Проведення окремих слідчих (розшукових) дій

Огляд місця події є однією з найбільш інформативних слідчих (роз­шукових) дій. Результати огляду дозволяють побудувати версії та скла­сти план їх перевірки.

При огляді місця події в кримінальних провадженнях розглядуваної категорії важливим є обстеження місць, з яких злочинці спостерігали за потерпілим, або відслідковували шлях його пересування. При цьому необхідно приділити особливу увагу пошуку й належному оформленню та фіксації слідів ніг, недопалків, сірників, пачок від цигарок, слідів транспортних засобів та ін. Причому за допомогою слідів ніг, транспо­ртних засобів та інших слідів можна встановити шляхи пересування злочинців до місця злочину та їх кількість. Якщо грабіж або розбій вчинено у приміщенні, слідчий повинен докласти максимум зусиль, щоб відшукати сліди рук, ніг, знарядь злому замків, плями крові, кулі, гільзи тощо. Під час огляду, оцінивши наявну інформацію з показань потерпілих і свідків, слідчий може змоделювати подію, що відбулася, і тим самим визначити завдання оперативним працівникам на розшук і затримання злочинців за «гарячими слідами».

Якщо при нападі була застосована вогнепальна зброя, необхідно на місці події здійснювати пошук гільз, куль, дробу, пижів. За допомогою куль та гільз можливо визначити вид, систему та калібр зброї з якої стріляли, а також кількість зброї. Знайдені сліди застосування різної зброї є підтвердженням причетності до розбою групи осіб. Вилучення з місця події названих об’єктів дозволяє у подальшому ідентифікувати зброю, вилучену у осіб, підозрюваних у вчиненні розбою.

При огляді місця події в кримінальних провадженнях даної категорії злочинів не можна обмежуватись тільки дослідженням місця вчинення нападу та підходів до нього. Речові докази, які мають важливе значення для розслідування, не рідко знаходяться на значній відстані від місця нападу. Це обумовлює необхідність старанного огляду ділянок місце­вості, які не є місцем злочину. Сюди також відносяться підвальні при­міщення та горища багатоповерхових будинків, які знаходяться безпо­середньо поблизу від нього.

Під час огляду слід звернути особливу увагу на ті місця, де могли б перебувати сторонні особи - очевидці злочину (житлові приміщення, будівельні майданчики та ін.).

Якщо злочинці використали транспортні засоби, то під час огляду місця події необхідно встановити місця їх стоянки, виявити і зафіксува­ти сліди (протекторів шин, мастила, пального тощо).

Допит потерпілих. Потерпілими в кримінальних провадженнях про грабежі та розбої, як правило, є працівники ощадних кас, відділень бан­ків, водії таксі, інкасатори, сторожі підприємств, приватні особи, які мають певне майно або цінності. З метою заволодіння матеріальними цінностями злочинці застосовують до них психічне або фізичне насиль­ство. Причому ці дії супроводжуються погрозами застосування зброї або інших знарядь злочину. Крім того, необхідно враховувати, що ці злочини тривають в основному короткий проміжок часу. Все це відби­вається на психічному стані потерпілого, тому слідчий, оцінюючи і де­талізуючи інформацію, мусить проявити особливу делікатність у сто­сунках з допитуваним.

З’ясування обставин вчинення грабежу або розбою полягає в отри­манні від потерпілого вичерпних відповідей на наступні питання:

- місце, де було вчинено напад;

- коли відбувся напад, точний час;

- чим займався потерпілий перед нападом;

- хто, крім нього, ще знаходився в даному місці (наприклад, члени

родини, родичі, знайомі), їх прізвища та місця проживання, а у необ­хідних випадках і мета перебування в даному місці;

- скільки осіб приймало участь у вчиненні грабежу або розбою;

- спосіб нападу, характер і послідовність насильницьких дій або по­гроз з боку кожного із учасників нападу;

- хто з нападників мав при собі зброю, яку саме;

- чи застосовували вони зброю і які наслідки її застосування;

- поведінка потерпілого під час нападу (кричав, кликав на допомогу, чинив опір, в чому він виражався);

- характер поведінки інших осіб під час нападу та чи було застосо­вано до них насильство;

- хто із сторонніх осіб міг спостерігати або чути подію злочину;

- чи приймав потерпілий які-небудь заходи для переслідування зло­чинців; якщо ні, то чому;

- чи внесені які-небудь зміни в обстановку місця події до прибуття слідчого, якщо так, то які, ким, з якою метою.

До групи запитань, що характеризують осіб, які вчинили грабіж або розбій, необхідно включити:

- які відмінні ознаки зовнішності кожного із співучасників нападу;

- зміст розмови нападників між собою та як вони називали один одного;

- в якому напрямі зникли злочинці;

- чи мали вони транспортні засоби та прикмети цих засобів;

- які сліди на одязі та тілі нападників могли залишитися після того, як потерпілий чинив опір;

- чи може потерпілий впізнати кожного із нападників.

При з’ясуванні характеру і розміру викраденого майна слідчий по­винен уточнити такі питання:

- що викрали нападники, відмінні ознаки кожної вкраденої речі, її ціна та ступінь зношеності (якщо названий потерпілим список містить окремі номерні речі, то необхідно поцікавитись, чи зберіг він відповідні технічні паспорти);

- чи не залишились у потерпілого речі, відповідні викраденим;

- де знаходилось викрадене майно на виду або було приховане від сторонніх, де саме (в останньому випадку потрібно з’ясувати, знайшли нападники схованку самі чи потерпілий вказав їм її місцезнаходження);

- чи належить викрадене майно потерпілому або іншим особам, установам або організаціям;

- яке матеріальне становище потерпілого та розміри шкоди, яка за­вдана йому у результаті нападу;

- чи може потерпілий у випадку розшуку викраденого майна впізна­ти його.

Допит підозрюваного проводиться після його затримання і особис­того обшуку. Підготовка і тактика проведення даної слідчої (розшуко- вої) дії в кримінальних провадженнях про грабежі та розбої у значному

ступені обумовлюються слідчою ситуацією, яка склалася на момент допиту - затримано одного чи декількох членів злочинної групи, підо­зрюваних у вчиненні нападу, підозрюваний був затриманий на місці нападу або в іншому місці, безпосередньо після вчинення злочину або через деякий час. Крім того, зміст допиту підозрюваних визначається їх роллю та ступенем участі в груповому нападі, а також результатами пе­редуючих допиту інших слідчих (розшукових) дій, в ході яких були отримані докази їх вини.

Нерідко підозрюваний, приховуючи імена своїх співучасників і ко­ристуючись тим, що вони ще не встановлені, обмежується напівправ­дою, перекладає всю відповідальність на нібито невідомих йому осіб. Тактично правильно у таких ситуаціях запропонувати допитаному на­звати прикмети зовнішності цих осіб або повідомити про них яку- небудь інформацію, якою він володіє. При цьому, максимально деталі­зуючи показання підозрюваного, слідчий повинен з’ясувати чому для вчинення нападу був обраний саме цей потерпілий.

При наявності в кримінальному провадженні декількох підозрюва­них, як правило перед слідчим постає питання з кого із спільників по­чати та у якій послідовності проводити їх допити. Узагальнення та ана­ліз досвіду розслідування грабежів та розбоїв, вчинених злочинними групами, показує, що тактично виправдано першими допитувати:

- співучасника, який за думкою слідчого, може надати правдиві по­казання, має позитивні особисті якості, грав другорядну роль у вчинен­ні нападу та якому загрожує найменш суворе покарання;

- співучасника, відносно якого слідчий має більш переконливі дока­зи, тому він повинен усвідомлювати безнадійність своїх неправдивих показань;

- співучасника, який займає у злочинній групі становище «опозиці­онера».

Якщо хто-небудь із підозрюваних відмовляється давати показання, то слідчий повинен пояснити йому, що подібна негативна лінія поведі­нки не тільки не принесе йому користі, але й нашкодить, погіршить йо­го стан, тому краще давати правдиві показання самому, ніж це за нього зроблять його інші співучасники, які спробують пом’якшити свою ви­ну, переклавши її на нього. При цьому важливо, щоб співучасники (за умовою відсутності у них можливості спілкуватися між собою) не були поінформовані про показання один одного.

Після отримання згоди підозрюваного давати показання, необхідно запропонувати йому розповісти про факт вчинення злочину, пояснити, коли, у зв’язку з чим виник умисел його вчинити, чи була проведена підготовка до його вчинення, хто сприяв вчиненню злочину або знав про нього, спосіб вчинення злочину, чи використовувалися технічні засоби і які саме, що було викрадено, де приховане крадене, а якщо реалі­зоване, то через кого, де, на яку суму, чи витрачені ці гроші, чи були спільники, хто саме, їх місцезнаходження. Об’єктивність показань підо­зрюваного підтверджується результатами інших слідчих (розшукових) дій.

Проведення експертиз. Для розслідування грабежів та розбоїв виникає необхідність у проведенні різноманітних експертиз, найбільш поширеними з яких є судово-медична, криміналістична, судово-психіатрична, судово- хімічна.

Судово-медична експертиза зазвичай проводиться у тих випадках, коли у потерпілого або кого-небудь з підозрюваних виявлені тілесні ушкодження. Судово-медичний експерт може встановити характер, ступінь тяжкості та наслідки тілесних ушкоджень, які були заподіяні потерпілому, а також знаряддя, механізм та давність заподіяння. У ряді випадків така експертиза може надати слідчому допомогу у з’ясуванні дійсного механізму нападу. Так, зокрема, судово-медичний експерт шляхом дослідження ушкоджень на тілі та одязі потерпілого може встановити в якому положенні знаходився останній в момент заподіян­ня йому ушкоджень, чи не міг потерпілий заподіяти собі ці ушкоджен­ня сам і т.п.

Також при розслідуванні грабежів та розбоїв виникає необхідність у проведенні різного роду криміналістичних експертиз, зокрема, судово- балістичної, дактилоскопічної, трасологічної, почеркознавчої та ін. Яку експертизу проводити, слідчий вирішує залежно від характеру слідів, виявлених під час розслідування злочину. Так, якщо на місці події ви­явлені сліди пальців рук, призначається дактилоскопічна експертиза. При виявленні, наприклад, слідів взуття, знарядь злому та їх уламків, уривків тканини чи паперу призначається відповідна трасологічна екс­пертиза.

У тих випадках, коли на місці вчинення нападу або під час обшуку у підозрюваних слідчим вилучені записки, листи, квитанції, які представ­ляють інтерес для встановлення істини в кримінальному провадженні, як правило, призначається почеркознавча експертиза для встановлення, ким з підозрюваних виконано рукопис.

Залежно від обставин розслідуваного грабежу або розбою, можуть використовуватися можливості інших експертиз, пов’язаних, зокрема, з дослідженням мікрооб’єктів, значення яких дуже важливе. Так, напри­клад, коли на місці події виявлені знаряддя нападу, речі, предмети з плямами, схожими на кров або інші виділення людського організму (піт, слина, сеча та ін.), а також волокна тканин, волосся, недопалки і т.п., може бути призначена судово-медична експертиза речових доказів біологічного походження.

Судово-хімічному дослідженню підлягає також одяг підозрюваного, якщо на ньому виявлені забруднення або інші сліди, що могли бути утворені у результаті перебування на місці вчинення нападу. У таких випадках разом з одягом підозрюваного як порівняльні зразки на експе­ртизу направляються зразки відповідних мікрооб’єктів (пилу, тютюну, лакофарбових матеріалів, штукатурки та інших речовин, вилучених з місця події).

Висновок.

З метою встановлення істини на початковому етапі розслідування необхідно вста­новити групу обставин, до яких можна віднести: а) мав місце грабіж чи розбійницький напад, тобто наявність ознак, що свідчать про підготовку і вчинення злочину; б) у який спосіб та які прийоми і знаряддя використовувалися; в) час учинення злочи­ну (відіграє важливу роль, тому що дає змогу встановити можливих свідків, визначити послідовність проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на пе­реслідування злочинців), створення перешкод для приховання і реалізації вилучених матеріальних цінностей; г) особу злочинця; г) співучасників і роль кожного у вчи­ненні злочину; д) мотиви вчинення злочину; е) дані про осіб, які раніше вчиняли такі злочини; є) обставини, що сприяли вчиненню злочину, та яких заходів необхідно вжити для їх усунення.