Біотехнологія та генна інженерія у захисті рослин

Біотехнологія—це використання біологічних процесів і систем у різних галузях сільськогосподарського виробництва; науковий напрямок, який поєднує можливості біології і техніки. Біотехнологія у рослинництві — це збагачення рослин конкретними спадковими ознаками для отримання нових їх різновидів. Під біотехнологією, у контексті до захисту рослин, розуміють сукупність методів і засобів отримання корисних для людини продуктів за допомогою біологічних агентів.

Найбільш важливими напрямками біотехнології в захисті рослин є:

1) створення трансгенних, стійких до шкідників, збудників хвороб і гербіцидів сортів рослин, які синтезують гормональні речовини для приваблювання корисних комах;

2) отримання трансгенних біологічних організмів, які синтезують нові біологічно активні речовини, нові біопестициди або руйнують хімічні пестициди та інші токсиканти в ґрунті й воді;

3) завчасна високоточна діагностика розвитку стійких до пестицидів шкідливих організмів; визначення залишків пестицидів у ґрунті, рослинах та продуктах харчування;

4) використання біотехнологічних методів для вивчення генетичних характеристик і виконання екологічних аналізів популяцій шкідників і патогенів, тенденцій зміни стійкості їх до пестицидів, добору рослин при цілеспрямованій селекції на стійкість.

Поряд із позитивними результатами необхідно відмітити і можливі небажані для довкілля і споживачів наслідки генних маніпуляцій з рослинами і мікроорганізмами:

– побоювання, що стійкість основної культури до гербіцидів може бути передана шляхом перехресного запилення бур’янам, внаслідок чого зменшиться ефективність обробки посівів гербіцидами і постане необхідність розробки нових гербіцидів та технологій їх застосування;

– недосконала практика ізоляції посівів оригінальної культури від трансгенного різновиду;

– невивченість можливих наслідків використання генетичномодифікованих організмів (ГМО) та продуктів їх переробки в раціоні людей і тварин. Зокрема, механізм дії гена стійкості рослин щодо шкідників зумовлюється синтезом шкідливого для комах токсину, а в подальшому такі рослини чи продукти їх переробки споживаються людьми або тваринами;

– здатність певних видів трансгенів викликати стійкість до лікарських засобів, зокрема антибіотиків.

Таким чином, можливості модифікації рослин за допомогою генної інженерії безмежні, але розвиток біотехнології викликає не тільки нові економічні та екологічні проблеми, а й цілу низку етичних та соціальних проблем, які потребують всебічного обговорення.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений.–Т.1. /Под общ. ред. В.П. Васильева. – К.: Урожай, 1987. – 440 с.

2. Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. – Т.2. /Под общ. ред. В.П. Васильева. – К.: Урожай, 1988. – 501 с.

3. Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. – Т.3. /Под общ. ред. В.П. Васильева. – К.: Урожай, 1989. – 407 с.

4. Сільськогосподарська ентомологія: Підручник / За ред. Б.М. Литвинова, М.Д. Євтушенка. – К.: Вища освіта, 2005. – 511 с.

5. Федоренко В.П., Покозій Й.Т., Круть М.В. Шкідники сільськогосподарських рослин. – Ніжин. – Колобіг, 2004. – 356 с.

6. Єрмоленко В.М. Атлас комах-шкідників польових культур. – К.: Урожай, 1971.– 176 с.

7. Савковский П.П. Атлас вредителей плодовых и ягодных культур. – К.: Урожай, 1990.– 96 с.

8. Бондаренко Н.В. и др. Вредные нематоды, клещи и грызуны / Под ред. Н.В. Бондаренко. – Л.: Колос, 1977. – 263 с.

9. Павлов И.Ф. Защита полевых культур от вредителей. – М.: Россельхозиздат, 1987. – 256 с.

10. Биологическая защита зерновых культур от вредителей / Воронин К.Е., Шапиро В.А., Пукинская Г.А. – ВАСХНИЛ. – М.: Агропромиздат, 1988. – 198 с.

11. Володичев М.А. Защита зерновых культур от вредителей. – М.: Росагропромиздат, 1990. – 173 с.

12. Биологические основы вредоносности насекомых / В.И. Танский. – ВАСХНИЛ. – М.: Агропромиздат, 1988.– 182 с.

13. Ижевский С.С., Гулий В.В. Словарь по биологической защите растений. – М.: Россельхозиздат, 1986. – 222 с.