Загальна характеристика хімічної промисловості
Хімічна промисловість є однією із потужних галузей промисловості в економічному секторі економіки України. Вона виробляє понад 20 тис промислових виробів: виробництво пластичних мас і штучних волокон, мінеральних добрив, товарів побутової хімії, кінофотоматеріалів, магнітних носіїв інформації, гумові вироби, смоли, лако-фарбові товари, фармацевтичні вироби, ядерне паливо, тощо.
Виробництво цих товарів базується на власній та імпортуємій (в основному із Росії) сировини. Значна кількість підприємств за обсягом виробництва відносяться до найбільш потужних, якими є підприємства по виготовленню азотної і сірчаної кислот, лугів які є в свою чергу сировиною для інших виробів добрив, речовин для знешкодження бур'янів, комах, які пошкоджують зерна, овочі, фрукти, кущі, дерева т.і.
Хімічна промисловість має дуже складну галузеву структуру, що охоплює близько 200 взаємопов'язаних виробництв з великою номенклатурою продукції. Ці виробництва об'єднують у З великих групи галузей.
Неорганічна хімія переважно виробляє напівфабриканти, що використовується в інших галузях промисловості (виняток: мінеральні добрива.
До органічноі хімії входять виробництва сировини, органічних напівфабрикантів синтетичних матеріалів. Основною сировиною є вуглеводи нафти, природний та супутний газ., вуглевод-нисті сполуки (з вугілля).
Гірничо — хімічна промисловість утворює сировинну базу передусім для неорганічної хімії. Найважливіше значення для розміщення галузей хімічної промисловості мають сировинний, паливно — енергетичний та споживчий фактори. Сировина для хімічної промисловості має вирішальне значення. Наприклад, витрати сировини на 1 т капролактаму сягають 8 т, ацетилену — 4,5 т, аміаку з коксу — 5,5 т.
У хімічній промисловості більше ніж в інших галузях використовується води. Для виробництва 1 т хімічних волокон потрібно у 25 разів більше води ніж для виплавлення 1 т гавуну, у 10 разів більше ніж для міді.
Хімічна промисловість становить основу виробничого потенціалу України. Але в Україні ця галузь не має міцної сировинної бази, крім магнієвих та калійних солей, кухонної солі, самородної сірки. Україна цілком залежить від імпорту каучуку, на (50...60)% від синтетичних волокон, пластмас, мінеральних добрив.
Хімічна промисловість України випускає продукцію тисяч найменувань. До її складу входить більше сотні підприємств таких галузей: гірничо-хімічної, коксохімії, хімічних волокон, синтетичних волокон і пластмас, лакофарбових і синтетичних фарбників. Найбільш важливі", гірничо-хімічна і основна хімія.
Функцією гірниго-хімічної промисловості є видобуток сировини: сірки, фосфатів і карбонату. Підприємства гіничо — хімічної галузі розміщуються у Прикарпатті, Придніпров'ї та Донбасі.
Розміщення коксохімічної промисловості зорієнтоване на сировину — кам'яне вугілля, а виробництво чорних металів — на споживача. Протягом багатьох десятиріч Україна експортувала кокс у Росію (1,5-2 млн. т. щорічно), в країни східної Европи (близько 4млн т щорічно). В останні роки виробництво коксу скоротилось. Ресурсна база Донбаса для коксохімічного виробництва майже вичерпана і ця галузь залежить від імпорту сировини з Росії, Казахстану, Польщі.
Важлива роль у хімічній промисловості України належить виробництву мінеральних добрив. У структурі виробництва мінеральних добрив переважає випуск азотних добрив. їх виробляють у Дніпродзержинську,Горлівці, Лисичанську, Сєвєродонецьку, Запоріжжі, Черкасах, Рівному. Україна займає одне з провідних місць у світі і має великі експортні можливості що до мінеральних добрив. Це визначається сировинним фактором — наявністю багатих родовищ камійних солей і фосфоритів. Калійні солі є в Прикарпатті(Калуш, Стеблик), а фосфорити — у Донбасі та Придністров'ї. Наявність сировини дозволила Україні створити розвинену технологічну базу для виробництва мінеральних добрив на експорт.
Підприємства содового виробництва у своєму розміщенні тяжіють до сировини — вапняків та кухонній солі. Розміщені у Донбасі (Слов'янську, Лисичанську) та в Криму (Червоноперекопськ).
Значне місце належить фармацевтичній промисловості. За нормативами Всесвітньоі організації охорони здоровя, країна з населенням більше 50млн. чол. для забезпечення власних потреб, повинна мати на фармацевтичному ринку не менше 3000 найме-
нувань медичних препаратів, забезпечувати самостійно потреби медицини необхідними ліками та вакцинами. Цим стандартам Україна поки що не відповідає. Вона виробляє більше 100 найменувань препаратів, з яких біля 80% виготовляється з імпортної сировини. Відсутність власної сировини знижує конкурентоспроможність українських ліків.
За рахунок власного виробництва потреби ринку ліків задовольняються лише частково через що Україна знаходиться в критичній залежності від імпорту лікарняних препаратів.
Найбільш потужними хімічними виробництвами є Краснопе-рекопський бромний завод, 2-й содовий завод у Слов'янську, підприємства по виробництву азотних добрив — у Горлівці та Дміпродзержинську, пластмас і виробів з них — у Дніпропетровську, Прилуках, Харкові, хімічного волокна — в Києві, кінофотоматеріалів у Шостці. Івано-Франківський завод тонкого органічного синтезу, Сиваський аналіно-фарбовий завод. Рівненський, Черкаський та Одеський заводи азотних добрив; є комплекси по випуску нових нових видів хімічної продукції — капролактаму, поліхлорвінілових смол, полістиролу, вінілацетату та ін. Випуск цієї та іншої продукції організовано в Горлівці, Черкасах, Калуші, Первомайську. Переробку пластичних мас зосереджено в Сімферополі, Броварах, Луцьку. Великі заводи по випуску шин введені в дію у Дніпропетровську і в Білій Церкві.
Найбільшими в країні центрами видобутку сірки стали Новий Роздол і Новояворівське (Львівська область).
В Україні існує багатогалузева хімія і нафтохімія. Найкрупнішими підрозділами названої галузі є виробництва основної хімії (49% всієї товарної продукції галузі), лакофарбова — (6%), помисловість пластмасових виробів, скловолокнистого лиття — (5%), шинна — (10%), гумоазбестова — (7%) та багато ін. В Україні випускається багато видів хімічної продукції. Важлива роль у хімічній та нафтохімічній промисловості належить виробництву мінеральних добрив. У 1998 р. в Україні їх випуск становив 4,1 млн. т в перерахунку на 100% поживних речовин.
У структурі виробництва мінеральних добрив основне місце посідає випуск азотних добрив, який територіально тяжіє до центрів виробництва коксу і переробки природних газів. Заводи по випуску азотних добрив на основі переобки природного газу споруджені у Рівному, Черкасах, Лисичанську.
У хімічній промисловості широко використовуються кислоти. Найбільш масово застосовується сірчана кислота, сировиною для виробництва якої є саморідна сірка, що видобувається в західній частині країни (близько 1 млн. т у рік). У зв'язку з низькою транспортабельністю сірчаної кислоти її виробляють переважно в місцях споживання. Оскільки найкрупнішими споживачами цього хімічного продукту є підприємства по виробництву фосфатних добрив, основні центри випуску цих добрив є одночасно центрами виробництва сірчаної кислоти (Суми, Вінниця, Одеса, Костянтинівка). Сірчану кислоту виробляють також коксохімічні заводи, розташовані у Придніпров'ї і Донбасі.