938—1974) визначника під назвою «Вег-gey's Manual ofDeterminative Bacteriology» були підготовлені Міжнародним комітетом систематики бактерій.
Відповідно до нового кодексу номенклатури бактерій, що діє з 1 січня 1980 p., запроваджено такі міжнародні класифікаційні категорії царстваProcaryotae: Розділ — Клас — Порядок — Родина — Рід — Вид. Основною номенклатурною одиницею є вид.
За сучасними даними, вид бактерій розглядають як сукупність популяцій, що мають такі властивості: 1) спільне походження; 2) пристосованість до певного середовища життя; 3) подібність обміну речовин та характеру міжвидових відношень; 4) наявність подібного генетичного апарату, морфологічних та фізіологічних ознак.
Для визначення виду мікроорганізму спочатку систематизують основні його ознаки (морфологія, рухливість, спороутворення, біохімічні та інші властивості), а потім за ними ототожнюють (ідентифікують) мікроорганізм і знаходять за визначником його місце в класифікації бактерій.
У мікробіології, як і в біології, для визначення видів бактерій прийнято подвійну (бінарну) номенклатуру, яка характеризується тим, що кожен вид має родову і видову назви.
Кишкові та респіраторні інфекції. Форми та типи перебігу інфекцій.
Кишкові захворювання спричинюють різні мікроорганізми, але найчастіше бактерії, які належать до родини ентеробактерій: ешерихії, шигели, сальмонели, клебсієли, протей. Загальними симптомами більшості захворювань. Які спричиняються ентеробактеріями, є діарея і блювання, що призводять до різкого зневоднення організму. Таку клінічну картину можуть зумовити й інші мікроорганізми: стафілококи, стрептококи, клостридії, холерний вібріон, ентеровіруси, найпростіші.
Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) - це група розповсюджених інфекційних хвороб, що проявляються ураженням дихальних шляхів, кон'юнктив та лімфатичних вузлів і супроводжуються помірною загальною інтоксикацією й катаральними явищами. До неї належать парагрип, респіраторно-синцитіальна, риновірусна, аденовірусна інфекції та ін.
Етіологія ГРВІ
Більшість збудників ГРВІ містять РНК, аденовіруси - ДНК. За антигенною будовою вони поділяються на багато серогруп і типів, що мають неоднакове етіологічне значення.
Епідеміологія ГРВІ
Джерелом інфекції є хворі люди та вірусоносії, котрі виділяють віруси з носовим і носоглотковим слизом. Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом, переважно під час кашлю, чхання, розмови. Аденовіруси, крім цього, можуть передаватися з їжею і водою.
Сприйнятливість більша у дітей, ніж у дорослих, за винятком новонароджених, які часто мають імунітет від матері. Спостерігаються поодинокі захворювання і групові спалахи, переважно в холодний період року. Повторні випадки обумовлені різними серотипами вірусів.
Патогенез ГРВІ
Віруси розмножуються переважно в епітелії верхніх дихальних шляхів, рідше в нижніх відділах. Гіри цьому розвиваються гіперемія і набряк слизової оболонки з рясною секрецією, що може спричинити звуження просвіту гортані. Вірусемія частіше короткочасна, з помірною інтоксикацією. У маленьких дітей парагрип і респіраторно-синцитіальна інфекція частіше вражають нижні дихальні шляхи. ІІри аденовірусній інфекції вірусемія триває відносно довше, вірус розмножується також у лімфатичних вузлах і епітелії тонкої кишки.