Загальні методи, прийоми й етапи аналізу ЛЗ

11.1 Критерії якості та безпечності ЛЗ

Якість ЛЗ - це сукупність властивостей, що надають ЛЗ здатність задовольняти споживачів у відповідності зі своїм призначенням і відповідати вимогам, установленим законодавством.

Критерії якості лікарських засобів (ВООЗ)

· Ефективність і безпека застосування

· Відповідність вимогам специфікацій якості, що встановлюють норми й методи випробувань.ЛЗ.

БезпекаЛЗ.Однимз критеріївбезпекилікарського засобує відсутністьпобічнихреакцій прийого використанні.

ЕфективністьЛЗ.Ефективністьлікарського засобухарактеризується рівнемлікувальногоефекту, що досягаєтьсяпри використаннімінімальноїдози. Такимчином, чим меншетерапевтичнадозаі нижчетоксичністьлікарського засобу, тимвоно більшефективно

11.2 Загальні принципи і методи визначення якості ЛР

Всі хімічні речовии, що використовуються в лікарських засобах повинні відповідати вимогам державної фармакопеї по зовнішньому вигляду (розділ опис), розчинності (розділ розчинність), хім. складу (ідентифікація), чистоті (розділ випробування на чистоту), а також по таких показниках якості як величина рН, питомий показник поглинання, показник питомого обертання, температура плавлення та ін.. кількісний вміст діючої речовини повинен знаходитися в межах, вказаних в розділі кількісне визначення.

11. 3 Обов’язкові етапи фарм. Аналізу

· Ідентифікація ЛР,

· аналіз чистоти,

· кількісний вміст фарм активної рчовии, що входить в склад лікарської форми. Незважаючи на те, що коженз цих етапів має свою мету, вони є взаємопов’язані (наприклад, температура плавлення, розчинність, рН, є критеріями як ідентифікації, так і чистоти ЛЗ)

11.4 Ідентифікація, аналіз чистоти та кількісне визначення ЛЗ

Ідентифікація – це підтвердження відповідності (ідентичності) аналізуючої лікарської речовини своєму хім. складу, що здійснюється на основі вимог фармакопеї чи іншої нормативної документації (АНД).

З цією метою фармакопея пропонує комплекс випробувань, перелік певних показників міститься в розділі Опис. Набір таких показників:

· Характерний зовн вигляд

· Розчинність

· Температура кипіння, плавлення

· Густина

· В’язкість

· Температурний інтервал перегонки

· Кут обертання

· рН водного р-ну

· максимум поглинання в УФ чи видимій частині спектру

· показник заломлення світла

· хім. р-ії на катіони, аніони, функціональні групи, що зумовлюють фармакологічну активність

способи ідентифікації удосконалюються за рахунак використання сучасних фіз. І фіз.-хім методів дослідження (ІЧ-сп, сп ЯМР, хроматограф методів). Для повноцінного застосування таких методів потрібні стандартні зразки ЛР.

Аналіз чистоти. Всі ЛП незалежно від способу отримання випробовують на чистоту. При цьому встановлюють вміст домішок. Їх можна розділити на дві групи: домішки. Що впливають на фармакологічну дію та домішки, що вказують на ступінь чистоти речовини. (теж впливають ні фарм дію, але наявність їх у великих кількостях понижує концентрацію, і, відповідно, зменшує активність препарату.

Для випробовувань чистоти вибирають реакції з такою чутливістю, яка дозволяє визначити допустимі межі домішок в даному ЛП.

К-не визначення проводиться для встановлення ЛР в препараті і висновку про можливість його використання. Вміст активної речовини визначають в індивідуальному вигляді і в ЛР. Використовують методи аналітичної хімії – титриметрія, спектрофотометрія, гравіметрія. Зазвичай к-ний вміст активної речовини в ЛР встановлюється по її хім. властивості, що зумовлена наявністю певної функціональної групи, катіону чи аніону. Більшість методів забезпечують достатню точність визачення, але не є специфічними, особливо для органічних речовин.

11.5 Загальні принципи ідентифікації ЛЗ

Ідентифікація – це підтвердження ідентичності аналізуючої лікарської речовинисвоєму хім. складу, що здійснюється на основі вимог фармакопеї чи іншої нормативної документації (АНД). Випробування проводять фіз., хім., фіз.-хім методами. Необхідною вимогою об’єктивної ідентифікації ЛР ї ідентифікація тих йонів і функціональних груп, що входять в структуру молекул, які зумовлюють фармакологічну активність. За допомогою фіз. та хім. констант (питомого обертання, рНсередовища, показника заломлення, УФ-, ІЧ- спектрів) підтверджують інші властивості молекул, що впливають на фармакологічний ефект.

Хім. р-ії, що застосовуються у фарм аналізі супроводжуються утворенням забарвлених сполук, виділенням газоподібних чи нерозчинних у воді сполук (нерозч сполуки можна ідентифікувати, наприклад, по температурі плавлення).

11.6 Фізичні та хімічні методи ідентифікації

Фізичні методи

Ця група методів базується на перевірці фіз. властивостей чи вимірюванні фіз. констант ЛР. Справжність (достовірність) ЛР підтверджують: агрегатний стан ( тв..реч, рідина, газ); забарвлення; запах; форма кристалів чи вигляд аморфної речовини; гігроскопічність чи ступінь вивітрювання на повітрі; стійкість до дії світла, кисню повітря;леткість, рухомість, самозаймання (рідин). Забарвлення ЛР – одне із х-ерних властивостей, що дозволяє здійснити його попередню ідентифікацію.

· Визначення степеню білизни порошкоподібних ЛЗ

Оцінюють інструментальними методами на основі спектральної характеристики світла, відображеного від зразка.

· Температура плавлення – константа,що х-изує гомогенність твердих зразків. Використовують для ідентифікації та чистоти більшості тв. Речовин. Температура плавлення є постійною величиною для індивідуальних речовин, присутність навіть невеликого вмісту домішок змінює (знижує) температуру плавлення, що дає змогу оцінювати ступінь чистоти. Оскільки в ЛЗ допускається деякий вміст домішок , то під температурою плавлення розуміють інтервал температур, при якому відбувається процес плавлення від появи перших крапель рідини до повного преходуреч в рідкий стан.

· Температура затвердіння–найбільш висока, що утримується протягом короткого часу постійна температура, при якій відбув перехід реч з рідкого стану у твердий.

· Температурний інтервал перегонки– інтервал між початковою (коли перегналось перші 5 капель рідини) і кінцевою (коли 95% перейшло в рідку фазу) температурою кипіння при760 мм рт ст.

· Для визначенягустини визначають масу масу визначеного об’єму. Густину встановлюють за допомогою пікнометра чи аерометра по методиках фармакопеї строго дотримуючись температурного режиму.

· Вязкість

· Розчинність розглядають не як фіз. константу, а як властивість, яка може служити орієнтовною х-истикою досліджуваного препарату. Разом з температурою плавлення розчинність є одним із параметрів по якому ідентифікують і встановлюють чистоту майже всіх ЛР. Зміна розчинності ЛР в процесі зберігання може бути пов’язано із появлю домі шків.

Хімічні методи

Ø Ідентифікація неорг ЛР базується на виявленні за допомогою хім. р-ій катіонів і аніонів, що входять у склад молекули. Поділяють:

· Реакції осадження аніонів і катіонів (речовини, що утворюються можуть бути охарактеризовані по забарвленню, розчинності, здатності утворювати КС, наприклад, для ідентифікації йонів натрію використовують р-ію з цинкуранілацетатом, йонів калію – з винною кислотою:

)

· Окисно-відновні реакції

Реакції відновлення металів із оксидів чи солей використовують для ідентифікації препаратіві срібла, міді:

Окисні властивості галогенів використовують для ідентифікації бромідів і йодидів, і навпаки, для виявлення вільного хлору:

Йод, що виділяється забарвлює хлороформний шар у фіолетовий колір, хлор – в оранжевий.

Реакція окислення дифеніламіну лежить в основі виявлення нітритів і нітратів:

Розчини сульфітів і тіосульфатів знебарвлюють р-н йоду:

· Реакції нейтралізації і розкладу аніонів:

Карбонати і гідрокарбонати під дією мін к-от утворюють газоподібний діоксин вуглецю:

Солі амонію під дією лугів виділяють аміак, який виявляють по запаху чи по зміні забарвлення лакмусового паперу:

Сульфіти під дією мін к-от розкладабться на воду і діоксин сірки, що має х-ерний запах:

· Зміна забарвлення безбарвного полум’я

Солі натрію – забарвлюють полум’я в жовтий колір, калію – у фіолетовий, кальцію – в цегляно-червоний, літій – в карміново-червоний, препарати бору – в зелений колір.

Зміни, що відбуваються при нагріванні і прожарюванні препаратів

Оксид цинку жовтіє при прожарюванні. Основний нітрат вісмуту розкладається з утворенням жовтого осаду (оксид вісмуту) і жовто-бурих парів (діоксин азоту):

Ø Ідентифікація елементоорганічних ЛР

Використовується для виявлення ЛР, що містять в молекулі атоми сірки, фосфору, галогенів, арсену, бісмута, ртуті та ін.. спочатку проводять мінералізацію , для зруйнування органічної частини молекули (претворення вуглецю, гідрогену, оксисену в діоксин сірки і воду), а атоми сірки, фосфору, галогенів, арсену, вісмуту, ртуті утворюють відповідні йони, які потім ідентифікують за допомогою реакцій на відповідні неорганічні йони.

Наприклад, для виявлення орг. звязаного фосфору його окислюють до фосфат йону, який виявляють реакцією осадження:

Ø Способи випробувань для виявлення орг. ЛР

Хім. р-ії, що використовують для виявлення орг. ЛР поділяють на:

1. Загальні хім. р-ії орг. сполук (р-ії нітрування та нітрозування, діазотування і азосполучення, галогенування і дегалогенування, реакції де сульфування, р-ії конденсації карбонільних сполук, окисленої конденсації, розкладу амінів, о-в)

2. Р-іїутв солей і КС (за рахунок наявності в орг. сполуках певних функціональних груп: карбоксильна група, гідроксильна, імідна, аміногрупа можна проводити ідентифікацію за допомогою реакцій з неорганічними солями феруму(ІІІ). Міді (ІІ), срібла кобальту, ртуті, плюмбумі з утворенням відповідних солей чи КС

Наприклад, утв із орг. к-от солей чи КС відбувається за схемою:

Багатоатомні спирти із солями міді в лужному середовищі утворюють забарвлені комплексні солі: )

3. Р-ії, що використовуються для ідентифікації орг. основ та їх солей

Для ідентифікації орг. основ і їх солей використовують осаджувальні реактиви або для виявлення солей –використовують осадження органічної основи і виявлення зв’язаної з нею кислоти.

11.7 Загальні вимоги та способи встановлення доброякісності ЛР

Основний критерій доброякісності ЛР визначається відсутністю в ньому токсичних домішок чи наявністю фізіологічно неактивних домішок в допустимих стандартами межах. Наявність домішок в допустимих межах не повинно впливати на якість ЛП і його терапевтичний ефект, але у великих кількостях вони знижують концентрацію активної субстанції в ЛП і зменшують його активність.

Для кожної ЛР у фармакопейних статтях наводиться перелік показників, по яких встановлюється їх доброякісність:

· Зовнішній вгляд

· Розчинність

· Темп кипіння і плавлення

· рН водного розчину

· забарвлення

· прозорість (каламутність)

· зольний залишок

· вміст летких речовин і води

· кислотне число, йодне число, ефірне число

· допустимі і недопустимі домішки

· адсорбційна здатність

· дисперсність

· наявність речовин-барвників

при випробовуваннях на доброякісність ЛР слід строго виконувати визначні вимоги:

1. Використовувані хім. реактиви не повинні містити домішки, що визначаються в досліді

2. Можливість визначення певної речовини в присутності інших часто залежить від вибору оптимальних умов дослуду( напр.,рн) і використання специфічних реакцій

3. Перевага надається високочутливим реакціям

4. При визначенні забарвлення, прозорості і ступеню каламутності рідин їх порівнюють з еталонами, приготування яких описане в окремих статтях.

5. Випробовування на доброякісність ЛР здійснюються при строгому дотриманні загальних вимог фармакопеї та іншої АНД:

· Точність взяття наважки речовини становить 0,001 г

· Хім. посуд, що використовується при порівнянні еталонів з досліджуваними р-ами, повинен бути однаковим (товщина стінок, прозорість, безбарвність пробірок)

· Реактиви потрібно добавляти одночасно в однакових кількостях до еталону та досл р-ну; опалесценцію спостерігати на темному фоні, а забарвлення р-ну – на білому фоні

· Підтримка необхідного рН р-ну , послідовність і швидкість добавлення реактивів, інтервал часу спостереження за результатами р-ій потрібно строго відтворювати з вимогами фармакопеї.

11.8 Методи кількісного визначення ЛР

Кількісне визначення виконується в цілях встановлення вмісту ЛР в препараті, після того як досліджувана речовина ідентифікована і встановлено наявність допустимої кількості домішок. Зазвичай к-не визначення встановлюють по якійсь хімічній властивості, пов’язане із наявністю функціональної групи, атома (катіону, аніону), інколи – по к-остізвязаної з орг. основою мінеральної кислоти.

Для к-ого визначення ЛР використовують методи: хімічні, фізичні, фіз.-хім, біологічні.

Хімічні методи:

1. Гравіметрія

2. Титриметрія

3. Газометрія

4. Кількісний елементний аналіз

1. Гравіметричний метод

· Сульфати → переведення в нерозчинні солі барію

· Силікати → прожарювання до діоксині кремнію

· Солі хініну → осадження основи цього алкалоїда під дією розчину гідроксиду

· Деякі вітаміни → осадження у вигляді нерозчинних у воді продуктів гідролізу чи у вигляді кремній вольфрамату

· Барбітурати → осадження кислотних форм

2. Титриметричні методи

Використовують титровані розчини (титранти ) – точно відома концентрація та індикатори – хім. речовини, що дозволяють встановлювати точку еквівалентності.

Титриметричні методи розділяють на:

2.1. Осаджувальне титрування

· Аргентонометрія – осадження галогені дів розчином нітрата срібла

В залежності від хім. властивостей ЛР може проводитись прямим і оберненим способом:

- Прямим – т.е. встановлюють за допомогою індикатора хромату калію (метод Мора) чи адсорбційними індикаторами (метод Фаянса)

- Оберненим – надлишок нітрата срібла відтитровуютьтіоціанатом амонію, індикатор сульфат амонійногоферуму (ІІІ):

Цим способом визначають як неорганічні ЛР, у вигляді галогені дів лужних металів, четвертинних амонійних солей, солей галоген водневих кислот так і органічні основи, в тому числі і алкалоїди. Також визначають сульфаніламіди, бо утв солі срібла

Для визначення ЛР, що містять галогени зв’язані з органічною частиною молекули, потрібно атоми галогенів перетворити в йони

Це здійснюють за допомогою:

- титрування при кип’ятінні: , а далі надлишок титранту визнач оберненим способом

- лужне де галогенування:

- відновне де галогенування (нагрівання з цинковим пилом):

· Меркуриметрія – ґрунтується на утворенні малодисоційованих солей ртуті (ІІ):

в т.е. надлишок вільних йонівтитранту(Hg2+) визначають потенціометрично.

При визначенні йодидів т.е. встановлюють по появі червоного осаду йодиду ртуті(ІІ):

При титруванні хлоридів в якості індикаторів використовують дифенілкарбазид чи дифенілкарбазон

, що утв в т.е. комплексні солі з йоном ртуті бузкового кольору.

· Меркурометрія – метод визначення аніонів. Що утв малорозчинні сполуки з катіонами ртуті (І). Т.е. встановлюють по знебарвленню індикатора тіоціанатуферуму(ІІІ)

2.2. Кислотно-основне

Титрування у водному середовищі

Розчинні у воді реч, що мають кислі властивості титрують розчинами лугу, а реч основного х-еру – титрованими розчинами кислоти. Важливо вибрати індикатор, щоб рНт.е. знаходилось в інтервалі переходу забарвлення індикатору.

Ацидиметрія

Використовують для визначення натрієвих солей неорг і орг. к-от (ацетат калію, бензоат натрію, саліцилати натрію)

Алкаліметрія використовують для к-ого визначення неоргорг. к-от, речовини гетероциклічної структури, що містять в молекулі карбоксильну групу:

Солі орг. основ (в т. ч. алкалоїдів, вітамінів) визначають па зв’язаній з ними кислоті.

Титрують лугом також лактати, гідротартрати орг. основ:

Формольне титрування

Первинні аліфатичні, ароматичні АК та їх солі взаємодіють з р-ом формальдегіду, утворюють азометани. При цьому відбувається посилення к-отних властивостей АК і її титрують розчином гідроксиду натрію з індикатором фенолфталеїном:

Оксидний метод

Ґрунтується на нейтралізації еквівалентної кількості хлоридної кислоти, що виділилась в результаті взаємодії гідроксил амін гідро хлориду з кето похідними

Оксидний метод використовують для визначення біциклічних терпенів (камфора) і стероїдних сполук, що містять в молекулі кето групу.

Титрування в змішаних розчинниках

Використовують тоді, коли препарат погано розинний у воді чи водні р-ни мають слабко виражені кослотні (чи лужні) властивості.

Титрування в середовищі неводних розчинників

Дозволяє кількісно визначати орг. реч, що мають кислотні і основні властивості, але погано розчинні у воді.

Недоліки: необхідність мати герматизовану установку та використання летких, токсичних р-ків.

2.3. Окисно-відновне

· Йодометрія

Ґрунтується на використанні окисних властивостей йоду і відновлюючи властивостей йодид-йонів

Визначають неорг і орг. ЛР, що здатні окислюватися чи відновлюватися а також утворювати з йодом продукти заміщення. Крім того, йодометрію використовують використовують для визначення надлишку титранту в оберненому йодатометричному, броматометричному, перганатометричному методах

Вільний йод відтитровують тіосульфатом натрію у присутності крохмалю

· Йодхлорометрія

Аналог йодометрії, лише титр ант – хлорид йоду(І)

· Йодатометрія

Титр ант – йодат калію, що окиснює ЛР. Надлишок титр анту встановлюють йодометричним методом:

· Броматометрія

Титр ант – бромат калію, що проявляє в кислому середовищі окисні властивості. Визначення зазвичай проводять в присутності броміду (бромід-броматометрія):

Вільний бром, що виділяється використовується або на окислення, або на утворення моно-, ди-, трибромпохідних. Індикаторами є барвники, азосполуки (метиловий оранжевий), які окислюються і знебарвлюються під дією надлишку титр анту після досягнення т. е.

· Дихроматометрія

Ґрунтується на осадженні титрованим розчином дихромату калію деяких солей орг. основ (метиленовий синій)

Нерозчинні дихромати основ відфільтровують, а надлишок титр анту визначають йодометричним методом:

· Перганатометрія

Використовуються окисні властивості титр анту – перманганату калію в сильно кислому середовищі:

Пряме титрування – індикатор сам титр ант, надлишок якого надає розчину рожеве забарвлення. Використов для визначення феруму (3), препаратів пероксиду водню. Обернене титрування – надл титр анту встановлюють йодометрично.

· Цириметрія

Метод, що ґрунтується на використанні в якості титр анту солей церію (4), які вкислому середовищі відновлюються до церію (3):

В якості індикатору використовують дифеніламін, о-фенантролін. При оберненому титруванні надлишок титр анту визначають йодометрично:

Переваги: сполуки церію (4) володіють стійкістю в титрованих розчинах, навіть при підвищеній температурі

2.4. Комплексонометрія

Метод ґрунтується на утворенні міцних, розчинних у воді комплексів катіонів металів з трилоном Б чи другими комплексонами. Взаємодія відбувається у співвідношенні 1:1

Для встановлення т. е використовують метало індикатори – орг. барвники, що утворюють з вказаними йонами неміцні яскраво забарвлені комплекси. В кінці титрування ці комплекси руйнуються, змінюючи забарвлення в т. е.

2.5. нітрометрія

метод ґрунтується на реакціях первинних і втор ароматичних амінів з нітритом натрію, який використовується в якості титранту

перв ароматичні аміни утворюють в кислому середовищі діазосполуки

Втор ароматичні аміни утворюють N-нітрозосполуки:

Т.е. встановлюють за допомогою внутрішніх (йод крохмальний папір)

3. Газометрія

Має обмежене застосування у фарм аналізі, об’єкти для яких використовується: кисень та циклопропан

Визначення кисню грунтується на взаємодії з поглинальним розчином, що містить мідноаміачнийкомплекс, що легко окислюється, циклопропан – за допомогою поглинального розчину концентрованої сульфатної кислоти.

4. Кількісний елементний аналіз

Використовують для кількісного визначення орг., елементоорг сполук, що містять азот, галогени, сірку. Арсен, вісмут, ртуть, стихій та їн елементи.

· Азоту –методомКьєндаля

· Метод спалювання з киснем

· Аналіз галоген, арсен, ртутьвмісних ЛР, після попередньої мінералізації в пізних умовах

Фізичні методи

Класифікуються на:

· Оптичні методи

Відносяться методи, що ґрунтуються на визначенні показника переломлення світла в розчині досліджуваної речовини (рефрактометрія), зміна інтерференції світла (інтерферометрія), здатність розчину речовини обертати площину поляризованого променю (поляриметрія)

Оптичні методи знаходять найбільш широке затосування, експресність, мінімальні витрати аналізуючи ліків.

· Методи, що грунт на поглинанні випромінювання (абсорбційні методи)

ААС, рентгенівська абсорбційна спектроскопія (поглинання атомами рентген випромінювання), УФ спектрофотометрія (найбільш простий метод, його використовують на всіх етапах фарм аналізу (ідентифікація. Чистота, к-не визначення)), спектрофотометрія (використав лише після попереднього дослідження констант іонізації, впливу природи розчинників, рН середовища та ін. факторів, що впливають на характер спектру поглинання), диференціальна СФ (вимірювання світло поглинання аналізую чого р-ну відносно р-ну порівняння, що містить певну к-сть досліджуваної речовини), спектроскопія комбінаційного розсіювання, фото колориметричний метод, фототурбидиметрія і фото нефелометрія

· Методи, що грунт на випромінюванні

АЕС, полуменева спектрометрія, флуоресцентні методи

· Методи, що грунт на використанні магнітного поля

ЯМР, ПМР, мас-спвідрізнябться високою специфічністю, чутливістю, використовуються для аналізу багатокомпонентних сумішей, без попереднього їх розділення

· Електрохімічні методи

Потенціометрія, амперметрія (е/х титрування), йонометрія, полярографія, кулонометрія

· Методи розділення

Хроматографічні методи (адсорбційна, іонообмінна, розподільна), електрофорез, ГРХ, ГХ, ВЕРХ

· Термічні методи

Фіз.-хім методи мають ряд переваг перед класичними хім. методами, вони ґрунтуються на використанні як фізичних, так і хім. властивостей, і в більшості випадків відрізняються експресністю, вибірковістю, високою чутливістю, можливістю уніфікації і автоматизації.

11.9 Стандартні зразки

Стандартні зразки – це, речовини, з якими проводять порівняння випробуваних лікарських засобів при проведенні аналізу з використанням фізико-хімічних і біологічних методів.

У фармакопеї дані визначення термінів:

Державні стандартні зразки (ДСЗ), Робочі стандартні зразки (РСЗ), Стандартні зразки речовин-свідків (СЗРС)

Активність чи вміст речовини у % ДСЗ приймається за 100 %, якщо немає інших даних на етикетці. Випуск ДСЗ здійснюється у відповідності до вимог фармакопейних статтей, що розробляються і переглядаються підприємством-розробником.

В якості РСЗ використовують зразки серійних лікарських речовин, які відповідають вимогам специфікацій. Розрахунок кількісного вмісту препарату у лікарській формі проводять виходячи із фактичного вмісту його в РСЗ.

Робочі стандартні зразки надходять в лабораторію разом із зразками лікарських засобів від замовника, або від інших організацій.

Якщо це необхідно, отримані стандартні робочі зразки обов’язково поміщають в чисті сухі флакони зі щільно притертими кришками. На флаконах із РСЗ повинні бути етикетки з назвою, серією, виробником, датою отримання, терміном придатності, умови зберігання, реєстраційний номер і з обов’язковою чіткою приміткою “Робочий стандартний зразок” на кожному флаконі.

РСЗ реєструються в “Журналі обліку робочих стандартних зразків” відповідальною особою, призначеною завідувачем. Одразу після надходження до журналу повинна заноситися така інформація: реєстраційний номер РСЗ, його назва, серія, від кого одержаний, термін зберігання.

Контейнери з РСЗ зберігаються у спеціальному місці. Умови зберігання РСЗ повинні відповідати ттим, що зазначені на етикетці. За реєстрацію, зберігання і викорисання РСЗ несе відповідальність спеціально призначена завідувачем особа.

У лабораторії робочі стандартні зразки використовують для ідентифікації та визначення домішок і/або кількісного вмісту діючої речовини в лікарських засобах за допомогою фізико-хімічних методів аналізу. Кількість РСЗ, яка була взята аналітиком з відома відповідальної особи для проведення аналізу, фіксується аналітиком в аналітичному журналі, а відповідальною особою – в “Журналі обліку робочих стандартних зразків”, де повинна міститися така інформація: дата видачі РСЗ, його кількість, залишок, номер аналітичного листка, де описана процедура використання РСЗ і наведені відповідні роозрахунки, підпис аналітика, який отримав РСЗ.

В якості СЗРС використовують ДСЗ та РСЗ і речовини, спеціально виготовлені за окремими фарм статтями. Використовують СЗРС для визначення домішок чи компонентного складу досліджуваних ЛЗ.

Особливими є СЗ на антибіотики. Можуть бути однокомпонентні речовини чи складні, що склад із к-ох компонентів близької природи, кожен з яких визначає як активність іі токсичність, так і фіз.-хім константи препарату. Також створюється єдиний стандарт до групи речовин, подібних за хім. будовою (напр.,СЗ тетрацикліну гідро хлориду є єдиним стандартом до всієї групи його похідних)