Орбітальні характеристики Марса.
- середня відстань до Сонця 228 млн. км (207 млн. км у перигелії до 250 млн. км в афелії);
- період обертання 1,88 років (687 земних діб);
- зоряна доба 24 год 37 хв;
- середня орбітальна швидкість 24,13 км/c;
- ексцентриситет 0,093315;
- нахил осі до площини орбіти 65○;
Кількість супутників - 2 (Фобос і Деймос).
Орбіти Марсу та Землі практично лежать в одній площині (кут між ними складає 2°). Через кожні 780 днів Земля і Марс опиняються на мінімальній відстані одна від одної, що змінюється від 56 до 101 млн. км.
2. Фізичні характеристики Марса.
- середній радіус 3393 км (0,53 RЗ);
- маса становить 0,11 МЗ;
- густина 3,9 г/см3;
- прискорення вільного падіння 3,63 м/c2;
- температура вдень максимальна +22○С, вночі - -60○С, мінімальна на полюсі - -133○С;
Через більшу віддаленість від Сонця Марс отримує на 57% менше енергії, у порівнянні з тією, що одержує Земля. Протягом доби температура поверхні змінюється істотно. Максимальні значення температури поверхні не перевищують декількох градусів вище 0, а мінімальні значення зареєстровані на північній полярній шапці − мінус 138 °C. На Марсі також спостерігається зміна пір року. Через еліптичну орбіту сезони в північній і південній півкулі мають різну тривалість: літо в північній півкулі продовжується 177 марсіанських діб, а в південній воно на 21 день коротше й тепліше на 20 градусів, ніж літо в північній півкулі.
- у Марсу є магнітне поле, але воно дуже слабке та нестійке. Магнітні полюси не збігаються з фізичними.
3. Атмосфера Марса.
- Марс має дуже розріджену атмосферу;
- середній тиск на поверхні у 160 разів менший від земного;
- висота однорідної атмосфери складає близько 11 км, що вища ніж Земна (6 км) через нижчу гравітацію.
- атмосфера на Марсі складається із 95% вуглекислого газу, 3% азоту, 1,6% аргону та містить сліди кисню і води;
- атмосфера дуже запилена через величезну кількість мікрочастинок близько 1,5 мкм в діаметрі, які надають марсіанському небу рудувато-коричневого відтінку, якщо дивитися з поверхні планети.
4. Поверхня Марса.
- великі темні і світлі області діаметром у сотні і тисячі кілометрів;
- добре видні білі полярні шапки Марсу. Розміри білих полярних шапок періодично змінюються зі зміною сезону. Улітку шапки випаровуються і зменшуються в розмірах, причому одночасно з полярних областей у помірні широти поширюється «хвиля потемніння» ділянок поверхні.
- на поверхні видно безліч долин і тріщин;
- поверхня Марсу сильно кратерована. Кратери, як правило, виглядають більш зруйнованими, ніж на Меркурії чи Місяці. Чотири гігантських погаслих вулкани піднімаються над навколишньою місцевістю на висоту до 26 км;
- поверхня Марсу складається в основному з базальту. Більша частина поверхні покрита оксидом заліза(III). Основні компоненти марсіанських порід - залізо (в деяких пробах до 14%), кальцій, алюміній, кремній, сірка. Є також стронцій, цирконій, рубідій, титан;
- тут розташована гора Олімп (27 км), має основу діаметром 600 км і вершину поперечником 60 км;
найвища відома гора в Сонячній системі та Долина Маринера, найбільший каньйон.
Долина Маринера - гігантська долина глибиною до 6 км і довжиною більше 4000 км знаходиться на південь від екватора. Безліч долин менших розмірів, борозни і тріщини виявлено на поверхні Марсу, що свідчить про те, що в стародавні часи на Марсі була вода, а, отже, атмосфера була більш щільною.
- під поверхнею Марсу в окремих областях перебуває шар вічної мерзлоти товщиною в кілька кілометрів;
- через криваво-червоний колір його іноді називають Червоною планетою. Марс довго асоціювали з війною і кровопролиттям, і тому його назвали на честь римського бога війни;
- велика кількість червоного пилу з діаметром часточок близько 1 мкм надає поверхні планети червонястого відтінку.
5. Геологічна будова Марса.
- ядро, діаметром близько 2 968 кілометрів, складається в основному із заліза з близько 14-17% вмістом сірки;
- залізне ядро перебуває в рідкому стані, і має вдвічі більшу концентрацію легких елементів ніж у ядрі Землі;
- ядро оточує мантія із силікатів, яка cформувала багато тектонічних і вулканічних особливостей на планеті, але зараз вже не діє;
- середня товщина кори планети близько 50 км, максимальна товщина — 125 км.
6. Дослідження Марса.
- радянські АМС «Марс» 2, 3, 6 (1971, 1974 р.);
- американські АМС «Вікінг» 1, 2 (1976 р.);