Найменші відстані від проводів повітряної лінії до землі, будівель і споруд 10 страница

| N | Газопроводи | Періодичність обходу трас |

|п/п| |————————————————————————————————————————|

| | | Газопроводи | Газопроводи високого і |

| | | низького | середнього тиску |

| | | тиску |————————————————————————|

| | | |в забудова- |в незабудо-|

| | | |ній частині |ваній час- |

| | | |міста (насе-|тині міста |

| | | |леного пунк-|(населеного|

| | | |ту) |пункту) |

|———+———————————————————+———————————————+————————————+———————————|

| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

——————————————————————————————————————————————————————————————————

1. Новозбудовані і Безпосередньо в день пуску
введені в і наступного дня
експлуатацію

2. Які експлуатуються 2 рази 1 раз на тиждень 2 рази на
за нормальних умов на місяць
і технічний стан місяць
яких задовільний

3. Прокладені в зоні 1 раз 2 рази на тиждень 1 раз на
дії джерел на тиждень
блукаючих струмів тиждень
і не забезпечені
мінімальним
захисним
електропотенціалом

4. Які підлягають Щоденно Щоденно 1 раз на
ремонту після тиждень
технічного
обстеження

5. Які мають -"- -"- 2 рази на
позитивні і тиждень
знакоперемінні
електропотенціали

6. Які мають дефекти -"- -"- 1 раз на
захисних тиждень
покриттів, на яких
були зафіксовані
наскрізні
корозійні
пошкодження і
розриви зварних
стиків

7. Технічний стан -"- -"- Те ж саме
яких незадовільний
і які підлягають
заміні

8. Які розташовані в Щоденно до закінчення робіт у зазначеній
радіусі 15 м від зоні
місця проведення
будівельних робіт

9. Не закріплені Щоденно до усунення загрози пошкодження
берегові частини
переходу через
водні перешкоди і
яри в період
весняного паводка

9-крани. Вимоги до гальм та граничні норми бракування їх елементів

4.3.1. Механізми підіймання вантажу і зміни вильоту вантажопідіймальних кранів і машин з машинним приводом обладнуються гальмами нор­мально закритого типу, що автоматично розмикаються під час увімкнення приводу.

Механізми підіймання або зміни вильоту з ручним приводом обладнуються вантажоупорним гальмом.

4.3.2. У грейферних двобарабанних лебідках з роздільним електричним приводом гальма встановлюються на кожному приводі.

На приводі механізму підіймання дозволяється встановлення педалі (кнопки) для розгальмовування механізму без вмикання двигуна, у цьому разі розгальмовування має здійснюватися тільки за умови безперервного натиснення на педаль (кнопку).

У разі спрацьовування електричного захисту, вимикання або зникнення напруги в мережі гальмо має автоматично замикатися навіть у разі, коли педаль (кнопка) натиснута.

4.3.3. Механізми підіймання вантажу та зміни вильоту обладнуються гальмом, який має кінематичний зв’язок, що не розмикається, з барабаном.

У механізмах підіймання ланцюгових і канатних електричних талів дозволяється встановлення муфт граничного моменту.

4.3.4. Гальмо механізму підіймання вантажу та зміни вильоту, за винятком випадків, зазначених у пунктах 4.3.5 і 4.3.6 цих Правил, має забезпечувати гальмівний момент з урахуванням коефіцієнта запасу гальмування не менше 1,5. Такий самий запас гальмування застосовується для двобарабанних механізмів з роздільним приводом, у тому числі для механізмів підіймання та замикання грейфера.

4.3.5. У разі наявності на приводі механізму підіймання вантажу та зміни вильоту двох і більше гальм коефіцієнт запасу гальмування кожного з них має бути не менше 1,25.

У механізмі підіймання з двома приводами, що вмикаються одночасно і працюють на один барабан або на два барабани з кінематичним зв’язком, що не розмикається, на кожному приводі встановлюється не менше одного гальма із запасом гальмування не менше 1,25. У разі застосування двох гальм на кож­ному приводі за наявності в механізмі двох і більше приводів коефіцієнт запа­су гальмування кожного гальма має бути не менше 1,1.

4.3.6. Для зниження динамічних навантажень у механізмі зміни ви льоту в разі встановлення двох гальм дозволяється приймати коефіцієнт запа­су гальмування в одного з них не менше 1,1, у другого – не менше 1,25. У цьому разі накладання гальм має здійснюватися послідовно й автоматично.

4.3.7. Механізми підіймання вантажу та зміни вильоту вантажопідіймальних кранів і машин, що транспортують розплавлений метал і шлак, отруйні або вибухові речовини, ядерне паливо, обладнуються двома гальмами, що діють незалежно одне від одного. Механізми підіймання спеціальних металургійних кранів (колодязних, стриперних тощо), призначених для транспортування розжареного металу, також обладнуються двома гальмами.

4.3.8. У разі встановлення двох гальм має бути передбачена можливість легко зняти гальмівну дію одного з них з метою перевірки надійності гальмування іншого.

4.3.9. Вимоги пунктів 4.3.1–4.3.8 цих Правил поширюються також на механізми підіймання башти та зміни довжини стріли.

4.3.10. В електричних талів як друге гальмо може бути використано вантажоупорне гальмо. У цьому разі коефіцієнт запасу гальмування електромагнітного гальма повинен бути не менше 1,25.

У механізмів підіймання з ручним приводом з групою класифікації (режиму роботи) М1 одне з гальм може бути замінено самогальмівною пере­дачею.

4.3.11. Гальма на механізмах пересування вантажопідіймальних кранів і машин та їх вантажних візків установлюються, якщо вантажопідіймальний кран або машина призначені для роботи:

просто неба або в незахищеному від дії вітру місці; у приміщенні, де пересуваються наземною рейковою колією; у приміщенні на надземній рейковій колії зі швидкістю пересування понад 0,53 м/с.

4.3.12. Гальма на механізмах повертання встановлюються на всіх вантажопідіймальних кранах, що працюють просто неба, а також на кранах, що працюють у приміщенні (група класифікації (режиму роботи) механізму М2 і вище відповідно до додатка 1 цих Правил).

4.3.13. У механізмах пересування та повертання вантажопідіймальних кранів і машин, за винятком механізмів пересування стрілових самохідних кранів (крім кранів на гусеничному ходу зі швидкістю пересування до 20 км/год) і залізничних, застосовуються гальма нормально закритого типу, що автоматично розмикаються під час увімкнення приводу.

На стрілових самохідних кранах (крім кранів на гусеничному ходу), механізми пересування яких обладнані нормально відкритим керованим гальмом, установлюється стоянкове гальмо.

Дозволяється використання робочого гальма як стоянкового за умови застосування роздільних приводів керування цим гальмом.

На механізмах повертання баштових, стрілових самохідних кранів із баштовим стріловим обладнанням і портальних кранів дозволяється установлення керованих гальм нормально відкритого типу. У цьому разі гальмо обладнується пристроєм для фіксації його в закритому стані. Такий пристрій може бути встановлений на важелях або педалях керування гальмом.

4.3.14. У системі керування вантажопідіймального крана з гальмуванням електродвигуном автоматичне замикання гальм механізмів пересування або повертання на нульовій позиції контролера дозволяється виконувати із затримкою за часом не більше 1 с після закінчення гальмування електродвигуном або здійснювати електричне керування замиканням (розмиканням) гальма на нульовій позиції контролера педаллю чи кнопкою.

4.3.15. Гальма механізмів пересування і повертання вантажопідіймальних кранів і машин, що працюють просто неба або в незахищеному від дії вітру місці, мають забезпечувати зупинку й утримування крана або машини та їх вантажного візка під дією вітру робочого стану відповідно до НД, допу­стима швидкість якого зазначена в паспорті вантажопідіймального крана чи машини та з урахуванням допустимого ухилу.

4.3.16. У механізмах вантажопідіймальних кранів і машин з машинним приводом черв’ячна передача не може бути заміною гальма.

4.3.17. Вантаж, що замикає гальмо, має бути закріплений на важелі так, щоб унеможливлювалося його падіння або довільне зміщення. Замикання гальма в разі застосування пружин має здійснюватися зусиллям стиснутої пружини.

4.3.18. Гальма сухого тертя мають бути захищені від прямого потрапляння вологи чи мастила на гальмівний шків або диск.

10-посудини.Обов’язки і права працівника по нагляду за технічним станом і експлуатацією посудин?

7.1.2*. Інженерно-технічний працівник (група) по нагляду за технічним станом і експлуатацією посудин повинен здійснювати свою роботу за планом, затвердженим власником підприємства.

При цьому, зокрема, він зобов’язаний:

1) оглядати посудини в робочому стані і перевіряти дотримання встановлених режимів при експлуатації;

2) проводити технічне опосвідчення посудин;

3) здійснювати контроль за підготовкою і своєчасним пред’явленням посудин для опосвідчен-

ня інспектору (експерту) Держнаглядохоронпраці України;

4) вести книгу обліку та опосвідчень посудин, які перебувають на балансі підприємства, як за-

реєстрованих в ЕТЦ, так і не підлягаючих реєстрації;

5) контролювати виконання виданих ним приписів, а також приписів ЕТЦ;

6) контролювати своєчасність і повноту проведення планово-попереджувальних ремонтів по-

судин, а також дотримання цих Правил при проведенні ремонтних робіт;

7) перевіряти дотримання установленого цими Правилами порядку допуску робітників до об-

слуговування посудин, а також брати участь у комісіях з атестації і періодичної перевірки знань інженерно-технічних працівників і обслуговуючого персоналу;

8) перевіряти видачу інструкцій обслуговуючому персоналу, а також наявність інструкцій на

робочих місцях;

9) перевіряти правильність ведення технічної документації при експлуатації і ремонті посудин;

10) брати участь в обстеженнях і технічних опосвідченнях посудин.

7.1.4. Відповідальний (група) по нагляду за технічним станом та експлуатацією посудин має

право:

1) видавати обов’язкові для виконання керівниками та інженерно-технічними працівниками цехів і відділів підприємства приписи по усуненню порушень;

2) подавати керівництву підприємства пропозиції щодо усунення причин, що породжують по-

рушення;

3) при виявленні серед обслуговуючого персоналу ненавчених осіб, а також осіб, які показали

незадовільні знання, вимагати усунення їх від обслуговування посудин;

4) подавати керівництву підприємства пропозиції щодо притягування до відповідальності інженерно-технічних працівників та осіб обслуговуючого персоналу, які порушують Правила та інструкції

11-котли.Порядок перевірки контрольно-вимірювальних приладів, автоматичних захистів, арматури і живильних пристроїв?

12-трубопроводи. Вимоги до виготовлення, монтажу, реконструкції, ремонту і налагоджування трубопроводів?

13-котли до 0.07 Мпа. Якими прилади безпеки повинні бути обладнанні котли при камерному спалюванні палива, котли, що обладнанні механічною топкою?

12.8. Прилади безпеки

12.8.1. Котли з камерним спалюванням усіх видів палива і з механічними топками для твердого палива повинні мати автоматику безпеки.

12.8.2. Автоматика безпеки котлів, працюючих на газоподібному або рідкому паливі, повинна припинити подачу палива при припиненні подачі електроенергії, несправності ланцюгів захисту, погасанні вогню в котлі, відключення яких при роботі котла не дозволяється, а також при досягненні допустимих значень наступних параметрів:

- тиску палива перед горілкою;

- розрідження в топці для котлів з урівноваженою тягою;

- температури води на виході із водогрійного котла;

- при пониженні або підвищенні води в паровому котлі;

- при підвищенні тиску пари вище дозволеного в паровому котлі;

- при неполадках пристроїв продувки, відводів і рециркуляції продуктів спалення.

12.8.3. Автоматика безпеки котлів із механічною топкою повинна відключати подачу палива і дуттьові вентилятори при припиненні подачі електроенергії, а також при досягненні граничних значень наступних параметрів:

- температури води на виході з водогрійного котла;

- тиску води на виході з водогрійного котла;

- розрідження в топці для котлів із зрівноваженою тягою;

- рівня води в паровому котлі;

- тиску пари в паровому котлі.

12.8.4. На парових котлах повинні бути встановлені автоматичні звукові сигналізатори верхнього і нижнього граничних положень рівня води.

12.8.5. Парові і водогрійні котли при камерному спалюванні палива повинні бути обладнані автоматичними приладами для припинення подачі палива в топку в випадках:

- згасання факела в топці;

- відключення димососів або припинення тяги;

- відключення всіх дуттьових вентиляторів;

- несправності автоматики безпеки.

14-ліфти.Щозмінний огляд ліфтів, періодичність проведення?

15 – підйомники.Вимоги до персоналу, що обслуговує підйомники(машиніст підйомника, працівники, які виконують роботи з робочої платформи, стропальники, слюсарі-електрики, електромеханіки, налагоджувальними).

6.4.10. Професійна підготовка машиністів підйомників, працівників, які керують підйомником з пульта керування, установленого на робочій платформі, працівників, які виконують роботи з робочої платформи, слюсарів, слюсарів-електриків, електромеханіків, налагоджувальників, стропальників проводиться в установленому порядку.

6.4.11. Керування самохідним підйомником може бути доручене водію після навчання його за програмою підготовки машиністів підйомників.

6.4.12. Підвішування вантажів на гак підйомника повинні виконувати стропальники. Підвішування вантажу без попередньої обв'язки (вантаж, що має петлі, рим-болти, цапфи, а також такий, що міститься в контейнерах або іншій тарі) або коли застосовуються напівавтоматичні вантажозахоплювальні пристрої можуть виконувати інші працівники, які пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці згідно з Положенням.

6.4.13. У тих випадках, коли зона роботи в робочій платформі повністю не оглядається з поста керування машиніста, а між машиністом і працівником, який виконує роботи з робочої платформи, відсутній радіо- або телефонний зв'язок, для передавання сигналів машиністу має бути призначений сигнальник.

6.4.14. Сигнальниками можуть бути працівники тільки з числа стропальників або працівників, які виконують роботи з робочої платформи підйомників.

6.4.15. Машиністи, працівники, які виконують роботи з робочої платформи, слюсарі-електрики, електромеханіки, налагоджувальники перед призначенням на роботу повинні пройти медичний огляд у відповідності до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

6.4.16. Машиніст, який переведений з одного підйомника на інший того самого типу, але іншої моделі, індексу або з іншим приводом, має перед призначенням пройти навчання і перевірку знань з питань охорони праці згідно з Положенням.

6.4.17. У разі наявності підйомника у громадянина, який займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і не використовує найману працю, обов'язки працівника, який здійснює нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією, працівника, відповідального за утримання у справному стані та безпечне проведення робіт підйомником, може виконувати цей громадянин за умови проходження ним навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

6.4.18. Машиністи підйомників перед початком роботи зобов'язані проводити огляд механізмів, металоконструкцій, приладів і пристроїв безпеки, для чого суб'єкт господарювання має виділити необхідний час.

16 – навантажувачі.Якими змінними вантажозахоплювальними пристроями можуть оснащуватися навантажувачі?

4.14.1. Навантажувачі можуть оснащуватися такими змінними вантажозахоплювальними пристроями:

похилі вила; подовжувач вил; довгі вила; штировий захоплювач; безблокова стріла; зіштовхувач;

зіштовхувач із багатоштировим захватом; каретка поперечного переміщення; бічний поворотний або неповоротний захоплювач;

вертикальний притискач; кантувач із гідромотором або гідроциліндром; ківш (напірної дії); ківш для вил;

ковшовий захоплювач; траверса вантажна, що кріпиться безпосередньо на вила чи підвішується на гак безблочної стріли; грейфер для насипних матеріалів; грейфер; кліщовий захоплювач для лісоматеріалів;

захоплювач для бочок металевих (за упор); захоплювач-кантувач для круглих вантажів з гідромотором або гідроциліндром; бічний захоплювач, що зміщується, тощо.

17 – АЗС.Вимоги до території резервуарного парка.

18 – АХУ. Вимоги від захисту від статичної електрики .Документація. Термін перевірки.

19 – типова інструкція ГНР Средства идивидуальной защиты при проведении газоопасных работ.

20- ДБН А.3.2-2-2009.Використання дрібноштучних (системних) опалубок.

Білет № 22

1. Які органи управління охороною праці існують на державному рівні?

· Кабінет Міністрів України;

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

· міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

· місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

2. Які страхові виплати здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку?

Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

3. Основні вимоги «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» щодо навчання і перевірки знань посадових осіб.

5.1. Перелік посад посадових осіб, які проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці (додаток 3), під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, навчаються згідно з Типовими тематичним планом і програмою навчання з питань охорони праці посадових осіб (додаток 4).

5.2. Перші заступники та заступники міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, перші заступники та заступники міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади Ради міністрів Автономної Республіки Крим, заступники керівників обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; керівники об'єднань підприємств, керівники підприємств (чисельністю понад 1000 працівників), керівники та фахівці служб охорони праці, члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці цих підприємств; експерти технічні з промислової безпеки; керівники та викладачі кафедр охорони праці вищих навчальних закладів, керівники і штатні викладачі галузевих навчальних центрів проходять навчання у Головному навчально-методичному центрі Держнаглядохоронпраці.

Перевірка знань з питань охорони праці цієї категорії посадових осіб проводиться комісією, створеною наказом спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Очолює комісію Голова (заступник Голови), до складу комісії входять керівники управлінь та відділів цього органу та представники інших органів державного нагляду за охороною праці, а також представники відповідних профспілок.

До складу комісії можуть також залучатися викладачі охорони праці Головного навчально-методичного центру Держнаглядохоронпраці.

5.3. Посадові особи районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, функціональні обов'язки яких пов'язані із забезпеченням охорони праці; спеціалісти науково-дослідних, конструкторських, проектних і технологічних відділів, які займаються проведенням експертизи проектно-конструкторської документації, на яку поширюються вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а також ті, які виконують розробки з питань охорони праці; керівники підприємств чисельністю менше 1000 працівників, керівники та спеціалісти служб охорони праці, члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці підприємств проходять навчання з питань охорони праці у галузевих навчальних центрах або навчальних закладах та установах, які отримали відповідний дозвіл на навчання з питань охорони праці.

Перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб, які пройшли навчання у галузевих навчальних центрах проводиться комісією, створеною наказом вищого органу. Очолює комісію керівник або заступник керівника цього органу, до службових обов'язків якого входить організація роботи з охорони праці, чи керівник служби охорони праці цього органу.

До складу комісії входять представники органів державного нагляду за охороною праці та відповідних профспілок. До складу комісії можуть також залучатися представники відповідних обласних галузевих структурних підрозділів, інших органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також викладачі охорони праці того суб'єкта господарської діяльності, де проводилося навчання.

Перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб, які пройшли навчання в інших навчальних закладах та установах, проводиться комісією відповідного територіального управління спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю представників інших органів державного нагляду за охороною праці або комісією, створеною місцевим органом виконавчої влади.

5.4. Посадові особи малих підприємств, де немає можливості провести навчання безпосередньо на підприємстві та створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці, проходять навчання у навчальних закладах та установах, які отримали відповідний дозвіл на навчання з питань охорони праці.

Перевірка знань з питань охорони праці таких посадових осіб проводиться комісією, створеною місцевим органом виконавчої влади або територіальним управлінням спеціально вповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю представників інших органів державного нагляду за охороною праці.

5.5. Посадові особи, крім зазначених у пп. 5.2 та 5.3, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно робіт, що входять до їх функціональних обов'язків, безпосередньо на підприємстві.

5.6. Особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки, та посадові особи, службові обов'язки яких пов'язані з:

а) керівництвом та контролем за виконанням робіт з підвищеною небезпекою;

б) будівництвом, експлуатацією, реконструкцією, технічним переоснащенням, консервацією та ліквідацією об'єктів підвищеної небезпеки;

в) розробкою проектів, технологічних регламентів та іншої технічної документації для робіт підвищеної небезпеки;

г) підготовкою персоналу для обслуговування машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки;

ґ) розробкою нормативно-правових актів з питань виготовлення, монтажу та експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та об'єктів підвищеної небезпеки, під час навчання згідно з п. 5.1 Типового положення, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці в обсязі виконуваної ними роботи.

5.7. Позачергове навчання і перевірка знань посадових осіб, а також фахівців з питань охорони праці проводяться при переведенні працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з питань охорони праці;

Посадові особи, у тому числі фахівці з питань охорони праці підприємств, де стався нещасний випадок (професійне отруєння) груповий або із смертельним наслідком, повинні протягом місяця пройти позачергове навчання і перевірку знань з питань охорони праці в порядку, встановленому Типовим положенням, якщо комісією з розслідування встановлено факт порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Позачергове навчання з метою ознайомлення з новими нормативно-правовими актами з охорони праці може проводитися у формі семінарів.

4. Опіки їх класифікація, перша допомога при хімічних та термічних опіках, при опіку очей, при тепловому і сонячному удару.

Опіки - пошкодження тканин, викликані дією високої температури , хімічних речовин (кислот, лугів, солей важких металів), електричного струму, сонячних і рентгенівських променів, а також деяких медикаментозних засобів. За глибиною ураження розрізняють чотири ступені опіку.
Опік 1 ступеня проявляється поверхневим пошкодженням шкіри у вигляді почервоніння, набряку і пекучого болю. Через 2-3 дні набряк і почервоніння зникають, поверхневі шари епідермісу лущиться, і до кінця 1-го тижня настає загоєння опіку.

При опіку 2 ступеня на тлі різко вираженого набряку і почервоніння шкіри з'являються різних розмірів пухирі, наповнені прозорою, злегка жовтуватою рідиною. Епідерміс легко знімається, при цьому оголюється яскраво-рожева волога блискуча ранова поверхню. Сильні болі відзначаються в перші 2-3 дні. Через 3-4 дні ознаки запалення зменшуються, а повне загоєння настає на 8-10 день. Рубців такі опіки, як правило, не залишають, але червоність і пігментація можуть зберігатися кілька тижнів.

При опіках 3 ступеня утворюється сухий щільний коричневий струп (при дії гарячих рідин і пари він набуває сірий колір і тестоватую консистенцію). Больова чутливість в місці опіку знижена або відсутня. Загоєння протікає тривало, з нагноєнням. Опіки 3 ступеня характеризуються вигорянням власне шкіри (дерма). На їх місці надалі утворюються гіпертрофічні та келоїдні рубці.

Опік 4 ступінь являє собою обвуглювання не тільки шкіри, але і підшкірної клітковини і глибше лежачих структур. Який виникає струп більш товстий і щільний, іноді з ознаками обвуглювання. Омертвілі тканини відриваються повільно, особливо при ураженні сухожиль, кісток, суглобів. Часто виникають гнійні ускладнення. Навіть у разі успішного оперативного лікування нерідко розвиваються гіпертрофічні та келоїдні рубці, контрактури та інші деформації.

Важкість стану хворого залежить, крім глибини ураження, від його поширеності. Опік 25% поверхні тіла вже вважається небезпечним. Розміри опікових ран визначають у відсотках по відношенню до всієї поверхні тіла за допомогою одночасного використання «правила дев'яток» і «правила долоні».

Площа покривів окремих частин тіла і кінцівок становить: голови і шиї - 9% поверхні тіла, грудей - 9%, живота - 9%, спини - 9%, попереку і сідниць - 9%, рук - по 9% кожна, стегон - по 9%, гомілок і стоп - по 9%, промежини і зовнішніх статевих органів - 1% поверхні тіла.

«Правило дев'яток» доцільно застосовувати при визначенні площі великих опіків. Якщо ж опікові поверхні порівняно невеликі і займають тільки частина якої-небудь області, то їх площа вимірюється долонею (площа долоні дорослої людини дорівнює приблизно 1% поверхні тіла).

Перша допомога при термічних опіках:

1. Видалити після припинення горіння залишки тліючої одягу, або одяг, просочений рідинами. Прилипли до тіла частини одягу залишити, обрізавши тканину навколо.

2. Охолодити уражені ділянки. Це можна здійснити шляхом занурення пошкодженої частини тіла в ємність з холодною водою; прикладання до обпаленої поверхні тіла холодних примочок; поліетиленових пакетів, наповнених льодом або снігом. Приміщення області пошкодження під струмінь холодної води менш переважно, оскільки при поверхневих опіках можливе посилення болів. Охолодження зменшує біль і розвиток набряку, а також зберігає мінімальну зону термічного пошкодження.

3. На опікові рани накласти стерильні марлеві пов'язки, при великих пошкодженнях можна використовувати простирадло, хустинку, пелюшку.

4. Хворому необхідно дати знеболюючі засоби.

5. Потерпілому запропонувати пиття (чай, компот, морс).

6. Обов'язково зробити іммобілізацію.

7. Доставити потерпілого до лікувальної установи або викликати машину швидкої допомоги.
При опіках дихальних шляхів необхідно забезпечити доступ свіжого повітря, дати потерпілому препарати, що зменшують набряк і звуження просвіту гортані, поліпшують відходження мокроти. З цією метою запропонувати хворому бронхолитин, можна ввести підшкірно 2 мл 2% розчину папаверину гідрохлориду. Постраждалого обов'язково доставити в лікувальний заклад.