Проведення інвентаризації: умови та порядок

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно із законодавством.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Так, проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства є обов'язковим перед складанням річної фінансової звітності. Проведення інвентаризації також обов'язкове у разі: передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство; зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ); встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсуття цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів; пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії; ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

При колективній (бригадній) матеріальній відповідальності проведення інвентаризації обов'язкове у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів, а також за вимогою хоча б одного члена колективу (бригади).

У випадках, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству, та облік яких ведеться на позабалансових рахунках. У разі одержання відмови постачальника задовольнити претензію щодо недовантаження товарів або при одержанні від покупця претензії щодо недовантаження товарів проводиться вибіркова інвентаризація тих товарів, на які заявлені вказані претензії.

Основними завданнями інвентаризації є: а) виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; б) установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку; в) виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються; г) перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів; д) перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

У разі проведення раптових інвентаризацій всі товарно-матеріальні цінності підготовляються до інвентаризації у присутності інвентаризаційної комісії, в інших випадках - завчасно. Вони повинні бути згруповані, розсортировані та розкладені за назвами, сортами, розмірами, у порядку, зручному для підрахунку.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівника структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

На підприємствах, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях збереження та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, виконавця робіт, товарознавця, економіста, бухгалтера та інших досвідчених працівників, які добре знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Робочі інвентаризаційні комісії очолюються представником керівника підприємства, який призначив інвентаризацію. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд.

Інвентаризація цінних паперів проводиться за окремими емітентами із зазначенням назви, серії, номера, номінальної і балансової вартості, термінів їх погашення. Інвентаризація цінних паперів, переданих підприємством на зберігання спеціальним організаціям (депозитарій, банк), полягає у звірянні залишків, відображених на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, з даними виписок спеціальних організацій.

Інвентаризація — це перевірка і документальне підтвердження наявності та стану, оцінки ак­тивів та зобов'язань підприєм­ства. Інвентаризація є одним з елементів бухгалтерського обліку і відіграє роль обов'язкового до­повнення до поточної документації господар­ських операцій всіх підприємств.

В Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р., №998-ХІУ відмічено, що інвентаризація проводиться з метою за­безпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Згідно з Інструкцією по інвентариза­ції основних засобів, нематеріальних активів, то­варно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків № 69, основними завдан­нями інвентаризації є:

· виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-ма­теріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обся­гів незавершеного виробництва в натурі;

· установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наяв­ності з даними бухгалтерського обліку;

· виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матері­альних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

· перевірка дотримання умов та порядку збере­ження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації ос­новних фондів;

· перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цін­них паперів і фінансових вкладень, сум гро­шей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської забор­гованості, незавершеного виробництва, вит­рат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

Чинна на сьогодні Інструкція по інвентариза­ції основних засобів, нематеріальних активів, то­варно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків № 69 встановлює єди­ні для всіх суб'єктів господарювання правила проведення інвентаризації.

Згідно з цією Інструкцією, відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприєм­ства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'­язковим. Головний бухгалтер або особа, юридична чи фізична, відповідальна за ведення бухгалтер­ського обліку, має забезпечити дотримання норм законодавства та правил її проведення. Матеріали інвентаризації і рішення інвентаризаційної комісії щодо регулювання розходжень затверджуються ке­рівником підприємства із включенням результатів у звіт за період, в якому закінчена інвентаризація, а також у річний звіт, та викладаються у примітках до фінансової звітності.

До переліку умов, які повинен створити ке­рівник для результативного проведення інвента­ризації, можна зарахувати:

- обмеження на період інвентаризації кількості прибутково-витратних операцій, які проводяться на об'єкті інвентари­зації;

- надання в розпорядження комісії необхід­ної техніки та відповідних працівників для про­ведення підготовчих робіт (групування, сорту­вання, переміщення, укладання, обмірювання, переважування ТМЦ).

Для проведення інвентаризаційної роботи пись­мовим наказом керівника на підприємстві створю­ється постійно діюча інвентаризаційна комісія у складі керівника структурного підрозділу, головного бухгалтера (старшого бухгал­тера на правах головного) або його заступника (якщо таких немає - іншого працівника бухгалте­рії). До складу комісії доцільно було б включати фахівців, добре обізнаних зі складськими справами (технологіями зберігання ТМЦ), інженерне-тех­нічних працівників, здатних дати оцінку технічного стану засобу (об'єкта основних фондів), економіс­тів та рахівників, спеціалістів з маркетингу (які добре знають облікову справу і можуть скласти ринкову вартість будь-якого активу). Комісію очо­лює керівник підприємства або його заступник (го­ловний інженер).

Під час створення інвентаризаційної комісії керівникові слід пам'ятати, що до завдань, які ставляться пе­ред її членами, належить оцінка активів та зо­бов'язань підприємства. А це:

1) визначення ринко­вої вартості будь-якого облікового об'єкта;

2) виз­начення технічного стану основних засобів та прийняття рішення про доцільність їх подальшо­го використання; визначення потреби в прове­денні ремонтів технічних засобів та ефективності проведення незакінчених .ремонтів;

3) аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства та знаходження шляхів прискорен­ня розрахунків;

4) здійснення оцінки первинної вартості інвестицій та їх оцінка на дату балансу тощо.

Вирішувати такі завдання під силу спеціа­лістам високої кваліфікації, які вільно й легко орієнтуються в області придбання та викорис­тання активів підприємства, обліку та контролю за цими активами, вміють і хочуть діяти на пози­тивний результат і далеку перспективу.

Згідно з чинним законодавством, інвентари­заційна комісія несе всі види відповідальності, як перед законами України, так і перед керівни­ком підприємства:

· за несвоєчасність і недодержання порядку проведення інвентаризації, визначеного письмовим розпорядженням (наказом) керів­ника підприємства і врегульованого чинним законодавством України;

· за неповну і неточну інформацію, внесену в інвентаризаційні описи та в інші інвентари­заційні документи;

· за невідповідність внесених до описів відміт­них ознак ТМЦ (тип, сорт, марка, розмір), за якими визначають їх ціну; .

· за неправильне і неточне, несвоєчасне офор­млення інвентаризаційних документів, що не відповідає встановленому на підприємстві порядку.

Керівник підприємства має право розпустити комісію, накласти на її членів адміністративні або матеріальні покарання, а в разі встановлення фактів подання навмисне неправдивої інформа­ції, в результаті чого підприємству було завдано значних збитків, звернутися до органів правосуд­дя. Інструкція №69 досить повно перелічує права та обов'язки, визначає завдання, які покладають­ся на інвентаризаційну комісію. При цьому робоча комісія завжди підзвітна постійно діючій, зобов'­язана безумовно виконувати її вказівки і розпоря­дження.

Постійно діючі інвентаризаційні комісії:

- проводять профілактичну роботу з забезпе­чення збереження цінностей, заслуховують на своїх засіданнях керівників структурних підрозділів з цього питання;

- організовують проведення інвентаризацій і здійснюють інструктаж членів робочих інвен­таризаційних комісій;

- здійснюють контрольні перевірки правиль­ності проведення інвентаризацій, а також ви­біркові інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання та переробки в міжінвентаризаційний період.

Робочі інвентаризаційні комісії:

— здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних па­перів та інших грошових документів і неза­вершеного виробництва у місцях зберігання та виробництва;

— разом із бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів інвентариза­ції і розробляють пропозиції щодо заліку не­стач і надлишків за пересортицею, а також списання нестач у межах норм природного , убутку;

— вносять пропозиції з питань упорядкування приймання, зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей, поліпшення обліку та контролю за їх зберіганням, а також реалі­зації непотрібних підприємству матеріальних цінностей і майна;

— несуть відповідальність за своєчасність і до­держання порядку проведення інвентариза­цій відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення до інвен­таризаційних описів даних про фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, гро­шових коштів і документів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках;

— оформляють протокол із зазначенням у ньо­му стану складського господарства, результа­тів інвентаризації і висновків щодо них, про­позицій про залік нестач та лишків за пере­сортицею, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазна­ченням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Інвентаризації можна класифікувати за різними ознаками.

Залежно від періодичності проведення інвен­таризації бувають планові і раптові. Планові ін­вентаризації готуються заздалегідь, і їх основним завданням є не стільки встановлення фактів не­достач (лишків), а радше вивчення загального стану справ щодо відповідності оперативного об­ліку встановленому обліковою політикою під­приємства та документальне оформлення господарських операцій з того чи іншого питання.

Підготовка до планової інвентаризації включає групування за назвою, сортування за сортами і розкладку за групами товарно-матеріальних цінностей для зручного підрахунку, вимірювання, переважування, їх розташу­вання в складських приміщеннях для зберігання і подальшої переробки, оформлення реєстру при­бутково-витратних накладних, товарних, касо­вих та інших звітів.

Раптові інвентаризації проводяться без попе­редньої підготовки. Головним завданням таких інвентаризацій є встановлення всяких порушень майбутньому та осіб, які допускають ці порушення, розробка та здійснення заходів по недопущенню таких порушень у майбутньому.

Залежно від повноти охоплення об'єкта ін­вентаризації поділяються на повні й часткові. Повна інвентаризація передбачає перевірку акти­вів і зобов'язань, під час якої перевіряються і до­кументально підтверджуються їх наявність, виз­начається їх стан (придатність чи непридатність до подальшого використання). У разі прийняття рішення про ліквідацію підінвентарного об'єкта проводиться оцінка залишкової (реалізаційної) вартості. Як правило, це річна інвентаризація, яка проводиться перед складанням річної бухгалтерської звітності.

Часткова інвентаризація охоплює якусь части­ну засобів чи зобов'язань. Часткова інвентариза­ція проводиться для забезпечення точності облі­кових або звітних даних з метою посилення бо­ротьби із втратами і зміцнення фінансової дис­ципліни.

Залежно від способу проведення інвентариза­ції бувають суцільними, вибірковими і контрольни­ми.

Суцільна інвентаризація може здійснюватись як при повній, так і при частковій її формі, і пе­редбачає інвентаризацію всіх без винятку об'єк­тів.

Вибіркова охоплює фактичною перевіркою тільки окремі назви цінностей І доцільна в тих випадках, коли на складі порівняно недавно (не більше двох місяців) проводилась повна інвента­ризація. .

Контрольна інвентаризація є різновидністю вибіркової. Вона проводиться в період повної, суцільної інвентаризації цінностей або відразу після її закінчення і, як правило, повинна охоп­лювати не менше 10-ти відсотків від загальної кількості назв (бажано найбільш цінних), внесе­них до опису.

Усі вишеперелічені види інвентаризацій (крім повної і суцільної) мають однакове (рівноцінне) значення, і на практиці жодній із них не потрібно віддавати перевагу. А досвід підказує, що такими видами інвентаризації в переважній більшості випадків користуються контролюючі органи та аудитори.

Суттєвим моментом при проведенні таких інвентаризацій є забезпечення раптовості (інакше ефект від неї зводиться нанівець) для того, щоб не дати можливості матеріально відповідальним особам до неї підготуватись і приховати нестачі або лишки. Необхідний також ретельний добір досвідчених і компетентних, чесних і порядних фахівців при створенні комісії, додержання по­слідовності контролю і правил підрахунку (пере­важування, перемірювання тощо) цінностей при її проведенні, правильне і своєчасне оформлення необхідних документів.

Відповідно до чинного законодавства, інвен­таризації бувають обов'язкові і добровільні.

Проведення інвентаризації є обов'язковим у випадках:

· передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного під­приємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство, а також в ін­ших випадках, передбачених законодавством. Проводиться на 1-ше число місяця, в якому здійснюється оцінка майна, що приватизу­ється, корпоратизується чи передається в оренду;

· складання річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів — один раз на п'ять ро­ків. Особливо актуальною річна інвентариза­ція стає в умовах ринку, оскільки деякою мі­рою підвищує рівень довіри інвесторів до того чи іншого підприємства. Вирішуючи пи­тання проведення річної інвентаризації, ке­рівник підприємства виходить із того, що вона може не проводитися тільки в тих місцях зберігання і виробництва (переробки) ТМЦ, де вона проводилась не раніше, ніж 1 жовтня звітного року;

· зміни матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);

· встановлення фактів крадіжок або зловжи­вань, псування цінностей (на день встанов­лення таких фактів);

· при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності проведення інвентаризації обов'язково у разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів, а також за ви­могою хоча б одного члена колективу (брига­ди);

· у разі одержання відмови постачальника за­довольнити претензію щодо недовантаження товарів або при одержанні від покупця пре­тензії щодо недовантаження товарів прово­диться вибіркова інвентаризація тих товарів, на які заявлені вказані претензії;

· припису судово-слідчих органів, у перший після отримання припису день, якщо пізні­ший строк не зазначений в самому приписі;

· виникнення техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ); ;

· передачі підприємств та їх структурних під­розділів (на дату передачі). Рішення про пере­дачу оформляється відповідно до постанови уряду про порядок передачі підприємств, ор­ганізацій. Для передачі складається переда­вальний баланс. Слід враховувати те, що ін­вентаризація може не проводитися у разі пе­редачі підприємств та їх структурних підроз­ділів в межах одного органу, до сфери управ­ління якого належать ці підприємства, за зго­дою сторони, яка приймає це підприємство);

· у разі ліквідації підприємства — на дату, вка­зану в рішенні про ліквідацію підприємства. Дуже важливим моментом при проведенні обов'язкової інвентаризації є те, що інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству, облік яких ведеться на позабалансових рахунках. При цьому один примір­ник належно оформлених документів надсилається .власнику цього майна.

Добровільна інвентаризація проводиться у випадках, коли на те виникає необхідність. Час і об'єкти інвентаризації визначає керівник під­приємства своїм письмовим розпорядженням.

Методи проведення інвентаризації наступні.

Метод безперервної (перманентної) інвентари­зації, який полягає в тому, що інвентаризацію на підприємстві проводять безперервно протягом усього року. Для її проведення необхідно визна­чити номенклатуру товарно-матеріальних. цін­ностей, з тим щоб протягом року всі цінності були проінвеитаризовані. Це дає змогу не тільки здійснювати систематичний контроль за наяв­ністю, зберіганням і використанням цінностей на складах, а й виявляти недоліки та помилки в їх аналітичному (кількісному) обліку.

Заслуговує на увагу так званий книжний метод інвентаризації. При цьому методі проведення ін­вентаризації цінностей на складах передбачає застосування спеціальних книг, побудованих за принципом оборотних відомостей, де друкар­ським способом зазначено орієнтовну (сталу) но­менклатуру цінностей.

Комісії залишається порахувати ТМЦ та проставити кількість та ціни у цій книзі. Такий метод проведення інвентаризації особливо ефективний для спеціалізова­них складів із постійною номенклатурою цінностей. Під час першої інвентаризації цінностей у цих .відомостях відображають наявність ціннос­тей звичайним способом, а при подальших на вкладках тільки зазначають їх вартість та кіль­кість.

Не менш цікавою є інвентаризація за методом викорис­тання партіонних та книжних карток. У разі ви­користання такого методу члени комісії добира­ють цінності у порядку, зручному для перевірки, і водночас комісія заповнює на ці цінності ін­вентарні ярлики, де зазначають назву цінностей, їхні номенклатурні номери, коди та інші реквізити. Потім ці ярлики використовують для складання описів.

Ярлики заповнюються в одному примір­нику і після складання описів зберігаються ра­зом із цінностями. На зворотному боці форми передбачена таблиця, в якій відображається рух товарно-матеріальних цінностей під час інвентари­зації. Як бачимо, такий метод проведення ін­вентаризації дозволяє не припиняти роботу складів на момент проведення інвентаризації, що актуально для підприємств з безперервним виробничим циклом.

Серед комп'ютерних методів проведення ін­вентаризації особливо цікавим є метод маркування, за яким на початку інвентаризації матеріально відпові­дальні особи за даними маркування на тарі проставляють кількість і ціну того чи іншого виду цінностей. Після чого інвентаризаційна комісія перевіряє нанесену інформацію про цін­ності в натурі, порівнюючи ці дані з даними маркування.

Наразі, як би не було механізовано й автома­тизовано процес інвентаризації, традиційні способи - обмірювання, перерахунок та переважування - завжди залишаться необхідни­ми і незамінними процедурами при її проведен­ні.

На сьогодні затверджено зовсім мало форм, необхідних для оформлення ре­зультатів інвентаризації. Тому багато форм товариству довелося запозичити із минулого (форми, які були затверджені Мінстатом СРСР), дещо мо­дернізувавши їх, де це потрібно, з метою прис­тосування їх до вимог українського законодав­ства.

Перелік форм первинних документів, що оформляються під час проведення повної інвентаризаці

-Наказ на проведення інвентаризації

-Розписка

За потребою

-Інвентарний ярлик

За кільк. груп. ТМЦ

-Картка № складського обліку матеріалів

Типова формаМ-12

-Інвентаризаційний опис основних фондів

-Акт на списання основних засобів

Тип. Ф. 03-3

-Порівняльна відомість результату інвентаризації основних засобів

-Акт інвентаризації товарів відвантажених

-Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних ціннос­тей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання

-Акт інвентаризації матеріалів і товарів, що перебувають у дорозі

-Акт інвентаризації незакінчених ремонтів основних засобів

-Акт інвентаризації витрат майбутніх періодів та резервів майбутніх витрат і платежів

-Акт інвентаризації наявності грошових коштів, цінних паперів та інших цінностей, сцо зберігаються в касі підприємства

-Інвентаризаційний опис бланків суворої звітності

-Акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами

-Довідка про дебіторську і кредиторську заборгова­ність, щодо якої термін позовної давності минув

-Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей

-Акт на списання малоцінних і швидкозношуваних предметів

Тип. ф. МШ-5, МШ-8

-Акт на списання тари і тарних матеріалів

-Звіряльна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ...

-Відомість контрольної перевірки руху окремих видів матеріальних цінностей відповідно до первинних бухгалтерських документів

-Відомість результатів інвентаризації (додаток №3)

Інструкція №69

-Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей

(додаток №1)

Інструкція №69

-Книга реєстрації контрольних перевірок інвентаризацій (додаток №2)

Інструкція №69

-Журнал реєстрації інвентарних ярликів

-Протокол засідання інвентаризаційної комісії з підбиття підсумків інвентаризації

-Очевидним є те, що при частковій інвентари­зації оформляються тільки ті документи, які сто­суються окремо взятого об'єкта інвентаризації.

Останнім етапом інвентаризаційного проце­су є регулювання інвентаризаційних різниць та оформлення пропозицій щодо прийняття рішень за виявленими порушеннями (крадіжка­ми, недбалим ставленням до службових обов'яз­ків тощо).

Усі рішення комісія приймає на своєму засі­данні колегіально і заносить їх до протоколу. При підготовці пропозицій шодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія повинна керу­ватись законами України і, зокрема, Інструкцією №69.

Вона передбачає таке:

1. Перевищення вартості цінностей, що вия­вились, у надлишку, проти вартості цінностей, що виявились у нестачі під час пересортиці, відно­ситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей і результатів фінансово-господарської діяльності.

2. Взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці може бути допущено тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворилися за один і той же період, що перевіряється, та в однієї і тієї ж осо­би, яка перевіряється.

3. Органи державного управління, до відання яких належать підприємства, можуть установлю­вати порядок, коли такий залік може бути допу' щений стосовно однієї і тієї ж групи товарно-ма­теріальних цінностей, якщо цінності, що нале­жать до її складу, мають схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару (при від­пуску їх без розпакування тари).

4. У разі якщо під час заліку нестач з лишками при пересортиці вартість цінностей, шо вияви­лись у нестачі, більше вартості цінностей, що ви­явились у надлишку, різниця вартості має бути віднесена на винних осіб Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убут­ку з віднесенням їх на результати фінансово-гос­подарської діяльності. За такими сумовими різ­ницями в протоколах інвентаризаційної комісії мають бути наведені вичерпні пояснення при­чин, за якими різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.

Розходження фактичної наявності матеріаль­них цінностей та коштів з бухгалтерським й дани­ми, встановлені при проведенні інвентаризації та інших перевірках, регулюються підприємством в такому порядку.

1) Основні засоби, ТМЦ, цінні папери, кошти та інше майно, що виявилося у надлишку, підляга­ють оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на результати фінансово-господарської діяльності, з наступним встановленням причин виникнення над­лишку і винних у цьому осіб.

2) Убуток цінностей у межах затверджених .інорм списується за рішенням керівника підпри­ємства відповідно до витрат виробництва. Норми природного убутку можуть застосовуватись лише в разі виявлення фактичних нестач.

3) Понаднормові втрати і нестачі ТМЦ, включаючи готову продукцію, в тих випадкам, коли винуватців не встановлено або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки. У документах, якими оформляються списання втрат і понаднормові нестачі, мають бути зазначені вжиті заходи щодо недопущення таких нестач у майбутньому.

До протоколу заносяться всі виявлені факти порушень чинного законодавства, встановленого порядку зберіган­ня товарно-матеріальних цінностей, правил ве­дення обліку; встановлені нестачі, лишки, вияв­лені і доведені факти перевитрат, крадіжок май­на, грошових коштів тощо; розроблені та проголосовані заходи щодо порядку врегулювання виявлених розходжень за конкретними об'єктами інвентаризації (залік за рахунок пересортиці, списання за рахунок прибутків підприємства або віднесення на винних осіб); затверджені заходи щодо їх недопущення в майбутньому; вка­зуються прийняті види покарання конкретних фізичних осіб, причетних до цих порушень (зловживань); рішення про направлення матері­алів на винних у крадіжках і зловживаннях осіб (фізичних або юридичних) до судово-слідчих органів.

До протоколу додаються всі документи ін­вентаризації, а також відомість результатів ін­вентаризації, скла­дена бухгалтером на основі зданих до бухгалтерії матеріалів за проведеною інвентаризацією.

Матеріали інвентаризаційної комісії мають бути у 5-денний термін розглянуті і затверджені ке­рівником підприємства. Усі прийняті рішення наби­рають юридичної сили і стають обов'язковими для виконання всіма працівниками підприємства після затвердження протоколу засідання комісії керівни­ком підприємства.

Затверджені результати інвентаризації відобра­жаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року.

Порядок визначення розміру збитків від роз­крадання, нестачі, знищення- (псування) матері­альних цінностей регулюється Постановою КМ України від 22 січня 1996 р. №116 «Порядок виз­начення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», зі змінами від 27 серпня 1996 р., 20 січня 1997 року, 15 грудня 1997 р. (далі — Постанова КМ №116). Цей порядок не поширюється на дорогоцінні ме­тали, дорогоцінне каміння та валютні цінності.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, зни­щення (псування) матеріальних цінностей визна­чається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісяця визначає Мінстат відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Рз =[(Бв-А)хІінф.+ПДВ+Азб]х2,

де: Р з — розмір збитків (у грн);

Бв — балансова вартість на момент встанов­лення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у грн);

А — амортизаційні відрахування (у грн);

Іінф. — загальний індекс інфляції, який розра­ховується на підставі щомісяця визначених Мінстатом індексів інфляції;

ПДВ — розмір податку на додану вартість (в грн);

Азб — розмір акцизного збору (у грн).

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприєм­ством для внутрішньовиробничих потреб, а та­кож вартість продукції, виробництво якої не за­кінчено, визначається виходячи із собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по під­приємству норми прибутку на цю продукцію із застосуванням коефіцієнта 2.

Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифікованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використовується для виго­товлення вин, шампанського, коньяків обробле­них, спирту коньячного, соків спиртових та спиртних настоїв визнача­ється виходячи з оптової ціни підприємства-ви­робника з урахуванням акцизного збору (за вста­новленими ставками) та податку на додану вар­тість. До визначеної таким чином ціни застосову­ється коефіцієнт 3.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, зни­щення (псування) бланків цінних паперів та до­кументів суворого обліку обчислюється із застосуванням коефіцієнта: .

· 5 — до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів та документів суворого-обліку або до вартості документів суворого облі­ку, встановленої законодавством;

· 50 — до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та документів суворого обліку, на яких не зазначена номінальна вартість або вартість яких не встановлена законодав­ством

У разі розкрадання, нестачі, знищення (псу­вання) матеріальних цінностей, що підлягають, списанню на видатки у міру відпуску їх у вироб­ництво або експлуатацію та обліковуються лише у кількіс­ному .виразі, розмір збитків визначається виходя­чи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цін­ності, зменшених пропорційно фактичному зно­су, але не нижче ніж на 50 відсотків ринкової ціни.

Збитки, завдані підприємству, установі, орга­нізації працівниками, які виконують операції, пов'язані із закупівлею, продажем, обміном, пе­ревезенням, доставкою, пересиланням, зберіган­ням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорого­цінних металів і дорогоцінного каміння, ювелір­них, побутових і промислових виробів та матеріа­лів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів та брухту, шо містять дорогоцінні метали і дорого­цінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або наднормативних їх втратах (крім втрат, шо сталися у зв'язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу), якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, по­рушення спеціальних правил, інструкцій, визна­чаються у розмірах:

а) дорогоцінних металів — золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іри­дій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) — у подвійному розмірі вартості цих металів у чистому вигляді за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих, збитків;

б) дорогоцінного каміння, крім огранованого, — у подвійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

в) огранованого дорогоцінного каміння, юве­лірних та побутових виробів, виготовлених з ви­користанням дорогоцінних металів і дорогоцін­ного каміння, — у потрійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлен­ня завданих збитків;

г) алмазних інструментів та алмазних порош­ків з природних алмазів — у подвійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

д) іноземної валюти, а також платіжних доку­ментів та інших цінних паперів в іноземній валю­ті—у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартос­ті) зазначених валютних цінностей, перерахова­ній у валюту України за обмінним курсом Націо­нального банку України на день виявлення зав­даних збитків;

є) заборгованість працівників підприємства, установи, організації у разі неповернення у встановлений термін авансу, виданого в інозем­ній валюті на службове відрядження або госпо­дарські потреби, та в інших випадках нездачі іноземної валюти, одержаної у підзвіт, — стягу­ється у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вар­тості) зазначених валютних цінностей, перера­хованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день погашен­ня заборгованості.

Список використаної літератури:

1. Андрєєв В. Д. Ревізія і аудит: навч. посібник для уч-ся КПК Білкоопспілки. - Мн.: Вища. школа., 1996. - С. 103.

2. Вагапова А. Інвентаризація: порядок проведення та облік її результатів .- М.; Фінансова газета, № 1, 2006.

3. Мякинино Л.М. Порядок проведення інвентаризації. - М.; Бухгалтерська звітність організації, № 3, 2005.