Введення в дію й освоєння нових об’єктів (цехів)

Планування продуктивності праці

Планування продуктивності праці здійснюється двома методами:

1. Метод прямого рахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці (Пп.пл.):

Пп.пл.= (Q пл../Чпл.) або (Nпл./Чпл.)

Q пл.. або Nпл. – запланований обсяг продукції у вартісному виразі або в натуральних одиницях.

Чпл. – планова чисельність промислово-виробничого персоналу.

2. Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів.

Розрахунок планового рівня продуктивності праці здійснюється в декілька етапів:

І. Обчислення економії робочої сили під впливом техніко-економічних факторів. Ці фактори згруповані так:

1. Підвищення технічного рівня виробництва (механізація і автоматизація виробництва, застосування прогресивних технологій, модернізація обладнання, використання економічних видів сировини і матеріалів).

Економія робочої сили під впливом фактора (Етехн.р.) обчислюється:

t1;t2 – трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до і після впровадження технічного заходу, н-год;

Nпл. – плановий обсяг випуску продукції, натур. од.;

Фд – дійсний річний фонд робочого часу одного працівника в плановому році, год;

Квн – коефіцієнт виконання норм;

Кч. – коефіцієнт часу, який визначається шляхом ділення кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.

2 Структурні зрушення у виробництві (зміна питомої ваги окремих видів продукції у виробничій програмі, зміна питомої ваги кооперованих поставок)

Зміна чисельності робітників у зв’язку із структурними зрушеннями у виробничій програмі (Естр.зр.) визначається:

Тб, Тпл. – відповідно трудомісткість 1 млн. грн. продукції в базовому і плановому періодах, н-год;

Q пл.. – обсяг випуску продукції за планом, млн.. грн.

Зменшення чисельності робітників за рахунок збільшення питомої ваги кооперованих поставок (Екооп.п) розраховується за формулою:

Ппл і Пб – питома вага кооперованих поставок відповідно в базовому і плановому періодах, %;

Чб – базова чисельність робітників, чол.

3. Вдосконалення управління, організації виробництв і праці (вдосконалення організаційної структури управління підприємством, впровадження нових методів організації праці, підвищення трудової дисципліни, зміна режиму роботи підприємства та ін..)

Економія чисельності працюючих завдяки вдосконалення управляння виробництвом (Евдоск.-упр.) визначається:

ЧСб – сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців у баовому періоді, чол.;

ЧСнорм. – те ж саме по прогресивних нормах, прийнятих у плановому періоді, чол..

Економію чисельності робітників у результаті поліпшення використання робочого часу можна обчислити:

Д пл. , Дб – число робочих днів, відпрацьованих у середньому одним робітником, відповідно, в базовому і плановому періодах.

Ч’пвп – вихідна чисельність ПВП, скоректована з врахуванням впливу структурних зрушень у виробництві;

Проб – питома вага робітників у базовій чисельності ПВП, %.

Зміна обсягу виробництва.

Відносне зменшення чисельності працівників при збільшенні обсягу виробництва

- базова чисельність умовно-постійного персоналу (ПВП мінус основні робітники), чол..

- приріст обсягу виробництва, %;

- приріст чисельності умовно-постійного персоналу, %.

2. Галузеві фактори (збільшення робочого періоду в сезонних виробництвах, зміна геологічних умов видобутку корисних копалин у добувних галузях, зміна процентів вмісту корисних компонентів у рудах)

Відносна економія робочої сили з даної групи факторів ( ) може визначатися за формулою:

- трудомісткість видобутку або виробництво одиниці продукції в базових і планових умовах виробництва, н-год;

- плановий обсяг виробництва, натур.од;

- плановий фонд робочого часу одного робітника, год.

Введення в дію й освоєння нових об’єктів (цехів).

Зміна чисельності робітників визначається як різниця між чисельністю, що планується для нових об’єктів (вона встановлюється на основі технічних проектів), і тією чисельністю, яка була б необхідна для випуску продукції на них при базовій продуктивності праці по підприємству в цілому.

Загальна економія чисельності працівників ( ) визначається як сума економії чисельності з кожного з перелічених факторів.

ІІ. Визначення вихідної чисельності промислово-виробничого персоналу в плановому періоді ( )

- темпи росту обсягу виробництва в плановому періоді, %

ІІІ.Визначення планової чисельності працюючих шляхом віднімання від вихідної їх чисельності в плановому періоді ( ) загальної величини їх зменшення ( ).

IV. Розрахунок приросту продуктивності праці ( ) в плановому періоді:

Якщо по підприємству є відомою зміна трудомісткості виробничої програми в цілому, то можливу зміну продуктивності праці по підприємству в плановому році можна обчислити за ф-лою:

- можливий приріст або зниження продуктивності праці в плановому році,%;

- процент зменшення або збільшення трудомісткості виробничої програми в плановому році.

- економія (зростання) затрат робочого часу на виконання виробничої програми в плановому році, н.-год;

- трудомісткість виробничої програми в базовому році, н.-год.

Важливим елементом аналізу є розрахунок можливого приросту обсягу випуску продукції завдяки підвищенню продуктивності праці.

- приріст обсягу випуску продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, %.

- приріст чисельності, %;

- загальний приріст обсягу виробництва, %.