Контроль та керування хіміко-технологічним процесом
Загальні положення
Методичні рекомендації розроблені відповідно до Положення про організацію навчального процесу в Українському державному хіміко-технологічному університеті, затвердженого наказом ректора від 30 грудня 2002 р. № 595.
Освітній рівень бакалавра відповідає базовій вищій освіті. Відповідно до Закону України „Про вищу освіту” бакалавр має фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Тобто призначення цього фахівця на ринку праці – робота на первинних інженерних посадах, що передбачає вміння виконувати розрахунки типових процесів, вирішувати загально-інженерні та спеціальні задачі, виконувати підготовку технічних матеріалів та документів, організацію, контроль і регулювання виробничого процесу, екологічний та економічний аналіз виробництва.
Дипломний проект (робота) – кваліфікаційна робота, що призначена для об'єктивного контролю ступеня сформованості знань і умінь. Дипломний проект повинен свідчити про здатність і готовність бакалавра з галузі знань до впровадження сучасних промислових процесів з точки зору технологічного, конструкторського, техніко-економічного їх оформлення, а також проведення хімічних процесів в безпечних умовах для працюючих і для довкілля.
Виконання дипломного проекту (роботи) є заключним етапом бакалаврської підготовки і має за мету:
- систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних фахових знань та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних і виробничих задач професійної спрямованості;
- розвиток навичок самостійної роботи і оволодіння методикою дослідження, експерименту та розрахунків, пов'язаних з темою проекту (роботи);
- надбання досвіду аналізу результатів, формулювання висновків і публічного захисту проекту (роботи).
Обов'язкові вимоги до змісту, структури та обсягу дипломних проектів визначаються даними методичними рекомендаціями.
Пояснювальна записка викладається державною мовою.
Оформлення дипломного бакалаврського проекту повинне відповідати вимогам:
– стандарту ДВНЗ УДХТУ „Загальні вимоги до текстових навчальних документів Оформлення пояснювальної записки навчальної роботи”,
– ГОСТ 2.105-95. Межгосударственний стандарт. Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам. [Текст] – Введ. Введ. 1996-07-01 ; введ. в Украине 1997-07-01. – Минск : ИПК Издательство стандартов, 1996. – 37 с.
Графічна частина (креслення) має відповідати вимогам:
– ГОСТ 2.102−68 Единая система конструкторской документации. Виды и комплектность конструкторских документов;
– ГОСТ 2.301-68…. ГОСТ 2.317-69. Единая система конструкторской документации. Общие правила выполнения чертежей”. – 201 с.,
Теми дипломних проектів затверджуються наказом по університету не пізніше 1 січня поточного року.
1 Структура дипломного проекту
Дипломний проект складається з текстової (пояснювальна записка об‘ємом не менше 60 сторінок тексту) і графічної частин (не менше 3 аркушів формату А 1 креслень та ілюстрацій).
1.1 Структурні елементи пояснювальної записки
Обов’язковими структурними елементами пояснювальної записки є:
– титульний лист;
– завдання на дипломне проектування;
– реферат;
– відомість дипломного проекту;
– зміст;
– вступ;
– основна частина;
– охорона навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів;
– висновки;
– список літератури;
– додатки.
Додатковим структурним елементом пояснювальної записки є „Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів”, який розміщується (у разі необхідності) після елементу „Зміст”.
1.2 Графічна документація дипломного проекту
Основним форматом для креслень і схем є формат А1 (594´841 мм). Уздовж сторін аркуша проводиться рамка (ліворуч – на відстані 20 мм, від інших сторін – 5 мм. У правому нижньому куті розташовують основний напис.
Графічна документація дипломного проекту регламентується вимогами стандартів для обраного етапу проектування і складає:
– для студентів, які начаються за напрямом підготовки « хімічна технологія» на кафедрі хімічної технології палива – від 3 до 5 аркушів формату А1,
До графічної документації можуть бути рекомендовані наступні креслення:
– технологічна схема установки (блоку, цеху)
– креслення загального вигляду технологічного обладнання зі складальними кресленнями вузлів апарату;
– ілюстрація результатів технологічного розрахунку (таблиці, графіки, характеристики процесу і обладнання, каталізаторів та ін.).
2 ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ РОЗДІЛІВ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ
2.1 Титульний аркуш
Титульний аркуш пояснювальної записки оформлюється у відповідності до зразка, наведеного у Додатку А.
Усі дані вписуються від руки або за допомогою машинописного тексту чорним кольором (тушшю, чорнилами або пастою).
2.2 Завдання на дипломне проектування та календарний план-графік
Завдання на дипломне проектування та календарний план-графік його виконання наведено у Додатку Б.
Усі дані (в тому числі дати та підписи) вписуються від руки або за допомогою машинописного тексту чорним кольором (тушшю, чорнилами або пастою).
2.3 Реферат
Реферат призначений для ознайомлення з дипломним проектом. Він має бути стислим, інформативним, обсягом не більше 500 слів (1 сторінка аркушу формату А4). Реферат повинен мати:
– відомості про обсяг пояснювальної записки, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно із списком літератури (усі відомості наводяться, включаючи дані додатків);
– текст реферату (об'єкт дослідження, мета роботи, методи дослідження та аппаратура, результати роботи, економічна ефективність);
– перелік ключових слів.
Зразок оформлення реферату наведено у Додатку В.
2.4 Відомість дипломного проекту
Відомість дипломного проекту виконують за формою, наведеною у додатку Г (ГОСТ 2.106-68). Графи відомості заповнюють таким чином:
- в графі «Формат» вказують формат, на якому виконаний документ;
- в графі «Позначення» приводять позначення документу (переноситься з основного напису пояснювальної записки та креслень);
- в графі «Найменування» вказують наступне:
- в розділі «Документація загальна» - найменування документу або креслень відповідно основного напису: «Записка пояснювальна», «Схема технологічна», «Схема автоматизації функціональна», «Компоновка обладнання», тощо;
- в розділі «Документація по збірних одиницях» - найменування виробу відповідно основного напису креслень: «Колона синтезу. Вид загальний», «Колона синтезу. Вузли та деталі», тощо;
- кожний розділ повинен складатися з підрозділів: документація «Заново розроблена» та «Використана».
- в графі «Кількість аркушів» вказують кількість аркушів, на яких виконаний документ;
- в графі «Номер екземпляру» - для дипломного проекту нічого не вказують;
- в графі «Примітки» вказують додаткові відомості (при необхідності);
Відомість повинна мати основний напис для текстових документів (рис. 1.1). На інших аркушах пояснювальної записки повинен бути напис відповідно до форми, наданої на рис. 1.2.
Рисунок 1.1 - Основний напис на аркуші з відомістю дипломного проекту
Рисунок 1.2 - Основний напис на наступних аркушах записки
2.5 Зміст
До змісту включаються всі назви розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів у тій послідовності, як вони наведені у тексті пояснювальної записки, а також висновки, список літератури, назви додатків. Титульний лист, завдання, реферат та відомість дипломного проекту до змісту не включаються.
2.6 Вступ
У вступі стисло (на 1–2 сторінках) викладаються, як правило, сучасні вітчизняні та світові тенденції розвитку галузі промисловості, актуальність даного проекту, мета проектування.
2.7 Основна частина
Пояснювальна записка проекту (роботи) - документ, що містить опис і обґрунтування технологічних і техніко-економічних рішень, а також пристроїв, що матеріалізують ці рішення.
Текст цього розділу дипломного проекту бакалавра викладають, поділяючи матеріал на підрозділи відповідно до завдання. Кожний підрозділ може поділятися на пункти і підпункти таким чином, щоб вони містили закінчену інформацію.
Основна частина пояснювальної записки включає такі розділи:
1. Аналітичний огляд методів виробництва
2. Фізико-хімічні основи виробництва
3. Характеристика сировини, напівпродуктів і готової продукції, каталізаторів, реагентів
4. Вибір, обґрунтування й опис технологічної схеми
5. Матеріальний баланс виробництва
6. Технологічні розрахунки основного обладнання
7. Контроль і автоматизація виробництва
8. Охорона праці та техніка безпеки
9. Техніко-економічні розрахунки
Розділи 5,6,7,8 можуть бути об’єднані або скомпоновані іншим чином.
Зміст основної текстової частини записки, як приклад, може бути таким:
2.7.1 Аналітичний огляд методів виробництва
У розділі приводиться огляд літератури по хімії і технології проектованого виробництва. Приводиться критичний аналіз існуючих засобів виробництва, вказуються основні параметри процесу, відмінності в технологічних схемах і параметрах процесів.
При написанні огляду по освоєному виробництву можна обмежитися оглядовими статтями, монографіями, підручниками і доповнити їхніми новітніми матеріалами науково-технічної інформації (за останні 5-10 років).
При проектуванні нового виробництва особлива увагу необхідно приділити журнальній і реферативній літературі, працям відповідних науково-дослідних інститутів. Огляд повинний обов'язково містити критичний аналіз розглянутих методів виробництва, їхніх достоїнств і недоліків. Обсяг розділу 20 - 25 стор.
2.7.2 Фізико-хімічні основи виробництва
У розділі викладаються теоретичні основи всього процесу та його окремих стадій проектованого виробництва. Для тих стадій, де відбуваються хімічні перетворення, обов'язкове написання хімічних рівнянь як основних, так і побічних реакцій. У рівняннях реакцій повинні вказуватися значення теплового ефекту, та умови їхнього протікання. Для ряду процесів (каталітичний риформінг, гідро крекінг ін.) указується також сумарний тепловий ефект. У цьому розділі вказуються основні параметри процесу, розглядається вплив основних технологічних параметрів на процес (температури, тиску, об'ємної швидкості, каталізаторів ін.). Обсяг розділу 5 – 10 стор.
2.7.3 Характеристика сировини, напівпродуктів і готової продукції,
каталізаторів, реагентів.
Приводиться характеристика сировини, що надходить на підприємство чи в цех, на підставі довідкової літератури і практичних даних лабораторій і науково-дослідних інститутів. Ці дані можуть бути представлені як у виді таблиць, так і у виді графіків (ДТК, ОИ, щільності й ін.). Необхідно вказувати діючі нормативно-технічні документи на вихідну сировину, реагенти, каталізатори й одержувані продукти. Обсяг розділу 3 - 5 стор.
2.7.4 Вибір, обґрунтування й опис технологічної схеми.
При проектуванні виробництва необхідно використовувати найбільш передові, прогресивні і високопродуктивні способи переробки горючих копалин. На підставі характеристики вихідної сировини і вимог, пропонованих до продукції, вибирається принципова схема переробки.
Принципова технологічна схема описується в тексті. Опис технологічної схеми включає матеріальні потоки сировини і напівпродуктів, приводиться режим проведення основних процесів. Цей розділ є описом відповідного креслення (технологічної схеми) і тому вказуються номери позицій апаратів і матеріальних потоків відповідно до графічного матеріалу. У розділі відзначаються усі вузькі місця виробництва і всі ті зміни, що внесені в технологію проектованого виробництва в порівнянні з аналогічними підприємствами. Зміни можуть бути внесені на підставі літературних даних, звітів і праць НДІ і проектних інститутів, досвіду роботи підприємства чи запропоновані самим дипломантом. Обсяг розділу 5 - 10 стор.
2.7.5 Матеріальний баланс виробництва.
Матеріальний баланс є одним з основних розділів дипломного проекту, на його основі будуються всі наступні теплові і технологічні розрахунки. При розрахунку матеріального балансу студент повинний виходити з даної чи обраної продуктивності установки і характеристики вихідної сировини й одержуваних продуктів. Успішне виконання матеріального балансу залежить від того, наскільки дипломант правильно врахує витрату сировини як на основні, так і на побічні реакції, а також від точного обліку усіх утрат по окремих стадіях і усім виробництві в цілому.
Матеріальний баланс складається на підставі технологічної схеми по кожній виробничій стадії (чи апарату) і усьому виробництву в цілому.
Матеріальний баланс заснований на законі збереження мас: кількість введених у апарат чи процес речовин повинна дорівнювати кількості речовин, що залишають апарат. Обов'язково враховуються втрати в результаті процесу. Матеріальний баланс складається для кожного апарата, що входить у технологічну схему процесу. Розрахунок матеріального балансу закінчується зведеною таблицею.
2.7.6 Технологічні розрахунки.основного обладнання
В цьому розділі необхідно розрахувати теплові баланси основних апаратів та установи (блоку), технологічні, конструктивні та механічні розрахунки основного обладнання, які узгоджуються з керівником проекту.
Тепловий баланс заснований на законі збереження енергії і складається на підставі розрахованих у матеріальному балансі матеріальних потоків.
Метою теплових розрахунків є:
· визначення витрати теплоносія і холодоагента;
· визначення необхідної поверхні теплопередачі (чи її перевірка);
· визначення конструктивних розмірів теплообмінної апаратури.
Теплові розрахунки машин, що мають електрообігрівання, повинні завершуватися розрахунком потужності нагрівальних пристроїв.
При складанні теплового балансу варто ретельно врахувати всі джерела приходу (з реагентами, за рахунок екзотермічних реакцій, з теплоносієм) і витрати тепла (із продуктами реакції, за рахунок ендотермічних реакцій, із холодоагентами, за рахунок втрат у навколишнє середовище й ін.).
Тепловий баланс окремих апаратів, а також зведений тепловий баланс виробництва представляють у виді таблиці.
У цьому розділі визначають продуктивність окремих апаратів і машин і їхня необхідна кількість, розраховують основні розміри апарата підбирають основне і допоміжне технологічне устаткування.
Найчастіше розраховується діаметр, висота, обсяг реакційної зони, кількість тарілок (для тарілчастих апаратів), обсяг насадки, число труб і поверхня для теплообмінника, процес горіння, ККД для трубчастих печей і т.д. Після відповідного розрахунку необхідно підібрати апарат відповідно до каталогу і дати на нього посилання.
Усі формули, застосовувані для розрахунків повинні мати посилання на літературне джерело. Усі літерні позначення формул повинні бути попередньо розшифровані. Цифри, що підставляються у формули, повинні супроводжуватися посиланням на відповідні рівняння матеріальних розрахунків. Після закінчення розрахунку кожного апарата приводиться його повна характеристика, тип за відповідним каталогом, кількість апаратів, габаритні розміри, опис конструкції.
Виходячи з завдання викладача, на підставі матеріального і теплового балансу студент виконує механічний розрахунок одного з основних апаратів.
Для реакторів, теплообмінників, різних ємностей визначають товщину стінок корпуса апарата, днищ і кришок. Розраховують фланцеві з'єднання й опори, що служать для закріплення апарата на несучих конструкціях чи на фундаментах.
Для ректифікаційних колон, абсорберів, що розташовані на відкритій площадці, крім вище зазначеного, визначається вітрове навантаження. При виборі товщини стінок апаратів варто враховувати виправлення на агресивність (корозію) робочого середовища.
Контроль та керування хіміко-технологічним процесом
У цьому підрозділі пояснювальної записки на підставі аналізу технологічної схеми, норм технологічного режиму та апаратурного оформлення технологічного процесу визначається необхідний рівень автоматизації виробництва, який подається у вигляді таблиці параметричного контролю (табл. 2.1). Обсяг підрозділу 2-3 стор.
Таблиця 2.1 – Параметри контролю та керування виробництвом
| Найменування стадії процесу (технологіч-ний об‘єкт), місце заміру параметра | Найменування параметра, що контролюється чи регулюється | Норми технолог-гічного режиму та допустимі відхилення | Вимоги до рівня автоматизації (контроль, регулювання, сигналізація) |
2.7.9 Охорона праці та техніка безпеки
Даний підрозділ дипломного проекту складається з аналізу потенційно небезпечних і шкідливих виробничих факторів проектованого об'єкта, що дозволяє розробити засоби індивідуального захисту. Обсяг підрозділу 2-3 стор.
При аналізі шкідливих і небезпечних виробничих факторів необхідно характеризувати шкідливі компоненти проектованого виробництва по такій схемі: назва речовини, її хімічна формула, насипна або питома густина, температура кипіння, ГДК у повітрі робочої зони, у повітрі населеного пункту та у воді санітарно-побутового водокористування, механізм токсичного впливу на організм людини. Для вогненебезпечних речовин і матеріалів указують (табл. 2.2) температуру спалаху, запалення, самозапалювання, межі вибухонебезпечності в суміші з повітрям, групу схильних до самозаймання речовин і матеріалів
Таблиця 2.2 - Основні фізико-хімічні і пожежно-вибухонебезпечні властивості газів відділення
| Речовина | Густина відносно повітря при 0°С і 1 атм, г/г | Температура, °С | ГДК | Межі вибухо-вості в суміші з повітрям, %об. | ||||
| Спа-лаху | Запа-лення | Само-запа-лення | в повітрі робочої зони, мг/м3 | максимальна разова у повітрі населених пунктів, мг/м3 | у воді водойм санітарно-побутового використан-ня, мг/л | |||
Аналіз небезпечних факторів, які діють на виробництві, рекомендується доповнити їх конкретним переліком з врахуванням особливостей проектованого виробництва або обґрунтовано констатувати їх відсутність (див. додатки Д, Е) .
Нарешті, необхідно навести правила техніки безпеки при проведенні технологічного процесу. Ці правила наводяться в спеціалізованих довідниках або в технологічних регламентах відповідних виробництв. Приклад індивідуальних та колективних засобів захисту від шкідливих факторів наведено в додатку Ж.
2.7.10 Техніко-економічні розрахунки
Метою цього підрозділу є техніко-економічне обґрунтування доцільності запропонованих під час виконання дипломного проекту техніко-технологічних рішень. Обсяг підрозділу 2-3 стор.
Для виконання поставлених завдань студенту необхідно користуватися базовими підручниками з дисципліни „Економіка і організація хімічного виробництва”, галузевими нормами і нормативами, довідниковою інформацією, прайс-листами і іншою ринковою інформацією.
Для розрахунків цього підрозділу необхідні дані:
· Матеріальний баланс
· Вартість 1 т продукції, якщо вона призначена для продажу
· Вартість основних виробничих фондів по групах
· Чисельність основних виробничих робочих (операторів, апаратчиків)
· Чисельність всього персоналу установки або цеху
· Заробітна плата кожної категорії робітників
На підставі отриманої інформації студент виконує розрахунок собівартості продукції підприємства на весь випуск та одиницю продукції.
Результати розрахунків зводяться в таблицю. Розрахунки здійснюються відповідно до «Методичні рекомендації до виконання і захисту курсової роботи для студентів денної і заочно-дистанційної форм навчання всіх технологічних спеціальностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр / О.Б Яворська, Г.Є Доценко. О.В. Паніотова. – Дніпропетровськ: УДХТУ, 2011. – 28 с.» ( № 707 – бібліотека УДХТУ)
2.8 Охорона навколишнього середовища і раціональне
використання природних ресурсів
У зв'язку з бурхливим розвитком промисловості виникла проблема охорони навколишнього середовища від забруднення промисловими викидами, що становлять істотну небезпеку для здоров'я людей.
Для попередження забруднення атмосферного повітря, водойм, а також ґрунту твердими відходами треба насамперед використовувати технологічні ресурсозберігаючі методи, які є сукупністю технологічних і конструктивних заходів, що передбачають істотне скорочення кількості й токсичності викидів у навколишнє середовище без зниження якості й кількості цільового продукту.
У цьому розділі, залежно від характеру викидів (гази, рідкі стоки, тверді відходи), студент повинен відобразити (запропонувати) варіанти або заходи щодо екологізації виробництва. Обсяг підрозділу 3-5 стор. Виклад розділу проводять у такій послідовності.
2.8.1 Характеристика промислових викидів проектованого виробництва
Стічні води: кількість, характеристика, ГДК, вплив на організм людини, навколишнє середовище.
Газові викиди: кількість, характеристика, ГДК, вплив на організм людини, навколишнє середовище.
Тверді відходи: питання ті ж.
2.8.2 Заходи щодо захисту навколишнього середовища від забруднення промисловими викидами
Методи очищення газових викидів вибирають залежно від характеру викидів - абсорбційний, адсорбційний, каталітичний. Підбирають поглинач і схему (циклічну, нециклічну). Рекомендується пропонувати схеми очищення, що пройшли перевірку в промисловому масштабі й задовольняють санітарним нормам по викидах.
Метод очищення промислових стічних вод підбирають на підставі наявних даних: механічне очищення, хімічне, біологічне, фізико-хімічне або комплексне. Залежно від поставленого завдання підбирають схему очищення та роблять оцінку з погляду охорони водних ресурсів.
При необхідності утилізації твердих відходів вносять пропозиції по використанню коштовних компонентів, що містяться у відходах, вказують шляхи їх витягу. У випадку відсутності пропозицій по їхній утилізації пропонують способи їхнього знищення (спалювання, поховання й т.д.). Дають екологічну оцінку запропонованим заходам.
При розробці природоохоронних заходів щодо проектованого виробництва студент повинен звернути увагу:
- на розробку принципово нових енерготехнологічних процесів і відповідного обладнання для виробництва продукції на основі комплексної переробки сировини й раціонального використання енергії;
- на створення замкнутої структури матеріальних потоків, що дозволить найбільше технічно реально й економічно доцільно мінімізувати відходи;
- на розробку систем послідовного використання й рециркуляції матеріальних потоків окремих процесів і виробництв, зокрема систем оборотного водо- і газовикористання;
- на розробку способів переробки вторинних ресурсів, які повинні бути складовою частиною систем рекуперації й послідовного використання матеріалів;
- на вивчення механізму утворення токсичних речовин і вдосконалювання з урахуванням його технологічних процесів;
- на удосконалення конструкції обладнання;
- на заміну токсичних матеріалів на менш або взагалі нетоксичні;
- на розробку безводних і технологічних процесів, що не порошать.
Рекомендації із цих напрямків при проектуванні виробництв переробки горючих копалин студент може знайти в літературі або використовувати новітні розробки базового підприємства.
2.9 Висновки
У кінці пояснювальної записки необхідно коротко викласти підсумки виконаної роботи за кожним розділом пояснювальної записки і навести основні техніко-економічні показники запроектованого виробництва, доказово представити його переваги в порівнянні з діючими передовими вітчизняними і закордонними підприємствами.
2.10 Список літератури
Список літератури, на яку є посилання у тексті пояснювальної записки, оформлюється у відповідності до стандарту ДВНЗ УДХТУ „Загальні вимоги до текстових навчальних документів. Оформлення пояснювальної записки навчальної роботи” (розділ 13).
3 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ
Пояснювальна записка дипломного проекту виконується державною мовою.
Оформлення тексту пояснювальної записки регламентується вимогами стандарту ДВНЗ УДХТУ „Загальні вимоги до текстових навчальних документів. Оформлення пояснювальної записки навчальної роботи”.
4 ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ
4.1 Виконання технологічних схем
При виконанні схеми варто керуватися ГОСТ 2.701-84 і іншими нормативно-технічними документами (додаток З).
На схемі повинні бути показані основні апарати і машини, що входять в установку, основні технологічні зв'язки між апаратами (трубопроводи), а також елементи, що мають самостійне функціональне призначення - насоси, арматура і т.д.
Схема повинна містити в собі:
а) графічне спрощене зображення апаратів і інших елементів, що входять у хіміко-технологічну систему чи виробництва його частини, у взаємному технологічному зв'язку між ними;
б) таблиці умовних графічних позначень, крапок виміру і контролю параметрів процесу (по необхідності).
Поле листа технологічної схеми заповнюють у такий спосіб: з лівої сторони на більшій частині полю чи листа викреслюють схему; перелік основних складових частин і елементів схеми розташовують над основним написом у виді таблиці, заповнюваної зверху вниз за формою ГОСТ 2.704-76 (див додаток К).
У графі "Поз. позначення" приводять літерне позначення чи номер позиції складеного елемента схеми. При наявності в схемі декількох елементів однієї назви використовують числові індекси, розташовані праворуч від позначення, (наприклад, А1, З52).
У графі "Найменування" проставляють найменування елемента з указівкою марки апарата, насоса, при необхідності найменування стандарту, каталогу і т.д.
У графі "Примітка" при необхідності записують основні технічні дані (габаритні, розміри, продуктивність, обсяг і т.п.).
Апаратам, машинам і арматурі, показаним на схемі, як правило, привласнюється літерне позначення, що відповідає початковій букві їхніх найменувань: апарат - А; компресор - К; вентилятор - В, насос - Н, редуктор - Рд, манометр - М; теплообмінник - Т; холодильник - Х; холодильник-конденсатор - ХК; апарат повітряного охолодження - АПО; пекти - П; вентиль регулюючий - ВР; вентиль запірний - ВЗ; запобіжний клапан - ЗК; ємність - Е. Крім зазначених, можуть бути прийняті й інші літерні позначення елементів схеми з розшифровкою їхній у переліку основних частин і елементів.
Літерні позначення елементів схеми варто проставляти для апаратів, машин і механізмів - безпосередньо на їхньому зображенні, а в малому масштабі - у безпосередній близькості від зображення; для арматури - поруч з її зображенням праворуч.
Після позначення апаратів нумеруються технологічні потоки (трубопроводи) арабськими цифрами починаючи з одиниці. Нумерацію потоку розташовують у розриві потоку перпендикулярно напрямку потоку. Кількість позицій на одному потоці повинне бути достатнім для швидкого і легкого читання креслення.
Усі позначення устаткування (машини, апарати, насоси й ін.) на схемі вичерчують суцільними лініями товщиною 0,6.-1,0 мм. Лінії зв'язку (трубопроводи, шини, електричні кабелі) виконують тієї ж товщини, що і позначення устаткування (ГОСТ 2.701-84).
При виконанні схем необхідно користуватися умовними графічними позначеннями апаратів, машин відповідно до вимог стандартів (додаток З).
При відсутності стандарту на позначення апарата його зображують схематично по зовнішньому контурі, випливаючи принципам, по яких складені стандартні позначення.
Основний напис виконують за ГОСТ 2.108-68 (рис. 1.1). В основному написі вказується код схеми: ТС - технологічна схема, ФС - функціональна схема.
4.2 Виконання креслень складальних та загального виду
Креслення виконуються відповідно до ГОСТ 2.109-73 і загальних правил виконання креслень ГОСТ 2.301-68 - ГОСТ 2.317-69.
Кількість видів, розрізів, перетинів і інших даних, що складають зміст креслення, повинне бути мінімальним, але достатнім для розуміння конструктивного пристрою, принципу роботи і взаємодії деталей.
Креслення повинні містити:
· Зображення виробу з видами, розрізами, перетинами і виносними елементами.
· Габаритні, настановні, приєднувальні, довідкові і розрахункові (конструкторські) розміри.
· Текстову частину: технічні умови і вимоги, технічну характеристику виробу.
· Лінії-винесення з порядковими номерами позицій складових частин виробу.
· Основний напис за ГОСТ 2.104-68 (додаток Л)
· Характеристику і призначення штуцерів і люків у виді таблиці (додаток М).
· Специфікацію за ГОСТ 2.108-68 (додаток Н).
· Код, привласнений виробу: СК - складальне креслення чи зВ - загальний вид, котрий вноситься в основний напис.
Усі частини виробу на кресленні позначаються номерами позицій, що розташовуються в зростаючому порядку (за винятком повторюваних позицій) за годинниковою чи проти годинникової стрілки в межах усього листа креслення.
Таблиця штуцерів має довільні розміри. Таблиця штуцерів розташовується, як правило, у правому верхньому куті листа над основним написом. Штуцера на кресленні позначаються заголовними буквами українського алфавіту, що розташовують на поличках з виносною лінією, що йде від осі штуцера.
Специфікацію складають на окремих аркушах на кожну складальну одиницю і поміщають наприкінці пояснювальної записки. Вона визначає склад складальної одиниці і необхідна для виготовлення, комплектування конструкторських документів і планування запуску у виробництво зазначених виробів.
Специфікація в загальному випадку складається з розділів, що розташовують у наступній послідовності:
· Документація;
· Складальні одиниці;
· Деталі;
· Стандартні вироби;
· Інші вироби;
· Матеріали.
Наявність тих чи інших розділів визначається складом виробу, який підлягає специфікації. Найменування кожного розділу вказують у виді заголовка в графі "Найменування" і підкреслюють.
4.3 Виконання графічної частини дослідницької роботи
На плакатах зображують найбільш важливі графічні матеріали, що входять у пояснювальну записку до дослідницької роботи: схема установки, експериментальні і розрахункові залежності, у виді чи графіків таблиць, фотографії й інші матеріали, що необхідні для викладу сутності дослідження й отриманих результатів.
Плакати виконують чорною тушшю на аркушах формату А1. В окремих випадках, з дозволу керівника дипломної роботи, допускається виконання плакатів кольоровою тушшю. Назви малюнків і заголовки таблиць необхідно робити у верхній частині плаката прямим шрифтом з висотою букв 40мм. Під малюнком, графіком, діаграмою і т.п. необхідно розшифровувати позиції. Висота букв прямого шрифту -25 мм.
Плакати нумерують. Номер указується на окремому листі (формат 60х90) і прикріплюється до плаката в лівому верхньому куті.
Додаток А
(обов'язковий)
Зразок титульного аркуша