Дефекти відливок та їх виправлення

Дефекти відливок за зовнішніми ознаками поділяють на зовнішні (піщані раковини, перекіс, недолив) та внутрішні (усадкові і газові раковини, гарячі і холодні тріщини),

Піщані раковини – відкриті або закриті порожнечі у тілі відливки, які виникають через низьку міцність форми і стрижнів, слабке ущільнення форми та інших причин.

Перекіс – зміщення однієї частини відливки щодо іншої, яке виникає у результаті недбалої збірки форми, зносу відцентрових штирів, невідповідності знакових частин стрижня на моделі і у стрижневому ящику, неправильного встановлення стрижня.

Недолив – деякі частини відливки залишаються незаповненими у зв'язку з низькою температурою заливки, недостатньою рідкоплинністю, недостатнім перетином елементів ливарної системи.

Усадкові раковини – відкриті або закриті порожнечі у тілі відливки з шорсткою поверхнею і грубокристалічною будовою. Виникають при недостатньому живленні масивних вузлів, нетехнологічній конструкції відливки, заливки перегрітим металом, неправильної установки прибутків.

Газові раковини – відкриті або закриті порожнечі з чистою і гладкою поверхнею, які виникають через недостатню газопроникність форми і стрижнів, підвищену вологість формувальних сумішей і стрижнів, насиченість розплавленого металу газами.

Тріщини гарячі і холодні – розриви у тілі відливки, які виникають при заливці надмірно перегрітим металом, через неправильну конструкцію ливарної системи, неправильну конструкцію відливки, підвищену нерівномірну усадку, низьку податливість форм і стрижнів.

Методи виявлення дефектів. Зовнішні дефекти відливок виявляються зовнішнім оглядом після вилучення відливки із форми або після очищення. Внутрішні дефекти визначають радіографічним або ультразвуковими методами дефектоскопії.

При використанні радіографічних методів (рентгенографія, гаммаграфія) на відливки впливають рентгенівським або гамма-випромінюванням. За допомогою цих методів виявляють наявність дефекту, розміри і глибину його залягання.

При ультразвуковому контролі ультразвукова хвиля, що проходить через стінку відливки, при зустрічі з кордоном дефекту (тріщиною, раковиною) частково відбивається. За інтенсивністю відображення хвилі судять про наявність, розміри і глибину залягання дефекту. Тріщини виявляють люмінесцентним контролем, магнітною або кольоровою дефектоскопією.

Методи виправлення дефектів. Незначні дефекти виправляють закладенням замазок або мастик, просоченням різними сполуками, газовим або електричним зварюванням.

Закладення замазками або мастиками – декоративне виправлення дрібних поверхневих раковин. Перед заповненням мастикою дефектні місця очищають від бруду, знежирюють. Після заповнення виправлене місце загладжують, підсушують і затирають пемзою або графітом. Просочування застосовують для усунення пористості. Відливку на 8–12 год. занурюють у водний розчин хлористого амонію. Проникаючи в проміжки між кристалами металу, розчин утворює оксиди, які заповнюють пори відливки. Для усунення течі відливки із кольорових металів просочують бакелітовим лаком.

Газове та електричне зварювання застосовують для виправлення дефектів на необроблюваних поверхнях (раковини, наскрізні отвори, тріщини).

Дефекти у чавунних відливках заварюють з використанням чавунних електродів і присадкових прутків, у сталевих відливках – електродами відповідного складу.

Порядок виконання роботи

1. Вивчити теоретичні відомості.

2. Провести контроль якості відливки, запропонованої викладачем, методом зовнішнього огляду.

3. Описати дефекти відливки та способи їх виправлення.

Зміст звіту

1. Найменування роботи, мета й устаткування.

2. Основні положення теоретичних відомостей.

3. Описання виявлених дефектів у відливці та способів їх виправлення.

Контрольні питання

1. Які матеріали використовують для виготовлення відливок?

2. Які дефекти характерні для відливок?

3. Як можна виправити ливарні дефекти?