Глушіння свердловин, вимоги до технологічних рідин

Глушіння свердловин проводиться для запобігання відкритому фонтану-ванню при знятті обладнання гирла свердловини та підйомі труб зі свердловини.

Для глушіння використовують рідину підвищеної густини, щоб створити протитиск на пласт. Рідина для глушіння свердловини, крім необхідної густини, повинна бути од­норідною і відповідної в'язкості, не викликати корозію труб і обладнання, не вступати в хімічну реакцію з породою пласта і пластовою водою, не утворювати тверді осади, не замер­зати взимку, бути стійкою до високих температур, не бути вогненебезпечною і отруйною, мати низьку вартість, компоненти для приготування рідини повинні бути недефіцитними.

Для глушіння використовують рідини на водній і вуглеводневій основах. До рідин на водній основі належать безпосередньо вода, розчини солей, розчини полімерів, емульсійні, нафтоемульсійні та глинисті. При використанні солей можна досягнути такої густини їх розчинів, кг/м³: хлорид натрію — 1200; хлорид кальцію — 1400; бромід кальцію — 1820.

Визначити необхідну густину кг/м³ рідини для глушіння можна за формулою , де — пластовий тиск, Па; К/100 — коефіцієнт безпеки; К— процент перевищення гідростатичного тиску стовпа рідини над пластовим, який зале-

жить від категорії свердловини; Н — відстань від гирла свердловини до продуктивного пла­ста, м; =9,81м/с².

Використання водорозчинних полімерів дає змогу регулювати реологічні властивості рідин для глушіння. Найчастіше з цією метою застосовують поліакрилати, зокрема поліакриламід (ПАА) в кількості 0,2—0,5 %.

Введення в рідину для глушіння 0,05—0,3 % неіоногенної поверхнево-актив-ної рідини типу ОП-10, превоцелу, неонолу та інших сприяє поліпшенню стабілі-зуючої здатності та підвищенню поверхневої активності рідини для глушіння, що позитивно впливає на колек-торські властивості продуктивних відкладів.

Зниження показника фільтрації розчинів солей, полімерних розчинів та розчинів, одер­жаних шляхом їх комбінації, досягають шляхом додавання карбонату кальцію. Крім того, з цією метою використовують смоли, які розчинні у вуглеводнях, а також різні органічні ко­лоїди, які здатні утворювати антифільтраційну кірку-плівку.

Застосування глинистих розчинів для глушіння свердловин можливе за умови, що їх попередня хімічна обробка забезпечить попередження кольматації порід-колекторів.

До рідин на вуглеводневій основі належить безпосередньо нафта. Вона не повинна містити домішок, які можуть спричинити зниження проникності пластів. Для умов, що ви­магають застосування рідин на вуглеводневій основі з певними реологічними і фільтраційними властивостями, можна використовувати загущену безводну нафту, вапня­но-бітумний розчин (ВБР), емульсію води в нафті. Прикладом рецептури загущення нафти може бути такий склад: гудрони рослинних і тваринних жирів — 2-4 %, каустична сода — 1-2 %, нафта — 97-94 %. Для регулювання в"язкості та фільтрації рідин на вуглеводневій основі використовують додатки бітумів, асфальтенів, інших органічних колоїдів.

Для глушіння свердловин з пластовим тиском, більшим за гідростатичний, з розчинів на вуглеводневій основі використовують ВБР, кг/м³: дизпаливо — 500-600; бітум — 170-200; вапно — 130-150; ПАР (наприклад, сульфанол) — 1-2; вода і обважнювач — по розрахун­ку, а також застосовують інвертні емульсії, що належать до колоїдних систем на нафтовій основі. Поширені інвертні емульсії на основі емульталу та продуктів омилення синтетичних жирних кислот.

Спосіб глушіння свердловини вибирають залежно від експлуатаційних параметрів (га­зовий фактор, обводненість, приймальність, тиск нагнітання, пластовий тиск) і способу її експлуатації. До складу спецтехніки для глушіння входять насосний або промивальний аг­регат і автоцистерни. Кількість рідини для глушіння свердловини має дорівнювати об"єму експлуатаційної колони плюс необхідний запас. Створюваний тиск не повинен перевищу­вати допустимого для експлуатаційної колони.

При глушінні фонтанних свердловин рідину закачують в ліфтові труби при протитиску на виході рідини зі свердловини, рівному або дещо вищому від статичного тиску на гирлі. Якщо колона насосно-компресорних труб забита парафіном, то закачування рідини ведуть в міжтрубний простір, не перевищуючи допустимий для колони тиск.

Насосні свердловини глушать, як правило, шляхом закачування рідини на цирку­ляцію в міжтрубний простір, а об'єм рідини між прийомом насоса і пластом протискують у пласт. Якщо приймальність пласта відсутня, то після заміни об'єму рідини від гирла до прийому насоса свердловину закривають і очікують, поки не пройде заміщення піднасосної рідини.

Час заміщення піднасосної рідини визначається за формулою де Н-глибина свердловини, м; — глибина спуску насоса, м; — швидкість заміщення піднасосної рідини, м/год.

Після заміщення піднасосної рідини закачуванням в міжтрубний простір витісняють цю рідину зі свердловини.