За ближчими орієнтирами окомірно

Для цього необхідно орієнтувати карту, розпізнати на ній де­кілька місцевих предметів, або деталей рельєфу, які видно на міс­цевості, і визначив на око відстані до них, відмітити приблизно точку стояння (рис. 4).

Визначення точки стояння спрощується, а точність підвищуєть­ся, коли точка знаходиться біля чітко вираженого контуру, або яскраво вира­женої форми рельєфу.

Приміром пройденої відстані

Даний спосіб використовується при русі по дорозі, або по ін­шій лінії місцевості, позначеній на карті (берег річки, просіка і т.п.), а також при русі по прямій у якому-небудь визначеному нап­рямку (на віддалений орієнтир по заданому азимуту). Точку стояння визначають, відклавши на карті по масштабу відстань, яку пройшла від початкової точки, або від іншого відомого пункту, надійно розпізнаного на місцевості і на карті (рис.5).

Спосіб засічок

Не вимагає вимірювання відстаней і найбільше використання знаходить на відкритій місцевості, в умовах гарної видимості.

Цей спосіб має декілька різновидів, які часто використовуються на практиці.

Визначення точки стояння по боковому орієнтиру використовується при знаходженні на дорозі, або на другому лінійному контурі і видимості хоч одного орієнтира, розташованого так, щоб кут за­січки був не менш 20º.

Сутність способу:

- карта орієнтується по лінії місцевості;

- до відпрацьованого на карті орієнтиру прикладається лінійка і направляється визірування на орієнтир місцевості, при цьому положенні лінійки, прокреслюються прямо від орієнтира на себе до перетину з лінійним контуром, точка перетину і буде знайденою точкою (рис. 6).

Визначення точки стояння спрощується, коли вибраний орієнтир знаходиться на перпендикулярі до напрямку руху, або у стулці з яким-небудь орієнтиром, теж позначеним на карті і видимих з точки, яка виз­начається.

Спосіб зворотної засічки

Використовується при наявності (краще трьох) орієнтирів, призначених на карті і розташованих при спостереженні з точки стояння під кутом 30º-150º.

Сутність способу:

- прикласти лінійку (візирну) до одного з вибраних орієнтирів на кар­ті, направити її на цей орієнтир на місцевості, прокреслити нап­рямок на себе;

- аналогічно поводяться з другим і третім орієнтирами;

- перетин ліній буде точкою стояння, яку ми визначали (рис. 7).

Спосіб, викладений вище, може бути вирішений за допомогою про­зорого паперу (спосіб Болотова) у тому випадку, коли попе­реднє орієнтування карти неможливе.

Порядок дій:

- на аркуші прозорого паперу, покладеного горизонтально на жорстку основу, з точки наміченої довільно, но з урахуванням іс­нуючих орієнтирів, прямим визіруванням прокреслити напрямок на вибрані на місцевості орієнтири;

- накласти прозорий папір на карті так, щоб усі три прокрес­лені напрямки пройшли через відповідні орієнтири на карті;

- перенести точку перетину напрямків на карту, і буде точка стояння, яка визначалася.