Лабораторна робота №5 Програмування задач по обробці послідовності символів

Мета роботи

Одержання знань і навиків, необхідних для роботи з символьною інформацією

Завдання на лабораторну роботу

1. Ознайомитися з теоретичними відомостями даної лабораторної роботи.

2. Скласти та виконати на ПЕОМ програми з таблиці 5.1 відповідно до варіанту.

3. Оформити звіт та захистити роботу.

Таблиця 5.1 – Індивідуальні завдання до лабораторної роботи №5

№ варіанта	Номери задач	№ варіанта	Номери задач
	251, 265, 361, 802		257г, 270г, 421б, 811
	252а, 266, 362, 803		257д, 270д, 421в, 812а
	252б, 267, 363, 804а		257е, 312а, 421г, 812б
	253а, 268, 364, 804б		258, 312б, 546а, 812в
	253б, 269а, 365а, 805		259, 313, 546б, 812г
	253в, 269б, 365б, 806а		260а, 314, 546в, 812д
	253г, 269в, 365в, 806б		260б, 315а, 549, 813
	254, 269г, 365г, 807		260в, 315б, 548, 812ж
	255, 269д, 366(1), 808а		261а, 316а, 549, 813
	256а, 269е, 366(2), 808б		261б, 316б, 550, 814а
	256б, 269ж,366(3), 808в		262а, 316в, 551а, 814б
	257а, 270а, 419, 808г		262б, 316г, 551б, 814в
	257б, 270б, 420, 809		263, 316д, 551в, 815
	257в, 270в, 421а, 810		264, 547а, 552а, 816

Основні теоретичні відомості

В мовах С та С++ існують достатньо розвинені засоби для обробки символьної інформації, такі як введення/виведення окремих символів та рядків, функції для визначення належності символів та рядків, об'єднання рядків, перетворення їх.

Рядок - це послідовність символів, що заключенні у подвійні лапки. Транслятор додає в кінець кожного рядка нульовий байт ‘\0’, так що програма, що переглядає рядок, може знайти її кінець.

Приклад:

cout<<“This is character string”;

Кожна рядкова константа, навіть якщо вона ідентична іншій рядковій константі, зберігається в окремому місці пам'яті.

Рядкова константа – це масив символів. Вона має тип char[]. Символьна константа уявляє собою деякий символ в лапках.

Приклад :

‘a’, ‘A’,’7’,’*’.

Символьні константи вважаються данними типу int.

Існує декілька способів визначення рядків: використання рядкових констант, масивів типу char, покажчиків на тип char та масивів, що складаються з символьних рядків.

Приклади :

1. Ініціалізація масива за допомогою рядкової константи:

char m[]=”string”;

Даний оператор ініціалізував зовнішній масив m для вказаного рядка. Аналогічно

char m[]={‘s’,’t’,’r’,’i’,’n’,’g’,’\0’};

ім'я m - покажчик на нульвий елемент масиву:

m = =&m [0]; *m = = ‘s’, *(m+1) = = m [1] = = ‘t’.

2. a) char *l = “string”;

б) static char l[] = “string”;

Опис з масивом б) визиває створення масиву з сьоми елементів (кількість символів у слові string+1 символ, що завершує ‘\0’). Кожний елемент ініціалізується сумісним символом. Компілятор розглядає ім'я l як синонім адреси першого елемента масиву, де l - константа покажчика. Можно використовувати операциї l+1 для ідентифікації наступного елемента маcиву (‘t’). Але не можна використовувати вираз ++l .

Форма з покажчиком а) також визиває створення в статичній пам'яті сім елементів для зберігання рядка. Окрім того, виділяється ще одна чарунка пам'яти для змінної l, яка є покажчиком. Спочатку ця змінна вказує на початок рядка, але її значення може змінюватися. В даному випадку, використовуючи операції збільшення, ++l можно посилатися на елемент ‘t’. Таким чином, у випадку а) ініціалізовано одну змінну типу покажчик.

Приведемо приклад явного задання розміру пам'яти.

Приклад :

char l[7] = “string”;

char name [81];

Масив name буде заповнюватись у процесі роботи, саме тому резервується 80 символів. Якщо кількість елементів в name буде менш ніж 80, то невикористані елементи автоматично ініціалізуються символом нуль.

Введення-виведення рядків

Розглянемо найбільш розповсюдженні бібліотечні функції gets() та puts( ).

Функція gets( ) отримує рядок з буфера клавіатури. Вона зчитує символи до тих пір, поки не зустріне символ нового рядка (‘\n’). Функція бере вcі символи до знака ‘\n’, приєднує до них нуль-символ та передає рядок програмі, що її визиває.

Приклад:

/* отримання імені * /

main ( )

{ char name [81]; /* виділення пам'яти*/

printf ("Як вас звуть? \n");

gets(name); /* ім'я поміщується до масиву name */

cout<<”Гарне ім’я”<<name<<”\n”;

Функція puts( ) виводить рядок символів на консоль виводу, у неї є тільки один аргумент - покажчик на рядок.

Приклад:

void main ( ) {

char str[]=”Приклад”;

puts (str);

}

Операції над рядками

Для використання наведених далі функцій необхідно додати до програми файл string.h:

#include <string.h>

Таблиця 5.2 – Функції для роботи з рядками

№	Функція	Опис
	char strcat (st1, st2); char st1, *st2;	Використовується для злиття рядків символів. В результаті st2 заповнюється символами st1 та st2.
	char strnkat (st1, st2, n); char st1, *st2; int n;	Виконує злиття двох рядків так, що з другого рядка копіює не больш за n символів.
	int strcmp (st1, st2); char st1, st2;	Порівнює два рядка у лексикографічному порядку. Повертає 0, якщо st1=st2 -1, якщо st1<st2 1, якщо st1>st2
	int strncmp (st1, st2, n); char st1, st2; int n;	Порівнює перші n символів двох рядків.
	char strcpy (st1, st2); char st1, *st2;	Копіює рядок st2 в st1.
	char strncpy (st1, st2, n); char st1, *st2; int n;	Копіює не більш ніж n символів рядка st2.
	int strlen (str); char *str;	Визначає довжину рядка, тобто кількість символів у рядку без завершаючого ‘0’.
	char strchr (str, c); char str; int c;	Знаходить у вказаному рядку перші входження символа с.
	char strrchr (str, c); char str; int c;	Знаходить у рядку останнє входження символа с.

Продовження таблиці 5.2

	char strpbrk (st1, st2); char st1, *st2;	Знаходить у рядку st1 деякий із множини символів, що входять до рядка st2.
	char strspn (st1, st2); char st1, *st2;	Визначає довжину відрізка рядка st1, що містить символи зі множини символів, що входять до рядка st2.
	char strtok (st1, st2); char st1, *st2;	Виділяє з рядка st1 лексеми, разподілені любим із множини символів, що входять до рядка st2.