Тема 4. ФІЗИЧНІ ОСНОВИ РАДІОБІОЛОГІЇ 9 страница

Значно впливає на рух радіонуклідів в рослині вік листя. Вони не тіль­ки краще поглинаються молодим листям, а й інтенсивніше потрапляють до рослини і переміщуються по ній, оскільки такі речовини нагромаджуються в окремих його частинах у значно більших кількостях.

На позакореневе надходження радіоактивних частинок впливають по- годні умови — вони можуть змиватися дощем, здуватися вітром. Утримання радіоактивних речовин на рослинах здебільшого залежить від форми окре­мих органів, їх механічних властивостей. Радіоактивні частинки нагромад­жуються у великих кількостях в пазухах листя та квітів і легко здуваються та змиваються з поверхні неопушеного листя або стебла.

Внаслідок переносу вітром радіоактивного пилу та штучного зрошення дощуванням стає можливим вторинне забруднення надземних частин рослин радіоактивними речовинами. Слід враховувати це під час розробки заходів щодо зменшення їх надходження у рослини.

Загалом рівень забруднення рослин радіонуклідами при прямому потрап­лянні на їх надземні частини визначається кількістю свіжих радіоактивних опадів. Водночас їх проникнення через кореневу систему залежить від загальної кількості опадів на поверхню ґрунту, і якщо з часом позакореневе надходження радіоактивних речовин зменшується, то проникнення їх з ґрунту зростає.

6.8.2. Надходження радіонуклідів у рослини з Ґрунту

Ґрунт — сильний поглинач різних елементів, у тому числі й радіоакти­вних речовин. Найвищу здатність до поглинання має його поверхневий шар з основною частиною ґрунтового вбирного комплексу. Тому природні угіддя затримують основну масу радіоактивних речовин у поверхневому шарі фун­ту, а на орних землях вони рівномірно розміщуються по всьому профілю шару ґрунту. їх залучення до біологічного кругообігу речовин зумовлене, з одного боку, міцністю зв'язку з частинками ґрунту, а з другого — здатністю поглинатися корінням рослин.

Висока міцність зв'язування радіоактивних речовин характерна для ва­жких ґрунтів — чорноземів, каштанових, суглинків, багатих на органічні та мінеральні колоїди, які становлять основу вбирного комплексу. Мінімальна вона у легких піщаних фунтів.

Щодо здатності коріння рослин поглинати радіоактивні речовини, то вона визначається багатьма факторами: специфікою виду, розвитком корене­вої системи, фазою розвитку, фізіологічним станом рослин, вологістю фун­ту, наявністю в ньому поживних речовин. Поглинання радіонуклідів фунтом та рослинами значно затримує їх вимивання і перенесення до фунтових вод, вони фіксуються біля поверхні фунту у зоні розміщення основної маси коріння.

Механізм поглинання радіоактивних речовин корінням рослин не відрі­зняється від механізму засвоєння звичайних елементів мінерального живлен­ня. Поглинання радіоактивних речовин корінням, переміщення їх по рослині і розподіл по окремих органах зумовлені їх хімічними властивостями. Радіо­нукліди цезію та стронцію подібні до калію і кальцію — елементів, які відіг­рають важливу роль у мінеральному живленні рослин і надходять до рослин з фунту у найбільших кількостях. Тому цезій і стронцій легко і швидко пе­реміщуються по рослині, в той час як інші ізотопи — ^І44Се, ⁶⁰Со, ⁹¹Y (ітрій), ⁹⁵Nb (ніобій), ⁹⁵Zr (цирконій), ¹⁰⁶Ru (рутеній) нагромаджуються у кількостях на 2-3 порядки менших, переважно у корінні і далі практично не переміщуються.

Розподіл радіонуклідів у надземних частинах рослини відбувається та­кож по-різному. Близько половини їх кількості нагромаджується в стеблі, значно менше — в листі, ще менше — в колоссі і лише кілька відсотків — у зерні. Є така закономірну залежність: чим далі по транспортному ланцюжку від коріння знаходиться орган, тим менше радіоактивних речовин він нагро­маджує. Для зернових і зернобобових культур ця залежність позитивна. А коли продуктивними органами є листя, і особливо коренеплоди чи цибули­ни, продукція буде більш забрудненою. Бульби, які є підземними стеблами, забруднюються менше, ніж коріння.

За характером надходження радіоактивних речовин до рослини через коріння і нагромадження в окремих органах їх поділяють на дві групи: 1) ра­діонукліди, які надходять швидко і нагромаджуються у надземних частинах рослин; 2) радіонукліди, які надходять повільно, концентруються переважно у корінні і незначно переміщуються в надземні органи. Для характеристики цього процесу використовують коефіцієнт накопичення (К_н).

Для більшості радіонуклідів нагромадження становить десяті й соті ча­стки, тобто концентрація їх у рослині не відбувається. Але для ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr йо­го значення в сільськогосподарських культурах досягає значних показників, бо ці радіонукліди як аналоги кальцію і калію беруть активну участь у про­цесі обміну речовин, внаслідок чого нагромаджуються у значних концентра­ціях у всіх органах, у тому числі й у зерні. Останнє особливо стосується ^І37Сs, К_н якого в зерні і соломі зернобобових, плодах овочевих може досяга­ти 2-5 і більше.

Кількість радіоактивних речовин, що надійшли в рослини з ґрунту, зна­ходиться у прямопропорційній залежності від кількості їх у ґрунті. Поведін­ка ¹³⁷Сs при надходженні з ґрунту в рослину пов'язана з наявністю в ньому обмінного калію. При збільшенні його кількості в ґрунті надходження ¹³⁷Сs зменшується. А рослини, які накопичують більше калію (калієфіли), як пра­вило, нагромаджують більше ^І37Сs. Так, коренеплоди столових буряків наг­ромаджують цезію у 3-6 разів більше, ніж коріння пшениці.

У вегетативній масі деяких видів накопичення також може бути досить ви­соким. Так, листя гречки містить до 30 % калію, а пшениці — лише 10-15 %.

Тому в соломі гречки вміст ¹³⁷Сs у 2-3 рази перевищує його вміст у соломі пшениці.

У міру зниження вмісту¹³⁷Cs в продовольчих частинах окремі види рослин розміщуються в такій послідовності — зернові та зернобобові: гречка-соя-боби-квасоля-горох-овес-жито-пшениця-ячмінь-просо-тритикале-кукурудза; кормові (зелена маса): люпин жовтий-капуста кормовавика-соняшник-конюшина-тимофіївка-костриця безоста-кукурудза; технічні: редька олійна-ріпак-буряки цукрові-соняшник-льон; овочеві: капуста-буряки столові-салат-морква-картопля-огірки-гарбузи-помідори.

Від забезпеченості ґрунту обмінним кальцієм залежить надходження до рослин¹³⁷Cs . Акумуляція ¹³⁷Cs в рослинах також залежить від їх здатності наг­ромаджувати кальцій. Рослини-кальцієфіли нагромаджують значно більше кальцію, ніж індиферентні до нього види, тому можуть набагато більше наг­ромаджувати і ⁹⁰Sr.

Вивчення закономірностей поведінки радіоактивних речовин у систе­мі грунт-рослина, зв'язків між їх вмістом у ґрунті і нагромадженням рос­линами, особливостей і хімічних властивостей окремих радіонуклідів, а також можливих шляхів руху їх по рослині мають важливе практичне значення при прогнозуванні нагромадження їх врожаєм, а також у процесі розробки заходів щодо запобігання їх надходженню і нагромадженню у продукції рослинництва.

6.8.3. Надходження радіонуклідів у організм сільськогосподарських тварин

Надходження радіоактивних речовин у організм сільськогосподарських тварин відбувається через органи травлення (пероральний), дихання (інгаляцій­ний) і крізь шкіру (перкутантний). Інгаляційний шлях надходження радіонуклі­дів має значення лише в період випадання радіоактивних опадів, незначним є й проникнення крізь шкіру. Основним шляхом їх надходження у тваринний орга­нізм є пероральний, тобто з кормами. Значно менше надходить їх з водою.

Радіоактивні речовини разом з кров'ю надходять в органи і тканини тварини, де частково затримуються, вибірково концентруючись в окремих органах. Але більшість їх відразу виводиться з організму.

Частка радіоактивних речовин, що беруть участь в обміні, неоднакова. Вони затримуються у тих тканинах і органах, де є стабільні елементи з аналогічними хімічними властивостями. Оскільки хімічний склад тканин сільськогосподарських тварин вивчений добре, можна передбачити де затри­мається радіонуклід.

Розрізняють такі типи розподілу радіоактивних речовин в організмі ссавців: скелетний, ретикулоендотеліальний, тіреотропний та дифузний. Скелетний тип властивий елементам лужноземельної групи — кальцію і йо­го хімічному аналогу стронцію. У мінеральній частині скелета нагромаджу­ються радіонукліди барію, радію, плутонію, урану. Ретикулоендотеліальний розподіл властивий для радіонуклідів рідкоземельних металів: церію, празе­одиму, прометію, а також цинку, торію і трансуранових елементів. Тірео­тропний — для йоду. Дифузний — для радіонуклідів лужних елементів: калію, натрію, цезію, рубідію, а також водню, азоту, вуглецю, полонію та ін.

Деякі радіоактивні елементи мають високий ступінь нагромадження в окремих органах і тканинах. Так, радіонукліди йоду нагромаджуються у щи­товидній залозі через специфіку обміну речовин цього органа.

Ступінь радіаційного впливу інкорпорованих радіоактивних речовин на окремі органи і в цілому на організм залежить від їх терміну перебування в ньому. Ті, що приєднуються до процесу обміну в тканинах з прискореним метаболізмом, швидко виводяться з організму разом з продуктами метаболізму. Так, тритій, який бере участь у водному обміні, за кілька тижнів виводиться з організму ссавців з сечею, а ⁴⁵Са та ^Зг, які беруть участь у формуванні кісткової тканини, перебувають в організмі тварини все життя.

Для характеристики терміну перебування в організмі радіоактивних речовин є поняття періоду піввиведення радіоактивного ізотопа. Це час, протягом якого кількість нагромадженого в організмі радіонукліда зменшує­ться вдвічі внаслідок процесів біологічного виділення.

Це поняття не застосовується до рослин, тому що виведення ізотопу з ро­слинного організму замасковане його розбавленням у тканинах за рахунок збі­льшення маси клітин під час онтогенезу. Ріст рослини — чутливий процес і залежить від багатьох факторів навколишнього середовища та відбиває найме­нші зміни метаболізму. Тому період піввиведення радіоактивних ізотопів з рослин може змінюватись багато разів залежно від умов їх вирощування.

І для ссавців тривалість періоду піввиведення радіонукліда значною мі­рою залежить від характеру метаболізму. Так, для людини залежно від віку період піввиведення ^І37Сs коливається від 30 днів у дітей до 90-100 днів у людей похилого віку, а ⁹⁰Sr — від 25 до 70 років.

6.9. Накопичення радіонуклідів гідробіонтами

Найбільш інтенсивно накопичуються гідробіонтами такі радіоактивні ізотопи як ⁵⁹Fе, ⁶⁰Со, ⁶⁵Zn, ⁹⁰Y, ⁹⁵Zr, ^І44Се, ¹⁴⁷Рг, ⁹⁷Мg. Коефіцієнт накопичення для цих елементів досягають десятків тисяч одиниць в перерахунку на суху масу. Меншою мірою накопичуються радіонукліди ^З5S, Са, ^5ІСг, ^7ІGе, ¹⁰⁶Rb, ⁹⁰Sr, ^ІІ5Сd, К_н для яких не перевищують кількох сотень одиниць.

Рівень накопичення радіонуклідів визначається не тільки фізико-хімічни-1 ми властивостями радіонуклідів, а й біологічними властивостями різних гідробіонтів. Серед гідробіонтів виділяють окремі види, які є специфічними щодо накопичення тих чи інших радіонуклідів. Порівняння різних груп гідробіонтів ;] за їхньою накопичувальною здатністю показало, що рослини мають більші і К_н, ніж тварини, а одноклітинні й нитчасті водорості накопичують радіонукліди | більше, ніж вищі рослини.

Дослідження коефіцієнтів накопичення природних радіонуклідів ²³⁸U, ²³²Тh і ²²⁶Rа для прісноводної флори виявило, що середній К_н для ²³⁸U у вищих рослин (К_н = 80) значно більший, ніж у водоростей (К_н = 9). Для ²²⁵Rа у вищих рослин Кц становить 120 і також дещо вищий, ніж в одноклітинних і нитчастих водоростей (К_н = 55), а для ²³²Тh спостерігається протилежне: найбільший К_н (120) виявле­ний в одноклітинних водоростях. За накопиченням усіх природних радіонуклі­дів в цілому перше місце посідають одноклітинні водорості (К_н = 200-600).

У водоймищах радіонукліди активно поглинаються не тільки живими орга­нізмами, а й частинами тварин і рослин, що відмирають, при утворенні детриту. Для ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr у живих і відмерлих рослин К_н практично не відрізняються, а для ^І06Яи і ^І44Се у відмерлих рослин вищі, ніж у живих. Унаслідок цього ос­танні радіонукліди міцно захоронюються в донних відкладеннях, а ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr відносно легко можуть десорбуватися з донних відкладень і залучатися до біо­логічного колообігу.

Проведені численні дослідження К_н для штучних радіонуклідів за умов акваріума й природного озера дали схожі результати. При цьому з'ясувалося, що в природних умовах Кн, як правило, більший, ніж у лабораторних.

Установлено залежність накопичення ¹³⁷Cs і від екологічних особли­востей існування рослин (табл. 31).

Таблиця ЗІ. Середні коефіцієнти накопичення (К_н) ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr для ро­слин різних екологічних груп

Група рослин	Кн
90Sr	137Cs
Ті, що плавають на поверхні води
Занурені у воду, що не мають зв'язку з дном
Занурені у воду, прикріплені до дна
Занурені у воду, прикріплені до дна, з листям, що плаває
Прибережно-водяні

Отже, найбільший Кн мають рослини, що плавають на поверхні води, а найменший — прибережно-водяні та занурені у воду і прикріплені до дна.

Серед великої кількості чинників, що впливають на К_н радіонуклідів гід­робіонтами, виділяють як основні:

1. концентрацію у воді ізотопних і неізотопних носіїв;

2. фізико-хімічний стан радіонуклідів у розчині й рН середовища;

3. температуру та освітленість води.

Результати більшості досліджень щодо вивчення залежності накопичення радіонуклідів від концентрації у воді ізотопних носіїв дають змогу стверджу­вати, що в зонах малих концентрацій (об'ємна активність радіонуклідів менше ніж 3,7 · 10⁵Бк/л, або 10-5 Кі/л) вміст елемента в гідробіонтах прямо пропор­ційний його концентрації у воді й, отже, К_н залишаються постійними. В зонах значних концентрацій (10^-5-10^-4моль/л) спостерігається обернена зале­жність К_н від концентрації хімічного елемента у водній фазі.

Встановлена залежність К_н радіонуклідів гідробіонтами від концентра­ції у воді відповідних радіонуклідних носіїв. Так, К_н ⁹⁰Sr перебуває в оберне­ній залежності від вмісту у воді його хімічних аналогів (Са і Мg), а Кн ^І37Сr від вмісту К у середовищі. Ці явища в радіоекології дістали назву процесів дискримінації, і для їх опису запропоновано коефіцієнти дискримінації, що ви­значають за формулою

К_д = К₁/К₂

де К₁— співвідношення вмісту ⁹⁰Sr і Са в організмі;

К₂— у воді.

Аналогічно обчислюють коефіцієнт дискримінації для пари

⁹⁰Sr—К. У таб­лиці 32 наведено для прикладу коефіцієнти накопичення і дискримінації ⁹⁰Sr у вод­ній рослині водопериці залежно від вмісту Са у воді.

Загалом, коефіцієнти дискримінації відрізняються певною сталістю за значних коливань вмісту Са в середовищі і є видовою характеристикою гідро­біонта, його здатності накопичувати Са і К.

Таблиця 32. Залежність коефіцієнтів накопичення (КН) і дискримінації (КД) 905г у водопериці від вмісту кальцію у воді Вміст Са у воді, мг/л Кн Са Кн 90Ік Кд 90Sr - Ca Вміст Са у воді, мг/л Кн Са Кн 90Sr Кд 90Sr-Ca 19.7 0.7 191.0 0.7 26.2 0.6 226.2 0.6 43.7 0.8 287.2 0.5 83.4 0.9 331.3 0.7 128.8 0.6 633.2 0.5

6.10. Прогнозування надходження радіонуклідів у сільськогосподарські рослини та організм тварин

Існує кілька методів оцінки можливого забруднення врожаю сільсько­господарських культур радіоактивними речовинами.

Найпоширеніший з них полягає у використанні коефіцієнта накопичен­ня (К_н) радіоактивних речовин продуктивними органами рослин, які ростуть на різних ґрунтах. За цим показником кількість радіонукліду в 1 кг сухої чи вологої речовини рослин дорівнюватиме добутку від множення його вмісту в 1 кг відповідно сухого чи вологого ґрунту на К_Н- Порівнюючи це значення з допустимими рівнями забруднення даним радіонуклідом продуктів харчу­вання, можна зробити висновок про можливість вирощування тієї чи іншої культури в даних умовах радіоактивного забруднення.

Цей метод можна використати для прогнозування нагромадження у ро­слинах ¹³⁷Cs і будь-яких інших радіонуклідів. Для цього слід знати значення їх К_н- Чим точнішими і диференційованими будуть значення К_н окремих ра­діоактивних ізотопів, тим з більшою точністю можна передбачити їх можливе накопичення в продукції рослинництва.

Існують також інші способи прогнозування надходження радіоактив­них речовин у врожай сільськогосподарських рослин, проте всі вони потре­бують попередньої спеціальної роботи щодо оцінки різних коефіцієнтів і показників, а інколи й проведення спеціальних лабораторних досліджень.

На аналогічних розрахунках ґрунтуються і методи прогнозування над­ходження і накопичення радіоактивних речовин в організмі сільськогоспо­дарських тварин. Існують коефіцієнти переходу і накопичення радіонуклідів у різних тканинах тварин, які враховують їх вміст в кормах і дають змогу визначити вміст у продукції тваринництва.

Надходження радіоактивних речовин у сільськогосподарські рослини, а з ними в організм тварин залежить від багатьох факторів, про які вже гово­рилося вище, і насамперед від майже непередбачених погодних умов року. Тому всі методи прогнозування надходження радіонуклідів у продукцію рос­линництва і тваринництва досить відносні і дають лише приблизне уявлення про можливе її забруднення.

6.11. Особливості ураження організму інкорпорованими радіоактивними речовинами

При потраплянні в організм радіоактивних речовин, які зумовлюють вну­трішнє опромінення, залежно від їх фізичних характеристик, кількості і трива­лості перебування в організмі, можуть спостерігатися такі самі радіобіологічні ефекти, що й при еквівалентних поглинених дозах зовнішнього опромінення: радіаційна стимуляція, морфологічні зміни, променева хвороба, прискорення старіння і скорочення тривалості життя, загибель, генетична дія. У 40-50-х рр., в умовах недостатньої кількості джерел зовнішнього опромінення у пра­ктиці сільського господарства користувалися розчинами різних радіоактив­них ізотопів для індукції ефекту радіаційної стимуляції у рослин, а також практикували намочування посівного матеріалу для одержання мутантів при селекційній роботі. При вирощуванні рослин на розчинах, які мають високі концентрації нуклідів з коротким періодом піврозпаду і досить жорстким випроміненням, наприклад ³²Р, виникає типова променева хвороба. Вона су­проводжується характерними порушеннями метаболізму і морфологічними змінами, які аналогічні із змінами при загальному зовнішньому опроміненні і можуть призводити до загибелі рослин і тварин.

Підвищена небезпека від радіоактивних речовин, які потрапили в орга­нізм, зумовлена різними причинами. Головною з них є здатність деяких з них вибірково нагромаджуватись в окремих тканинах і органах. Якщо при зовнішньому опроміненні всі тканини опромінюються рівномірно, то при внутрішньому відбуваються процеси формування високих локальних доз для тканин. Це зумовлюється хімічними властивостями радіоактивних речовин і специфікою метаболізму виду. Активну роль у формуванні таких процесів відіграють фізіологічні особливості самого організму. На радіоавтографах цілих рослин добре видно нерівномірність розподілу радіонуклідів по окре­мих органах, а також місця високої їх локалізації, як правило, у тканинах, що мають високу метаболічну активність. Зокрема, це властиво для критичних тканин рослин — меристем. Аналогічні зони високої локалізації радіонуклі­дів особливо характерні для окремих тканин і органів хребетних тварин. Так, до 30 % радіоактивного йоду нагромаджується у щитовидній залозі, яка становить лише 0,02-0,05 % маси тіла. В ній йод входить до складу гормону тироксину. Майже виключно у кістках скелета нагромаджується ⁹⁰Sr, що створює умови для хронічного опромінення найважливішого критичного органа — кісткового мозку.

Другою важливою особливістю інкорпорованих радіоактивних речовин є збільшення небезпеки дії α- і β-випромінювачів, які внаслідок низької про­никної здатності не становлять загрози або мало впливають на внутрішні тканини організму при зовнішньому опроміненні, проте стають надзвичайно си­льними джерелами іонізуючої радіації при потраплянні всередину організму. Особливо це стосується радіонуклідів — джерел α-випромінення: плутонію, америцію, радію, урану та інших, які, маючи високу відносну біологічну ефекти­вність (ВБЕ), можуть призвести до важких радіаційних ушкоджень. Так, рухаю­чись крізь кишки ссавців, вони уражують їх епітелій; при всмоктуванні у кров — ендотелій судин; при нагромадженні в скелеті — кістковий мозок.

Третьою особливістю дії інкорпорованих радіоактивних речовин с, як правило, тривале опромінення організму. Періоди піврозпаду і піввиведення багатьох радіоактивних речовин, зокрема ⁹⁰Sr та ²³⁹Рu, дуже тривалі — під їх впливом організм сільськогосподарських тварин зазнає хронічного опромі­нення протягом усього життя.

Важливою особливістю внутрішнього опромінення є і тe, що від нього важко захиститися за допомогою звичайних протипроменевих засобів, які використовують при зовнішньому опроміненні. Можливості прискорити виведення з організму радіоактивних речовин невеликі.

Перелічені специфічні властивості радіаційного ураження інкорпорова­ними радіонуклідами стосуються здебільшого організму тварин і особливо людини. Рослина є проміжною ланкою.

Специфічність внутрішнього опромінення рослин і тварин, зумовлена дуже різкою нерівномірністю розподілу інкорпорованих радіоактивних речо­вин у різних тканинах та органах, дуже обмежує його дозиметрію. Як прави­ло, для цього використовують різні методи із застосуванням спеціальних, досить складних розрахунків, але й вони дають лише дуже приблизні дані щодо справжньої поглинутої дози.

Наведені особливості біологічної дії інкорпорованих радіоактивних речо­вин дають уяву про ту небезпеку, яку вони становлять для живого організму. Терапевтичні засоби їх виведення малоефективні, і тому основним захистом від інкорпорованих радіоактивних речовин е запобігання їх надходженню в організм. Це можна зробити на будь-якому етапі їх надходження в організм людини. Але найефективнішим є запобігання їх надходженню і нагромаджен­ню у сільськогосподарській продукції на етапах грунт-рослина та рослина-тварина, що треба особливо враховувати при веденні сільськогосподарського виробництва на забруднених радіоактивними речовинами територіях.

Тема 7. ВЕДЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА НА ЗАБРУДНЕНИХ РАДІОНУКЛІДАМИ ТЕРИТОРІЯХ

Сільськогосподарська діяльність е невід'ємною частиною життя сільсь­кого населення, і тому його проживання на забруднених радіоактивними речо­винами територіях доцільне і можливе лише за умови, що радіаційна обстановка допускає безпечне для здоров'я проведення робіт у рільництві й тваринництві, а також виробництво в приватних господарствах продукції, придатної для нео­бмеженого використання як у харчуванні, так і в промисловості.

7.1. Основні принципи організації ведення сільського господарства на забруднених радіонуклідами територіях

Ведення сільськогосподарського виробництва на забруднених радіону­клідами територіях має здійснюватись згідно з положеннями концепції про­живання населення на території України з підвищеними рівнями радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з додержанням норм ра­діаційної безпеки і основних санітарних правил і забезпечувати виробництво продуктів харчування, вміст в яких радіоактивних речовин не перевищує допустимих рівнів.

У господарствах на забруднених радіонуклідами територіях необхідно вирішувати наступні завдання:

1. Виробництво сільськогосподарської продукції, споживання якої без обмежень не призведе до перевищення середньорічної ефективної ек­вівалентної дози опромінення людини 0,1 сЗв (0,1 бер) на рік понад дозу, яку вона отримувала у доаварійний період.

2. Впровадження у виробництво заходів щодо зменшення вмісту радіо­нуклідів у продукції до рівня, що не перевищує встановлених рівнів, з урахуванням їх економічної доцільності.

3. Проведення протиерозійних заходів запобігання міграції радіонуклідів на незабруднені угіддя, у водойми, на території населених пунктів тощо.

Різні рівні забруднення території зумовлюють формування кількох зон. у законі України «Про правовий режим території, яка зазнала радіоактивно­го забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені наступні категорії територій:

1. Зона відчуження — територія, де проведено евакуацію населення у 1986 р.

2. Зона безумовного (обов'язкового) відселення — з щільністю забруднен­ня фунту в порівнянні з доаварійним рівнем ^І37Сs більше 15 Кі/км², — більше 3 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромі­нення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів в рос­лини та інших факторів може перевищити 5 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу у доаварійний період.

3. Зона гарантованого добровільного відселення — з щільністю забруд­нення фунту в порівнянні з доаварійним рівнем ¹³⁷Сs від 5 до 15 Кі/км², ⁹⁰Sr — від 0,15 до 3 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіо­нуклідів в рослини та інших факторів може перевищити 1 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу у доаварійний період.

4. Зона посиленого радіоекологічного контролю — з щільністю забруд­нення фунту в порівнянні з доаварійним рівнем ¹³⁷Сs від Ідо 5 Кі/км², ⁹⁰Sr — від 0,005 до 0,01 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіону­клідів в рослини та інших факторів може перевищити 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу у доаварійний період.

Зональний принцип ведення сільськогосподарського виробництва залеж­но від щільності забруднення угідь не є підставою для вирішення питань про евакуацію чи реевакуацію населення, проведення тих чи інших робіт. Тому точнішим показником має бути величина поглинутої населенням ефективної еквівалентної дози як головного чинника, що визначає радіобіологічні ефекти.

Еквівалентна доза опромінення населення визначається не тільки щіль­ністю радіоактивного забруднення території, а й комплексом екологічних факторів, що впливають на міграцію радіонуклідів по харчовому ланцюжку. Залежно від них в окремих видах сільськогосподарської продукції може бути однакова концентрація радіонуклідів при виробництві на площах з різними рівнями забруднення. На деяких територіях можуть бути одержані продукти, що містять більшу кількість радіонуклідів, ніж одержані на площах з вищими рівнями забруднення. Тому рішення про можливість проживання і ведення сільськогосподарського виробництва на забруднених територіях приймаєть­ся не тільки на підставі даних про рівень забруднення ґрунту, а й з урахуван­ням комплексу екологічних факторів.

Залучення радіонуклідів в харчові ланцюжки на територіях з рівнями забруднення, що допускають ведення сільськогосподарської діяльності, хоч і не призводить до перевищення дози опромінення окремих осіб, проте зумов­лює опромінення великих контингентів населення низькими дозами, які визначають імовірність віддалених радіобіологічних ефектів. За цих умов істотним фактором радіаційної загрози стає колективна еквівалентна доза опромінення населення, яка визначається кількістю дозоутворюючих радіо­нуклідів, що містяться у виробленій на забрудненій території валовій кількості продуктів харчування. Тому основним критерієм для визначення спеціаліза­ції сільськогосподарського виробництва на цих територіях є колективна еквівалентна доза опромінення населення.

Оптимізація структури сільськогосподарського виробництва на територіях, де забруднення продукції не призводить до перевищення меж індивідуальних доз опромінення населення, полягає у досягненні мінімального вмісту радіо­нуклідів у продуктах харчування людини в межах економічної доцільності.