Практичне заняття 1

ОРГАНІЗАЦІЯ Й ОБЛАДНАННЯ МЕДИЧНОЇ МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ

^ Мета заняття:

— знати основні методи мікробіологічних досліджень;

— уміти описувати морфологічні властивості бактерій;

— уміти мікроскопувати мазки-препарати.

Оснащення: відеофільм "Структура мікробіологічної лабо­раторії" (екскурсія в лабораторію або схема структури лабора­торії), журнал інструктажу з питань техніки безпеки, обладна­не робоче місце лаборанта (інструменти, спиртівка, сірники, дезінфекційний розчин, пробірки з ізотонічним розчином на­трію хлориду, вата), світловий мікроскоп, імерсійне масло, по­фарбовані препарати промислового виготовлення.

План

1. Призначення, структура, обладнання медичної мікробіо­логічної лабораторії.

2. Організація робочого місця лаборанта.

3. Правила поведінки та техніки безпеки в мікробіологіч­ній лабораторії.

4. Класифікація за ступенем небезпечності найбільш поши­рених мікроорганізмів, патогенних для людини.

5. Правила взяття, оформлення та транспортування пато­логічного матеріалу.

6. Основні методи мікробіологічних досліджень.

7. Ознайомлення з основними методами мікроскопії.

8. Мікроскопія пофарбованих препаратів.

Хід заняття

1. Призначення, структура, обладнання медичної мікробіологічної лабораторії

Завдання 1. Ознайомтеся з призначенням, структурою та обладнанням медичної мікробіологічної лабораторії, ор­ганізацією робочого місця.

Вимоги щодо влаштування приміщення, безпеки робіт і правил поведінки персоналу мікробіологічної лабораторії ви­кладені в Державних санітарних правилах "Правила влашту­вання і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю" (ДСП 9.9.5.-080-02), затвердже­них МОЗ України 28.01.2002 р. Мета Правил — створення без­печних умов праці, забезпечення індивідуальної та загальної безпеки, запобігання винесенню інфекцій за межі лабораторії, нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Медичні мікробіологічні лабораторії організовують при лі­карнях, поліклініках, санітарно-епідеміологічних станціях, медичних науково-дослідних інститутах, вищих та середніх спеціальних навчальних закладах.

За призначенням медичні мікробіологічні лабораторії бу­вають: бактеріологічні, вірусологічні, мікологічні, парази-тологічні, імунологічні. Окремо існують лабораторії для діа­гностики особливо небезпечних інфекцій, шкірно-венеричних інфекцій, а також туберкульозу.

Завдання медичної мікробіологічної лабораторії

1. Діагностичні дослідження при інфекційних хворобах
проводять з метою:

1) виявлення збудника або ДНК і продуктів його метаболіз­му в матеріалі, що досліджується;

2) визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків;

3) виявлення імунної відповіді макроорганізму на проник­нення мікроорганізму.

2. Профілактичне обстеження населення для виявлення но-
сіїв патогенних мікроорганізмів.

3. Санітарно-мікробіологічне обстеження об'єктів навко-
лишнього середовища (води, харчових продуктів, повітря тощо)
з метою стеження за циркуляцією збудників та запобігання по­ширенню інфекцій.

4. Наукові дослідження з метою вивчення властивостей збудників інфекційних хвороб, вдосконалення методів мікро­біологічної діагностики, створення ефективних препаратів для профілактики та лікування інфекційних хвороб.

Робота мікробіологічної лабораторії в комплексі з іншими медичними і немедичними установами спрямована на знижен­ня захворюваності населення і оздоровлення довкілля.

\У Структура мікробіологічної лабораторії

Медична мікробіологічна лабораторія — це складний са­мостійний структурний підрозділ медичного закладу, що ви­конує експериментальні, діагностичні або виробничі роботи з патогенними біологічними агентами. Специфіка роботи потре­бує ізоляції її від інших приміщень. Вимоги до планування та складу приміщень лабораторії, їх обладнання залежать від кон­кретних задач, обсягу досліджень, призначення, централізації лабораторної служби. Лабораторія має бути забезпечена водо­проводом, каналізацією, електрикою, засобами зв'язку, венти­ляцією, опаленням, а також бути газифікованою.

На вхідних дверях потрібно позначити: назву лабораторії і міжнародний знак "Біологічна небезпека" (мал. 1). Двері пови­нні мати кодові замки.

Приміщення мікробіологічної лабораторії за ступенем небез­пеки для персоналу ділять на три зони: "заразна" зона — при­міщення, в яких проводять ро­боту з біологічним матеріалом; "умовно-заразна" зона — при­міщення, в яких проводять роботу із знезараженим біо­логічним матеріалом; "чиста" зона — приміщення, в яких не проводять роботу з біологічним матеріалом.

Приміщення лабораторії слід розташовувати відповідно до ходу виконання аналізів і

мати раціональне розміщення _Мал- ^ _Мі_ЖНародний знак
щодо основних потоків техно- "Біологічна небезпека"
логічного процесу. Дослідження патологічного матеріалу про­водять у лабораторній кімнаті.

Лабораторна кімната має бути просторою, світлою, непро­хідною. Для зручності оброблення дезінфекційними розчинами і миття стіни облицьовують глазурованою плиткою на висоту 1,5 м або фарбують олійною фарбою світлих тонів. Поверхня дверей, підлоги має бути рівною, без виступів, легко митися, стійкою до дезінфекційних засобів. Робочі поверхні столів по­трібно робити із водонепроникного, кислото- і лужностійкого, незгораючого матеріалу, який не псується від оброблення вог­нем і дезінфекційними розчинами. Столи, на яких проводять мікроскопію, розміщують біля вікон.

Оснащення бактеріологічної лабораторії має забезпечувати умови для праці персоналу. В ній слід розмістити: термостати, холодильники, стерилізатори, центрифуги, дистилятор, нагрі­вальні прилади. Лабораторна кімната має бути обладнана водо­проводом. Раковини зі змішувачами холодної та гарячої води розміщують біля виходу. Біля раковини встановлюють при­строї, в яких мають постійно знаходитись розчини для дезін­фекції рук і мийні засоби. У лабораторній кімнаті повинні бути мікроскопи, інструменти для виконання досліджень.

Дослідження в стерильних умовах проводять у боксах.

Площа боксу має бути розрахована на роботу одночасно двох осіб. Перед роботою і після неї приміщення боксу обробляють дезінфекційними розчинами і опромінюють бактерицидними лампами.

2. Організація робочого місця лаборанта

Завдання 2. Ознайомтеся з організацією робочого місця.

Робочі місця в лабораторії мають бути постійно оснащені всім необхідним для повсякденної роботи. Для роботи потріб­ні спиртівка, бактеріологічна петля (мал. 2), предметні та покривні стекла, банка з ватою, пінцет, ножиці, скальпель; склянки з дезінфекційними розчинами для піпеток і для від­працьованих предметних стекол; невелика склянка з притер­тою кришкою для покривних стекол; фіксатори для мазків, сірники, олівці для скла (маркер), гумові груші, 70 % етило­вий спирт для оброблення рук, пробірки з ізотонічним розчи­ном натрію хлориду; мікроскоп, імерсійне масло.

Перед початком роботи предмети на столі потрібно розмістити так, щоб серед­ина столу була вільною. Дезінфекційні розчини для оброблення рук, посудина для піпеток, банка для відходів мають бути розміщені справа від працівника на відстані, що дає змогу, не встаючи з робо­чого місця, обробляти руки, занурювати в дезінфекційний розчин піпетки й інший відпрацьований матеріал. Спиртівка по­винна знаходитися у центрі столу на від­стані ЗО см від його краю. Об'єкти з по­сівами, незасіяні поживні середовища розміщують зліва на однаковому рівні зі спиртівкою.

Для фарбування мазків обладнують спеціальне місце, на якому потрібно мати барвники, спирт, пісочні годинники, про-мивалку з дистильованою водою, лоток із місточком, пінцет, фільтрувальний па­пір.

З . Правила поведінки та техніки безпеки в мікробіологічній лабораторії

Завдання 3. Вивчіть правила поведінки та техніки без­пеки в мікробіологічній лабораторії, поставте свій підпис в журналі інструктажу з питань техніки безпеки.

Правила поведінки і техніки безпеки спрямовані на:

— профілактику внутрішньолабораторного зараження пер­соналу;

— запобігання потраплянню патогенних мікроорганізмів у навколишнє середовище;

— захист патологічного матеріалу від забруднення сторон­ньою мікрофлорою.

Правила поведінки і техніки безпеки в мікробіологічній лабо­раторії

1. Під час виконання роботи в "заразній" та "умовно-заразній" зонах персонал повинен працювати в спеці­альному одязі: халат, шапочка, змінне взуття, гумові рукавички; у боксі — в стерильному спеціальному одязі: халат, шапочка, маска, бахіли, гумові рукавички. 2. Робоче місце утримувати в чистоті і порядку.

Увага! Забороняється носити взуття із тканини та з від­критим носком!

3. На посудинах із культурою мають бути чітко написані назва культури, реєстраційний номер, дата посіву.

4. Забороняється переливання бульйонних культур і мате­ріалу, який досліджується, із однієї посудини в іншу, він переноситься піпеткою так, щоб не інфікувати горловину посудини.

5. У разі потрапляння патологічного матеріалу або куль­тури мікроорганізмів на руки, стіл їх негайно слід об­робити дезінфекційним розчином.

6. Відпрацьований заразний матеріал, культури мікроор­ганізмів знезаражують в автоклаві чи заливають дезін­фекційним розчином, занурюють у дезінфекційний роз­чин або спалюють.

7. У лабораторії не допускають зайвих рухів, сторонніх розмов.

8. Всі маніпуляції проводять таким чином, щоб уникнути виникнення аерозолів.

9. Категорично забороняється пити воду, їсти, палити.

10. Після закінчення роботи поживні середовища з посіва­ми поміщають у термостат, культуру мікроорганізмів — у холодильник і опечатують їх; інструменти, прила­ди ставлять на відведені для них місця, стіл протирають дезінфекційним розчином, руки обробляють 70 % ети­ловим спиртом і ретельно миють із милом.

11. Персонал лабораторії повинен мати щеплення проти тих інфекцій, збудники яких можуть бути в патологічному матеріалі, що досліджується.

Режим роботи мікробіологічної лабораторії визначається ступенем небезпечності мікроорганізмів, які можуть перебува­ти в патологічному матеріалі.

4. Класифікація за ступенем небезпечності найбільш поширених мікроорганізмів, патогенних для людини

Завдання 4. Ознайомтеся з класифікацією за ступенем небезпечності найбільш поширених мікроорганізмів, пато­генних для людини.

За ступенем небезпечності патогенні для людини мікроорга­нізми та їх токсини поділяють на 4 групи (табл. 1). До І і II груп відносять збудників висококонтагіозних (від лат. contactus — дотик) інфекційних хвороб, які характеризуються важкими та стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, висо­ким рівнем смертності та швидким поширенням серед населен­ня, їх називають особливо небезпечними інфекціями. Дослі­дження матеріалу, зараженого або підозрілого на зараженість цими збудниками, проводять в окремих лабораторіях, режим роботи яких регламентується "Інструкцією про протиепідеміч­ний режим роботи з матеріалом, зараженим або підозрілим на зараженість збудниками інфекційних хвороб І—II груп".

До III групи відносять збудників інфекційних хвороб, що характеризуються тяжкими або стійкими розладами здоров'я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя і здоров'я. Дослідження матеріалу, зараженого або підозрілого на зараженість цими збудниками, проводять у бактеріологіч­них лабораторіях санітарно-епідеміологічних і лікувальних закладів.

До IV групи належать збудники токсикоінфекцій і гострих бактерійних отруєнь, збудники ентеритів, сепсису, представ­ники нормальної мікрофлори людини, в тому числі санітарно-показникова мікрофлора.

то	Види збудників
Груп	Бактерії	Рикетсії	Гриби	Найпрості­ші	Хламідії	Віруси
II	Збудники сибірки, сапу, бруцельозу, туляремії, легіоне-льозу, лептоспі­розу, холери	Збудники епідемічно­го висип­ного тифу, ендемічно­го висип­ного тифу, Ку-гарячки	Збудники бласто­мікозу, кокци­діозу, гістоплаз-мозу		Збуд­ники орнітозу	Збудники гепатиту В, Д, С, сказу, СНІДу, ящуру
III	Збудники коклю­шу, дифтерії, туберкульозу, менінгококо­вої інфекції, гонореї, дизен­терії, черевного тифу, ботулізму, правця, сифілісу, актиномікозу	Збудники кліщового висипного тифу Пів­нічної Азії, волинської, марсельсь­кої гарячок	Збудники канди-дозу, аспергі­льозу	Збудники лейшманіо­зу, малярії, трихомоні-азу	Збудни­ки тра­хоми, пневмо­нії	Збудники грипу А, В, С; гепатиту А, Е; поліомієліту, простого гер­песу, вітряної віспи, цито-мегалії, вірус Епстейна— Барр
IV	Збудники пара-коклюшу, газової гангрени, ешери-хії, сальмонели, стафілококи, стрептококи, клебсієли, синьо-гнійна паличка, протей, мікоплаз-ма		Мукор, пеніци- ліум, трихо- фітон	Токсо­плазма, балантидій, патогенна (дизентерій­на) амеба		Аденовіруси, віруси ECHO, збудники парагрипу, епідемічного паротиту, кору, крас­нухи

Робота з цими збудниками вимагає дотримання звичайного режиму, який забезпечує надійний захист персоналу від вну-трішньолабораторного зараження, надійне знезараження ма­теріалу, а також виключає можливість поширення інфекцій за межі лабораторії.*

5. Правила взяття, оформлення та транспортування патологічного матеріалу

Завдання 5. Вивчіть, який матеріал підлягає мікробіоло­гічному дослідженню та як його доставляють до лаборато­рії.

На мікробіологічне дослідження у хворих відбирають па­тологічний матеріал для діагностики інфекційних хвороб, у здорових людей — з метою профілактичного обстеження та з навколишнього середовища — для виявлення патогенних мі­кроорганізмів або визначення його санітарного стану.

У лабораторію доставляють від людей: випорожнення, блю­вотні маси, промивні води шлунка, бронхів, мокротиння, кров, сечу, виділення з ран, гній, мазки зі слизових оболонок, зскріб-ки, спинномозкову рідину, жовч, вагінальні виділення, жіноче грудне молоко, пунктат кісткового мозку, лімфатичних вузлів, абсцесів, біопсійний та секційний матеріал тощо; з навколиш­нього середовища: воду, ґрунт, повітря, харчові продукти, тру­пи тварин та ін.

Увага! Будь-який матеріал, що надходить на дослідження до лабораторії, розглядається як потенційно небезпечний!

Патологічний матеріал відбирають стерильним інстру­ментом (тампоном, шприцем, шпателем, піпеткою та ін.) і вміщують у стерильний посуд (банки, пробірки, флакони, плювальниці); зразки крові, сироваток крові потрібно до­ставляти у флаконах, пробірках, герметично закритих гумо­вими пробками, або у пробірках типу "Епендорф"; матеріал із навколишнього середовища для санітарно-бактеріологічного дослідження вміщують у нові поліетиленові пакети, стериль­ні пляшки, банки, стерильний пергаментний папір і ретель­но пакують.

До кожної проби додають етикетку, на якій вказують номер і назву матеріалу, заклад (відділення) або місце його взяття, прізвище, ім'я та по батькові хворого, на етикетках до проб на санітарно-бактеріологічне дослідження вказують: ферму, під­приємство, джерело води, дату і час взяття матеріалу. Крім ети­кетки заповнюють бланк направлення за затвердженим зраз­ком, у якому вказується заклад (відділення) або місце взяття

! :■: 'Л ч уцького ЕДИМНОГО КОЛЕДЖУ І

матеріалу, номер і назва матеріалу, кратність направлення ма­теріалу (первинно чи повторно), прізвище, ім'я та по батькові хворого, його вік, дата захворювання, попередній діагноз, дані про лікування хворого антибіотиками та іншими антимікроб­ними препаратами, мета дослідження, дата і час взяття мате­ріалу, прізвище і посада особи, яка направляє матеріал для мі­кробіологічних досліджень.

Загальні вимоги до взяття і транспортування матеріалу

1. Взяття матеріалу слід здійснювати до вживання хворим антибіотиків та інших антимікробних препаратів, а якщо це неможливо, то після відміни їх вживання хворим че­рез 2—3 доби.

2. Необхідно захистити матеріал від забруднення сторон­ньою мікрофлорою, тобто чітко дотримуватися правил асептики. Особливо це стосується тих матеріалів, які в нормі не містять мікроорганізмів, — крові, спинномоз­кової рідини, лімфи тощо.

3. Характер і кількість матеріалу, який забирається, пови­нен бути скоригований з урахуванням клінічної картини, патогенезу, строків захворювання, його тяжкості тощо.

4. Необхідно виключити можливість інфікування осіб, які беруть і доставляють матеріал, і забруднення довкілля мікробами.

5. Максимальне скорочення строків з моменту взяття мате­ріалу до його доставки у мікробіологічну лабораторію — не більше ніж 2—3 год.

Транспортується матеріал на спеціальному транспорті або переноситься в біксах, сумках-холодильниках, пластикових футлярах, термосах, стійких до автоклавування та дії дезін­фектантів. Матеріал, що вміщує мікроорганізми, нестійкі в на­вколишньому середовищі (збудники коклюшу, менінгококової інфекції), під час транспортування обкладають ватою та гріл­ками. Направлення на дослідження упаковують окремо.

Увага! Забороняється обертати направлення навколо по­судини з об'єктом дослідження.

Зразки і посуд, в якому надходить матеріал для дослі­дження, поверненню не підлягають!

6. Основні методи мікробіологічних досліджень

Завдання 6. Ознайомтеся з принципами основних мето­дів мікробіологічних досліджень.

Важливою умовою ефективності лабораторних досліджень є доцільний вибір методу. Основні вимоги, яким мають відпо­відати сучасні методи, — це висока специфічність і чутливість. У сучасних мікробіологічних лабораторіях використовуються такі методи.

Мікроскопічний — виявлення збудника під мікроскопом у мазках, виготовлених із патологічного матеріалу. Застосову­ють для діагностики гонореї, сифілісу, туберкульозу, малярії тощо.

Бактеріологічний (вірусологічний, культуральний) — по­сів патологічного матеріалу на поживні середовища, зараження культури клітин, курячих ембріонів, виділення чистої культу­ри збудника та його ідентифікація. Використовують для діа­гностики більшості хвороб бактеріальної, вірусної, грибкової природи: черевного тифу, чуми, мікроспорії, грипу та ін. Нині розроблено автоматичні аналізатори, за допомогою яких протя­гом декількох годин (4—24) можна визначити вид збудника.

Біологічний (експериментальний) — зараження лабора­торних тварин патологічним матеріалом для моделювання ін­фекції або виділення та ідентифікації збудника. Застосовують для виділення чистої культури пневмокока, збудника туляре­мії, діагностики туберкульозу та ін. Біологічний метод вико­ристовують також для виявлення мікробних токсинів, під час харчових отруєнь (ботулізм), при хворобах (правець, газова гангрена) тощо.

Імунологічний (серологічний, від лат. serum — сироватка) — виявлення специфічних антитіл у сироватці крові або анти­генів у патологічному матеріалі. Для цього використовують імунні реакції.

Молекулярно-генетичний — виявлення РНК або ДНК збуд­ника в патологічному матеріалі. Для цього використовують:

а) метод гібридизації ДНК або РНК (метод ДНК-, РНК- зон-
дів);

б) метод ЛПР.

Молекулярно-генетичний метод найбільш специфічний і чутливий, він дає змогу ідентифікувати будь-який біологічний об'єкт навіть за незначної концентрації його нуклеїнових кис­лот у досліджуваному матеріалі. Метод ЛПР дає змогу виявити 1 молекулу нуклеїнової кислоти в зразку, що досліджується.

7. Ознайомлення з основними методами мікроскопії

Завдання 7. Ознайомтеся з основними методами мікро­скопії.

Світлова мікроскопія проводиться за допомогою звичайних біологічних мікроскопів. Вона ґрунтується на тому, що світло, відбите поверхнею дзеркала, проходить через систему лінз кон­денсора Аббе і попадає на препарат, потім в об'єктив, окуляр і далі сприймається оком дослідника. У такий спосіб дослідник бачить уявне збільшене зображення об'єкта. Під час мікроско­пії мікробіологічних препаратів слід користуватися імерсій­ним об'єктивом. В імерсійних системах використовують імер­сійне масло (кедрове, персикове), об'єктив позначають "МІ" (масляна імерсія), або воду, об'єктив позначають "ВІ" (водна імерсія). Крім того, масляний об'єктив має на своїй поверхні чорне кільце, водний — біле. Імерсійне масло чи вода мають коефіцієнт заломлення світла, близький до такого, як у скла. Світлові промені, проходячи через предметне скло препарату, потрапляють у краплю імерсійної рідини і далі в об'єктив, не змінюючи напрямку, тому не розсіюються (мал. 3). Це забезпе­чує краще освітлення об'єкта і посилює чіткість зображення.

Цей вид мікроскопії використовують здебільшого для ви­вчення пофарбованих препаратів, тому на світлому фоні видно забарвлений непрозорий об'єкт.

Крім світлової використовують темнопольну, фазовокон-трастну, люмінесцентну та електронну мікроскопію. Темно­польну і фазовоконтрастну мікроскопію використовують для вивчення мікроорганізмів у живому стані. За допомогою люмінесцентної мікроскопії виявляють мікроби безпосеред­ньо в патологічному матеріалі. Цей метод найбільш інформа­тивний (можна виявити мікроорганізми навіть у невеликій кількості) і швидкий. Такий метод виявлення патогенних мікробів у патологічному матеріалі називається експрес-діагностикою.

Під час електронної мікроскопії зображення об'єкта збіль­шується в мільйони разів, що дає змогу вивчати структуру мі­кроорганізмів на субклітинному і молекулярному рівнях.

8. Мікроскопія пофарбованих препаратів

У мікробіологічній лабораторії в повсякденній практиці для вивчення морфології і тинкторіальних властивостей мікро­організмів використовують світловий мікроскоп.

Мікроскопія включає такі етапи:

1) підготовка мікроскопа;

2) мікроскопія;

3) догляд за мікроскопом.

Завдання 8. Повторіть будову світлового мікроскопа (мал. 4).

Увага! Мікроскоп — це чутливий, точний оптичний при­лад. Він потребує обережного ставлення і чіткого виконання правил під час роботи з ним. Переносячи мікроскоп, його слід тримати двома руками: однією — за тубусотримач, другу — підставити під основу. Забруднені оптичні частини мікро­скопа слід протирати м'якою тканиною, змоченою водою або спиртом.

Завдання 9. Підготуйте мікроскоп до роботи, проведіть мікроскопію пофарбованих препаратів.

Алгоритм "Підготовка мікроскопа":

— поставте мікроскоп у зручну для роботи позицію, підні­міть тубус;

— протріть оптичну систему; -— підніміть конденсор;

— відкрийте діафрагму конденсора;

— встановіть об'єктив (х8);

— освітіть поле зору за допомогою дзеркала.

Алгоритм "Мікроскопія":

— нанесіть краплю імерсійного масла на препарат;

— покладіть препарат на предметний столик;

— переведіть об'єктив з малого збільшення на велике (х90 МІ);

— опустіть обережно об'єктив макрогвинтами у краплю імерсійного масла (дивитися збоку);

— піднімайте повільно об'єктив макрогвинтами, доки не з'явиться зображення (дивитися в окуляр);

— встановіть чіткість зображення за допомогою мікрогвин-та;

— визначте форму мікроорганізмів, їх розміщення, наяв­ність у них спор і капсул;

— підніміть тубус макрогвинтами;

— зніміть препарат з предметного столика.

Алгоритм "Догляд за мікроскопом":

— зніміть імерсійне масло з лінзи об'єктива шматочком вати;

— протріть об'єктив марлевою серветкою, покладіть її на предметний столик;

— переведіть об'єктив на мале збільшення (х8);

— опустіть конденсор, закрийте діафрагму, опустіть тубус;

— поставте мікроскоп у шафу або накрийте чохлом (захист від пилу).

Завдання 10. Приберіть робоче місце. Заповніть щоден­ник. Замалюйте в щоденнику основні форми бактерій.

Контрольні запитання

1. При яких медичних закладах існують мікробіологічні лабораторії?

2. Які існують медичні мікробіологічні лабораторії залеж­но від призначення?

3. Які задачі стоять перед медичною мікробіологічною ла­бораторією?

4. Яким вимогам має відповідати лабораторна кімната?

5. Чим має бути обладнане робоче місце лаборанта?

6. Яких правил слід дотримуватися під час роботи з патоло­гічним матеріалом?

7. Від чого залежить режим роботи лабораторії?

8. Яких правил слід дотримуватия під час взяття і тран­спортування матеріалу для дослідження?

9. Які методи використовують під час мікробіологічних до­сліджень?

Тести

1. Метод дослідження, під час якого проводять посів патоло-
гічного матеріалу на поживне середовище:

а) мікроскопічний;

б) бактеріологічний;

в) біологічний;

г) імунологічний.

2. На мікробіологічне дослідження відбирають матеріал:

а) у хворої людини;

б) у здорової людини;

в) із навколишнього середовища;

г) всі відповіді правильні.

3. Відбір матеріалу проводять:

а) до початку лікування антибактеріальними препаратами;

б) у процесі лікування;

в) не має значення.

4. Час, протягом якого матеріал транспортують до лаборато-
рії:

а) 1 год;

б) 2 год;

в) 1 доба,

г) 3—5 год.

5. Імерсійну систему в мікроскопі використовують для:

а) збільшення зображення об'єкта;

б) посилення чіткості зображення;

в) всі відповіді правильні.

6. Експрес-методи діагностики є найбільш:

а) точними;

б) швидкими;

в) досконалими;

г) всі відповіді правильні.

■

Ситуаційні задачі

1. Під час мікроскопії препарату, виготовленого з культури бак­терій, використали об'єктив х40. Які були допущені помилки?

2. Під час мікроскопії осаду спинномозкової рідини хворого на менінгіт виявили грампозитивні кулясті бактерії, розміще­ні у вигляді грона винограду. Наявність яких бактерій можна підозрювати у патологічному матеріалі?

3. Патологічний матеріал, забруднений споровою культу­рою, знезаражували в автоклаві за температури 110 °С протя­гом 20 хв. Дайте оцінку цим діям.

4. При інфекційній хворобі клінічний діагноз підтверджу­ють мікробіологічним дослідженням патологічного матеріалу. Як слід упакувати матеріал і направлення до нього?

5. Збудник менінгококової інфекції швидко гине за темпе­ратури, нижчої за температуру тіла людини. В яких умовах слід транспортувати патологічний матеріал хворого на менін­гококову інфекцію?

Домашнє завдання

Підготуйтесь до практичного заняття 2.

Рекомендації щодо самопідготовки до практичного

заняття 2

1. Ознайомтеся з темою і метою заняття, запишіть у щоден­нику тему і план.

2. Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с. 21—39; практикум, с. 26—38).