Характеристика договорів перевезення вантажів і пасажирів

1. Предметом цих договорів є перевезення вантажу, паса­жирів, їх багажу та пошти.

Найбільш загальне визначення вантажу міститься в п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Ук­раїні, за яким вантажем вважаються всі предмети з моменту прийняття їх для перевезень до здачі одержувачу вантажу. Згідно з п. 6 Статуту залізниць України вантажем вважаються мате­ріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі. При цьому пошта та запаси, призначені для споживан­ня під час перевезення, до вантажу не належать

Вантажі класифікуються за видом продукції різних вироб­ників, фізичним станом, наявністю тари, способом вантаження і розвантаження, специфічними властивостями, масою та габа­ритами.

За видами продукції вантажі поділяються на:

—продукцію сільського господарства;

—продукцію лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості;

—руди металічні;

—продукцію паливно-енергетичної промисловості;

—мінеральну сировину, мінерально-будівельні матеріали та вироби;

—продукцію металургійної промисловості;

—продукцію хімічної промисловості;

—продукцію харчової, м'ясо-молочної та рибної промисловості;

—промислові товари народного споживання;

—продукцію машинобудування, приладобудування і металообробної промисловості;

—інші вантажі.

За фізичним станом вантажі поділяються на тверді, рідкі і газоподібні; за наявністю тари — на ті, для яких тара потрібна і для яких вона не потрібна.

За способом вантаження і розвантаження вантажі бувають штучними, сипучими, навалочними і наливними. Такі вантажі як швидкопсувні, небезпечні, антисанітарні та живі — мають специфічні властивості.

Залежно від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі поділяються на такі, перевезення яких здій­снюється за загальними і за спеціальними правилами (велико-чагові, великогабаритні, небезпечні тощо).

Пасажиром є фізична особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним.

Багажем вва­жаються особисті речі пасажирів або екіпажу, які перевозять на борту повітряного судна, за угодою з експлуатантом.

Поштою є кореспонденція та інші предмети, що відправля­ються поштовою адміністрацією та призначені для неї.

2. Сторонами договору перевезення вантажів є відправник і перевізник вантажу. Крім того, у відносинах перевезення ван­тажу бере участь і його одержувач, не виступаючи, щоправда, стороною договору перевезення. Відносини одержувача з від­правником та перевізником визначаються товарно-транспорт­ною накладною (при перевезенні вантажів автомобільним тран­спортом), накладною та квитанцією (при річкових перевезен­нях), коносаментом (при морських перевезеннях), накладною (при перевезенні вантажів залізницею).

Одержувач вантажу, як правило, перебуває у договірних відносинах із відправником (за договорами поставки, купівлі-продажу, комісії тощо) і вже внаслідок цих договорів повинен прийняти доставлений йому перевізником вантаж. Однак, як слушно зазначається в юридичній літературі, обов'язок одержу­вача прийняти і вивезти вантаж у пункті призначення випли­ває також з факту укладення договору перевезення конкретного вантажу і закріплюється у відповідних транспортних кодексах і статутах. Тому договір перевезення вантажу можна розглядати як договір на користь третьої особи (одержувача), для якої виникають не лише права, а й передбачені транспортними пра­вилами обов'язки¹.

Сторонами договору перевезення пасажирів та їх багажу ви­ступають перевізник і пасажир (група пасажирів).

Стаття 6 Закону України "Про транспорт" встановлює по­ложення про те, що перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти здійснюються відповідними підприємствами та орга­нізаціями, якщо це передбачено їх статутами, на загальному рівні обмежуючи тим самим участь фізичних осіб у відповід­них договорах як перевізників. Натомість ГК України і ЦК України не містять заборони фізичній особі бути перевізни­ком. ГК України, містячи у ст. 306 положення про те, що перевезення вантажів є господарською діяльністю, опосеред­ковано зобов'язує фізичну особу, що бажає стати перевізником, набути статус суб'єкта підприємницької діяльності.

3. Вантаж, пасажир та його багаж повинні бути доставлені перевізником до пункту призначення.

За змістом ст. З Правил повітряних перевезень вантажів пунктом призначення є місце, що зазначене в документі, який підтверджує укладання договору перевезення, у якому закін­чується перевезення вантажу, пасажиру та багажу.

4. Перевізник зобов'язується вчасно доставити ввірений йому відправником вантаж або перевезти пасажира та його багаж, а також видати одержувачеві та пасажиру вантаж та, відповідно, багаж.

Згідно зі ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний до­ставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначен­ня у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків — у розум­ний строк. За змістом ст. 307 ГК України строк, у разі відсут­ності відповідних вказівок в законодавстві, повинен зазначатися в договорі, тобто є істотною умовою договору перевезення ван­тажу, що виключає можливість укладення безстрокового до­говору перевезення вантажу.

Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибут­тя вантажу на його адресу. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу при­пиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призна­чення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом ЗО днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, ви­плачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами). Вантаж, не одержаний протягом 30 днів після повідомлення перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалі­зується в установленому законодавством порядку.

5. Відправник (пасажир) зобов'язаний оплатити послуги з перевезення. Відповідні розрахунки формуються за угодою сторін, за винятком випадків встановлення державою регульо­ваних тарифів.

6. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору перевезення встановлена ст. ст. 920—924 ЦК України, ст. ст. 313—315 ГК України, а також у відповідних статутах і кодексах, присвячених конкретним видам транспорту; в останніх містяться і підстави звільнення сторін договору перевезення від відповідальності.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено відповідними актами транспортного законодавства.

За незабезпечення завантаження маршруту з винної сторони стягується на користь іншої сторони, крім штрафу за невико­нання плану перевезень, штраф за маршрут у розмірі трьох добових ставок плати за користування вагонами.

За затримку у відправленні транспортного засобу, що перево­зить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, тран­спортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника (ст. 922 ЦК України).

У разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'яза­ний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами) (ст. 923 ЦК України).

Також перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Загальна сума відшкодування збитку за незбережений ван­таж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачу­ється за повністю втрачений вантаж.

Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу за­лізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.

Транспортними статутами (кодексами) або договором перед­бачається й майнова відповідальність відправників або одер­жувачів за неналежне виконання обов'язків, які передують чи необхідні для укладення договору перевезення вантажу або за­вершують перевізний процес — за простій вагонів або інших транспортних засобів, їх пошкодження тощо.

Договір страхування