Напрями прискорення комплексної підготовки виробництва

Визначення чіткої економічної стратегії підприємства, і особливо її основної складової - інноваційно-виробничої стратегії, розроб­лення програми розвитку і відповідних бізнес-планів мають важли­ве значення в прискоренні комплексної підготовки виробництва, скороченні витрат і циклу створення та освоєння нової продукції. На всіх етапах технічної підготовки виробництва характерними напрямами її прискорення є: стандартизація; уніфікація; нормаліза­ція; типізація технологічних процесів; застосування ПЕОМ, АРМ, АСТПВ, АСУВ, СУПР та ін.; сіткове планування і керування.

Стандартизація полегшує працю конструкторів. При проекту­ванні нових виробів у першу чергу мають бути застосовані стан­дартні деталі і вузли, а також норми і нормалі. Особливо ефекти­вне використання в новій конструкції стандартних деталей і вузлів, виготовлених на спеціалізованих заводах.

Раціональна уніфікація (конструкцій виробів, розмірів і пара­метрів, різновидів технологічних операцій і процесів, номенкла­тури застосовуваного устаткування, оснащення, інструменту, ма­теріалів і напівфабрикатів) сприяє прискоренню процесів проектування та значному скороченню обсягу конструкторської і технологічної документації при зниженні трудомісткості її роз­роблення, оформлення, обліку і зберігання.

Нормалізація передбачає використання в конструкції виробу відомих і раніше розроблених деталей — нормалей (болтів, гайок, шпильок, шайб, гвинтів тощо), що виготовляються в різно­манітному асортименті на спеціалізованих заводах чи у власних цехах підприємств за наявними робочими кресленнями і техно­логічними процесами.

Типізація технологічних процесів з виготовлення деталей та вузлів підвищує надійність виробу та в кілька разів зменшує вар­тість порівняно з оригінальними деталями та вузлами. Для цього напряму характерна конструкторська і технологічна спадкоєм­ність, тобто максимально можливе використання наявного устат­кування, оснащення, інструментів і матеріалів.

Застосування комп'ютерів останніх поколінь з повною конфі­гурацією, автоматизованих робочих місць, автоматизованої систе­ми технічної підготовки виробництва, а також автоматизованих систем управління виробництвом, систем автоматизованих плано­вих розрахунків та інше істотно скорочує витрати на підготовку ви­робництва, знижує трудомісткість етапів її розроблення та оформ­лення і забезпечує можливість підприємству в найкоротший тер­мін вийти на ринок з комерційною реалізацією нової продукції.

При виконанні ТПВ широко використовуються графічні методи відображення інформації, послідовність виконання робіт, плануван­ня тощо. Для цих цілей застосовуються генеральний план-графік ТПВ нового виробу, сіткові графіки планування і управління проце­сом ТПВ, стрічкові графіки ТПВ окремих агрегатів, вузлів і деталей нової продукції тощо. При функціонуванні системи сіткового пла­нування і управління (СПУ) для ТПВ в основному використо­вується спосіб формування мережної моделі «зверху вниз», тобто виходячи зі схеми конструкторсько-технологічного поділу робіт за стадіями. Така модель, маючи фрагментарну структуру, дає змогу чітко відобразити роботи даного виконавця у зведеному сітковому графіку і спрощує складання календарних план-графіків.

Застосування СПУ в ТПВ забезпечує кращу організацію робіт і оперативний контроль за їх виконанням, наочність процесу розроб­лення і своєчасне виявлення «вузьких» місць. Витрати на впрова­дження СПУ становлять незначну частку в загальній вартості ТПВ, а цикл підготовки вдається скоротити більш ніж на 15-20 %.

В умовах швидких темпів відновлення продукції на підприєм­ствах необхідно ширше застосовувати гнучкі автоматизовані ви­робництва (ГАВ), удосконалювати організаційні форми зв'язку науки з виробництвом, використовувати комплекс заходів, спрямованих на посилення моральної та матеріальної зацікавленості науковців, конструкторів, технологів у прискоренні НТП, створенні і впровадженні у виробництво нової техніки і технології.

Література:

1. Новицкий Н.И. Организация производства на предприятиях. Учебно-методическое пособие. – М.: Финансы и статистика, 2002.

2. Организация, планирование и управление промышленным предприятием. / Под ред. д.э.н., проф. Д.М. Крука. – М.: Экономика, 1982.

3. Организация, планирование и управление промышленным предприятием. / Под ред. С.Е. Каменицера, Ф.М. Русинова. – М.: Высшая школа, 1984.

4. Межотраслевые требования и нормативные материалы по организации труда, которые должны учитываться при проектировании новых и реконструкции действующих предприятий, технологических процессов и оборудования. – М.: Экономика, 1990.

5. Толковый словарь по управлению проектами / под ред. В.К. Яванец и др. – М.: 1992.

6. Онищенко В.О., Старовірець А.С., Редкін О.В., Чевганова В.Я. Організація виробництва: Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2005

7. Пасічник О.К. Організація виробництва: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2005