Опишіть роль надійності людини в системі “середовище-людина-машина”

Формування ринкових економічних відносин у країні передбачає наявність конкуренції на

ринку праці, яка в умовах безробіття значно підвищує вимоги до претендентів на отримання

роботи щодо їхньої професійної підготовки, здатності опанувати сучасну

високопродуктивну техніку та надійності людини в системі СЛМ. Функціональний стан

людини у системі СЛМ залежить від багатьох чинників. Серед них – мотивація праці, зміст

самої праці, загальний рівень сенсорного навантаження, індивідуальні особливості суб’єкта.

Впровадження у практику передових інформаційних технологій суттєво змінює зміст і

характер праці багатьох фахівців. Виникає потреба приймати відповідальні рішення під

постійним тиском дефіциту часу, в умовах обмеження або надлишку інформації. Це суттєво

впливає на результати діяльності людини. Тенденція розвитку автоматизованого та

автоматичного виробництва свідчить, що від початку виникнення інженерної психології до

сьогодення частка неавтоматизованого виробництва зменшилася з 76 до 8%, а

автоматизованого і автоматичного – збільшилася, відповідно, з 12 до 60% та з 12 до 32%.

За специфікою участі людини-оператора у процесі керування системи СЛМ поділяють на

три головні типи. У системах першого типу процес керування триває безперервно, оператор

спостерігає за цими процесами і втручається тільки тоді, коли треба ліквідувати відхилення.

Такі системи мають високий ступінь автоматизації виробничих процесів, тому їх

застосовують у хімічній, металургійній промисловості тощо. У системах другого типу

процес керування також безперервний, але оператор періодично, дискретно сам вирішує

низку певних завдань, між якими є так звана оперативна пауза. Це – системи

автоматизованого зв’язку, радіолокаційні системи. Для систем третього типу характерна

чітка дискретність вирішення оператором певних завдань. Це – системи управління

польотами, транспортні системи, системи з відстроченим зворотним зв’язком.

Крім того, окремо виділяють системи безперервної взаємодії, до яких належать

системи типу “водій–автомобіль”.

Надійність людини-оператора є дуже важливою у забезпеченні безпеки системи СЛМ і

розглядається як властивість, що характеризує її здатність безвідмовно працювати

відповідний інтервал часу в заданих умовах діяльності. Оцінюючи надійність роботи

людини-оператора, як відмову розуміють невиконання чи несвоєчасне виконання ним

необхідних дій або таке зниження якості їхнього виконання, через яке неможливе досягнення

поставленої мети. Для такої оцінки можуть використовувати такі показники: середній час

роботи оператора між двома відмовами, кількість відмов за певний проміжок часу,

інтенсивність відмов за певний період роботи.

Повніше діяльність людини-оператора описують ступенем стабільності дотримання

цих показників у різних видах і умовах діяльності. Отже, надійність характеризують

безпомилковою роботою людини-оператора і визначають ймовірністю правильного

вирішення завдань. ний проміжок часу.

Надійність людини-оператора зумовлена трьома головними чинниками (рис. 1.14):

• ступенем інженерно-психологічної узгодженості техніки з психофізіологічними

можливостями людини;

• рівнем професійності підготовки людини–оператора;

• психофізіологічними особливостями, особистим станом здоров’я людини-оператора. До взаємодії людини і технічних ланок системи СЛМ ставлять підвищені вимоги, що

потребує пристосування техніки до людини (конструювання машин з урахуванням

можливостей людини), а також і людини до машини (підбір і підготовка спеціалістів).

Так, в операторській праці як специфічному виді професійної діяльності можна

виділити декілька етапів.

Перший – сприймання інформації щодо об’єктів керування та навколишнього

середовища, яка важлива для розв’язання завдань, поставлених перед системою “людина–

машина”. Для цього оператор повинен вміти помітити сигнали, виділити з їхньої сукупності

найважливіші та розшифрувати. Унаслідок цих дій в оператора формується попереднє

уявлення про стан керованого об’єкта. Якість сприймання інформації залежить від типу і

кількості індикаторів, організації інформаційного поля, характеристик інформації.Другий – оцінка і переробка інформації. На цьому етапі порівнюють задані і реальні

режими роботи системи, здійснюють аналіз та узагальнення інформації, виділяють критичні

об’єкти і ситуації. На підставі вже відомих критеріїв важливості і терміновості визначають

черговість оброблення інформації. На оцінення і перероблення інформації впливають

спосіб кодування, обсяг і динаміка змін в системі, а також відповідність обсягів інформації до

можливостей пам’яті і мислення оператора.

Третій – прийняття рішення про необхідні дії на основі проведеного аналізу та оцінки

інформації, а також на основі інших відомостей про мету і умови роботи системи, можливі

способи дії, наслідки правильних і неправильних рішень. Ефективність прийнятого рішення

залежить від типу завдання, складності логічних умов, алгоритму та кількості можливих

варіантів рішення.

Четвертий – реалізація прийнятого рішення шляхом виконання певних дій або видачі

відповідних розпоряджень. На цьому етапі окремими діями є перекодування прийнятого

рішення в машинний код, пошук потрібного органу керування і маніпуляції з ним тощо.

Виконання рухів залежить від кількості органів керування, їхнього типу і способів

розміщення.