Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу

Загальна характеристика зобов'язання, що виникає з публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу. Зобов'язання із кон­курсу є видовим поняттям зобов'язань, що виникають із публічної обіцянки винагороди. З метою вирішення актуальних питань у промисловості, будівництві, мистецтві використовується така ци­вільно-правова форма як оголошення конкурсу.

Оголошення конкурсів сприяє створенню найкращих творів літе­ратури, науки, мистецтва, дає можливість виявити талановитих виконавців в області музики, театру і кіно, розв'язати складні тех­нічні задачі, знайти оригінальні способи вирішення проблеми.

Конкурс характеризується тим, що винагорода оголошується не за виконання певної роботи взагалі, а за найкраще її виконання,

тобто конкурс зобов'язує його засновника, який публічно оголосив про виплату спеціальної нагороди за краще виконання певної ро­боти, виплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана до­стойною відповідно до умов конкурсу.

Сторонами конкурсу виступають його засновники та учасники.

Засновниками конкурсу (змагання) можуть бути як фізичні, так і юридичні особі (наприклад, спілка письменників, журналістів, кіне­матографістів; редакції газет, журналів; мер міста, директор заводу).

У конкурсних правовідносинах завжди беруть участь кілька учасників, оскільки зміст конкурсу передбачає наявність змагання, конкуренцію, і відповідно, обов'язкове порівняння результатів ді­яльності чи робіт кількох осіб. Якщо на конкурс подається одна ро­бота, він вважається таким, що не відбувся.

Коло учасників конкурсу залежить від того чи є він відкритим чи закритим (ч. З ст. 1150 ЦК України).

Відкритий конкурс означає, що пропозиція засновника адресо­вана всім бажаючим, тому засновник не має права відмовити в прий­нятті роботи чи оцінці її результату будь-якій особі, яка бажає ста­ти учасником конкурсу. Водночас, відкритий конкурс не виключає попереднього кваліфікаційного відбору учасників. Але такий відбір можливий лише за умови, що про це безпосередньо зазначено в умо­вах конкурсу, а критерії відбору випливають із його мети.

Для закритого конкурсу характерно те, що засновник запрошує до участі у ньому персональних учасників, тобто пропозиція взяти участь у такому конкурсі направлена певному колу осіб за вибором за­сновника. Коло учасників закритого конкурсу обмежене і заздалегідь відоме засновнику. Це дає підстави окремим авторам вважати, що за­критий конкурс не є конкурсом у розумінні цього слова, а є сукупністю кількох окремих договорів, що укладаються з низкою виконавців, ко­жен з яких отримує обумовлену винагороду. Використати ж замовник зобов'язується лише найкращі роботи, виконавцям яких виплачу­ється заохочувальна винагорода у вигляді премії¹.

'Див.: Советское гражданское право: Учебник / Под ред. В.А. Рясенцева. - М., 1987. - Ч. 2. - С. 522.

В юридичній літературі відсутня єдність думок стосовно підстав, моменту виникнення та характеру зобов'язання, що випливає з оголошення конкурсу.

Так, на думку деяких авторів, конкурс — це односторонній пра-вочин, який виконується під умовою¹. Окремі вчені зазначають, що конкурсом є сукупність кількох односторонніх правочинів, які по­винні бути вчинені як організатором конкурсу, так і його учасни­ками²; а інші підкреслюють, що конкурсне правовідношення вини­кає лише з двох односторонніх правочинів, вчинених засновником конкурсу та особою, яка в ньому бере участь⁸.

Щодо моменту виникнення конкурсних правовідносин, то одні фахівці вважають, що вони виникають з моменту оголошення кон­курсу⁴, інші пов'язують момент виникнення таких правовідносин із моментом представлення робіт⁵.

Зазначимо, що у правочинах з відкладальною умовою, виникнення прав та обов'язків у сторін залежить від настання чи ненастання пев­ної обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ст. 212 ЦК Ук­раїни). При оголошенні ж конкурсу права та обов'язки виникають у його засновника уже з моменту такого оголошення, тому розглядати конкурс як умовний правочин немає достатніх підстав.

Ми вважаємо, що конкурсні правовідносини виникають на підставі трьох юридичних фактів - трьох односторонніх право­чинів, а саме:

1) оголошення конкурсу. На підставі цього одностороннього пра-вочину виникають права та обов'язки, але визначається ли­ше один суб'єкт відносин — засновник конкурсу, оскільки тільки в нього виникають обов'язки;

'Див.: Гражданское право: Учебник / Под ред. А.Г. Калпина. - М., 2002. - Ч. 2. - С 497.

²Див.: Боброва Д.В. Зобов'язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди (оголошення конкурсу) // Цивільне право України / За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової - К., 1996. - Ч. 2. - С 299.

³Див.: Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. - Одеса, 2004. - С. 920.

⁴Див.: Гражданский кодекс Украинской ССР: Научно-практический ком­ментарий / И.Г. Агапов, М.И. Бару, И.А. Беленчук и др. - К., 1981. - С. 496.

⁵Див.: Иоффе О.С., Толстой Ю.К. Новый Гражданский кодекс РСФСР. - Л., 1965. - С. 364.

2) надання робіт на конкурс. Цей правочин свідчить про бажан­ня особи взяти участь у конкурсі, внаслідок чого з'являється ще один суб'єкт зобов'язання - учасник конкурсу;

3) підведення підсумків засновником конкурсу і прийняття ним рішення про переможця. Після того, як засновник пові­домив про переможця конкурсу, виникає зобов'язання спла­тити винагороду конкретній особі.

Щодо самого поняття проведення конкурсу, то воно включає в себе низку етапів:

1) оголошення конкурсу публічно через засоби масової інформації або іншим чином;

2) надання робіт на конкурс. Однак подання учасником кон­курсу речі на конкурс не припиняє його право власності на цю річ;

3) оцінка поданих на конкурс робіт. Для цього засновником конкурсу створюється конкурсна комісія (журі);

4) підведення підсумків. За наслідками оцінювання робіт заснов­ник конкурсу може прийняти рішення про:

- присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були

визначені умовами конкурсу;

- присудження окремих призових місць, якщо їх було встанов-

лено декілька, та нагород (премій);

- відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт,

поданих на конкурс не відповідає його вимогам;

- присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).

Отже, переможець, тобто особа, яка досягла найкращого резуль­тату, визначається на цьому етапі. Визначення переможця є преро­гативою засновника конкурсу і він встановлює порядок визнання переможцем.

Результати конкурсу можуть бути оскаржені заінтересованою

особою до суду;

5) сплата винагороди. Засновник конкурсу зобов'язаний вип­латити обіцяну винагороду саме особі, робота якої визнана достойною відповідно до умов конкурсу. При колективній участі в конкурсі премія виплачується одна всьому колективу. Подальший розподіл виплаченої винагороди здійснюється співпереможцями за спільною домовленістю.

Законодавець надає переможцю конкурсу право вимагати від йо­го засновника виконання свого зобов'язання у строки, встановлені умовами конкурсу (ч. 1 ст. 1156 ЦК України);

6) повернення поданих на конкурс робіт. Відповідно до ч. 1 ст. 1157 ЦК України умова конкурсу, за якою засновник конкур­су не повертає його учаснику річ, подану на конкурс, є нікчем­ною. Учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс. Однак у законі встановлені випадки, коли засновник конкурсу може залишити у себе річ, передану на конкурс, або набути право власності на неї.

Умови оголошення конкурсу.Традиційно розрізняють обов'яз­кові (істотні) умови конкурсу, тобто ті, які повинні міститися в оголошенні при проведенні будь-якого конкурсу, та факультатив­ні, або ті, що конкретизують конкурсне завдання і залежать від особливостей конкурсу (на найкращий проект забудови, макет скульптури, найкращу фотографію, рекламу, нарис тощо). Оголошення про конкурс обов'язково має містити:

1) виклад завдання. Предметом конкурсу може виступати ре­зультат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо;

2) строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії — це може бути або конкретна дата, або проміжок часу. Особ­ливості конкурсу ("міс Україна", "народний артист") можуть обумовлювати встановлення його проміжних чи попередніх етапів (на рівні навчального закладу, району, області, респуб­ліки тощо);

3) кількість призових місць, вид і розмір нагороди (премії), яка має бути виплачена переможцеві. Засновник конкурсу повинен чітко зазначити в оголошенні кількість призових місць та суму нагороди за кожне з них. Водночас, відповідно до ч. З ст. 1151 ЦК України, засновнику конкурсу надано можливість передбачити умовами конкурсу лише моральне заохочення переможця, що може виражатися, наприклад, у присудженні почесних звань, нагородженні пам'ятними від­знаками, дипломами;

4) відомості про засновника конкурсу;

5) місце подання роботи;

6) порядок підведення підсумків і строк оголошення резуль­татів.

До факультативних умов можна віднести:

1) вимоги щодо оформлення робіт. Форма надання роботи на конкурс визначається самим її характером і може полягати у:

а) наданні засновнику певного результату роботи (рукопис, ма­кет, проект, фотографія тощо). Умовами конкурсу може бути передбачено надання проспекту, анотації (наприклад, сцена­рію);

б) виконанні роботи при безпосередньому її сприйнятті (заспі­вати, прочитати, станцювати тощо).

Крім того, засновник конкурсу може встановити умову надання робіт під девізами (на кращий проект пам'ятника, проект за­будови району, на кращу студентську роботу в галузі "Юри­дичні науки" тощо);

2) склад журі (конкурсної комісії), який визначається заснов­ником конкурсу;

3) порядок і строк виплати винагороди;

4) порядок використання наданих на конкурс робіт;

5) порядок повернення робіт тощо.

Засновник конкурсу має право змінити його умови або взагалі відмовитися від проведення конкурсу. Але при цьому можна пору­шити права осіб, які виявили бажання взяти участь у конкурсі. Тому чинне законодавство встановлює випадки, за яких засновник конкурсу може скористатися цими правами.

Так, змінити умови конкурсу можна лише до його початку. Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. Якщо особа надала роботу на конкурс, то засновник конкурсу не має права відмовити у розгляді представле­ної роботи і її оцінці, посилаючись на зміну умов конкурсу. Якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу особа втратила інтерес до участі в ньому або її участь стала неможливою, вона має право на відшко­дування засновником конкурсу витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі (ч. 2 ст. 1152 ЦК України).

Відповідно до ст. 1153 ЦК України відмовитися від конкурсу можна тільки у разі, коли його проведення стало неможливим за

обставин, які не залежать від засновника конкурсу. У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник кон­курсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі в конкурсі.

Правата обов'язки суб'єктів зобов'язань, що випливають із оголошення конкурсу.Оголошення конкурсу обумовлює виник­нення певних прав та обов'язків як у засновника конкурсу, так і у його учасників. Враховуючи взаємність цього зобов'язання (обо­в'язки однієї сторони відповідають правам іншої), зупинимося ли­ше на обов'язках суб'єктів конкурсу.

Обов'язки засновника конкурсу:

1) повідомити про умови конкурсу одночасно з його оголошен­ням або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому (ч. 1 ст. 1151 ЦК України);

2) прийняти і належно зберігати надані учасниками конкурсу роботи;

3) переглянути і оцінити представлені на конкурс роботи, виз­начити переможців, а якщо це передбачено умовами конкур­су, то і осіб, яким також належить винагорода (друге та третє місце, заохочувальні призи тощо);

4) видати нагороду (премію) переможцю конкурсу (ч. З ст. 1151 ЦК України);

5) у разі бажання використовувати в подальшому предмет конкур­су, яким був результат інтелектуальної, творчої діяльності, отри­мати на це згоду переможця конкурсу (ч. 2 ст. 1156 ЦК України);

6) повернути учасникам конкурсу подані ними на конкурс речі (ст. 1157 ЦК України). Засновник конкурсу має право зали­шити в себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо ж учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред'явив вимогу про повер­нення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що заснов­ник конкурсу має право подальшого володіння нею. При цьо­му він може набути право власності на таку річ відповідно до ст. 344 ЦК України (набувальна давність).

Обов'язки учасника конкурсу:

1) при наданні твору для участі в конкурсі враховувати вимоги, які спеціально висуваються до робіт засновником конкурсу

(наприклад, за умовами на конкурс не повинні подаватися твори, які вже отримали відзнаки на аналогічних конкурсах);

2) під час проведення конкурсу не передавати роботу для участі в інших конкурсах або не використовувати її іншим спосо­бом, якщо це визначено умовами конкурсу;

3) не передавати третім особам права на використання свого твору тим же способом, або протягом встановленого строку, якщо це передбачено умовами конкурсу;

4) надати засновнику конкурсу можливість реалізувати своє пе­реважне перед іншими особами право на укладення договору про використання предмета конкурсу (ч. З ст. 1156 ЦК Ук­раїни).

Конкурсні правовідносини припиняютьсяпісля виплати обіця­ної засновником конкурсу винагороди.

Цивільно-правові зобов'язання, які виникають із конкурсу, не­обхідно відмежовувати від конкурсних відносин у трудовому праві. У цивільному праві конкурс - це засіб створити умови для найкра­щого вирішення конкретного творчого завдання, виконання певної роботи і заохочення осіб, які цю роботу виконали. У трудовому пра­ві оголошений конкурс є підставою для виникнення трудових пра­вовідносин.

Список рекомендованої літератури

1. Ігнатенко В. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 5. - С 21-24.

2. Каган Е., Сухадольский Г. Правовая природа конкурса // Хо­зяйство и право. - 2001. - № 2. - С. 49-52.

3. Эрделевский А. Публичный конкурс // Законность. - 2000. -№8. -С. 13-16.