Класифікація доказів кулястості Землі

Локальні доказиопуклості Землі

Планетарні докази,ґрунтуються на спостереженнях чи вимірах у масштабі всієї Землі або значної її частини

Космічні докази

Докази опуклості і кулястості Землі розділити на наступні три групи:

1. Локальні докази опуклості Землі:

а) поступова поява через лінію обрію корабля, що наближається до спостерігача;

б) поступова поява високих предметів, починаючи з верхніх їхніх частин, при наближенні до них;

в) постійно кругла форма видимого обрію;

г) збільшення радіуса видимого обрію при піднятті спостерігача нагору;

д) освітлення Сонцем спочатку хмар і вершин, а потім уже земної поверхні.

2. Планетарні докази, що ґрунтуються на спостереженнях чи вимірах у масштабі всієї чи Землі значної її частини:

а) кругосвітні подорожі;

б) зміна виду зоряного неба при переміщенні спостерігача в меридіональному напрямку;

в) наявність годинних поясів, зв'язана з різним часом появи світил на різних довготах;

г) наявність різних кліматичних зон, обумовлена неоднаковим кутом падіння сонячних променів у районах, розташованих на різних відстанях від екватора;

д) вимір меридіональних дуг;

е) гравіметричні виміри;

ж) спостереження за польотом штучних супутників;

з) вид Землі з космічного корабля чи ракети.

3. Космічні докази:

а) постійно спостерігається у виді окружності (чи частини її) тінь Землі на Місяці при місячних затьмареннях;

б) зіставлення Землі з іншими небесними тілами;

в) космогонічні гіпотези поступового охолодження Землі.

Звичайно, такий підрозділ не є абсолютним. Усі ці групи доказів взаємно зв'язані і доповнюють один одного. Неважко помітити, що такий доказ, як розширення обрію при піднятті спостерігача, засновано на тім же принципі, що і вид Землі з великих висот (з космічного чи корабля ракети). І в тім і в іншому випадку - це результат підйому. Однак якщо в першому випадку обрій представляється ще плоским, то в другому випадку чітко видне заокруглення Землі. На цій підставі розширення обрію з висотою ми зарахували до місцевих, а вид Землі з ракети - до планетарних доказів. По тій же самій причині висвітлення Сонцем спочатку хмар, а потім уже земної поверхні, що більше говорить про опуклість, чим про кулястість Землі, ми віднесли до локальних обґрунтувань, тоді як різний час по годинних поясах ми розглядаємо як планетарний доказ. Хоча вимір Землі і місячні затьмарення свідчать про кулястість Землі.

4. Загальна характеристика Землі – планети Сонячної системи:

Будова.Численні фотографії Землі, отримані з борта космічних апаратів, дають можливість побачити три основні оболонки земної кулі: атмосферу і її хмари, гідросферу і літосферу з її природними покривами. Відповідні цим оболонкам три агрегатних стани речовини - газоподібне, рідке і тверде - є звичними для нас, жителів Землі. Атмосферою володіє більшість планет Сонячної системи, тверда оболонка характерна для планет земної групи, супутників планет і астероїдів. Гідросфера ж Землі - унікальне явище в Сонячній системі, ніяка інша з відомих планет нею не розташовує. Адже для існування води в виді рідини потрібні певні умови температури і тиску. Вода є дуже розповсюдженою хімічною сполукою у Всесвіті, але на інших небесних тілах ми зустрічаємося з водою головним чином у її твердій фазі, відомої і на Землі у виді снігу, інею і льоду.

Процеси, що відбуваються в літосфері, хімічний склад її речовини несуть на собі сліди тих змін, що відбувалися протягом мільярдів років. За рахунок енергії, що виділяється при розпаді радіоактивних елементів, відбувалося розплавлювання і диференціація речовини. У результаті легкі з'єднання, в основному силікати, виявилися зверху, у корі, а більш важкі утворили центральну частину - ядро.

Товщина кори дуже невелика: від 10 км під океанами до 80 км під гірськими хребтами. Ядро має радіус удвічі менше радіуса планети, а між ядром і корою розташовується проміжний шар - мантія Землі, що складає з речовин, більш щільних, чим у корі.

Результати досліджень, виконаних за допомогою космічних апаратів, показали, що внутрішня будова Місяця і планет земної групи загалом така ж.

Загальна характеристика Землі – планети Сонячної системи:

- Третя від Сонця планета

- Від Сонця на відстані 150 млн. км

- Кулеподібне, нерозжарене небесне тіло, яке не випромінює власного світла, відображає світло Сонця

- Рухається за своєю орбітою

- d _Землі = 12 750 км

- За d _Землядекілька більш за Венеру і в 2 рази перевершує Меркурій

- Поверхня нерівна (гори, рівнини, низовини)

- Ґрунт - камені, пил бурого, оранжевого кольору

- Має атмосферу(азот, вуглекислий газ, кисень), гідросферу (воду), які забезпечують життя на Землі

- Обертається круг своєї вісі за 24 години, тому: зміна дня і ночі