Метеорологічні умови в робочій зоні приміщень
Робоча зона - це простір висотою 2 м над рівнем робочої поверхні.
Метеоумови в робочій зоні приміщення визначаються ГОСТ 12.1.005-88 "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".
До основних параметрів відносять: температуру, відносну вологість, швидкість переміщення повітря та барометричний тиск.
Умовно рік розбито на два періоди - теплій період (ТП), коли температура за межами приміщення становить +10°С і більше та холодний період (ХП), коли температура за межами приміщень +10°С і менше.
Температуру заміряють термометрами (спиртовими та ртутними), а постійний (безперервний) контроль забезпечують термографи, а також показуючі та регулюючі прилади.
Оптимальні температурні умови на робочих місцях залежать від ступеня тяжкості роботи (табл. 2.1.).
Таблиця 2.1. - Оптимальні норми температури, відносної вологості
і швидкості переміщення повітря в робочій зоні виробничих приміщень
з незначними надлишками явного тепла (СН 245-71)
| Категорії робіт за енерговитратами | t, °С | Ψ, % | V, м/с |
| Легкі: до 172 Дж/с | 20-23* 20-25 | 40-60 | 0,2-0,5 |
| Середньої важкості: 172-293 Дж/с | 17-19 20-23 | 40-60 | 0,2-0,5 |
| Важкі. понад 293 Дж/с | 16-18 18-21 | 40-60 | 0,3-0,7 |
* - чисельник температура в ХП, знаменник - ТП
Оптимальною вважають температуру 20 °С.
Відносну вологість повітря - Ψ, % - вимірюють психрометрами Асмана і Августа. Оптимальна відносна вологість повітря - 75 %.
Швидкість переміщення повітря - V, м/с - заміряють крильчастими та чашковими анемометрами. Оптимальна швидкість переміщення повітря 0,2 – 0,3 м/с.
Атмосферний тиск - Р, мм.рт.ст. - визначають барометрами.
Людина здатна виконувати роботи в інтервалі тиску 550-950 мм.рт.ст, але без різких змін. Оптимальним атмосферним тиском вважають 760 мм.рт.ст.
Якщо такі параметри, як температура, відносна вологість та швидкість переміщення повітря регулюються людиною, то атмосферний тиск не залежить від штучних змін.
Вимоги санітарії до чистоти повітряного середовища виробничих приміщень
Класифікацію шкідливих речовин дає ГОСТ 12.1.005-88. а також СН 245-71 „Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий”. Цы документи встановлюють гранично допустимі концентрації шкідливостей (ГДК), мг/м3. ГДК – це така концентрація шкідливостей, яка не викликає помітного шкідливого впливу на організм людини протягом всього періоду її трудової діяльності. Встановлено ГДК для понад 3 тис. найменувань шкідливостей.
За ступенем небезпеки для організму людини речовини поділяють на:
□ надзвичайно небезпечні - до 0,1 мг/м3;
□ високонебезпечні - від 0,1 до 1 мг/м3.
□ помірно небезпечні - від 1 до 10 мг/м3,
□ малонебезпечні - > 10 мг/м*.
Крім того, речовини поділяють на:
□ токсичні, що розчиняються в біосередовищі людини (кров, лімфа, слина). Вирішальне значення при цьому має хімічний склад речовини і не має значення її агрегатний стан;
□ нетоксичні, що не розчиняються в біологічному середовищі людини. Вирішальне значення при цьому має розмір (дисперсність) пилу, форма частинок, агрегатний стан речовини.
Пил поділяють на:
□ дрібний - до 5 мкм. Він найбільш небезпечний, бо здатний літати в повітрі, дуже погано змочується водою, легко проникає в органи дихання, що викликає захворювання легенів під загальною назвою пневмоконіози. Відповідно до того, який пил вдихала людина, ця хвороба має назву (антракоз) - при вдиханні часток вугілля., сідероз (заліза), сілікоз (кремнію), сілікатоз (сілікатів), але суть захворювання від цього не змінюється. Частки пилу, що знаходяться в потоці повітря, газу, називають аерозолями;
□ середній - від 5 до 10 мкм;
□ грубодесперсний - > 10 мкм. Він найменш небезпечний, швидко осідає на предмети, устаткування, підлогу. Пил, що осів, має назву аерогель.
Пари та гази поділяють на:
□ подразні - хлор, аміак.
□ отруйні - ртуть, бензол;
□ задушливі - вуглекислий газ, метан, азот.