Геодезична мережа згущення 3 класу

Астрономо-геодезична мережа 1 класу

5. Астрономо-геодезична мережа 1 класу (АГМ-1) будується у вигляді однорідної за точністю просторової геодезичної мережі, яка складається з системи рівномірно розміщених геодезичних пунктів, віддалених один від одного на 50-150 кілометрів.

АГМ-1 є геодезичною основою для побудови нових геодезичних мереж і забезпечення подальшого підвищення точності існуючої ДГМ з використанням методів супутникової геодезії.

Частина пунктів АГМ-1 являє собою постійно діючі станції GPS - спостережень та астрономо-геодезичні обсерваторії, на яких виконується комплекс супутникових астрономо-геодезичних, гравіметричних та геофізичних спостережень, що забезпечують безперервне відтворення загальноземної геодезичної системи координат та редукування результатів спостережень і координатних визначень на єдину епоху з урахуванням релятивістських ефектів, припливних та інших рухів земної кори.

Решта пунктів АГМ-1 - це фундаментально закріплені на місцевості пункти, положення яких періодично визначається в рамках довгострокової програми функціонування ДГМ.

Система координат, яка задається пунктами АГМ-1, узгоджується на адекватному рівні точності з фундаментальними астрономічними (небесними) системами координат і надійно зв'язана з аналогічними пунктами різних держав у рамках узгоджених наукових проектів міжнародного співробітництва.

Просторове положення пунктів АГМ-1 визначається методами супутникової геодезії в загальноземній системі координат з відносною помилкою Др/р = 1:10(8) (де Др - середньоквадратична помилка визначення геоцентричного радіуса р пункту).

Кожний пункт АГМ-1 повинен бути зв'язаний GPS-вимірюваннями не менш як з трьома суміжними пунктами мережі.

Пункти АГМ-1 повинні бути вставлені в мережу високоточного нівелювання, що дозволяє визначати перевищення нормальних висот між суміжними пунктами АГМ-1 з середньоквадратичними помилками не більше 0.05 метра.

На кожному пункті АГМ-1 виконуються і періодично повторюються визначення відхилень вискових ліній з середньоквадратичною помилкою 0,5".

Кількість пунктів АГМ-1 та їх розташування визначається програмою побудови ДГМ.

Геодезична мережа 2 класу

Геодезична мережа 2 класу будується у вигляді однорідної за точністю просторової геодезичної мережі, яка складається з рівномірно розміщених геодезичних пунктів існуючої геодезичної мережі 1 та 2 класів, побудованих згідно з вимогами Основних положень про державну геодезичну мережу СРСР 1954-1961 рр., і нових пунктів, що визначаються відповідно до вимог цих Основних положень.

Геодезична мережа 2 класу є вихідною геодезичною основою для побудови геодезичної мережі згущення 3 класу та геодезичних мереж спеціального призначення з використанням методів супутникової геодезії та традиційних геодезичних методів.

Нові пункти геодезичної мережі 2 класу розміщуються на відстані 8-12 км один від одного, а на території міських населених пунктів, великих промислових об'єктів - 5-8 км, їх положення визначається, як правило, відносними методами супутникової геодезії, а також традиційними геодезичними методами (тріангуляції, трилатерації, полігонометрії), які забезпечують точність визначення взаємного положення пунктів з середньоквадратичними помилками величиною 0.03-0.05 метра при середній довжині сторін 10 кілометрів.

За вихідні пункти для визначення координат пунктів геодезичної мережі 2 класу приймаються пункти АГМ-1. Група нових пунктів геодезичної мережі 2 класу, що визначаються, повинна мати зв'язок не менш ніж з трьома пунктами АГМ-1.

Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 2 класу наведено в таблиці 3.

Нормальні висоти марок верхніх центрів пунктів геодезичної мережі 2 класу повинні визначатись геометричним нівелюванням, яке забезпечує точність взаємного положення пунктів за висотою з середньоквадратичною помилкою не більше 0.05 метра. В гірській і важкодоступній місцевості нормальні висоти можуть визначатись тригонометричним нівелюванням або GPS - нівелюванням, яке виконується відносними методами супутникової геодезії з урахуванням висот квазігеоїда, отриманих з гравіметричних даних. У цьому випадку середньоквадратична помилка визначення взаємного положення суміжних пунктів за висотою не повинна перевищувати 0,20 метра.

На всіх нових пунктах геодезичної мережі 2 класу встановлюються по два орієнтирні пункти (ОРП) з підземними центрами на відстані від 500 до 1000 м (на забудованій та закритій місцевості не менше 250 м) обов'язково із забезпеченням видимості (земля - земля) між пунктом мережі і орієнтирним пунктом. Середньоквадратична помилка визначення відстані між орієнтирним пунктом і пунктом мережі не повинна перевищувати 0,05 метра. Середньоквадратичні помилки визначення дирекційних напрямків на орієнтирні пункти не повинні перевищувати 5".

Геодезична мережа згущення 3 класу

Геодезична мережа згущення 3 класу будується з метою збільшення кількості пунктів до щільності, яка забезпечує створення знімальної основи великомасштабних топографічних та кадастрових зйомок. Вона включає геодезичні мережі згущення 3 та 4 класів, які побудовані згідно з вимогами Основних положень про державну геодезичну мережу СРСР 1954-1961 років, та нові мережі згущення, що визначаються згідно з вимогами цих Основних положень.

Нові пункти геодезичної мережі згущення 3 класу визначаються відносними методами супутникової геодезії, а також традиційними геодезичними методами: полігонометрії, тріангуляції та трилатерації. При цьому середньоквадратична помилка визначення взаємного положення пунктів в плані повинна бути не більше 0,05 метра.

Вихідними пунктами для побудови геодезичної мережі згущення 3 класу служать пункти астрономо-геодезичної мережі 1 класу і геодезичної мережі 2 класу.

У геодезичній мережі згущення 3 класу за можливістю повинна забезпечуватись видимість (земля - земля) між суміжними пунктами мережі, а в разі її відсутності на пункті закладається два ОРП згідно з вимогами цих Основних положень.

Під час визначення пунктів геодезичної мережі згущення 3 класу методом полігонометрії прокладаються поодинокі ходи або ходи з вузловими точками, які опираються на пункти більш високого класу.

Якщо відстань між пунктами, що належать до різних ходів, менше 2 км, здійснюється взаємний зв'язок таких ходів.

Основні вимоги до побудови геодезичної мережі згущення 3 класу наведено в таблиці 4.

Нормальні висоти марок верхніх центрів пунктів геодезичної мережі згущення 3 класу повинні визначатись геометричним нівелюванням, яке забезпечує точність взаємного положення пунктів за висотою з середньоквадратичною помилкою не більше 0,05 метра. В гірській і важкодоступній місцевості нормальні висоти можуть визначатись тригонометричним нівелюванням або GPS - нівелюванням, яке виконується відносними методами супутникової геодезії з урахуванням висот квазігеоїда, отриманих з гравіметричних даних. У цьому випадку середньоквадратична помилка визначення взаємного положення суміжних пунктів за висотою не повинна перевищувати 0,20 метра.

6.Характеристика ГЕОДЕЗИЧНИХ МЕРЕЖ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

7. До геодезичних мереж спеціального призначення належать:

просторові геодезичні мережі на геодинамічних полігонах;

спеціальні геодезичні мережі для інженерно-геодезичного забезпечення будівництва, гірничої справи та інші мережі, які будуються відповідно до вимог технічних проектів, що розробляються різними відомствами для вирішення спеціальних завдань.

Геодезичні мережі спеціального призначення будуються за відносними методами супутникової геодезії, а також за традиційними методами тріангуляції, трилатерації та полігонометрії.

У сейсмічних і техногенно активних районах країни на геодинамічних полігонах створюються просторові геодезичні мережі для вивчення сучасних рухів земної кори.

Кутові, лінійні, висотні, астрономо-гравіметричні вимірювання та супутникові спостереження у просторових геодезичних мережах виконуються з підвищеною точністю і приводяться до єдиної геодезичної системи для використання їх у процесі врівноваження ДГМ.

Створення геодинамічних полігонів, періодичність та точність геодезичних і гравіметричних вимірювань на них визначаються нормативно-технічними документами, які затверджуються Державним комітетом із земельних ресурсів.

7.Побудова висотних знімальних геодезичних мереж

Подальше згущення висотних геодезичних мереж здійснюється створенням висотних знімальних мереж, якими охоплюють усі пункти планових мереж згущення 4 кл., 1 і 2 розряду і пункти планових знімальних мереж. Виняток становлять лише вузлові пункти полігонометрії 4 класу, якщо їх включили в ходи нівелювання ІV класу.

Як бачимо з табл. 6.5, допустимі довжини ходів тим більші, чим більша висота перерізу рельєфу топографічного знімання, для яких призначені висотні знімальні точки.

Окремі ходи повинні опиратися на два вихідних пункти висотної ДГМ. Системи з вузловими точками також повинні опиратися на два або більше вихідних пунктів висотної ДГМ. Прокладання замкнених ходів, що опираються обома кінцями на один і той же вихідний пункт, не дозволяється.

Для технічного нівелювання застосовуються нівеліри із збільшенням зорової труби не меншим 20× та ціною поділки циліндричного рівня не більшою 45″ на 2 мм, а також нівеліри і теодоліти з компенсаторами.

Оцінку якості технічного нівелювання виконують за нев’язками окремих ходів, полігонів, прокладених між вихідними пунктами. Вони не повинні перевищувати допустимих значень, що обчислюються за формулою

Висотні знімальні мережі можуть створюватись тригонометричним нівелюванням при топографічному зніманні з висотою перерізу через 2 і 5 м, а також в горбистій місцевості, якщо топографічне знімання виконується з висотою перерізу рельєфу через 1 м.

Вихідними для висотних знімальних мереж, що створюються тригонометричним нівелюванням, є пункти висотних ДГМ, створених нівелюванням I, II, III, IV класів та пункти планової ДГМ, висоти яких визначені методами GPS або тригонометричного нівелювання.

Вихідні пункти для висотних знімальних мереж повинні розміщуватися не рідше, ніж через 5 сторін, в гірських районах при добрій видимості і використанні теодолітів 1″- або 2″-секундної точності — не рідше ніж 8 сторін.

Враховуючи те, що пункти висотних знімальних мереж одночасно є пунктами планових знімальних мереж, тригонометричне нівелювання доцільно виконувати одночасно з вимірюванням горизонтальних кутів або напрямків, використовуючи ті ж теодоліти. Це дозволить значно зекономити витрати часу на створення знімальної мережі. Висоти теодолітів та марок, які необхідні при обчисленнях перевищень за формулами тригонометричного нівелювання, вимірюють рулеткою з точністю до 1 см.

Вимірювання зенітних відстаней виконують трьома заходами за методикою розглянутою в розділі 2.5. При вимірюваннях дотримуються таких допусків:

в одному заході - коливання місця зеніта на різні напрямки не повинно перевищувати 15″;

між заходами — коливання зенітних віддалей на однойменні напрямки не повинно перевищувати 15″.

Методика вимірювання вертикальних кутів така ж, як і зенітних відстаней, різниця полягає в обробці результатів.

Методика обчислення місця нуля, вертикальних кутів та формули для обчислення перевищень вивчались в курсі “Топографія”.

Тригонометричне нівелювання на кожній стороні знімальної мережі виконують в прямому і зворотному напрямках. Різниці між прямими і зворотними перевищеннями не повинні бути більшими від 4 см на кожні 100 м відстані.

Характеристика сучасних планових мереж згущення

Державних планових геодезичних мереж недостатньо для забезпечення

топографічних знімань усіх масштабів. З цією метою державні геодезичні

мережі згущують пунктами 4 класу, а в разі необхідності, пунктами 1 і 2

розрядів, які відносяться до мереж згущення. Для їх створення

застосовують ті ж відомі методи: тріангуляції, полігонометрії,

трилатерації, а також віддавна відомі методи засічок або сучасні методи

GPS.

9.Загальні відомості про топографічні знімання і знімальні мережі

Одним з основних завдань геодезичної галузі в Україні є забезпечення народного господарства топографо-геодезичною і картографічною продукцією. На сьогоднішній день на всю територію України складені топографічні карти масштабів 1:100000–1:10000. Сучасний етап картографування території України полягає в створенні топографічних планів великих масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 і 1:500, які знаходять широке застосування в різних галузях народного господарства.

Топографічні плани створюються шляхом топографічних знімань місцевості, які виконуються такими методами:

а) аеротопографічними, до яких відноситься:

- стереографічне знімання;

- комбіноване знімання;

б) наземними, які поділяються на:

- мензульне знімання;

- тахеометричне знімання;

- фототеодолітне знімання.

Висоти перерізу рельєфу на топографічних планах встановлюються у відповідності до табл.6.1.[1]

Таблиця 6.1

Висоти перерізу рельєфу топографічних планів

10.Побудова планових геодезичних мереж теодолітними ходами

12. побудова планових знімальних мереж зворотними кутовими засічками

Суть зворотної кутової засічки

Зворотною кутовою засічкою називають побудову на місцевості, в якій координати невідомого пункта Р визначають за координатами трьох вихідних пунктів Т1, Т2, Т3 і виміряними на пункті Р кутами b1 і b2 на вихідні пункти (рис.6.9)

Це такі варіанти засічок:

1) на пункти Т1, Т2, Т3;

2) на пункти Т1, Т2, Т4;

3) на пункти Т2, Т3, Т4;

4) на пункти Т1, Т3, Т4.

15. Побудова планових геодезичних мереж методом тріангуляції