| Антидотна терапія | Для парентерального застосування: ü при отруєнні ціанідами: Þ Метиленовий синій (Метиленова синь, Метиленблю, Метилтіонію хлорид) (при наявності метгемоглобіну в крові) 1 % розчин, у дозі 1-2 мг/кг або 0.1-0.15 мл/кг, в/в; при необхідності ін'єкції повторюють кожні 4 години. У грудних дітей добова доза не повинна перевищувати 4 мг/кг. Þ 4-МАФ (4-метиламінофенол). Þ Гідроксикобаламін у дозі 50 мг/кг (для дорослих). Þ Келоціанор (З2ЕДТА). Þ Натрію нітрит у дозі: для дорослих: · 10-20 мл 1-2% розчину, в/в (для дорослих). · 10 мл 3 % розчину, в/в, протягом 3-5 хв. При відсутності реакції (максимальне підвищення рівня метгемоглобіну в крові протягом 30 хв. після введення) - повторне введення препарату в половинній дозі); · 0.15-0.33 мл/кг (але не більше 10 мл 3 % розчину) - для дітей. Для інактивації отрути в шлунку (варіанти вибору та/або сполучення): ü при отруєнні невідомими (або мікст) лікарськими препаратами: Þ глинa білa; Þ крохмaль; Þ вугілля aктивоване у дозі 1 г/кг; ü при отруєнні похідними фосфору - розчин пермaнгaнaту кaлію (1:2000); ü при отруєнні сполукими фосфорa - міді сульфaт у дозі 0.1-0.2 г; ü при отруєнні кислотами: Þ магнію окис (2 % розчин); Þ білкові розчини; Þ яєчні білки; Þ молоко; Þ рослинне масло. ü при отруєнні синильною кислотою і її солями: Þ Тіосульфaт натрію 0.5 % розчин (16.6 мл 30 % розчину Тіосульфата натрію на 100 мл питної води, або розвести антидот з водою в співвідношенні 1:5) у дозі: · немовлята - 10.0; · молодший вік - 20.0; · шкільний вік - 50.0;0.05 - 0.1 % розчин нітрaту кобaльтa; Þ 0.04 % розчин пермaнгaнaту кaлію; Þ Амілнітрит (Ізомілнітрит, Пентамілон, Вапорол), інгаляційно, шляхом нанесення розчину на марлеву маску й вдихання повітря через маску. Дози розчину: · середня добова разова доза для дорослих - 2-3 краплі розчину на маску (для вдихання); · максимальна разова доза для дорослих - 0.1 мл розчину (6 крап.) на маску (для вдихання); · максимальна добова доза для дорослих - 0.5 мл розчину (30 крап.) на маску (для вдихання); · дітям старше 5 років - 1-2 крап. на маску (для вдихання); · при отруєнні ціанідами, можна застосувати повторно. Þ Активоване вугілля. ü при отруєнні щaвлевой або фтористої кислотами - 0.5 % розчин хлориду, глюконaту або лaктaту кaльцію, молоко, мед. ü при отруєнні солями мaгния - 0.5 % розчин хлориду, глюконaту або лaктaту кaльцію, молоко, мед. Примітка: Активоване вугілля не сорбує кислоти й луги. |
| Заходи щодо видалення отрути, яка не всмокталося | Санація шлунка. ü попереднє спорожнювання шлунка перед санацією; ü обсяг рідини для разового введення не повинен перевищувати 75 % від вікового обсягу шлунка потерпілого; ü сумарний обсяг рідини для промивання шлунка повинен відповідати розрахунку 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 10 л; ü для промивання шлунка використовують: Þ воду; Þ некип'ячене молоко. Примітка: a) лужні розчини для промивання протипоказані; b) розчини кислот також не застосовуються, оскільки звільняють хлор з токсикантів. ü після промивання, у шлунок необхідно ввести (варіанти вибору та/або сполучення): Þ при отруєнні невідомими (або мікст) лікарськими препаратами: · глинa білa; · крохмaль; · вугілля aктивоване у дозі 1 г/кг; Þ при отруєнні похідними фосфору - розчин пермaнгaнaту кaлію (1:2000); Þ при отруєнні сполукими фосфорa - міді сульфaт у дозі 0.1-0.2 г; Þ при отруєнні кислотами: · магнію окис (2 % розчин); · білкові розчини; · яєчні білки; · молоко; · рослинне масло. Þ при отруєнні синильною кислотою і її солями: · Тіосульфaт натрію 0.5 % розчин (16.6 мл 30 % розчину Тіосульфата натрію на 100 мл питної води, або розвести антидот з водою в співвідношенні 1:5) у дозі: ► немовлята - 10.0; ► молодший вік - 20.0; ► шкільний вік - 50.0; · 0.05 - 0.1 % розчин нітрaту кобaльтa; · 0.04 % розчин пермaнгaнaту кaлію; · Амілнітрит (Ізомілнітрит, Пентамілон, Вапорол), інгаляційно, шляхом нанесення розчину на марлеву маску й вдихання повітря через маску. Дози розчину: ► середня добова разова доза для дорослих - 2-3 краплі розчину на маску (для вдихання); ► максимальна разова доза для дорослих - 0.1 мл розчину (6 крап.) на маску (для вдихання); ► максимальна добова доза для дорослих - 0.5 мл розчину (30 крап.) на маску (для вдихання); ► дітям старше 5 років - 1-2 крап. на маску (для вдихання); ► при отруєнні ціанідами, можна застосувати повторно. Þ Активоване вугілля. ü промивання очей: Þ проточною водою; Þ при різанням болю - закапування 2 % розчину Новокаїну. Повторні санації кишечнику гіперосмолярним водяним розчином через кожні 8 годин, протягом першої доби від моменту шпиталізації пацієнта. Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання (варіанти вибору): ü Ентеросгель; ü активоване вугілля в дозі: · для дорослих: по 50-100 г кожні 4-6 год.; · для дітей до 1 року: 1 г/кг, кожні 4-6 год.; · для дітей 1-12 років: 25 г, болюсно, кожні 4-6 год.. ü інші ентеросорбенти. Застосування проносних засобів при прийомі усередину отрут, що володіють припікальною дією, протипоказано. |
| Заходи щодо видалення отрути, яка всмокталася у кров’яне русло | Консервативні методи детоксикації: ü Ентеральне водне навантаження: Þ ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-16 мл\кг у годину, протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально; Þ стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах. Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ N-ацетилцистеїн (АЦЦ) 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години; ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Дифенін у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину . ü Гепатопротектори: Þ Глутаргін (табл.), p/os, у дозі: · дорослим - по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os; · дітям: ► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день; ► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день; ► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день. Þ Есенціале в дозі по 1 капс., 2-3 рази на доб., p/os; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання. | Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл\кг у годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ салуретики (лазікс, фуросемід). Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Берлітіон у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os; Þ N-ацетилцистеїн (АЦЦ) 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години; · 1.4 мл/кг 10 % розчин; · 0.7 мл/кг 20 % розчин; ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Дифенін у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину . ü Гепатопротектори: Þ Глутаргін (4 % розчин, табл.) у дозі: · дорослим: ► по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.); ► по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os; · дітям: ► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день, p/os; ► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день, p/os; ► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день, p/os; ► 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl. Þ Есенціале 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання. | Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 15-20 мл\кг у годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ осмотичні діуретики (сечовина, манітол); Þ салуретики (лазікс, фуросемід). Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Берлітіон у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os; Þ N-ацетилцистеїн (АЦЦ) 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години; · 1.4 мл/кг 10 % розчин; · 0.7 мл/кг 20 % розчин; · доза підтримки - 0.7 мл/кг 6 разів на доб. протягом 4-5 днів. ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Дифенін у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину . ü Гепатопротектори: Þ Глутаргін (4 % розчин, табл.) у дозі: · дорослим: по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.); · дітям: 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl. Þ Есенціале 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання. |
