Рівні сили звуку (шуму) від деяких джерел, що його генерують

Джерело звуку (шуму)	Рівень звуку (шуму), дБ		Джерело звуку (шуму)	Рівень звуку (шуму), дБ
Шелестіння листя Тікання кишенькового годинника на відстані 1 м Шепіт на відстані 1 м Шепіт на відстані 0,3 м Спокійна розмова на відстані 1 м Шум автомобіля Вуличний шум міста	20 ЗО 40   50 60 70	Шум при роботі вер-статів-автоматів Гучний крик на від­стані 1 м Концерт рок-ансамблю Відбійний молоток Літак на старті Ракета на старті	100—110 140 і більше

У приміщеннях, в яких знаходяться кілька джерел шуму загальний його рівень визначається за формулами (2.33) та (2.34).

Якщо в приміщенні знаходиться п однакових джерел з рівнем шуму кожного L, то сумарний рівень L_E у рівновіддаленій від джерел точці приміщення становить:

L_z=L+lO\gn(dE). (2.32)

Значення 10 Ign наведені в табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Значення добавки до сили шуму одного джерела в залежності від кількості однакових джерел шуму

Кількість джерел шуму п										ЗО
Значення добавки 10 lgn, дБ

При одночасній дії двох різних джерел з рівнями сили шуму L, та L₂ сумарний рівень становить:

L_£= L₁+ _ДІ (дб), (2.33)

де L₁ — більший із двох рівнів сили шуму;

_дL — значення добавки, що визначається за табл. 2.9.

Таблиця 2.9

Значення добавки при дії двох різних джерелшуму

Різниця рівнів сили шуму l1 — l2 ,дБ
Значення добавки AL, дБ	3,0	2,5	2,0	1,8	1,5	1,2	1,0	0,5

При більшому ніж 2 числі джерел шуму підсумовування за формулою (2.33) проводиться послідовно від найбільшого до найменшого. Якщо різниця рівнів сили шуму двох джерел є більшою ніж 6—8 дБ, то рівнем сили шуму меншого з них можна знехтувати.

Сприйняття звуку органом слуху людини залежить не лише від його кількісних характеристик (звукового тиску чи інтенсивності), але й від його «якості» (частоти). Тому рівень сили звуку (шуму) та гучність — це різні поняття. Рівень сили звуку визначає лише фізичну величину сили звуку незалежно від його частотної характери­стики. Рівень гучності враховує ще й фізіологічні особливості сприйняття, тобто різну чутливість органа слуху до звуків різної частоти. Найбільш чутливе наше вухо до звуків частотою 2000—4000 Гц.

Рівень гучності визначається шляхом порівняння зі звуком частотою 1000 Гц, для якого рівень сили звуку в децибелах прийнято за рівень гучності у фонах. Залежність фізіологічного сприйняття гучності від рівня сили та частоти звуку наведено на рис. 2.32. Із рисунка видно, що найбільша різниця між значеннями, що виміряні в децибелах та у фонах спостерігається в області низьких частот. Наприклад, при рівні сили звуку 50 дБ і частоті 1000 Гц.рівень гучності звуку також рівний 50 фон, що відповідає гучності розмови на відстані 1 м, при частоті ж 50 Гц, цей звук взагалі не можна було б почути.

В області низьких частот рівень гучності звуку змінюється значно швидше ніж рівень сили звуку. В міру зростання сили звуку криві рівної гучності все більше наближаються до прямої лінії, а при рівнях вище 80 фон чутність звуку визначається практикою лише його силою, незалежно від частоти.