Основні теоретичні положення. Вивчення конструкції, класифікації та основних позначень підшипників кочення

Лабораторна робота №9

Вивчення конструкції, класифікації та основних позначень підшипників кочення

Мета роботи: вивчити класифікацію, умовні позначення та конструктивні особливості підшипників кочення

Основні теоретичні положення

1.1. Призначення, конструктивні особливості, переваги та недоліки підшипників кочення

Підшипники кочення – це опори обертових та хитких деталей механізмів та машин, які працюють на використанні принципу тертя кочення. Призначення підшипників кочення – підтримувати обертові вали та вісі в просторі, забезпечуючи їм можливість обертатися або хитатися та сприймати діючі на них навантаження. У більшості випадків підшипник кочення складається із зовнішнього та внутрішнього кілець, тіл кочення та сепаратора. Внутрішнім кільцем підшипник розміщують на валу або вісі, а зовнішнім – у корпусі опори. Тіла кочення перекочуються по доріжках кочення, які виконані на зовнішніх та внутрішніх кільцях підшипників кочення. Сепаратор розділяє тіла кочення і утримує їх на однаковій постійній відстані.

Переваги підшипників кочення:

1) малі втрати на тертя (ККД однієї пари 0,99…0,995);

2) висока несуча здатність (особливо роликових підшипників кочення);

3) невисокі вимоги до матеріалів та якості поверхонь цапф валів і вісей, на яких вони встановлені;

4) незначні витрати мастильних матеріалів;

5) малі габарити у осьовому напрямі.

Недоліки підшипників кочення:

1) значні габарити в радіальному напрямі;

2) обмежений строк служби, особливо при великих навантаженнях та швидкостях;

3) низька здатність демфувати ударні навантаження (за винятком підшипників кочення, у яких тіла кочення виконані методом навивки зі стрічки);

4) підвищений шум при високих частотах обертання;

5) порівняно висока вартість виготовлення при мало серійному виробництві.

1.2. Класифікація та умовні позначення підшипників кочення

Підшипники кочення поділяють за такими ознаками:

1) за формою тіл кочення – кулькові та роликові (з короткими та довгими роликами, з витими, конічними, бочкоподібними та з голчастими роликами);

2) за числом рядів тіл кочення – одно-, дво- та чотирирядні;

3) за здатністю компенсувати перекоси валів – несамоустановні та самоустановні (допускають перекоси кілець до 2° – 3°);

4) за напрямом навантаження, яке здатний сприймати підшипник – радіальні, упорні, радіально-упорні (основне навантаження – радіальне, часткове навантаження - осьове), упорно-радіальні (основне навантаження – осьове, часткове ─ радіальне);

5) за величиною допустимого навантаження підшипники кочення розділяють на ряд серій:

Номер серії	Назва серії
	Особливо легка
	Легка
	Середня
	Важка
Номер серії	Назва серії
	Легка широка
	Середня широка
	Особливо легка широка
	Надлегка
	Надлегка широка

6) за класом точності підшипники ділять на класи:

Клас точності	Відносна вартість
	1,3

Діаметри підшипників можуть бути від 0,5 (мм) до 2000 (мм). ГОСТ 3189-75 визначає наступний порядок маркування: підшипники мають умовні позначення, які складаються з цифр та букв. Дві перші цифри, рахуючи зправа наліво, умовно означають внутрішній діаметр підшипника:

1) для всіх підшипників діаметром 20 (мм) і більше ці дві цифри означають частку від ділення внутрішнього діаметра в міліметрах на число 5;

2) для підшипників з внутрішнім діаметром до 9 (мм) перша цифра зправа показує фактичний розмір внутрішнього діаметра;

3) підшипникам з наступними внутрішніми діаметрами відповідають такі дві перші цифри, рахуючи зправа наліво:

Внутрішній діаметр, мм	Дві останні цифри маркування

Третя цифра, рахуючи зправа наліво, разом із сьомою, якщо вона є, свідчать про серію підшипників всіх внутрішніх діаметрів, більших за 10 (мм). Четверта цифра, рахуючи зправа наліво, вказує тип підшипника:

Цифра	Тип підшипника
	Радіальний кульковий однорядний
	Радіальний кульковий двохрядний сферичний
	Радіальний з короткими циліндричними роликами
	Радіальний роликовий двохрядний сферичний
	Роликовий з довгими циліндричними роликами
	Роликовий з витими роликами
	Радіально-упорний кульковий
	Роликовий конічний
	Упорний кульковий
	Упорний роликовий

П’ята та шоста цифри, які вводяться не для всіх підшипників кочення, характеризують їхні конструктивні особливості, наприклад, кут контакту кульок в радіально-упорних підшипниках кочення, наявність стопорної канавки на зовнішньому кільці, наявність вмонтованих ущільнень тощо. Цифри 6, 5, 4 і 2, що стоять через знак < ─ > перед умовним позначенням підшипника, означають його клас точності. Нормальний клас точності позначається цифрою < 0 >, яка не вказується в позначенні.