Правила заготівлі, сушіння та зберігання лікарських рослин

Історія застосування рослин > Основні питання загальної фітотерапії

У різних частинах лікарських рослин, залежно від їхньої функції і будови, а також стадії розвитку, накопичуються неоднакові за якостями і в різній кількості діючі речовини: одні — найбільше в корінні, бульбах, цибулинах; другі — у стеблі, листях; треті — в корі; четверті — у квітках, пло­дах чи насінні. У зв'язку з цим заготовляють окремі частини рослин і в певні періоди їхнього життя Авіцениа свого ча­су висловлював такі міркування щодо збирання і заготівлі лікарських рослин: «Квіти варто збирати після повного роз­криття, але до того як вони зав'януть і обсиплються. Стебла рекомендується збирати, коли вони досягли зрілості і ще не почали в'янути та морщитись. Що ж до плодів, то їх зрива­ють після того, як вони цілком достигають, але раніше, ніж будуть готові впасти». Бруньки рослин збирають рано на­весні, коли вони набубнявіли, але ще не розкрились, кору — також навесні у період інтенсивного сокоруху, а підземні органи — ранньою весною або восени, коли зів'яне надземна частина.
Заготовляти лікарські рослини найкраще в сухі, погожі дні, після того як спаде ранкова роса. Квіти й листя зри­вають руками, стебло зрізують ножем або серпом, підземні частини викопують лопатою. Збирають тільки здорові, непо* шкоджені частини рослин.
Після заготівлі, якомога раніше, рослинну сировину ви­сушують у добре провітрюваному приміщенні під навісом. Рослини, які містять ефірні олії, складають товстим шаром і сушать при температурі не вищій за 25—30° С, а ті, що мі­стять алкалоїди і глікозиди,—при 50—60° С. Для сушіння соковитих плодів оптимальна температура 80—90° С, корін­ня й кореневища сушать при 40—50° С.
Доброякісною рослинною сировиною вважається та, яка після сушіння зберегла властиві їй природний вигляд, колір і запах.
При сушінні і зберіганні рослин в них ще деякий час від­буваються ферментативні процеси, зупинити які можна лише повним видаленням вологи. Ці процеси кінець кінцем визна­чають кількість і якість діючих речовин у готовій рослинній сировині. Наприклад, в корі крушини ламкої тільки через 1—2 роки після заготівлі утворюються антрахінонові гліко­зиди, які мають проносну дію.
Правильне зберігання заготовленої лікарської сировини дає змогу зберегти або навіть підвищити фармакологічну ак­тивність діючих речовин рослини.
Більшість сировини зберігають у кошиках, ящиках або мішках. Ті рослини, які містять ефірні олії, потрібно збері­гати окремо від інших у герметичних дерев'яних ящиках, об­битих білою бляхою. У добре провітрюваному, сухому, про­холодному приміщенні лікарська рослинна сировина може зберігатися кілька років. Вбираючи вологу, вона пліснявіє, псується, втрачає специфічний запах і лікувальні властиво­сті.

ВУГЛЕВОДИ

Молекули вуглеводів побудовані з трьох елементів — Карбону, Оксигену і Гідрогену. Вуглеводи — основне джерело енергії для живих організмів. Рослини синтезують вуглеводи в процесі фотосинтезу. Вміст вуглеводів у клітинах тварин рідко перевищує 5 %, але в клітинах рослин може досягати 90 %.

Функції вуглеводів.

1. Енергетична. Під час окиснення у процесі клітинного дихання вуглеводи вивільняють енергію, яка в них міститься, забезпечуючи значну частину енергетичних потреб організму.

2. Захисна. В'язкі секрети (слизи), багаті на вуглеводи, оберігають стінки органів (шлунок, кишечник, бронхи) від механічних і хімічних впливів.

3. Рецепторна. Більшість клітинних рецепторів є глікопротетами. Зв'язуючись з інтегральними мембранними білками, вуглеводи у складі рецепторів беруть участь у розпізнаванні сигнальних молекул (гормонів, нейромедіаторів).

4. Структурна. Вуглеводи є основними структурними компонентами клітин, які утворюють опорні тканини (целюлоза, хітин).

5. Запасаюча. Відкладаючись у тканинах, вуглеводи можуть забезпечити організм енергією уразі голодування (крохмаль, глікоген).

Класифікація вуглеводів

Вуглеводи (С, Н, О)

Моносахариди Cn(H2O)n n — від 3 до 9

Олігосахариди Cn(H2O)n

Полісахариди ооскЗ-оо

триози тетрози пентози гексози

Дисахариди:мальтоза лактоза сахароза

крохмаль целюлоза глікоген хітин

Моносахариди, або прості цукри,— сполуки з емпіричною формулою Cn(H2O)n, які не гідролізуються. Це тверді кристалічні речовини, розчинні у воді, мають солодкий смак. За кількістю атомів Карбону моносахариди поділяються:

на тріозиC3H6O3 — молочна та піровиноградні кислоти, проміжні продукти вуглеводного обміну;

тетрозиC4H8O4 — зустрічаються рідко, частіше в бактерій;

пентозиC5H10O5 — рибоза, входить до складу РНК;

C5H10O4 — дезоксирибоза, входить до складу ДНК;

гексозиC6H12O6 — глюкоза, фруктоза, галактоза.

Глюкоза— первинне джерело енергії для клітин. Вона обов'язково міститься у складі майже всіх клітин, органів і тканин, регулює осмотичний тиск. Зниження рівня глюкози в крові спричинює порушення життєдіяльності нервових та м'язових клітин.

У розчинах глюкоза існує в циклічній та лінійній формах, між якими встановлюється хімічна рівновага.

Лінійна та циклічні форми глюкози

Олігосахариди— це вуглеводи,які мають від двох до десяти ланок моносахаридів. Зв'язок між двома моносахаридами здійснюється через атом Оксигену та називається глікозидним.

Олігосахариди, що складаються з двох моносахаридів, називаються дисахаридами. Вони широко поширені в тваринах і рослинних організмах і зустрічаються у вільному стані (як продукти біосинтезу або часткового гідролізу полісахаридів), а також як структурні компоненти глікозидів і ін. з'єднань.

До дисахаридів належать:

1) лактоза (молочний цукор), що міститься в молоці, утворена залишками глюкози та галактози;

2) сахароза (тростинний цукор C12H22O11), складається з глюкози та фруктози;

3) продукт часткового гідролізу крохмалю в рослинах — мальтоза, що утворена двома залишками глюкози

4) трегалоза – грибний цукор, що так як і мальтоза утворена двома глюкозними залишками.

Полісахаридискладаються з великої кількості моносахаридів. Відрізняються між собою складом мономерів, довжиною та ступенем розгалуженості. Полісахариди майже не розчиняються у воді й не мають солодкого смаку.

Полісахариди (за складом)
Гомополісахариди (один вид моносахаридів)		Гетерополісахариди (різні види моносахаридів)

Крохмаль, полімер глюкози, має формулу (C6H10O5)n. Він є резервною поживною речовиною рослин і міститься в клітинах у вигляді різних за формою та розмірами крохмальних зерен. Крохмаль знаходить широке застосування в медицині та в багатьох галузях промисловості (харчовій, паперовій, фармацевтичній тощо). У промислових масштабах його отримують із бульб картоплі та зерен кукурудзи. Картопля містить 15—25 % крохмалю в перерахунку на сиру масу, насіння окремих зернових культур — 40-60 %.

Глікогенє полімером глюкози, але з більш розгалуженим, ніж у крохмалю, ланцюгом мономерів. Це головний енергетичний і вуглеводний резерв людини та тварин. Особливо великий вміст глікогену в печінці і м'язах Зустрічається він у грибів і мікроорганізмів.

Целюлоза— структурний полісахарид клітинної стінки рослин, полімер глюкози. На її частку припадає близько 50 % усього органічного вуглецю біосфери. Целюлоза має величезне значення для господарської діяльності людини, складаючи основну масу бавовняних тканин, паперу, штучного шовку, деяких пластмас і вибухових речовин.

ЛІПІДИ

Ліпіди — органічні сполуки, різні за структурою, хімічною будовою, функціями, але схожі за фізико-хімічними властивостями: нерозчинні у воді, добре розчинні в органічних розчинниках (ефірі, хлороформі, ацетоні).

Функції ліпідів

1. Енергетична. У разі повного окиснення 1 г тріацилгліцеролу виділяється 38,9 кДж енергії, що приблизно вдвічі більше, ніж під час окиснення 1 г білків або вуглеводів.

2. Структурна. Ліпіди є основними структурними компонентами біологічних мембран.

3. Регуляторна. Ліпіди регулюють текучість мембран, є важливими внутрішньоклітинними сигнальними молекулами, компонентами мієлінових оболонок нервових клітин, попередниками гормонів, вітамінами, беруть участь у регуляції генної активності.

4. Запасаюча. Завдяки високій енергетичній цінності жири є енергетичним депо й ендогенним джерелом води (у разі окиснення 100 г жиру виділяється 107 г води).

5. Захисна. Жири є основним компонентом підшкірної клітковини, вони запобігають тепловтратам і захищають від механічних впливів.

Ліпіди
Жири		Жироподібні речовини: фосфоліпіди, гліколіпіди, стероїди, ліпопротеїди, воски, жирні кислоти

Жири
Тверді Переважно тваринні жири. У складі молекул більше насичених жирних кислот.		Рідкі Переважно рослинні жири. У складі моле­кул багато ненасичених жирних кислот.

Будова та види жирів

Схема будови молекули жиру: R1, R2, R3 — залишки жирних кислот, за якими відрізняються різні жири

Найпоширенішими сполуками серед ліпідів єжири,до складу яких входять трьохатомний спирт гліцерол і залишки жирних кислот