Теорії сну

Сон має складну нейрогуморальну природу. Вперше природу сну пробували розгадати французькі вчені. Вони вважали, що сон виникає внаслідок стомлення, при цьому в крові накопичуються токсичні продукти обміну речовин – гіпнотоксини. Це знайшло підтвердження в дослідах на собаках. Якщо їм вводити екстракт мозку тварин, що знаходяться в стані зимової сплячки, то в них виникає тривалий сон. Моньє М. ( 1965 р.) вважає, що сон можуть викликати гіпногенні речовини по типу ацетилхоліну, ГАМК, серотоніну. Жуве М. (1976 р.) розробив гіпотезу про моноамінергічні механізми регуляції стадій сну.

Наряду з цими теоріями, з`являється гіпотеза про наявність центрів сну (Гесс, 1933, Гращенков). Центр сну-це система структур, що знаходяться в гіпофізі, гіпоталамусі, таламусі, мосту, середньому мозку, голубій плямі та довгастому мозку, а також гліальні елементи.

І.П.Павлов вважав, що сон є наслідком гальмування діяльності кори великих півкуль. Але запис ЕЕГ показав, що це не зовсім так. Під час сну відбувається переробка отриманої інформації, запам’ятовування, консолідація інформації, емоційне переживання. При цьому мозок просіює всю інформацію, отриману протягом дня, фіксує важливі, потрібні відомості, звільняється від непотрібної інформації (інформаційна теорія сну).

Сучасне уявлення про механізм виникнення сну дав П.К.Анохін. Він вважає, що сон – це своєрідний фізіологічний стан кори, який виникає внаслідок певних взаємовідносин між корою півкуль, РФ та центрами сну. Коли людина знаходиться в бадьорому стані, то вся інформація з навколишнього світу через аналізатори потрапляє в РФ стовбура мозку. Вона збуджується і активує відповідні зони кори великих півкуль, лімбічні структури, гальмуючи одночасно центри сну (це робить кора). Коли наступає ніч, то зменшується потік інформації до аналізаторів, в певних зонах РФ не відбувається збудження, це припиняє активацію певних ділянок кори півкуль (слухової, зорової, смакової, нюхової). Відповідно зменшується гальмівний вплив на центри сну. Вони пробуджуються, розгальмовуються і пригнічують діяльність РФ. Це корково-підкорковий механізм виникнення сну.

В житті існують люди, які сплять мало, але зберігають високу працездатність тривалий час. Наприклад: Наполеон спав 4 -5 годин, Черчіль і Едісон спали не більше 6 годин. Серед геніальних людей відомі всім Альберт Енштейн, Мєнделєєв спали по 10 годин і у ві сні зробили свої відкриття. Руйнація ядер шва у кішки призводить до безсоння протягом декількох днів (Жуве), через декілька тижнів сон поновлюється. Зменшення запасів серотоніну також викликає безсоння, а при введенні попередників серотоніну нормалізується лише повільно – хвильова фаза сну. Досліди дозволили зробити висновок , що серотонін гальмує структури , що відповідають за активний стан. Також було встановлено, що блакитна пляма гальмує ядра шва, це викликає пробудження.

Сучасними експериментальними даними встановлено, що потреба у сні викликана наявністю факторів сну, які циркулюють в крові: дельта-глікопептиди викликають повільно-хвильову фазу, гама-глікопептиди спричиняють глибокий сон. Згідно даним Освальда Я. повільно-хвильова фаза сну необхідна для поновлення працездатності клітин головного мозку. Під час цієї фази посилюється виділення гормону росту, який забезпечує біосинтез білків і відновлення синапсів з пластичними властивостями. Швидка фаза сну викликає зниження в крові концентрації ряду гормонів: АКТГ, катехоламінів, кортизолу, соматотропного і тиреотропного гормонів.

Рпргшнг8гшщгщгщгщгггг

7.