Ліцензування у сфері транспортної діяльності

Під ліцензуваннямможна розуміти сукупність заходів, вихід­них від держави, об'єднаних єдиною метою і спрямованих на ре­гулювання господарської діяльності певних суб'єктів.

Специфічні властивості ліцензування на транспорті:

– ліцензування належить до виняткової компетенції від­повідних державних органів;

– ліцензування обмежується колом тих заходів, які передбачені Законом України «Про ліцензу­вання певних видів господарської діяльності»;

– ліцензу­вання спрямоване лише на конкретні види господарської діяльнос­ті, повністю нейтралізуючись за їхніми правовими межами.

У сфері транспорту ліцензуванню підлягають такі види госпо­дарської діяльності:

- транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним тру­бопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубо­проводами та його розподіл;

- постачання природного газу за регульованим, за нерегульо-ваним тарифом;

- зберігання природного газу в обсягах, що перевищують
рівень, установлюваний ліцензійними умовами;

- централізоване водопостачання та водовідведення;

- надання послуг із перевезення пасажирів, вантажів повітря­ним транспортом;

- надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом;

- надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобі­льним транспортом загального користування (крім надання послуг із перевезення пасажирів та їхнього багажу на таксі);

- надання послуг із перевезення пасажирів та їхнього багажу на таксі;

- надання послуг із перевезення пасажирів, вантажів залізнич­ним транспортом.

Страхування на транспорті

Страхування— це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених до­говором страхування або чинним законодавством, за рахунок гро­шових фондів, що формуються у спосіб сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів.

Основними суб 'єктами вказаних відносин є страховики та стра­хувальники.

У цілому, страховиками визнаються фінансові установи, які ство­рені відповідно до закону та в установленому порядку одержали ліцензію на провадження страхової діяльності.

Предметними властивостями стра­хування є:

- об'єкти страхування;

- форми страхування, якими є добровільне та обов'язкове страхування. На транспорті до добровільного, наприклад, належить страхування повітряного транспорту, страху­вання відповідальності власників водного транспорту, страхування вантажів та багажу тощо. Своєю чергою, прикладами обов'язкового страхування є особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, авіаційне страхування цивільної авіації тощо;

- страховий ризик, тобто певна подія, на випадок якої прово­диться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;

- страховий випадок, тобто подія, передбачена договором стра­хування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої ви­никає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальникові, застрахованій або іншій третій особі;

- страхова сума, страхова виплата, страхове відшкодування та франшиза (частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування);

- страховий платіж та страховий тариф;

- договір страхування.

Наведені властивості в сукупності дають змогу визначити від­носини, що відбуваються у сфері страхування, але притаманні і транспорту.

Слід зазначити, що у сфері діяльності річкового, автомобіль­ного, залізничного та трубопровідного транспорту страхові відно­сини регулюються згадуваними вище положеннями законодавства України «Про страхування», а ті властивості, що мають місце, ли­ше підкреслюють специфіку страхової діяльності в названих галу­зях транспорту.