Овп в масовому виробництві

Типи виробництва – це класифікація видів виробництва що враховує його об’єктивну наявність, конкретні властивості (широту номенклатури, регулярність, стабільність та обсяг випуску продукції.) існує 3 типи виробництва: масове, одиничне і серійне.

Масове є найефективнішим типом виробництва. В його умовах продукція виробляється з дуже обмеженою номенклатурою але у великій кількості, масово, суцільним потоком при застосуванні потокових ліній та конвеєрів. Тут застосовуються усі принципи раціональної організації виробничого процесу. Дуже економно, раціонально, ефективно використовуються усі види ресурсів ( матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні). Продукція виготовляється швидко з мінімальними затратами, якісно, з мінімальними відходами. Тому в масовому типі виробництва продукція виготовляється у великих кількостях, якісно і дешево, і тому таке виробництво вважається самим ефективним.

40.ОВП в одиничному (індивідуальному) виробництві.
Типи виробництва – це класифікація видів виробництва що враховує його об’єктивну наявність, конкретні властивості (широту номенклатури, регулярність, стабільність та обсяг випуску продукції.) існує 3 типи виробництва: масове, одиничне і серійне.

Виготовлення виробів одиницями чи невеликими партіями (серіями) зумовлює вибір системи і методів оперативно-календарного планування. Звичайно планово-обліковою одиницею є замовлення. Характерною особливістю ОП одиничного виробництва є:
– тісний зв'язок підготовки виробництва виробу (конструкторська,
технологічна, матеріально-технічна) з планом його виготовлення;
– складність забезпечення в строк замовлення з повним завантаженням устаткування, робочих;
– неповнота документації (норм часу, витрати матеріалів) до моменту
оперативного планування.
Процес виконання замовлення включає наступні етапи: оформлення замовлення, підготовка виробництва замовлення, виготовлення виробів, що входять в замовлення.
Замовлення реєструється в «Журналі портфеля замовлень», на нього виписується «Запитальний лист», в який вносяться всі дані, пов'язані з опрацьовуванням замовлення в різних підрозділах, складається кошторисна калькуляція, замовленню привласнюється шифр, розробляється і оформляється графік проходження замовлення, складається календарно-об'ємний графік по всьому портфелю замовлень на даний плановий період по кожному цеху.
Всі ці документи розробляються на підставі календарно-планових розрахунків. Календарно-планові розрахунки включають:
– розрахунок тривалості виробничого циклу виконання замовлення;
– визначення календарних випереджень в роботі окремих цехів по виконанню замовлення;
– складання плану-графіка виконання замовлення;
– розробка зведеного графіка виконання замовлень;
– розрахунки завантаження виробничих площ устаткування, робочих по календарних періодах.
На підставі портфеля замовлень і вказаних розрахунків, графіків цехам задаються місячні програми.

Диспетчерування виробництва, його зміст і задачі

Диспетчеризація - це централізований облік, контроль і безупинне оперативне регулювання ходу виробництва в цілому по підприємству і по його окремих структурних підрозділах. Вона є завершальним етапом оперативно-виробничого планування.

Зміст диспетчерського регулювання та його методи залежать від типу виробництва.

Об’єкти диспетчеризації.

1. Одиничне та дрібносерійне виробництво – строки виконання важливих робіт за певними замовленнями та оперативна підготовка до виконання поточних замовлень.

2. Серійне виробництво – строки запуску-випуску партій предметів праці, стан складських заготовок, ступінь комплектного забезпечення та складальних робіт.

3. Великосерійне та масове виробництво – дотримання встановлених тактів роботи потокових ліній, стан внутрішньолінійних та міжлінійних розділів

На підприємствах об’єктами диспетчерського контролю є випуск товарної продукції

Завдання диспетчеризації:

- оперативний облік ходу виконання встановленого графіка виробництва і змінних завдань;

- виявлення, аналіз і усунення причин відхилень від встановлених графіків;

- прийняття оперативних заходів для попередження і усунення відхилень;

- координація поточної діяльності взаємозв’язаних ланок;

- забезпечення робочих місць заготовками, інструментом, їх оснащення [1].

Основні принципи роботи диспетчерської служби – оперативність і профілактика. Оперативність передбачає постійну, всебічну інформацію про хід виробництва. Профілактика полягає попередженні появи негативних відхилень.

Основне завдання диспетчеризації – це попередження негативних відхилень. Чим швидше будуть виявлені причини, тим оперативніше будуть прийняті міри по їх усуненню, тим вище рівень диспетчеризації на підприємствах, гарантія рівномірної роботи.

На більшості промислових підприємствах прийнята централізована форма організації диспетчерської служби. Оперативне керівництво виробництвом здійснює виробничо-диспетчерський відділ (ВДВ).

Головний документ, згідно якого ведеться робота є змінно-добові завдання по випуску продукції, відомість дефіцитних деталей, диспетчерський журнал.

42.Суть, призначення і зміст бізнес-плану.

Бізнес–план – це документ, який містить систему заходів і показників для реалізації підприємницької діяльності.

Значення бізнес-плану: 1.Для самого автора підприємства. Ідеї – це орієнтир для його роботи.2.Для інвесторів і банкірів – це переконання того, що вкладені кошти будуть повернені.

3.Для майбутніх партнерів по бізнесу – це переконання того, що з майбутнім підприємством варто мати справу. Складання бізнес-плану включає такі етапи:

1.Підготовчий – це підбір інформації, виконавців, встановлення строків 2.Складання бізнес – плану 3.Презентація бізнес – плану Типова структура бізнес – плану: 1)Титульна сторінка – містить повну інформацію про адресу та засновників майбутнього підприємства

2)Зміст – перелік усіх розділів із зазначенням всіх сторінок

3)Резюме – це короткій зміст усіх розділів бізнес – плану

4)Сутність проекту – характеристика продукції та її переваги 5)Виробничій план – це опис виробничого процесу із зазначенням необхідних приміщень та обладнання

6)Персонал – інформація про те хто буде працювати на підприємстві та основи оплати праці 7)План маркетингу та реклами – оцінка ринків збуту продукції, каналів збуту та основних заходів, щодо реклами 8)Фінансовий план – містить зміст попередніх розділів у цифровому виразі, може бути складений у формі таблиці, надходжень і витрат. Саме з цього розділу можна дізнатися вартість проекту та термін окупності проекту. 9)Організаційний план – містить перелік заходів щодо реалізації проекту із зазначенням конкретних строків та відповідальних.10)Оцінка ризиків – розділ містить інформацію про можливі ризики підприємства та про заходи щодо захисту від цих ризиків 11)Додатки – містять матеріали що ввійшли до основних розділів, але є досить важливими (ескізи та фото продукції, схема виробничого процесу, копії контрактів та ліцензій)

Планування труда і заробітної плати на підприємстві.

План по праці і заробітній платі ( річний план ) підприємства включає планування показників продуктивності праці, розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу по категоріях працюючих, планування фонду заробітної плати, розрахунок середньої заробітної плати працюючих.
При розробці річного плану вийдуть з необхідності забезпечити задані темпи зростання продуктивності праці і правильне співвідношення між темпом зростання продуктивності праці і темпом зростання середньої заробітної плати відповідно до п'ятирічного плану економічного і соціального розвитку, в якому міністерствам, об'єднанням і підприємствам затверджуються з розподілом по роках наступні показники і нормативи по праці і заробітній платі:
- зростання продуктивності праці, що обчислюється по нормативно-чистій продукції або іншому показнику;
- норматив заробітної плати на 1р. продукції по показнику, що застосовується при плануванні продуктивності праці;
- ліміт чисельності робітників і службовців.
Підприємства, виходячи із затверджених ним в річному плані показників і нормативів по праці і заробітній платі, встановлюють планові показники по зростанню продуктивності праці, фонду заробітної плати і чисельності працюючих на планові обсяги виробництва цехам і дільницям.
Планування підвищення продуктивності праці
Продуктивність праці в плановому році визначають як в абсолютному вираженні, так і у відносному - у вигляді зростання її в процентах до базисного року.
Для визначення зростання продуктивності праці (%) в році, що планується необхідно розрахувати:
а) чисельність працюючих в плановому році по виробленню базисного року
Ч =В / П,
Де В - обсяг виробництва продукції в плановому році;
П - рівень продуктивності праці в базисному році;
б) зменшення ( економію ) чисельності працюючих на основі завдання по зростанню продуктивності праці в плановому році відповідно до п'ятирічного плану економічного і соціального розвитку підприємства
Ч = Р/(100 + Р)*Ч,
Де Р - зростання продуктивності праці в плановому році за п'ятирічному планом, %;
в) зменшення ( економію ) чисельності працюючих? ?\xF020\xF0D7\xF020 за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів в плановому році;
г) співвідношення економії чисельності, що планується працюючих і економії чисельності працюючих відповідно до зростання продуктивності праці за п'ятирічному планом.
д) зростання продуктивності праці в плановому році (%)
Планування чисельності працюючих в цеху, на дільниці
Розрізнюють календарний, номінальний і ефективний (розрахунковий) річні фонди часу роботи.
Календарний річний фонд часу F - повна кількість годин за рік
24г * 365 = 8760г.
Номінальний річний фонд часу роботи F - це кількість годин в році відповідно до режиму роботи ( без урахування втрат ).
Номінальний річний фонд часу роботи робітників і обладнання при 41- і 36- вартовий робочих тижнях відповідно до норм технологічного проектування підприємств машинобудування, приладобудування і металообробок, приведений в таблиці.
Ефективний (розрахунковий) річний фонд часу (F) - це номінальний фонд часу за вирахуванням неминучих втрат. Втрати робочого часу на підприємствах машинобудування, приладобудування і металообробки пов'язані з щорічними відпустками, відпустками по навчанню, хворобі, вагітності і родам і іншими нез'явленнями, дозволеними законом.

Загальна чисельність працюючих цехи на період, що планується:
Ч = Q/( П ( 1 + Р /100 ))
де Q - обсяг нормативно-чистої ( товарної ) продукції на період, що планується; П - продуктивність праці по нормативно-чистій продукції або по товарній продукції в оптових цінах за звітний період; Р - зростання продуктивності праці згідно з виробничим завданням, %

Планування виробництва і реалізації продукції.

Планування виробництва і реалізації продукції є основним головним розділом річного плану підприємства.

Головним розділом він вважається тому що віддзеркалює основну профільну діяльність підприємства: випуск продукції,виконання робіт,надання послуг.

На забезпечення виконання цього розділу,тобто плану виробництва,спрямовані всі інші розділи річного плану підприємства(план матеріально-технічного постачання,забезпечення виконання плану виробництва матеріально-технічними ресурсами,план по труду і кадрам забезпечує виконання плану виробництва трудовими ресурсами).

План виробництва і реалізації продукції складається з наступних основних елементів:

1.План збуту(реалізації) продукції – якщо на підприємстві не розробляється окремий маркетинговий план,який у вигляді розділу може бути складовою частиною річного плану підприємства,то розділ,пов'язаний з маркетинговими дослідженнями включається до плану виробництва як елемент плану виробництва і реалізації продукції. Кінцевою метою плану збуту є визначення потреб(ринку) споживача,планових обсягів реалізації продукції у вартісному та натуральному вигляді.

2.Виробнича програма – являє собою розгорнутий план випуску продукції в усій номенклатурі та асортименті на плановий рік з розбивкою по кварталам та місяцям.

3.Баланс виробничих потужностей – являє собою балансову таблицю,де співставлені наявні потужності підприємства і виробнича програма,виявляється рівень завантаження виробничої потужності.

Таким чином план виробництва і реалізації продукції є головним розділом річного плану підприємства і складається з 3 основних елементів: план збуту,виробнича програма(план виробництва),баланс виробничих потужностей.

45.Сутність..техніко-економічного..(тактичного)..ланування.
Техніко-економічне планування є систему розрахунків з розробці планів технічного, економічного, організаційного й соціального розвитку підприємств, спрямовану виконання у відповідній плановому періоді державних замовлень й замовленняпотребителей.[8]

Техніко-економічне планування передбачає розробку цілісної системи показників розвитку техніки і економіки підприємства у їх єдності та взаємозалежності як за місцем, і за часом дії. У результаті цього етапу планування обгрунтовуються оптимальні обсяги виробництва з урахуванням обліку взаємодії попиту й пропозиції продукції і комунальні послуги, вибираються необхідні виробничі ресурси, і встановлюються раціональні норми їх використання, визначаються кінцеві фінансово-економічні показники іт.п.[4].

Воно включає у собі сукупність планів з різним напрямам діяльності підприємства. Сукупність цих планів перестав бути постійної, а залежить від відносин. У разі командно-адміністративної системи управління економікою підприємства розробляли так званий план комплексного економічного та розвитку. Така система планів була добре обгрунтована і відповідала що існувала тоді системи управління економікою країни.Применявшиеся принципи і рішення з планування низки аспектів діяльності підприємства можна й сьогодні, хоча здебільшого цю систему планування застаріла.

Перехід до ринкових відносин призвів до зміни системи планування на підприємствах, стали розробляти бізнес-плани роботи. В сьогодні бізнес-планах підприємств виділяють такі розділи:

1. Загальна характеристика підприємства з описом своєї продукції і надання послуг.

2. План маркетингу.

3. Характеристика технічного потенціалу.

4. План виробництва.

5. У планах підприємств також виділяють:

- план за працею і збільшення заробітної платі;

- план по недоліків виробництва;

- план матеріально-технічного постачання.

6. Фінансовий план.

Зміст перелічених розділів бізнес-плану роботи з підприємствах різна. Воно відбиває специфіку окремихпредприятий.

46.Поняття про виробничу потужність і методика її визначення.
Виробнича потужність – це максимально можливий обсяг випуску продукції підприємства за певний час(зміну,добу,місяць,рік) у встановленій номенклатурі та асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.

Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях, при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі, при широкому асортименті. На величину виробничої потужності підприємства впливають такі чинники:

1)кількість обладнання
2)продуктивність обладнання
3)режим роботи підприємства
4)структура основних фондів
5)кваліфікаційний рівень робітників.
Розрахунок виробничої потужності є найважливішим етапом обґрунтування виробничої програми підприємства. На його основі планують обсяги випуску продукції, складають баланси потужностей, визначають обсяги необхідних капіталовкладень. Виробнича потужність підприємства визначається за показниками потужності ведучих дільниць,а потужність ведучих дільниць – за даними пропускної здатності ведучих груп обладнання(ведучих операцій).
Ведучими операціями є ті цехи, дільниці, групи обладнання,де виконується головні трудомісткі, технологічні процеси.

Види виробничої потужності:

*вхідна виробнича потужність
*вихідна потужність
*середньорічна виробнича потужність
*проектні,планові виробничі потужності

Планування собівартості на підприємстві.

План по собівартості є одним з найважливіших розділів річного плану економічного та соціального розвитку підприємства, тому у цьому плані зводяться усі показники витрат пов’язаних з виробничою господарською діяльністю підприємства, підводяться підсумки усіх затрат.

План по собівартості формується на основі розрахунків та показників усіх попередніх розділів річного плану підприємства:

1. Річні показники плану виробництва ( у виробничій програмі )

2. Показники по праці та зарплаті

3. Показники планово – матеріально технічного постачання та показники інших розділів річного плану підприємства.

План по собівартості складається з наступних елементів:

1. План зниження собівартості товарної продукції ( зниження затрат на 1 грн. товарної продукції)

2. Кошторис витрат на виробництво та кошториси непрямих видатків ( кошторис – це план затрат)

3. Планові калькуляції на кожен вид продукції по всій номенклатурі асортименту.