Системний функціональний аналіз внутрішнього стану підприємства.

Без повної і найточнішої діагностики стану внутрішнього середовища підприємства, визначення його сильних і слабких сторін та розробка стратегії немислимі.

Внутрішнє середовище підприємства – це підсистеми, елементи і фактори, що визначають внутрішній стан, можливість і, значною мірою ефективність діяльності підприємства, його сильні і слабкі сторони.

Діагностика внутрішнього середовища означає оцінку стану підсистем і елементів цього середовища, їх взаємодію і системний вплив на рівень виробництва, його ефективність і конкурентоспроможність підприємства, та виявлення його сильних і слабких сторін.

Підприємство є складною системою. Це означає, що воно як система є не просто сумою складових (підсистем і елементів), а їх діалектичною єдністю, тобто взаємопов’язаним і взаємообумовленим цілим, що має в результаті взаємодії інші якості, ніж його складові – підсистеми і елементи.

Підсистема – це складова системи, що має свою специфіку, і саме тому її можна розглядати як самостійну систему зі складовими елементами, що її утворюють.

Елементи підсистеми, взаємодіючи з системою, іншими підсистемами і між собою, виступають інтегрованими факторами, що формують певні сприятливі або несприятливі умови для внутрішнього середовища і впливають на досягнення місії і цілей підприємства.

Отже, підприємство є системою, що теж складається з підсистеми: виробництво, збут, фінанси, маркетинг та ін.

Підсистема виробництво, в свою чергу, включає елементи: потужність, обладнання, технології, постачання, організація виробництва, якість, підрозділи тощо.

Декомпозиція системи залежить:

а) від типу системи (сільськогосподарське підприємство, переробне підприємство, сервісне підприємство і т. ін.);

б) від мети діагностики (для формулювання місії і цілей підприємства, для оцінки конкурентоспроможності тощо);

в) від методики аналізу тощо.

Загальні критерії декомпозиції підсистем:

o Суттєвий вплив на цілі і кінцеві результати системи;

o Відображення інтегрованого впливу своїх елементів;

o Зв’язок із загальносистемними характеристиками, які мають вплив на досягнення цілей за допомогою усієї системи;

Виділення в складі системи підсистем і елементів називають декомпозицією системи.

o Необхідність створення підсистем за тими ознаками, що чітко проявляють функціональний зв’язок між підсистемами і системою в цілому;

o Функції підсистеми реалізуються лише через взаємодію з іншими підсистемами і елементами.

Загальні критерії декомпозиції елементів:

􀂃 Наявність структуротворчих властивостей у підсистемі (наприклад, елемент «потужність підприємства» є складовою підсистеми «виробництво» і, в свою чергу, поділяється на елементи нижчого рівня: потужності основного виробництва, потужності допоміжного і обслуговуючих виробництв тощо);

􀂃 Наявність властивостей, які використовуються для характеристики підсистеми і є умовою для зарахування елементу до підсистеми (наприклад, для елементу потужність такими властивостями можна вважати рівень і ступінь використання, нестачу чи резерви потужності тощо);

􀂃 Підпорядкування їх умовам функціонування підсистеми і зміна у процесі її розвитку або внаслідок управлінського впливу;

􀂃 Конкретна форма існування визначається цілями системи і підсистеми, тобто її ознакою є структурна автономність;

􀂃 Функція елементу реалізується виключно через взаємодію з іншими елементами та підсистемами;

􀂃 Залежність взаємодії з іншими елементами і підсистемами від ступеня упорядкованості взаємозв’язків між ними.

Таким чином, щоб діагностувати підприємство, необхідно провести аналіз його внутрішнього середовища системно, з урахуванням не тільки стану елементів і підсистем, а й виявленням їх взаємозв’язків та інтегрованого впливу на можливості досягнення стратегічних цілей.

Результатом діагностики внутрішнього стану підприємства мають стати уявлення про його сильні і слабкі сторони, його потенціал.

Сильні сторони є базою підприємства для конкурентної боротьби, для розробки і реалізації стратегії. Їх слід зміцнювати.

Слабких же сторін потрібно рішуче позбуватись. Сильні і слабкі сторони виявляють при порівнянні з підприємствамиконкурентами.

Можна запропонувати наступну схему діагностики внутрішнього стану середовища підприємства (табл. 14.1).

Зрозуміло, що показана структура і діагностика внутрішнього середовища є приблизною і неповною. В кожному конкретному випадку слід підходити індивідуально, враховуючи специфіку підприємства. Але загальними підходами можна скористатися.

Таблиця 14.1