Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій________________

При всіх опіках потерпілому після надання допомоги вводять протиправцеву сироватку.

При низькій температурі може настати пошкодження тканини. Залежно від пошкодження розрізняють примороження, обморожен­ня і замерзання.

Допомога при обмороженнях і замерзанні. Навіть при незначній мінусовій температурі, але наявності вітру і підвищеній вологості може бути відмороження тканин вуха, носа, щік, кінцівок.

У потерпілого спочатку з'являється відчуття холоду, потім оціпе- ніння, побіління шкіри і втрата чутливості.

У разі почервоніння, побіління, припухлості шкіри потерпілого краще перевести в тепле приміщення, зняти одяг і взуття. Відморо­жену ділянку розтерти м'якою тканиною або ватою, зігріти теплою водою до почервоніння. Уражену ділянку можна змастити спиртом і накласти пов'язку. На великі обморожені ділянки накласти теп- лоізолюючу пов'язку: бинт, потім товстий шар вати, після цього об­мотати поліетиленовою плівкою, фольгою або клейонкою і зафіксу­вати бинтом.

При обмороженні з утворенням пухирів і відмиранні тканин із темно-червоним кольором і заніміння кінцівок потерпілому накла­сти стерильну пов'язку і направити до лікувальної установи.

Симптоми відморожування можуть поєднуватись із замерзанням при тривалому перебуванні потерпілого в умовах низьких темпера­тур, що призводить до переохолодження організму. Симптоми: за­гальна слабкість, зниження пам'яті, погіршення мови, сонливість. Знижується температура тіла, з'являється марення, втрата чутли­вості, ейфорія, пульс слабкого наповнення, уповільнений, дихання по­верхневе. При зниженні температури тіла до 20 — 25 °С може наста­ти смерть.

Потерпілого потрібно негайно зігріти помістивши його у ванну з теплою водою поступово підігрівати її і розтирати тіло мочалкою Якщо ванни немає то потерпілого розтерти горілкою, спиртом, поїти гарячим чаєм, кавою й укутати ковдрами. При втраті свідомості зро­бити масаж серця та штучне дихання. Потерпілого обов'язково відправити до лікувальної установи.

Перша допомога при отруєннях. У різних галузях народного господарства, а також у побуті, є багато хімічних речовин, які от­руйні для людей. Такі речовини потрапляють в організм через орга­ни дихання і шлунково-кишковий тракт. Симптоми отруєння різни­ми речовинами є типовими, а саме: біль в животі, нудота, блювота, пронос, часте серцебиття, зниження артеріального тиску, запаморо­чення і втрата свідомості. 383

Для запобігання всмоктування отруйної речовини зі шлунково- кишкового тракту в кров потерпілому дати випити 1,5 л чистої води або розчину марганцевокислого калію (1:5000) і викликати блюван­ня. Промивати шлунок доти, доки під час блювання не почне вихо­дити чиста вода. Після промивання дати випити 4 — 8 таблеток ак­тивованого вугілля, кілька сирих яєць або киселю чи молока.

Отруєння лугами — каустичною чи кальцинованою содою, наша­тирним спиртом — супроводжується болем за грудиною та в шлун­ку, надмірним виділенням слини, буває блювання з домішками крові темного кольору і білуваті плями на губах.

Потерпілому необхідно промити шлунок водою або розчином оцту (100 мл оцту на 1 л води), чи 2 — 3 %-м розчином борної кислоти. Після цього його необхідно госпіталізувати.

Кислоти, так само, як і луги, потрапляючи в організм, призводять до змертвіння слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Тому з'являється біль за грудиною і в шлунку, голос хрипкий, нудота, блювання, часто на губах і в роті утворюється коричнева кірка від опіку. Потерпілому промити шлунок водою або 2 % -м водним роз­чином питної соди і відправити до лікувальної установи.

При отруєнні бензином, гасом чи дизельним пальним у потер­пілого спостерігаються збудження, головний біль, нудота, біль у шлун­ку запаморочення. Потерпілого вивести чи винести на свіже по­вітря, промити шлунок водою, дати молока, кави або чаю і відправи­ти до лікувальної установи.

Отруєння газами різного походження позначається майже одна­ковими симптомами: головним болем, шумом у вухах, нудотою, блю­ванням, задишкою, посиленим серцебиттям, почервонінням обличчя, частою втратою свідомості.

Потерпілого винести на свіже повітря, розслабити одяг, пояс, дати понюхати ватку, змочену у нашатирному спирті, дати випити 20 — 25 крапель валеріани або карвалолу, при необхідності зробити штучне дихання і відправити до лікувальної установи.

Допомога при укусах змій, комах та тварин. Після укусу змії потерпілому організовують повний спокій і лежаче положення.

Негайно потрібно відсмоктати ротом отруту із рани. Відсмокту­вання проводити протягом 15 хв, при умові, що у особи, що відсмок­тує, відсутні рани в роті і на губах, це безпечно. Після відсмоктуван­ня отрути на рану накласти пов'язку. При набряканні місця укусу пов'язку послаблюють. Не дозволяється накладати джгут на кінцівку, розрізати місця укусів, припалювати, присипати різними речовина­ми. Потерпілого направити до лікувального закладу. 384

При укусах бджіл, ос витягти жало із місця укусу і змазати спир­том або нашатирем, можна прикласти холодну примочку з водою, з ментолу або валідолу.

У людей, схильних до алергій, через 5 хв — 3 години може бути шок у результаті асфіксії від набряку гортані й легень. Для запобі­гання такому явищу потерпілому негайно дати таблетку димедролу або амідопірину і відразу відправити до лікувальної установи.

При укусах тварин рану обробляють йодом і накладають пов'яз­ку. Якщо поведінка тварин була агресивною (особливо собак, котів, лисиць, вовків) і витікала слина з рота, для профілактики сказу по­терпілого необхідно направити до лікувального закладу з повідом­ленням про пригоду.

Першу допомогу потопаючим надають так: спочатку видаляють воду з дихальних шляхів, для чого треба покласти потерпілого грудь­ми собі на коліно, щоб голова висіла вниз, і натискувати на грудну клітку долонями, що сприяє видаленню води (рис. 72). Якщо в роті є слиз, блювотні маси, пісок, вставні зуби, потрібно обгорнути носо­вою хусточкою пальці й очистити порожнину рота. Коли вода пере­стає виділятися з рота і носа, потерпілого кладуть на спину, підклав­ши спочатку валик з одягу під поперек, і починають робити штучне дихання до появи ознак життя, іноді протягом 3—4 год.

Електротравма виникає від дії електричного струму на люди­ну. Від тривалої дії електричного струму відбуваються зміни в організмі людини, можуть бути опіки різних ступенів. Подаючи до­помогу такому потерпілому, в першу чергу необхідно звільнити його від дії електроструму. При цьому той, хто подає допомогу, повинен пам'ятати про особисту безпеку — вимкнути рубильник чи відки­нути великою сухою палкою (дошкою) провід або перерубати його сокирою, лопатою з дерев'яною ручкою. Для більшої безпеки від­тягують потерпілого за одяг (якщо він сухий), що відстає від тіла. У разі виникнення опіків наклада­ють стерильну пов'язку. Якщо уражений не дихає, одразу ж при­ступають до штучного дихання.

р ■. . Видалення води з ле­гень і шлунку

Масаж серця проводиться у разі відсутності пульсу та розши­рення зіниць ока, що не реагують звуженням на світло при підні­манні повік потерпілого. Якщо у
потерпілого відсутні пульс і серцебиття, необхідно провести масаж серця, щоб відновити циркуляцію крові та роботу серця.

Щоб провести масаж серця потерпілого, необхідно покласти його на рівну поверхню — на підлогу або землю, звільнити грудну клітку від одягу. Збоку від потерпілого стати на коліна, прощупати нижній край грудини, на нижню третину якої покласти долоню руки і на­крити її долонею другої руки. Натиснути на грудину силою всього тіла так, щоб вона змістилася на 4 — 5 см і затримати руки на 0,5 сек, після цього розслабити руки, але не віднімати від грудини. Таким способом натискувати 60 разів на хвилину. Під час стискування відчується легкий поштовх сонної артерії і через кілька хвилин зву­зяться зіниці, з'явиться розовий колір обличчя і губ, самостійні вди­хи повітря.

Якщо допомогу надає одна людина, то спочатку робиться два штуч­них вдихи, а потім п'ятнадцять натискувань на грудину. Коли ожив­лення проводять дві особи, то один робе штучне дихання, а другий — масаж серця.

При покращенні стану потерпілого не втрачати до нього уваги, тому що можлива повторна зупинка серця і дихання.

Потрібно перевіряти частоту та ритмічність пульсу, стежити за диханням, зіницями і кольором обличчя. Якщо після ЗО—40 хв від початку реанімації (оживлення) пульс не прощупується, дихання відсутнє, зіниці не реагують на світло (розширені), шкірні покрови синьо-фіолетові, тіло холодне і заклякає, з'являються фіолетові пля­ми на нижніх частинах тіла, можна вважати, що настала біологічна смерть і оживлення слід припинити.

Штучне дихання застосовують у тому випадку, коли у людини порушується або зупиняється нормальне дихання. Починати його треба якомога швидше, оскільки тривала затримка дихання небез­печна для життя.

Перш ніж починати штучне дихання, потрібно усунути все, що за­важає нормальному диханню. У приміщенні відкривають вікна, ква­тирки, двері. Ніс і рот потерпілого очищають, штучні зуби (протези) виймають. Розстібають пояс, комір. Голову обов'язково треба повер­нути набік, щоб блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи.

Штучне дихання проводиться різними способами: за Лабордом, Сильвестром, Шеффером і Шюллером.

За способом Лаборда (рис. 73) витягують язик потерпілого і при­тримують пальцями, обмотаними носовою хусточкою або марлею. За­хвачують язик, витягують його (при цьому відбувається вдих) і потім, не випускаючи, дають йому податися в рот (при цьому відбувається видих). Робити це потрібно ритмічно 12 —16 разів за хвилину. 386

У такому ж темпі робиться "вдих" і "ви­дих" і при інших способах штучного ди­хання, що приблизно відповідає кількості дихальних рухів у здорової людини.

Якщо щелепи потерпілого стулені, то па­лець вводять у простір за зубами, між що­кою і останнім корінним зубом, обережно розщеплюють щелепи, щоб вони знову не зчепилися; у щілину, що утворилась, встав­ляють обмотану хусточкою ручку метале­вої ложки чи олівець.

За способом Сильвестра (рис. 74) потерпілого кладуть на спину, під лопатки підкладають валик з одягу. Той, хто робить штучне дихання, стає на коліна біля голови потерпілого, бере його руки за передпліччя біля ліктів. Вдих відтворюється відведенням рук у боки і назад за голову на кілька секунд (2 — 3), а видих досягається приве­денням зігнутих у ліктях рук до боків грудної клітини. Руки потер­пілого притискують при цьому до грудної клітини, у результаті чого з неї витісняється повітря.

Рис. 73. Штучне ди­хання за Лабордом

Штучне дихання за Сильвестром краще проводити вдвох. Кож­ний береться за одну руку потерпілого і діє за повільним рахунком "раз, два, три" (закидання рук за голову), "чотири, п'ять" (притискан-

Рис. 74. Штучне дихання за Сильвестром: — вдих; б — видих

ня рук до грудей). І в першому, і в другому випадку потрібний по­мічник, який тримає витягнутий язик, щоб він не западав.

За способом Шеффера (рис. 75) потерпілого кладуть на живіт, потім обидві руки витягують вперед або витягують вперед одну руку, зігнуту в лікті, кладуть голову, повернуту на бік. Той, хто подає до­помогу, стає на коліна так, щоб стегна потерпілого були між його колінами. Потім він кладе великі пальці по боках хребта, нижче лопаток, а рештою пальців охоплює нижню частину грудної кліти­ни. Рахуючи "раз, два, три" потрібно повільно нагнутися вперед, масу свого тіла передати рукам, які лежать на нижніх ребрах потерпілого, від чого груди його стискаються і відбувається видих. Потім, відки­нувшись назад і переставши тиснути, потрібно порахувати: "чоти­ри, п'ять, шість". У цей час грудна клітина потерпілого розширюєть­ся і в неї входить повітря, тобто відбувається вдих.

Такі рухи повторюють до настання природного дихання.

За способом Шюллера потерпілий лежить на спині. Той, хто надає допомогу, охоплює двома руками з обох боків його реброві дуги і розтя­гує їх угору і на боки (вдих), а потім стискує донизу і до середини (видих).

Способи Шюллера і Шеффера не застосовують при переломах ре­бер, а спосіб Сильвестра, крім того, при переломах кісток рук. У та-

б Рис. 75. Штучне дихання за Шеффером:

кпх випадках необхідно проводити тільки ритмічне потягування язика за способом Лаборда.

Штучне дихання потрібно продовжувати довго, інколи протягом 2 — 4 год. Припиняють його, коли потерпілий починає дпхатп само­стійно, ритмічно, безперервно. Якщо після відновлення дихання зно­ву припиняється, штучне дихання потрібно відновити.

Штучне дихання потребує багато часу, через це необхідно підміня­ти того, хто надає допомогу.

Одночасно зі штучним диханням потерпілому дають нюхати на­шатирний спирт і розтирають шкіру вовняною тканиною.

Перенесення і транспортування потерпілого. Транспортування — один із важливих елементів подання першої допомоги. Для перене­сення потерпілого використовують стандартні медичні ноші або їхню імпровізацію з підручних матеріалів (щит, намет, плащ, ковдра).

Перенесення потерпілих у будинок, на транспорт, у медпункт має велике значення для швидкого надання медичної допомоги. Пере­несення має бути проведене обережно, уміло, щоб не завдати шкоди потерпілому.

Перенесення на руках одним носієм. Якщо потерпілий може пересуватися сам, йому може допомогти товариш, він повинен обня­ти потерпілого за талію однією рукою, а другою придержувати за руку, перекинувши її через своє плече.

Якщо потерпілий не може йти сам, можна посадити його до себе на спину або обхопити однією рукою тулуб, а другою — стегна (рис. 76). Легше перенести потерпілого, використовуючи для цьо­го нос ii л очну лямку.

Носплочна лямка (рис. 77) робиться з брезенту довжиною 360 см і шириною 6,5 см. Вона має на кінці металеву пряжку. На відстані

_________________________________________________________ Розділ 4

100 см від пряжки на лямку нашита полоска — клапан. Щоб надіти лямку на себе, носильник протягує вільний кінець і застібає лямку в пряжці, після цього лямка набуває вигляду вісімки. Завдяки мета­левій пряжці можна подовжити або укоротити розмір петель лямки відповідно до зросту носильника. Укорочують або подовжують ці петлі для того, щоб лямка не зсувалася з плечей носильника при низькому розміщенні перехрестя і не здавлювала шию при його ви­сокому розміщенні. Перехрестя лямки має знаходитись на спині

носильника на рівні ниж­ніх кутів лопаток, а петлі лямок — спускатись уз­довж тулуба.

Якщо немає спеціаль­но виготовленої лямки, з'єднують три пояси дво­ма пряжками, атретю за­лишають для застібання вільного кінця поясу. Потім зі з'єднаних поясів роблять "вісімку". Кожна петля "вісімки" надіваєть­ся на ноги потерпілого з упором у сідниці. Ставши спиною до нього і нагнув­шись, носильник просовує свої руки в праву і ліву петлі лямки, кладе руки потерпіло­го до себе на груди і, тримаючи їх своїми руками, піднімається для пе­ренесення (рис. 78).

Рис. 78.Перенесення потерпілого на лямці одним носієм:

а — продівання ніг потерпілого через лямку; б — перенесення

Рис. 79.Перенесення потер­пілого двома носіями без лям­ки за способом "один за одним"

Перенесення на руках двома носіями. Найпростіше перенесен­ня потерпілого на руках двома но­сіями, які йдуть один за одним (рис. 79). Поширене перенесення на руках методом "замка". Для утворення сидіння — "замка" — кожний з носіїв береться лівою ру­кою за своє праве передпліччя, а правою кистю — за ліве передплі­ччя товариша (рис. 80). Але при цьому обидві руки кожного носія

зайняті й неможливо зробити опори для спини потерпілого. Через це "замок" по­трібно робити з трьох рук: один носій береться правою рукою за своє ліве пе­редпліччя; другий носій береться правою рукою за ліве плече першого і вільною кистю лівої руки замикає трикутник (рис. 81, а). Тут другий носій правою ру­кою підтримує потерпілого за спину.

Вдвох можна перенести потерпілого і більш простим способом. Кожний з них береться пальцями за передпліччя друго­го біля кисті. На ці з'єднані руки садять потерпілого. З'єднавши вільні руки (рис. 81, б) за спиною потерпілого, носії підтримують його, а він також тримаєть­ся руками за їхні плечі.

Можна нести потерпілого вдвох і з допомогою лямок, складених для цього у вигляді вісімки. Потерпілого садов­лять верхи на перехрестя лямок, надітих через плечі двох носіїв. Під час перене­сення носії ідуть у потилицю один в один; задній підтримує руками за пах­ви потерпілого, який схиляється голо­вою йому на плече, й тулубом — на гру­ди і смуги лямок (рис. 82, а). Носії мо­жуть іти і поряд, підтримуючи руками потерпілого, який сидить на перехресті лямок; потерпілий при цьому схиляє тулуб і голову на плече і груди одного з носіїв (рис. 82, б).

Рис. 80."Замок" із чоти­рьох рук

Рис. 8 1. Перенесення по­терпілого на руках двома но­сіями на "замку" з двох рук

Перенесення на ношах. Будь-який спосіб перенесення на руках розрахова­ний на коротку відстань, оскільки це важ­ко для носіїв. Значно легше перенесен­ня на ношах, що дає можливість робити зупинки для відпочинку, не турбуючи по­терпілого. Складні стандартні ноші — брезентове або парусинове полотнище, натягнуте на два дерев'яних бруси, які закінчуються чотирма ручками.

А б

Рис. 82. Перенесення потерпілого на лямці двома носіями:

а — спосіб "один за одним"; б— другий спосіб

Рис. 83. Ноші з підручних матеріалів

Імпровізовані ноші можна зробити з підручного матеріалу. Для перенесення потерпілого можна обладнати прості ноші, прив'язав­ши до жердини будь-яку матерію (одіяло, плащ-палатку, полотни­ще) у вигляді гамака; кінці жердини при перенесенні потерпілого носії кладуть собі на плечі (рис. 83). Як ноші можна використати пальто, через рукава якого просовують жердини. Саморобні носил­ки можна зробити з двох мішків, обрізавши гузирі (кути) і просу­нувши в утворені дірки жердини. Можна дві паралельно покладені жердини перев'язати поясами, вірьовками і використати для пере­несення потерпілого.

Якщо ноші зробити немає з чого, то потрібно знайти, що може їх замінити: драбину, двері, широку дошку, на яку потрібно накласти підстилку із сіна, соломи, одягу. Для перенесення в сидячому поло­женні можна використати стілець, просунувши під його сидіння дві довгі палиці й прикріпивши їх до ніжок вірьовкою.

Правила укладання і перенесення потерпілих. Два чоловіки роз­вертають і встановлюють ноші з тієї сторони потерпілого, де пошко­дження (рана, опіки, перелом). Троє за командою "Берись!" стають на одне або обидва коліна зі здорової сторони потерпілого і підклада-

Рис. 84. Укладення потерпілого на ноші

ють під нього рукп: перший із них підтримує однією рукою голову потерпілого, а другою рукою — спину в області лопаток; другий підтримує однією рукою поперек, а другий — сідничну область; тре­тій підводить одну руку під стегна, а другу — під гомілку (рис. 84). За командою "Піднімай!" вони обережно піднімають потерпілого, на­магаючись як найдалі підвести під нього, рукп трохи нахиливши його на себе, а четвертий підсовує до них ноші. За командою "Опус­кай!" вони опускають потерпілого на ноші.

Покласти потерпілого на ноші можуть і два чоловіки. Для цього вони обидва стають на одне і те ж коліно, перший підкладає одну руку під голову і плечевпп пояс потерпілого, а другу — під поперек; другий підтримує таз і кінцівки потерпілого. Потерпілий, якщо може, обнімає першого за шпю. Носії піднімаються одночасно й опуска­ють на ноші потерпілого.

На ноші потерпілого укладають, враховуючи місце пошкодження та характер цього пошкодження. Якщо ноші без узголів'я, то необ­хідно покласти що-небудь під голову потерпілого (одяг чп солому, траву). Але якщо у людини, яка втратила свідомість, починається блювота, потрібно прийняти подушку, повернути голову на бік і при­тримувати в такому положенні. Це робиться для того, щоб блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи.

При пораненні в груди з переломами або з іншими пошкоджен­нями необхідно підняти верхню половину тіла.

При пораненнях у живіт потерпілого укладають на спину, підняв­ши йому тулуб і зігнувши ноги в колінах. Таке положення розслаб­ляє м'язи живота, зменшує біль і поліпшує дихання.

При пошкодженнях хребта, укладаючи потерпілого на ноші, не можна не допускати згинання тіла і тим самим зміщення тіл хребців і стискання або пошкодження стиснутого мозку. Людину з пошко­дженням хребта або таза без потреби не садити і не перекладати. Потерпілого обережно укладають у випрямленому положенні спи­ною на ноші, на які покладений дикт, або дошки, накриті м'якою підстилкою. Під коліна, щоб ноги були в зігнутому положенні, підкла­дають який-небудь валик.

При переломах і пораненнях щелепи у потерпілого в роті збира­ються кров, слина, слиз і западає язик. Через це, якщо можна, потер­пілого переносять на ношах у напівсидячому положенні або уклада­ють на живіт. При укладанні на живіт під лоб підстеляють одяг і повертають голову потерпілого в сторону.

При перенесенні на ношах людей з пошкодженими кінцівками роблять так: поламану руку прибинтовують до грудей, а при травмі ноги під коліна кладуть валик з одягу. Переносячи потерпілого, носії повинні намагатися зберігати горизонтальне положення нош на спус­ках, при подоланні перепон.

Законом України "Про захист населення і територій від надзви­чайних ситуацій техногенного та природного характеру" (стаття 34) громадяни України у сфері захисту населення і територій від над­звичайних ситуацій техногенного та природного характеру зобов'я­зані: дотримуватися заходів безпеки, не допускати порушень вироб­ничої дисципліни, вимог екологічної безпеки; вивчати основні спо­соби захисту населення і територій від наслідків надзвичайних си­туацій техногенного та природного характеру, надання першої ме­дичної допомоги потерпілим, правила користування засобами захис­ту; при виникненні надзвичайних ситуацій дотримуватись відповід­них вимог.

Розділ 5

ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Планування цивільного захисту об'єкта — це розроблення су­купності документів, у яких визначені сили і засоби, порядок і по­слідовність дій з метою забезпечення захисту населення, виробниц­тва, а також виконання завдань вищих органів, пов'язаних із подан­ням допомоги населенню інших об'єктів і міст.

Ці документи, розроблені з урахуванням реальних можливостей і умов об'єкта, є настановою для організованих дій як з метою підго­товки об'єкта до захисту в надзвичайних умовах, так із метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (стихійних лих, вироб­ничих аварій і вогнищ воєнних конфліктів).

На об'єкті мають бути розроблені два плани: на воєнний та мир­ний час.

План цивільного захисту на воєнний час — це документи, які визначають організацію і порядок переведення об'єкта з мирного на воєнний час і ведення цивільнго захисту в початковий період війни.

План цивільного захисту на мирний час — це документи, які визначають організацію і порядок виконання заходів цивільнго за­хисту з метою запобігання або зменшення можливих втрат від важ­ких виробничих аварій, катастроф, і стихійних лих, а також ведення рятувальних та інших невідкладних робіт при їх виникненні.

Як вихідні документи, що будуть використані при розробці доку­ментів плану цивільного захисту об'єкта, необхідні: директивні до­кументи Президента, Верховної Ради, Уряду України та МНС; витяг із рішення керівника цивільнго захисту району про організацію і ведення цивільного захисту на території району, дані про кількість формувань, їх особовий склад, які потрібно створити на даному об'єкті; витяг із плану прийому і розміщення евакуйованого населення; ви-

тяг із наряду райвійськкомату на постачання техніки у збройні сили у зв'язку з мобілізацією; окремі розпорядження керівника цивіль­ного захисту району (наряд для виконання спеціальних завдань та ін.); документи, які характеризують господарство і населений пункт.

Реальність розроблених планів ЦЗ буде залежати від повноти ви­хідних даних, наявності сил і засобів, правильного обліку всіх мож­ливостей об'єкта. Плани ЦЗ об'єкта розробляють його керівники, спеціалісти і орган управління ЦЗ. Розробляючи заходи служб (фор­мувань) ЦЗ об'єкта, ряд питань необхідно узгоджувати з відповідни­ми районними службами ЦЗ, районним відділом з питань НС та цивільного захисту населення.

Об'єкт, що знаходиться на території одного або кількох населених пунктів, є основним об'єктом, який складає єдиний план разом з ад­міністрацією населеного пункту.

Розробка плану відбувається у три етапи в певній послідовності.

Перший етап — підготовчий, протягом якого визначається склад виконавців і затвердження їх, підготовка виконавців до роботи, дове­дення до них директив, рекомендацій та інших документів, узагаль­нення й аналіз вихідних даних, необхідних для розробки плану ЦЗ, визначення обсягу робіт і розподіл обов'язків між виконавцями та закріплення відповідальних за розділами плану.

Для планування, підготовки і проведення заходів евакуації має бути інформація, щоб забезпечити відповіді на такі запитання: чи­сельність працюючих відвідувачів, обслуговуючого персоналу на да­ному об'єкті, всього населення в населенному пункті; час доби, коли буває найбільше скупчення людей у приміщеннях; розміщення лю­дей у приміщеннях; стан входів, аварійних виходів; наявність і стан входів для пожежників, міліції, поліції, внесення технічних засобів; труднощі, які треба враховувати під час евакуації людей (вузькі проходи, сходи, непрацюючі ліфти та ін.); забезпеченість будівельни­ми матеріалами, матеріалами для огороджування небезпечних місць, захищення аварійної або цінної апаратури; забезпеченість тимчасо­вими робочими місцями та ін.; устаткування, прилади, апаратура, документи, які необхідно евакуювати і перелік тих, що можна зали­шити; можливість переведення виробництва, переведення установ на скорочений режим роботи; вирішення питань зупинення вироб­ництва, установ на скорочений режим роботи; вирішення питань зупинення роботи технологічних ліній, припинення чи скорочення виробництва продукції; забезпечення засобами індивідуального за­хисту, оповіщення і зв'язку; підготовленість пунктів збору, транс­порту для перевезення людей і цінностей, наявність поблизу загроз­ливих об'єктів (пожежо- і вибухонебезпечні будівлі й матеріали, сто- 396 лярні цехи, приміщення складів, комор, трансформаторні приміщен­ня, хімічні підприємства чи склади).

Планування евакуації має передбачати виникнення найбільш не­сприятливих ситуацій під час підготовки і проведення евакуації: відсутність відповідних керівників, транспорту, електрозабезпечен- ня, погані погодні умови, аварія на дорозі, паніка серед людей та ін.

Другий етап — практична розробка, оформлення документів. За­ходи, які плануються в документах плану, мають бути спрямовані на виконання завдань ЦЗ в надзвичайних ситуаціях.

У документах плану визначають заходи, які потрібно виконати в мирний час, при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій, неспо­діваному нападі противника, стихійних лихах, виробничих аваріях, катастрофах і при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, про­веденні рятувальних та інших невідкладних робіт, а також характер і порядок дій формувань, зміст і обсяг робіт, строки виконання за­ходів з урахуванням конкретних умов і можливостей даного об'єкта.

Заходи, які потребують капітальних затрат і матеріально-техніч­них засобів, також мають бути висвітлені в цих планах.

До них належать: будівництво протирадіаційних укриттів, пунк­ту управління, забійних площадок і пунктів, площадок ветобробки сільськогосподарських тварин; придбання засобів для герметизації тваринницьких ферм, складських приміщень і колодязів; систем зв'язку і оповіщення; придбання майна для формувань, спеціальної техніки, необхідної формуванням для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, автономних джерел електроенергії.

Оскільки заходи потребують матеріальних затрат, вони повинні здійснюватися у комплексі з іншими економічними заходами, через що їх необхідно включити в поточний і перспективний план об'єкта, де вони будуть забезпечені коштами.

За даними оцінки можливої обстановки, що може скластися на об'єкті, керівники об'єкта планують заходи підвищення стійкості роботи об'єкта. Всі пропозиції, пов'язані із затратами, необхідно до­кументально обґрунтувати з поданням відповідних заявок із кошто­рисами в місцеві, районні, обласні органи управління ЦЗ, а якщо необхідно то у відповідні міністерства, відомства.

Фінансування капітальних вкладень на будівництво захисних споруд, складів, пункту управління та інших об'єктів ЦЗ відбуваєть­ся за рахунок об'єкта з коштів, які виділяються міністерствами в межах загальних обсягів капітальних вкладень.

Планування таких заходів, як підготовка і забезпечення майном формувань, навчання керівного особового складу формувань, працю­ючих, організація зв'язку і оповіщення, створення навчально-мате- ріальної бази та ін., проводиться за рахунок коштів об'єкта.

Планування забезпечення особового складу формувань ЦЗ засо­бами індивідуального захисту та іншими матеріально-технічними засобами провадиться за нормами, затвердженими Начальником ЦЗ України, узгодженими з Кабінетом Міністрів, відповідним міністер­ством, відомством.

Третій етап — узгодження розроблених планів із відділом ЦЗ району, з районним агропромисловим управлінням, адміністрацією населеного пункту, службами ЦЗ району, після цього затвердження документів плану ЦЗ. Документи плану ЦЗ підписує керівник — ЦЗ об'єкта, деякі (план евакуації, прийому і розміщення евакуйова­ного) підписує і начальник ЦЗ голова адміністрації населеного пун­кту. Зміст плану ЦЗ об'єкту узгоджується з вимогами плану ЦЗ району, що підтверджує начальник відділу з питань цивільного за­хисту населення району, після чого план ЦЗ затверджує керівник ЦЗ об'єкта.

Після затвердження плану об'єкта організується вивчення доку­ментів усім керівним складом об'єкта.

У зв'язку зі зміною вихідних даних, покладених в основу розроб­ки плану об'єкта, таких як: розвиток господарства, технічне забезпе­чення, кількість і структура населення, рівень розвитку ЦЗ, установ­лених вимог і завдань та ін., необхідно періодично уточнювати і переробляти розроблені раніше документи плану даного об'єкта. Уточнення і коригування документів плану проводять на тренуван­нях і комплексних об'єктових навчаннях ЦЗ.

Зміни і доповнення, які не мають принципових змін, вносять у документи після узгодження з керівництвом об'єкта. Доповнення і зміни принципового характеру узгоджують із відділом цивільного захисту населення району.

На одному з пронумерованих листків позначають, коли, де і ким внесені зміни у план. Це засвідчується підписом керівника ЦЗ і підтверджується печаткою об'єкта.

Структура і зміст плану для забезпечення життєдіяльності в над­звичайних ситуаціях такі.

А. План цивільного захисту на особливий період

План на воєнний час складається з текстової частини і додатків. Текстова частина складається з трьох розділів.

Розділ, 1. Оцінка обстановки, що може скластися на об'єкті в ре­зультаті дій противника.

У цьому розділі висвітлюються: коротка характеристика і оцін­ка обстановки, що може скластися на території об'єкта після неспо­діваного нападу і при плановому переведенні ЦЗ на воєнний стан;

можливий ступінь руйнування виробничих ДІЛЬНИЦЬ І ЖИТЛОВИХ будинків; ступінь радіоактивного забруднення тварин, території; мож­ливість виникнення і характер впливу осередків сильнодіючих яду­чих речовин (СДЯР), лісових, торфових пожеж, зон затоплення; мож­ливе зниження виробництва; можлива радіаційна, пожежна і хімічна обстановка; стан транспортних артерій, систем енерго-, газо-, водо-, теплозабезпечення, матеріально-технічної бази, оповіщення, зв'язку і управління; втрати сил і засобів ЦЗ і людей об'єкта та населеного пункту; втрати від повторних факторів ураження; обставини, які можуть скластися на території об'єкта і населеного пункту при ви­користанні противником звичайних засобів ураження.

Висновки з оцінки можливої обстановки і стан сил для рятуваль­них робіт, вплив на вирішення завдань об'єкта при переведенні на воєнний стан і в період проведення рятувальних та інших невідклад­них робіт.

Розділ, 2. Виконання заходів на об'єкті при планомірному пере­веденні на особливий період.

Виконання заходів при загрозі нападу противника:

1. Захист працюючих і членів їх сімей:

а) організація і порядок укриття їх у захисних спорудах: підго­товка захисних споруд; організація будівництва ПРУ; будівництво найпростіших укриттів; використання підвалів, погребів та інших заглиблених приміщень для укриття населення і формувань; управ­ління людьми, які знаходяться в захисних спорудах;

б) організація прийому і розміщення евакуйованого населення; порядок оповіщення про початок евакуації населення; загальна кількість населення, що прибуває, організація розміщення їх у насе­леному пункті; порядок, способи і строки доставки людей від пунктів вивантаження, приймальних евакопунктів до місць розселення; орга­нізація розміщення евакуйованих для проживання; організація пра­цевлаштування, матеріального, медичного та іншого забезпечення.

Евакуюючи населення із зон катастрофічного затоплення і при­міських господарств, розміщених у зоні можливих руйнувань, необ­хідно визначити: кількість населення, матеріальних цінностей, тех­ніки, які підлягають евакуації, та її організацію (час евакуації, район евакуації тощо);

в) протирадіаційний і протихімічний захист: порядок роботи об'єк­та в умовах радіоактивного забруднення. Режим протирадіаційного захисту населення; організація дозиметричного контролю; порядок видачі засобів індивідуального захисту; організація санітарної об­робки людей і знезаражування техніки;

г) медичний захист: порядок забезпечення медичними засобами індивідуального захисту формувань, працюючих змін, населення в місцях проживання; проведення санітарно-гігієнічних, профілак­тичних, лікувальних і протиепідемічних заходів; організація ме­дичного забезпечення під час ліквідації на об'єкті наслідків напа­ду противника.

2. Заходи забезпечення стійкої роботи у воєнний час.

A. Захист сільськогосподарських тварин і продукції тваринництва:

а) протирадіаційний і протихімічний захист: порядок доведення сигналів ЦЗ до тваринницьких бригад під час випасу; строки переве­дення тварин на стійлове утримання; герметизація тваринницьких приміщень; режими протирадіаційного захисту й утримання тварин в умовах радіоактивного забруднення луків і пасовищ. Організація дозиметричного контролю; порядок проведення санітарно-ветеринар- них профілактичних заходів; поповнення запасів медичних і ветери­нарних засобів; створення запасів фуражу, засобів знезаражування, матеріалів для герметизації; порядок проведення ветеринарної об­робки тварин, підготовка забійних пунктів. Організація забою ураже­них тварин, консервація і зберігання продукції тваринництва;

б) організація і проведення евакуації тварин: назва (номер фер­ми, приміщень), населених пунктів, у яких вони розміщені і які по­трібно евакуювати в безпечні зони, кількість тварин кожної ферми; способи евакуації; розміщення тварин, організація життєзабезпечення тварин на пунктах евакуації.

Для господарств, які приймають евакуйованих тварин, вказати кількість евакуйованих тварин за видами, порядок їх розміщення і життєзабезпечення.

Б. Захист сільськогосподарських рослин і продукції рослинниц­тва: організація спостереження за радіаційним забрудненням, хі­мічним ураженням посівів сільськогосподарських культур; поря­док доставки проб ґрунту і рослин з осередків ураження в районну станцію захисту рослин і агрохімічну лабораторію; способи викли­ку підрозділів фітопатологічної розвідки в місця зараження; герме­тизація сховищ насіннєвого фонду, складів мінеральних добрив, ово­чесховищ; порядок поповнення запасів пестицидів, мінеральних доб­рив; організація переробки і тимчасового зберігання продукції рос­линництва .

Заходи підготовки господарств до стійкої роботи в умовах війни розробляються в повному обсязі заходів згідно з додатком № 5 "План- графік нарощування заходів підвищення стійкості роботи сільсько­господарського об'єкта у воєнний час".

B. Захисті знезаражування продуктів харчування, урожаю, кормів, води і джерел води: захист продовольства і зерна в складах і схови­щах; захист кормів і урожаю в польових умовах; захист урожаю і фуражу при перевезеннях; захист продовольства, води в домашніх 400 умовах; захист колодязів від ОР, РР і БР; знезаражування урожаю, кормів і води в господарстві.

3. Заходи і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт: порядок приведення в готовність формувань ЦЗ; сили і засоби, ви­ділені до територіальних формувань ЦЗ; організація висування сил, виділених для надання допомоги іншим об'єктам; порядок подання медичної допомоги населенню і ветеринарної допомоги тварин; по­рядок використання техніки об'єкта для знезаражування.

4. Організація забезпечення заходів ЦЗ.

З метою забезпечення дії сил ЦЗ розробляються заходи у вигляді завдань спеціалістам, начальникам служб об'єкта.

Основні види забезпечення заходів: розвідка; транспортне, мате­ріальне і технічне забезпечення; гідрометеорологічна інформація; пожежне забезпечення та забезпечення громадського порядку.

5. Організація управління.

Управління об'єкта включає: організацію повідомлення керівного складу формувань, населення в місцях проживання; час розгортання ПУ, склад обслуги, організація чергувань; організація зв'язку, у тому числі й рухомими засобами з виробничими дільницями, формування­ми, взаємодіючими організаціями; порядок подання донесень.

Розділ 3. Виконання заходів ЦЗ на об'єкті в умовах несподівано­го нападу противника.

1. Дії за сигналом "Повітряна тривога" (ПТ): порядок і строки повідомлення працюючих і населення за сигналом "ПТ"; порядок видачі засобів індивідуального захисту (313), приладів розвідки і до­зиметричного контролю, які знаходяться біля робочих місць і в ПРУ; організація безаварійної зупинки виробництва; укриття населення; управління населенням, яке знаходиться в укриттях.

2. Дії після нападу противника: заходи відновлення порушеного управління; приведення в готовність формувань ЦЗ; введення ре­жимів захисту; організація прийому і розміщення евакуйованого населення; порядок розгортання і приведення до готовності сил і засобів ЦЗ; організація прискореного відновлення і будівництва ЗС; організація і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт на території об'єкта; порядок відновлення боєздатності об'єктових сил і засобів, що потерпіли.

Додатки

1. Календарний план основних заходів ЦЗ об'єкта.

2. План заходів захисту працюючих та членів їхніх сімей і орга­нізація рятувальних та інших невідкладних робіт.

місцях проживання; проведення санітарно-гігієнічних, профілак­тичних, лікувальних і протиепідемічних заходів; організація ме­дичного забезпечення під час ліквідації на об'єкті наслідків напа­ду противника.

2. Заходи забезпечення стійкої роботи у воєнний час.

A. Захист сільськогосподарських тварин і продукції тваринництва:

а) протирадіаційний і протихімічний захист: порядок доведення сигналів ЦЗ до тваринницьких бригад під час випасу; строки переве­дення тварин на стійлове утримання; герметизація тваринницьких приміщень; режими протирадіаційного захисту й утримання тварин в умовах радіоактивного забруднення луків і пасовищ. Організація дозиметричного контролю; порядок проведення санітарно-ветеринар- них профілактичних заходів; поповнення запасів медичних і ветери­нарних засобів; створення запасів фуражу, засобів знезаражування, матеріалів для герметизації; порядок проведення ветеринарної об­робки тварин, підготовка забійних пунктів. Організація забою ураже­них тварин, консервація і зберігання продукції тваринництва;

б) організація і проведення евакуації тварин: назва (номер фер­ми, приміщень), населених пунктів, у яких вони розміщені і які по­трібно евакуювати в безпечні зони, кількість тварин кожної ферми; способи евакуації; розміщення тварин, організація життєзабезпечення тварин на пунктах евакуації.

Для господарств, які приймають евакуйованих тварин, вказати кількість евакуйованих тварин за видами, порядок їх розміщення і життєзабезпечення.

Б. Захист сільськогосподарських рослин і продукції рослинниц­тва: організація спостереження за радіаційним забрудненням, хі­мічним ураженням посівів сільськогосподарських культур; поря­док доставки проб ґрунту і рослин з осередків ураження в районну станцію захисту рослин і агрохімічну лабораторію; способи викли­ку підрозділів фітопатологічної розвідки в місця зараження; герме­тизація сховищ насіннєвого фонду, складів мінеральних добрив, ово­чесховищ; порядок поповнення запасів пестицидів, мінеральних доб­рив; організація переробки і тимчасового зберігання продукції рос­линництва .

Заходи підготовки господарств до стійкої роботи в умовах війни розробляються в повному обсязі заходів згідно з додатком № 5 "План- графік нарощування заходів підвищення стійкості роботи сільсько­господарського об'єкта у воєнний час".

B. Захист і знезаражування продуктів харчування, урожаю, кормів, води і джерел води: захист продовольства і зерна в складах і схови­щах; захист кормів і урожаю в польових умовах; захист урожаю і фуражу при перевезеннях; захист продовольства, води в домашніх 400 умовах; захист колодязів від ОР, РР і БР; знезаражування урожаю, кормів і води в господарстві.

3. Заходи і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт: порядок приведення в готовність формувань ЦЗ; сили і засоби, ви­ділені до територіальних формувань ЦЗ; організація висування сил, виділених для надання допомоги іншим об'єктам; порядок подання медичної допомоги населенню і ветеринарної допомоги тварин; по­рядок використання техніки об'єкта для знезаражування.

4. Організація забезпечення заходів ЦЗ.

З метою забезпечення дії сил ЦЗ розробляються заходи у вигляді завдань спеціалістам, начальникам служб об'єкта.

Основні види забезпечення заходів: розвідка; транспортне, мате­ріальне і технічне забезпечення; гідрометеорологічна інформація; пожежне забезпечення та забезпечення громадського порядку.

5. Організація управління.

Управління об'єкта включає: організацію повідомлення керівного складу формувань, населення в місцях проживання; час розгортання ПУ, склад обслуги, організація чергувань; організація зв'язку, у тому числі й рухомими засобами з виробничими дільницями, формування­ми, взаємодіючими організаціями; порядок подання донесень.

Розділ 3. Виконання заходів ЦЗ на об'єкті в умовах несподівано­го нападу противника.

1. Дії за сигналом "Повітряна тривога" (ПТ): порядок і строки повідомлення працюючих і населення за сигналом "ПТ"; порядок видачі засобів індивідуального захисту (313), приладів розвідки і до­зиметричного контролю, які знаходяться біля робочих місць і в ПРУ; організація безаварійної зупинки виробництва; укриття населення; управління населенням, яке знаходиться в укриттях.

2. Дії після нападу противника: заходи відновлення порушеного управління; приведення в готовність формувань ЦЗ; введення ре­жимів захисту; організація прийому і розміщення евакуйованого населення; порядок розгортання і приведення до готовності сил і засобів ЦЗ; організація прискореного відновлення і будівництва ЗС; організація і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт на території об'єкта; порядок відновлення боєздатності об'єктових сил і засобів, що потерпіли.

Додатки

1. Календарний план основних заходів ЦЗ об'єкта.

2. План заходів захисту працюючих та членів їхніх сімей і орга­нізація рятувальних та інших невідкладних робіт.

Розділ 5

3. Розрахунок укриття працюючих у ПРУ.

4. Розрахунок проведення прийому і розміщення еваконаселення.

5. План-графік нарощування заходів підвищення стійкості робо­ти об'єкта у воєнний час.

6. Склад сил і засобів ЦЗ об'єкта.

7. Розрахунок забезпечення працюючих та членів їхніх сімей 313.

8. Схема управління, зв'язку і оповіщення об'єкта.

Б. План цивільного захисту на мирний час

План складається з текстової частини і додатків. Текстова части­на плану складається з двох розділів.

Розділ 1. Висновки з оцінки можливої обстановки на об'єкті при виникненні великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих

Зміст: перелік можливих великих аварій, катастроф і стихійних лих на даному об'єкті; висновки з оцінки обстановки, яка може скла­стися на об'єкті при виникненні великих виробничих аварій, ката­строф і стихійних лих.

Розділ 2. Здійснення заходів при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих на об'єкті.

1. Заходи при загрозі виникнення великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих: оповіщення керівного складу форму­вань ЦЗ, працюючих і населення; доведення інформації вищих органів; порядок приведення в готовність сил і засобів для ряту­вальних робіт; організація прискореного проведення інженерно-тех- нічних заходів, пов'язаних зі зміцненням існуючих або будівниц­твом нових інженерних споруд, захистом населення, виробничих фондів, матеріальних цінностей.

2. Заходи при виникненні великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих: порядок повідомлення керівного складу, форму­вань, працюючих про аварію, яка трапилася, і доведення інформації до вищих органів ЦЗ; організація розвідки і спостереження на об'єкті, де виникла аварія; організація дозиметричного і хімічного контро­лю; порядок приведення в готовність сил і засобів, призначених для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт; організація ме­дичного забезпечення; вжиття заходів для безаварійної зупинки виробництва; приведення в готовність ПРУ, організація укриття на­селення; організація видачі 313; організація евакозаходів; організа­ція забезпечення дії рятувальних сил (вид забезпечення); організа­ція взаємодії з надзвичайною комісією, місцевим територіальним штабом ЦЗ, формуваннями і військовими частинами.

3. Організація управління: порядок переходу керівництва ЦЗ в пункти управління (ПУ) строки підготовки ПУ до роботи; організа­ція зв'язку з підрозділами, вищими органами управління; порядок подання донесень у вищі територіальні й галузеві органи.

На випадок аварії на АЕС важливими заходами є організація управління силами і засобами. Крім того, в районі розміщення АЕС необхідно виконати такі заходи: забезпечити високий ступінь го­товності захисних споруд (ЗС), у 30-кілометровій зоні, забезпечити фонд ЗС для повного укриття на об'єкті працюючих і членів їхніх сімей; забезпечити виконання комплексу медичних заходів; створи­ти запас засобів розвідки, дозиметричного контролю, захисту органів дихання, шкіри, знезараження. Управління ЦЗ разом з керівниц­твом АЕС складає план заходів захисту населення: оповіщення на­селення про можливі наслідки аварії; захист населення; заходи ліквідації наслідків аварії; ведення рятувальних та інших невідклад­них робіт.

Із досвіду аварії на ЧАЕС заходи ЦЗ необхідно планувати у три етапи:

1- й — від початку аварії до трьох діб. У цей час необхідно термі­ново оцінити обстановку і масштаби проведення першочергових за­ходів, спрямованих на захист населення і запобігання наслідкам аварії; інформація про аварію; виклик аварійних бригад і форму­вань ЦЗ; проведення заходів ліквідації наслідків аварії;

2- й — понад 1 добу після аварії; уточнити радіаційну обстановку; вжи­ти додаткові заходи для захисту населення; дозиметричний контроль;

3- й — перехідний від аварійного до нормального стану (коли вжиті всі заходи захисту): уточнюються дози опромінення, ступінь забруд­неності РР урожаю, продуктів, води, сировини та ін.

Додатки

1. Календарний план основних заходів ЦЗ при загрозі й виник­ненні великих виробничих аварій, катастроф і стихійних лих.

2. План захисту об'єкта і проведення рятувальних та інших не­відкладних робіт із зазначеними потенційно небезпечними місцями.

3. Розрахунок сил і засобів для виконання заходів ЦЗ при за­грозі й виникненні аварій, катастроф і стихійних лих.

4. План медичного забезпечення.

5. Розрахунок евакозаходів .

6. Схема організації управління, зв'язку і оповіщення.

Розділ 6

ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБ'ЄКТІВ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА В НАДЗВИЧАЙНИХ УМОВАХ