Організація логістики транспортно-експедиційного обслуговування
Характеристика транспортно-експедиційних послуг
Використання досягнень логістики при наданні транспортно-експедиційних послуг є запорукою підвищення ефективності вітчизняного транспортного комплексу й активізації його інтеграції у світову транспортну систему. Для підприємств використання логістики в транспортуванні є засобом оптимізації транспортних витрат та раціоналізації товароруху.
Класифікація транспортно-експедиційних послуг:
1) за характером робіт і операцій*
1. Транспортні послуги, що включать організацію і перевезення вантажів від постачальника до отримувача.
2. Завантажувально-розвантажувальні послуги:
– завантаження товарів на транспортні засоби;
– розвантаження транспортних засобів;
– маркірування товарних партій;
– укрупнення партій поставок;
– комплектація вантажних партій;
– перевалка (перевантаження) з одного транспортного засобу на інший і т. ін.
3. Експедиційні послуги:
3.1. Комплексні експедиційні послуги, що охоплюють усі види транспортно-експедиційного обслуговування від моменту прийому вантажів і до моменту їх розвантаження у клієнта. Вони включають:
– приймання вантажів до перевезення на складі відправника;
– підготовку вантажу до транспортування;
– організацію завантаження на транспортні засоби;
– організацію перевезення;
– організацію охорони вантажу;
– організацію розвантаження товарів та їх складування на території клієнта;
– здачу вантажу і оформлення необхідної для цього документації;
– проведення розрахунків за всі види послуг;
– звітування перед вантажовідправниками.
3.2. Локальні експедиційні послуги є частиною комплексних послуг. До них віднесені:
– послуги з відправки вантажів (приймання, маркірування і пакування вантажів, оформлення відповідної документації);
– послуги з супроводження вантажів (забезпечення цілісності вантажів у дорозі, організація необхідних перевантажень і безпосереднє транспортування);
– послуги з прибуття вантажів (контроль за прибуттям, інформування про надходження вантажів, організацію розвантаження транспортних засобів, оформлення документів, звіт перед вантажовідправником);
2) залежно від продуцентів логістичних послуг:
– послуги, що здійснюються власним відділом транспортування;
– послуги, що надаються спеціалізованими установами.
Усі види транспортно-експедиційних послуг взаємопов'язані і надаються переважно в комплексі.
Організація логістики транспортно-експедиційного обслуговування
Транспортно-експедиційне обслуговування може здійснюватися як самим підприємством, так і посередниками.
Транспортно-експедиційні посередники – це фізичні чи юридичні особи, що організують транспортно-експедиційне обслуговування, але самі можуть і не примати безпосередньої участі в процесі перевезення. Сутність транспортно-експедиційного обслуговування полягає в тому, що спеціалізовані транспортні підприємства визначаються як підприємства логістики, оскільки вони безпосередньо пов'язані з розподілом товарів між виробником і споживачем*132.
Метою логістики транспортно-експедиційного обслуговування є комплексна оптимізація транспортно-експедиційних операцій та мінімізація відповідних витрат на їх здійснення.
Організація транспортно-експедиційного обслуговування може здійснюватися централізовано і децентралізовано.
При децентралізованій організації перевезень доставку вантажів здійснює одержувач, який замовляє транспорт, виконує навантаження, експедирування та розвантаження вантажу. При цьому постачальник не зацікавлений у механізації вантажних робіт, скороченні простоїв рухомого складу та ефективному його використанні*133.
Централізовані перевезення здійснюють спеціалізовані транспортно-експедиційні підприємства. Централізоване перевезення організаціями посередників здійснюється на основі договорів.
Організація централізованих перевезень передбачає:
– укладання договорів з вантажовласниками;
– складання змінно-добових планів перевезень;
– розробку раціональних маршрутів перевезень і графіків роботи рухомого складу;
– складання оперативних планів перевезень;
– визначення видів транспортних засобів та їх кількості;
– вибір транспортно-технологічних систем транспортування вантажів;
– організацію транспортно-експедиційного обслуговування.
Розглянемо деякі елементи організації централізованих перевезень.
Змінно-добовий план містить інформацію про:
– маршрути перевезень вантажів;
– розподіл автомобілів по об'єктах;
– необхідну кількість одиниць у рухомому складі;
– узгодження роботи автомобілів у вантажно-розвантажувальних пунктах.
До змінно-добового плану заносять також такі дані: найменування замовника; час подачі рухомого складу; пункт призначення та одержувача; назву вантажу; спосіб навантаження і розвантаження; марку автомобіля; обсяг перевезень.
Календарний графік перевезень складається, а потім узгоджується з клієнтом. Для цього:
1) аналізують показники використання транспортних засобів, які обслуговують підприємство оптової торгівлі, складський комплекс, базу;
2) визначають та узгоджують зі споживачем добову поставку продукції;
3) визначають можливості вантажних робіт на складському комплексі та розвантажувальних робіт у споживачів;
4) складають карти дислокації вантажоотримувачів;
5) визначають та обґрунтовують відстані перевезення вантажів;
6) вантажоотримувачів групують за напрямами та розмірами доставки;
7) визначають часові рамки надання транспортно-експедиційних послуг.
Основою вирішення завдань, пов'язаних із централізованими перевезеннями є розробка логістичної концепції транспортно-експедиційного обслуговування, в основі якої лежить маршрутизація перевезень.
Маршрутизація перевезень – це створення маршрутів, що дають змогу визначити обсяг перевезень вантажів, кількість рухомого складу та мінімізувати транспортно-експедиційні витрати.
На автомобільному транспорті вони можуть бути маятникові і кільцеві.
Маятникові маршрути – це маршрути, за яких шлях слідування автомобіля між двома вантажними пунктами неодноразово повторюється. Вони можуть бути зі зворотним холостим пробігом, зі зворотним, не повністю навантаженим пробігом, зі зворотним навантаженим пробігом.
Кільцевий маршрут – слідування автомобіля по замкнутому колу, з'єднуючи декілька споживачів або постачальників.
В основі організації внутрішньовиробничого транспортування лежить встановлення маршрутів міжцехових перевезень. Основними видами маршрутів є також маятниковий та кільцевий. До їх різновидів відносять променевий та зональнокільцевий маршрути перевезень. Схеми маршрутів перевезень наведені на рис. 13.1.
Схеми маршрутизації внутрішньовиробничих перевезень
Рис. 13.1. Схеми маршрутизації внутрішньовиробничих перевезень
При розробці схем руху необхідно враховувати міжцехову кооперацію, можливість поєднання різних систем маршрутів з метою зменшення холостих пробігів.
При маятниковій системі транспортний зв'язок між пунктами здійснюється за двома варіантами: в одному напрямку з вантажем, в іншому – порожняком; в обох напрямках з вантажем.
Схема променевих маршрутів застосовується для доставки вантажів із одного пункту в декілька пунктів чи, навпаки, із декількох пунктів в один (поставка готової продукції із декількох цехів).
Схема кільцевих, зоно-кільцевих маршрутів забезпечує вантажне обслуговування декількох споживачів вантажів, розташованих у зоні цього кільця, за один рейс.
Графік доставки – це узгоджений графік роботи посередницьких, автотранспортних організацій і підприємств.
При розробці графіка доставки необхідно врахувати такі умови:
1) наявність необхідної продукції на складських комплексах посередників;
2) наявність транспортних засобів для обслуговування складського комплексу посередників з урахуванням продукції, що постачається, і середнього завантаження автомобіля.
3) здатність вантажоотримувача вчасно прийняти вантажі і розвантажити транспортний засіб.
Як правило, складають сіткові графіки доставки, що відображають технологічний зв'язок і послідовність робіт. Вони складаються з вузлів, які позначені колами, і з'єднань їх ребер (стрілок). Кожному вузлу відповідає якась дія, яка означає закінчення того чи іншого етапу робіт, кожній стрілці (ребру графіка) відповідає визначена робота, яка сприймається як процес, а не кінцевий результат.
Вибір транспортно технологічних систем доставляння вантажів передбачає їх критичний аналіз та оцінку переваг і недоліків кожної з них. Наявні такі транспортно-технологічні системи доставки вантажів:
– контейнерна – універсальна і найбільш розповсюджена система доставки придатна для перевезення крупних партій штучних вантажів на залізничних платформах і спеціальних судах-контейнеровозах. Застосування цієї системи тісно пов'язане з використанням морського транспорту в поєднанні з залізничним, а також автомобільного та водного транспорту;
– ролкерна – система доставляння вантажів з горизонтальним способом обслуговування суден. Система придатна для перевезення змішаних вантажопотоків на короткі відстані;
– пакетна – система доставляння, що вимагає спеціального упакування вантажів. Ця система передбачає здійснення витрат на утримання складів та на пакувальні матеріали. Може застосовуватися для перевезення укрупнених партій вантажів;
– ліхтеровозна – система з відділяємими плавучими ємностями, що може бути використана в мілководних портах.