Система сівозмін у господарстві

Сівозміна – це найбільш надійний та ефективний агротехнічний засіб збереження родючості ґрунту і отримання високих урожаїв вирощуваних культур. В умовах високої інтенсифікації культур землеробства за підвищеного антропогенного навантаження на грунт основна увага приділяється біологічній ролі сівозміни. Вона значно впливає на стан економіки господарства, об’єднує всі організаційні та агротехнічні заходи, які дають змогу підвищувати родючість ґрунту і регулювати фіто санітарний стан посівів.

За свою історію господарство проводило кілька землевпоряджень, нарізаючи поля в 4-5 сівозмінах. Перші землевпорядження проводились без грунтообстеження й меліорації, набір культур у сівозмінах не завжди відпо­відав ґрунтовим умовам. і, як наслідок, жодна з сіво­змін, не враховуючи тих, що мають наукове призначення, повністю не освоїлась. Межі їх були відомі лиш на картах землевпорядників. Насправді ж, культури розміщались без доцільності чергування.

Зростання врожайності в селекційно-насінницькій сі­возміні досягнуто правильним чергуванням культур, си­стемою удобрення — тобто впровадженням високої куль­тури землеробства.

Скоротилися землі з концентрованими і соковитими кормами і зв’язку з відсутністю тваринництва, площа під посівами зернових куль­тур і коренеплодів збільшується.

Враховуючи необхідність систематичного підвищення родючості грунту, урожайності сільськогосподарських культур, виконання планових завдань виходу валової продукції рослинництва, аби задовольнити потреби в кормах та вирощуванні сортового насіння еліти й вищих репродукцій і трав, у господарстві запроваджуються сі­возміни з таким чергуванням культур:

За типами сівозміни поділяються на польові, кормові і спеціальні. Польовою називають сівозміну, в якій вирощують переважно зернові, технічні культури і картоплю. Залежно від набору культур їх поділяють на зернові, зерно-бурякові, зерно-льоно-картоплярські та ін. Польові сівозміни звичайно займають більшу частину ріллі.

Кормовою називають сівозміну, призначену переважно для вирощування соковитих і грубих кормів. Кормові сівозміни поділяють на два підтипи: прифермерські та сінокісно-пасовищні. Поля прифермерської сівозміни розташовують поблизу тваринницьких ферм де вирощують соковиті і зелені корми. У сінокісно-пасовищній сівозміні здебільшого вирощують одно- та багаторічні трави на сіно та для випасання худоби.

Спеціальними називають такі сівозміни, у яких вирощують культури, що вимагають спеціальних умов і прийомів агротехніки.

За видами сівозміни бувають зернопарові, зернопаропросапні, зернопросапні, зернотрав’яні, плодозмінні, травопільні, просапні, трав’янопросапні, овочеві, ґрунтозахисні, сидеральні.

Найбільш поширена олійна культура з родини капустяних. Насіння містить 38 - 50 % олії, 16 – 29 % білка, 6 – 7 % клітковини, 24 – 26 % без азотистих екстрактивних речовин. Олія – основна мета вирощування ріпаку. Ріпакову олію використовують як продукт харчування і для різних галузей промисловості. Також ріпак є важливою кормовою культурою. Є цінним попередником, особливо для зернових культур. Ріпак використовують на сидерати. Приорювання навесні зеленої маси рівноцінне внесенню 18 – 20 т/га гною. Ріпак є однією з найдавніших культур.

№ 1. 5-пільна

1 — багаторічні трави; 2 — багаторічні трави; 3 — бага­торічні трави; 4 — озимі зернові; 5 — однорічні + бага­торічні трави.

№ 2. 4-пільна

1. Кормові боби; 2. Жито озиме; 3. Гречка; 4. Ячмінь ярий

№ 3. 3-пільна

1 – вико-овес; 2 – пшениця озима+проміжна на сидерат; 3 – ячмінь ярий.

ВИСНОВОК

При проходженні навчальної практики із землеробства у Прикарпатськії державнії сільськогосподарськії досліднії станції ми ознайомились з теоретичною і практичною стороною застосування знань з ведення систем сучасного землеробства; впровадженням досягнень науково-технічного прогресу у практику з найменшими витратами і найбільшою ефективністю.

Зокрема набули трудових навичок у застосуванні наукових методів при розв’язанні науково-технічних проблем, а також ознайомились з роботою основних лабораторій даної установи, вивчили її структуру, функції і повноваження. Під час навчальної практики ретельно підійшли до питання вивчення правил техніки безпеки та охорони праці, опрацювали спеціальну літературу (ботаніку, фізіологію рослин, ґрунтознавство, рослинництво, землеробство), ознайомились з історією розвитку систем землеробства.

Вивчили системи заходів по боротьбі з бур’янами, завдання і основні заходи механічного обробітку ґрунту. Опрацювали та описали одну один із розділів землеробства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.